Мы поможем в написании ваших работ!
ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
|
Діагностика ІМ згідно з рекомендаціями доказової медицини
Содержание книги
- Розділ 1. Основні принципи доказової медицини
- Олегу Віталійовичу Денисюку —
- Розділ 1. Основні принципи доказової медицини («evidence-based medicine»)
- Розрізняють три тини кінцевих точок: первинні (прямі), вторинні (сурогатні) і третинні.
- Основні патогенетичні ланки розвитку атеросклерозу
- Класифікація ліпопротеїнемій за Фредріксоном
- Алгоритм 2.1. Клінічні стандарти діагностики атеросклерозу
- Основні причини розвитку гіпер(дис)ліпідемій і зміни ліпідів крові
- Різко зменшити вживання кухонної солі (натрію хлориду).
- Таким чином, здоровий спосіб життя є передумовою покращення здоров'я та попередження виникнення ссз та їх ускладнень.
- Усі статини в поодиноких випадках викликають міопатію, виникнення якої може призвести до рабдоміозу при їх тривалому застосуванні у великих дозах.
- Курс лікування складає 3-6-12 міс. і більше. Максимальний гіполіпіде-мічний ефект наступає через 4-6 тиж.
- Алгоритм 2.4. Вторинна профілактика ІХС шляхом застосування гіполіпідемічної терапії
- Іхс підтверджують патологічні зміни ліпідного обміну (гіперхолес-теринемія, гіпертригліцеридемія, збільшення вмісту лпнщ, лпднщ і зменшення лпвщ)
- E. Education and Exercise (освітня програма і фізичні навантаження).
- При недостатній ефективності лікування застосовують цитопротектор триметазидин.
- Лікування нестабільної стенокардії проводять у блоці інтенсивної терапії. Основними препаратами є антикоагулянти, антиагреганти, БАБ, нітрати.
- Клініка і діагностика ІМ наведені в алгоритмі 2.11.
- Діагностика ІМ згідно з рекомендаціями доказової медицини
- Лабораторне обстеження має включати клінічний аналіз та біохімію крові (вміст калію, натрію, креатину, сечовини, активність АсАТ, АлАТ, коагулогра-ма, група крові, резус-фактор).
- Показано застосування комбінації аспірину в малих дозах і клопідогрелю (плагрил).
- Ретеплаза — 10 ОД в/в болюсно протягом 2 хв
- Стандартні схеми застосування різних лікарських засобів
- Велоергометрія (на 30-ту добу).
- Дисфункція або розрив папілярних м'язів.
- Вплив інотропних засобів і вазодилататорів на гемодинаміку
- Аспірин і статини призначають усім хворим на іхс.
- Активація РААС із збільшенням синтезу ангіотензину II та альдостерону.
- IV — поява набряку диска зорового нерва, що приєднується до кожної із зазначених змін і свідчить про крайній ступінь вираженості злоякісної АГ.
- Незворотні або слабозворотні ураження органів-мішеней.
- Нові дані з доказової медицини щодо лікування хворих на гіпертонічну хворобу
- Лікування гіпертонічної хвороби згідно з рекомендаціями доказової медицини
- Ефективність і тактики застосування ангіпертензивних препаратів при АГ
- Комбінована терапія резистентної форми гіпертонічної хвороби
- Диференційоване застосування антигіпертензивних препаратів при різних захворюваннях і синдромах
- Нові напрямки в лікуванні гіпертонічної хвороби
- Кардіальний Механізм у відповідь на збільшення чсс, оцк, підвищення скоротливості міокарда (збільшення фракції викиду).
- Найбільш ефективним вазодилататором при гх є нітропрусид натрію. Діу-ретики і баб використовують тільки при розшаровуючій аневризмі аорти, ІМ.
- При гіпертонічній енцефалопатії не рекомендується використовувати клофелін та аміназин, оскільки важко оцінити зміни симптоматики.
- II. Об'єктивні дані не виявляють патологічних змін з боку серця, легень і нс. Визначають лабільність пульсу, АТ, систолічного шуму на верхівці, сила тонів серця збережена або частково послаблена
- Стандарти лікування НЦД представлені в алгоритмі 2.15.
- Етіотропна антибактеріальна терапія.
- Однак масивна антибіотикотерапія не завжди сприяє досягненню клінічної ремісії, тому смертність при цій патології залишається високою.
- Некоронарогенні захворювання серця
- Алкогольна дкмп у західних країнах розглядається як основна причина розвитку дкмп, не пов'язаної зі спадковістю та іхс.
- Алгоритм 2.19. Стандарти критеріїв діагностики гіпертрофічної кардіоміопатії
- Гарячка, схуднення, пульмоніт, полінейропатія
- Вплив лікарських препаратів (пеніцилін, тетрациклін, доксорубіцин, сульфаніламіди, трициклічні антидепресанти, фенотіазини), а також кокаїну, метилдопи.
- Далаські критерії гістологічної діагностики міокардиту
- Диференційоване лікування різних форм міокардитів наведено в алгоритмі 2.24.
| Метод дослідження
| Клас, рівень доказовості
| | Збір скарг, анамнезу і проведення клінічного обстеження
| ІС
| | ЕКГ в 12 відведеннях у перші 10 хв
| ІС
| | Здійснення загального аналізу крові, сечі, вмісту в крові цукру, креатиніну, сечовини, калію, магнію
| ІС
| | Визначення в крові кількості тропонінів І, Т, КФК, КФК МВ фракції, АлАТ, АсАТ, міоглобіну протягом 24 год
| IB
| | Ліпідний профіль крові протягом1 доби
| ІС
| | Коагулограма: МНВ, АЧТЧ протягом1 доби
| ІА
| | ЕхоКГ ири ІМ нижньої стінки і правого шлуночка, при гострій мітральній регургінації, розриві міжшлуночкової перетинки, внутрішньосерцевому тромбозі і гідроперикарді
| ІС
| | Коронарографія при первинній та ургентній ангіопластиці КА, кардіогенному шоці з можливою реваскуляризацією
| ІА
| | Вона ж перед хірургічним лікуванням розриву міжшлуночкової перетинки
| IB
| | МРТ протягом ЗО хв при підозрі розшарування аорти
| ІС
| | Вона ж для оцінки розмірів ІМ
| Нема даних
|
Залежно від клінічних проявів захворювання виділяють невідкладну та планову коронарографію.
Невідкладну коронарографію проводять протягом 6-12 год після погіршення стану. Показаннями для її проведення є:
— погіршення стану хворого, який перебуває в стаціонарі в зв'язку з прогресуванням стенокардії навантаження;
— приєднання нападів стенокардії спокою;
— відсутність ефекту від максимальної антиангінальної терапії;
— погіршення стану хворого після проведення ендоваскулярної операції чи аорто-коронарного шунтування (виражений ангіонозний синдром, зміни на ЕКГ, підвищення маркерів ушкодження).
Планову коронарографію проводять:
— за наявності об'єктивних ознак ішемії (транзиторні зміни ішемічного характеру, зареєстровані на ЕКГ спокою чи за результатами добового моні-торування ЕКГ, або позитивний результат навантажувального тесту);
— за соціальними показаннями при мінімальних проявах та нечітких ознаках ішемії, якщо професія хворого пов'язана з ризиком для життя інших людей (пілоти, водії), бойовими чергуваннями;
— у хворих після трансплантації серця (загальноприйнятий протокол передбачає щорічне проведення коронарографії);
— перед операціями на клапанах серця у хворих старше 40 років;
— при проведенні диференціальної діагностики з некоронарогенними захворюваннями міокарда (атиповий больовий синдром, ГКМП чи ДКМП та ін.);
— хворим з безсимптомним або малосимптомним перебігом ІХС, проте з результатами неінвазивних досліджень, що відносять до факторів ризику несприятливого прогнозу.
Абсолютних протипоказань до проведення коронарографії немає.
Відносними протипоказаннями вважають:
— гостру чи хронічну ниркову недостатність;
— шлунково-кишкові кровотечі;
— виражену анемію чи коагулопатію;
— гостре порушення мозкового кровообігу;
— задокументований анафілактичний шок на контраст в анамнезі;
— відмову хворого від можливого подальшого лікування (ТБКА, АКШ);
— виражене ураження периферичних артерій, що обмежує артеріальний доступ;
— декомпенсовану серцеву недостатність, набряк легень;
— злоякісну артеріальну гіпертензію;
— інтоксикацію серцевими глікозидами;
— значні порушення електролітного обміну;
— лихоманку невідомого генезу та гострі інфекційні захворювання;
— бактеріальний ендокардит;
— загострення хронічного некардіального захворювання;
— полівалентну алергію.
Згідно зі стандартами хворі, яким планується проведення коронарографії, повинні бути ретельно обстежені. Необхідно зібрати скарги та анамнез, уточнити достовірність ангіонозного синдрому, визначити функціональний клас стенокардії, ознаки дестабілізації, анамнез життя та захворювання (фактори ризику, цукровий діабет, ознаки атеросклерозу іншої локалізації, тромбофлебіт, алергія, перенесені інфаркти чи інсульти тощо).
|