Мы поможем в написании ваших работ!
ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
|
Найбільш ефективним вазодилататором при гх є нітропрусид натрію. Діу-ретики і баб використовують тільки при розшаровуючій аневризмі аорти, ІМ.
Содержание книги
- Алгоритм 2.4. Вторинна профілактика ІХС шляхом застосування гіполіпідемічної терапії
- Іхс підтверджують патологічні зміни ліпідного обміну (гіперхолес-теринемія, гіпертригліцеридемія, збільшення вмісту лпнщ, лпднщ і зменшення лпвщ)
- E. Education and Exercise (освітня програма і фізичні навантаження).
- При недостатній ефективності лікування застосовують цитопротектор триметазидин.
- Лікування нестабільної стенокардії проводять у блоці інтенсивної терапії. Основними препаратами є антикоагулянти, антиагреганти, БАБ, нітрати.
- Клініка і діагностика ІМ наведені в алгоритмі 2.11.
- Діагностика ІМ згідно з рекомендаціями доказової медицини
- Лабораторне обстеження має включати клінічний аналіз та біохімію крові (вміст калію, натрію, креатину, сечовини, активність АсАТ, АлАТ, коагулогра-ма, група крові, резус-фактор).
- Показано застосування комбінації аспірину в малих дозах і клопідогрелю (плагрил).
- Ретеплаза — 10 ОД в/в болюсно протягом 2 хв
- Стандартні схеми застосування різних лікарських засобів
- Велоергометрія (на 30-ту добу).
- Дисфункція або розрив папілярних м'язів.
- Вплив інотропних засобів і вазодилататорів на гемодинаміку
- Аспірин і статини призначають усім хворим на іхс.
- Активація РААС із збільшенням синтезу ангіотензину II та альдостерону.
- IV — поява набряку диска зорового нерва, що приєднується до кожної із зазначених змін і свідчить про крайній ступінь вираженості злоякісної АГ.
- Незворотні або слабозворотні ураження органів-мішеней.
- Нові дані з доказової медицини щодо лікування хворих на гіпертонічну хворобу
- Лікування гіпертонічної хвороби згідно з рекомендаціями доказової медицини
- Ефективність і тактики застосування ангіпертензивних препаратів при АГ
- Комбінована терапія резистентної форми гіпертонічної хвороби
- Диференційоване застосування антигіпертензивних препаратів при різних захворюваннях і синдромах
- Нові напрямки в лікуванні гіпертонічної хвороби
- Кардіальний Механізм у відповідь на збільшення чсс, оцк, підвищення скоротливості міокарда (збільшення фракції викиду).
- Найбільш ефективним вазодилататором при гх є нітропрусид натрію. Діу-ретики і баб використовують тільки при розшаровуючій аневризмі аорти, ІМ.
- При гіпертонічній енцефалопатії не рекомендується використовувати клофелін та аміназин, оскільки важко оцінити зміни симптоматики.
- II. Об'єктивні дані не виявляють патологічних змін з боку серця, легень і нс. Визначають лабільність пульсу, АТ, систолічного шуму на верхівці, сила тонів серця збережена або частково послаблена
- Стандарти лікування НЦД представлені в алгоритмі 2.15.
- Етіотропна антибактеріальна терапія.
- Однак масивна антибіотикотерапія не завжди сприяє досягненню клінічної ремісії, тому смертність при цій патології залишається високою.
- Некоронарогенні захворювання серця
- Алкогольна дкмп у західних країнах розглядається як основна причина розвитку дкмп, не пов'язаної зі спадковістю та іхс.
- Алгоритм 2.19. Стандарти критеріїв діагностики гіпертрофічної кардіоміопатії
- Гарячка, схуднення, пульмоніт, полінейропатія
- Вплив лікарських препаратів (пеніцилін, тетрациклін, доксорубіцин, сульфаніламіди, трициклічні антидепресанти, фенотіазини), а також кокаїну, метилдопи.
- Далаські критерії гістологічної діагностики міокардиту
- Диференційоване лікування різних форм міокардитів наведено в алгоритмі 2.24.
- Лікування міокардитів у залежності від причини виникнення
- У більшості хворих визначається синусова тахікардія, окрім уремічних міокардитів.
- При міоперикардитах проводять імуносупресорну терапію (циклофос-фан, азатіоприн або колхіцин), яка вважається резервною.
- Мітральний стеноз (стеноз лівого атріовентрику-лярного отвору)
- Алгоритм 2.31. Стандарти критеріїв діагностики мітральної недостатності
- Порушення ендокарду та ендотелію в зонах міксоматозної трансформації з формуванням тромбоцитарно-фібринозних тромбів.
- Аускультативні критерії: грубий систолічний шум у II міжребер'ї справа, який проводиться на артерії шиї та в міжлопаткову ділянку, II тон над аортою послаблений
- Рентгенологічні критерії: визначається гіпертрофія ЛШ, аортальна конфігурація серця, розширення аорти
- II. Мітральний стеноз у поєднанні з помірною аортальною недостатністю
- Рекомендації по веденню вагітних з клапанними вадами серця
- Класифікація вроджених вад серця
- Межі відносної тупості серця зміщуються вправо, можливо вгору
Згідно з рекомендаціяим доказової медицини, для вторинної профілактики інсульту застосовують АК, інгібітор АПФ периндоприл.
Таблиця 2.54
Невідкладна допомога при гіпертензивних кризах залежно від клінічних проявів [20]
| Характер кризу
| Невідкладна допомога
| Протипоказані препарати
| | Гіпертензивна енцефалопатія
| В/в інфузія: натрій нітропрусид, лабетолол, німодепін, нікардипін, триметафан камзилат, фуросемід, магнію сульфат, азаметоній бромід, амінофілін. Перорально: будь-які антигіпертензивні препарати, окрім центральних адренергічних і БАБ
| Препарати центральної дії, що викликають депресію (клонідин, метилдопа, резерпін) та БАБ
| | Інсульт
| В/в інфузія: натрій нітропрусид, еналаприл, лабетолол, німодипін, триметафан камзилат, азаметоній бромід.
Перорально: каптоприл, нікардипін
| Препарати центральної дії, що спричиняють депресію (БАБ, клонідин, метилдопа, резерпін, гідралазин, ніфедипін)
| | Гострий коронарний синдром
| В/в інфузія: нітрогліцерин, натрій нітропрусид, триметафан камзилат, лабетолол, пропранолол.
Перорально: нітрати, БАБ, інгібітори АПФ
| Препарати, що викликають тахікардію (гідралазин, міноксидил, ніфедипін, празозин)
| | | Розшаровуюча аневризма аорти
| БАБ, нітропрусид натрію + БАБ; триметафан камізилат + БАБ, еналаприл
| В азодилататори (гідралазин, моноксидол, дигідроперидинові АК, празозин)
| | | Еклампсія
| Гідралазин, сульфат магнію, лабеталол, АК (пригнічують скорочення матки)
| Інгібітори АПФ, БРА II, триметафан камзилат, діуретики, натрію нітропрусид
| | | Гіперкатехоламінемія (феохромоцитома, відміна клонідина)
| В/в інфузія: фентоламін, лабеталол, натрію нітропрусид, троподифен.
Перорально: празозин, можна разом з БАБ
| БАБ (можна призначати тільки в комбінації з альфа-адреноблокаторами)
| | Вивчалась ефективність антигіпертензивних препаратів при ГК, ускладнених набряком легень. Було встановлено, що в цьому випадку ефективні інгібітор АПФ еналаприл і петльовий діуретик торасемід. У таких пацієнтів поєднане внутрішньовенне застосування еналаприлу, нітрогліцерину та фуросеміду більш ефективне, ніж застосування в стандартній дозі нітратів з фуросемідом у випадках з наявністю дилатації та систолічної дисфункції. Внутрішньовенне застосування фуросеміду у хворих віком 60 років і старіше при наявності екстрасистолії високих II—V градацій було ефективним. У таких пацієнтів торасемід був не менш ефективним за фуросемід. Після дворічного спостереження за такими пацієнтами зроблено висновок, що при внутрішньовенному введенні еналаприлу в поєднанні з торасемідом набряк легень при ГК зустрічався рідше, ніж при застосуванні фуросеміду. Еналаприл був особливо ефективним у хворих з дилатацією і систолічною дисфункцією ЛШ, а також у пацієнтів, які постійно приймали нітрати [5].
Таблиця 2.55
Помилки та необгрунтовані призначення препаратів при невиконанні рекомендацій доказової медицини
1. До нераціональної комбінації лікарських засобів належать:
— БАБ + діуретик;
— АК ніфедипін + альфа-адреноблокатор;
— БАБ + препарат центральної дії;
-— при поєднанні БАБ + інгібітора АПФ адекватний гіпотензивний ефект не виражений (ця схема показана тільки при наявності симптомів застійної СН).
2. Застосування лікарських засобів центральної дії (клонідин, метилдопа) не рекомендується у якості альтернативних препаратів через високий ризик розвитку побічних реакцій. Однак ці препарати можна призначати в низьких дозах, переважно у поєднанні з іншими антигіпертензивними засобами.
3. Застосування вазодилататорів прямої дії (гідралазин, міноксидил) у якості лікарських засобів не рекомендується.
АК ніфедипін короткої дії не рекомендується приймати під язик (окрім гіпертонічного кризу), оскільки різке зниження АТ може викликати у деяких хворих ішемію міокарда та головного мозку (ІМ, інсульт), тяжку артеріальну гіпотензію, втрату свідомості.
|
