Ефективність і тактики застосування ангіпертензивних препаратів при АГ

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 33 из 200Следующая ⇒

1. Спочатку у хворих на АГ проводять монотерапію, а при відсутності ефекту — комбіноване лікування, котре підвищує ефективність лікування, по­силює антигіпертензивну дію та зменшує побічні реакції препаратів. У випад­ку, коли рівень АТ у хворого перевищує цільовий на 20/10 мм рт. ст. і більше, доцільним є призначення двох лікарських препаратів. Такий підхід не тільки підвищує ефективність терапії, але і зменшує економічні затрати.

2. Інгібітори АПФ здатні знижувати ризик виникнення ускладнень у хво­рих на АГ з цукровим діабетом (рівень доказів А). У РКД РАСК [1989] встанов­лено, що при гіпертонічній хворобі не слід застосовувати клофелін і адельфан. БАБ рекомендують для ініціального лікування АГ у хворих з ІХС і СН. Од­нак БАБ можуть мати обмежене застосування у людей похилого віку з ізольо­ваною систолічною АГ. Поряд з цим недопустимим є ініціальне застосуван­ня альфа-адреноблокаторів при АГ, оскільки вони здатні підвищувати ризик виникнення кардіоваскулярних ускладнень (рівень доказів А). Використання інгібіторів АПФ особливо ефективне у чоловіків похилого віку білої раси з АГ. Однак у представників негроїдної (на відміну від білої") раси використання ін­гібіторів АПФ у комбінації з тіазидовими діуретиками недоцільне.

3. Ще в 1998 р. було встановлено, що дієвість та ефективність усіх анти-гіпертензивних препаратів при АГ майже однакова, тоді як вартість різна. В економічно слабких країнах слід призначати такі ефективні та недорогі пре­парати, як діуретики та БАБ, а в економічно розвинутих країнах (в яких люди більш економічно спроможні) — АК, вартість яких значно вища, інгібітори АПФ, БРА II тощо.

4. Актуальним питанням є з'ясування, деякого рівня необхідно понижувати АТ.В останніх програмних документах [Європейське товариство з гіпертонії, 2003] за цільові рівні АТ прийнято значення < 140/90 мм рт. ст., а у хворих на ЦД — < 130/80 мм рт. ст. Встановлено, що ризик розвитку ускладнень корелює з величиною систолічного та діастолічного АТ. Згідно з цими рекомендаціями, пацієнтам з АГ антигіпертензивну терапію можна розпочинати як з монотерапії, так і з низькодозової комбінації двох препаратів. Таким хворим (у 80% випадків) для досягнення цільового рівня АТ потрібно застосовувати два і більше препа­рати. Усім пацієнтам, у яких АТ перевищує 160/90 мм рт. ст., необхідно відразу розпочинати лікування з комбінованої терапії.

5. Згідно з даними, отриманими під час численних рандомізованих до­сліджень із доказової медицини, однією з найкращих комбінацій антигіпер-тензивних препаратів є інгібітори АПФ і АК [ASC.IT, 2004]. БАБ не можна комбінувати з діуретиками, оскільки вони прискорюють розвиток цукрового діабету.

За даними РКД FCCOMPLISH, у хворих на АГ комбінація інгібітора АПФ беназеприлу та АК амлодипіну дозволяє успішно контролювати AT і більш ефективно запобігати ССЗ, ніж комбінація беназеприлу і тіазидового діурети-ка гідрохлортіазиду.

У більшості випадків при лікуванні АГ використовують комбіновану терапію, коли CAT і ДАД перевищують відповідно > 20 / > 10 мм рт. ст. вище цільового.

Лікування резистентної форми гіпертонічної хвороби згідно з рекоменда­ціями доказової медецини представлено в табл. 2.46.

Таблиця 2.46

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Тактические действия в защите

История Олимпийских игр

История развития права интеллектуальной собственности