Мы поможем в написании ваших работ!
ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
|
Мотря стояла за своєю хатою і виглядала зумисне кайдашиху. Вона гукнула до Кайдашихи одривчасто, крутнулась і побігла в хату.
Содержание книги
- Лаврін так і зробив, як йому раяла мати: причепурився, взяв двох старостів та й пішов у Бієвці.
- Кайдашиха насупилась. На западинцях не видно було Ні однієї хазяйської, доброї хати.
- Лаврін помостив на віз сіно, заслав килимом. Кайдашиха зовсім очепурилась, сіла на віз та все лаяла западинці.
- Балашиха попросила кайдашиху за стіл. Кайдашиха глянула на убогу сім'ю, на убогу хату і не церемонилась; вона просто полізла за стіл і сіла на покуті, запишавшись та втираючи губи хусточкою.
- Балаш з кайдашем посідали кінець стола і почали розмовляти за жито та пшеницю, за сіно та за ярину. Балашиха послала найстаршого хлопця в шинок по горілку.
- Воли виїхали на гору. Коло попового двору Кайдашиха встала й пішла в двір.
- Мелашка ніби не бачила, як п'яний свекор лаявся з свекрухою, ніби не чула, як свекруха обсипала її неласкавими словами.
- Лаврін обтер своїм рукавом гарячого мелашчиного лоба. Мелашка, як дитина, глянула на його темними очима й осміхнулась. Свекрушин докір полетів проз її вуха й не зачепив душі.
- Тільки що Мелашка ступила на пopiг, Кайдашиха крикнула так, наче на нeї Хто линув кип'ятком:
- Кожної неділі просилась Мелашка в гості, i кожної неділі Кайдашиха знаходила для неї роботу. Мелашка зажурилась.
- Другого дня Мелашка вимела свою хату і половину сіней, неначе мотузком одміряла.
- Мелашка слухала, і в неї робота випала з рук.
- В хаті всі слухали Палажчину розмову. Молодиці позгортували руки та важко зітхали, приказуючи:
- Старий Кайдаш сидів, похиливши голову, а Мелашка плакала.
- Надвечір Палажка привела прочан у Лавру.
- Деякі молодиці оддали гроші черниці в руки. Черниця сховала їх десь під свою чорну рясу.
- Баба Палажка дуже обидилась. Вона бачила, що Мелашка підривала її повагу, буцімто чорти вже звернули на неї свою увагу й почастували своїм жениханням та поцілунками.
- Мелашка сподобалась проскурниці, а од неї саме тоді одходила наймичка.
- Тим часом баба Палажка простояла службу, запричастилась і повела бабів з церкви. Вона хотіла вести їх у печери, але на цвинтарі оглянулась на всі боки й примітила, що Нема Мелашки.
- Баба Палажка не одказала на її привітання. Вона тільки блиснула на неї злими маленькими чорними очима. Кайдаші обступили палажку.
- Палажка стулила дві дулі, покрутила одну кругом другої і сунула обидві під самий ніс Кайдашисі.
- Палажка вийшла з волості з кайдашами, скрутила дві дулі, тикнула їм у вічі й пішла додому. Лаврін спустив очі, похилив голову і гукнув до палажки:
- Бідна Балашиха голосила; Балаш і собі плакав;
- Надворі стало смеркатись. Мелашка вийшла на цвинтар, стала під липою й згорнула руки. Вона все думала за Лавріна, як він сумує, як плаче за нею, А сльози лилися з її очей.
- Мелашка прокинулась. На дзвіниці дзвонили на утреню. Вона схопилась з постелі й перехрестилась. Надворі почало на світ благословиться.
- Всі вони троє пішли шукати тієї церкви на подолі, що стояла під самою андріївською горою, але таких церков було доволі. Вони ходили, розпитували в людей і зайшли на той цвинтар, Де жила Мелашка.
- Лаврін углядів її й тільки подивився на неї смутними докірливими очима.
- Другого дня Мелашка з ріднею вийшли з києва. Всі йшли бором смутні та невеселі. А бір гув, як море в негоду, од найтихішого вітру та наводив сум на сумні й без того душі.
- Другого дня Лаврін узяв косу і пішов з Мелашкою та з матір'ю до ячменю. Батько мовчав та тільки поглядав на Лавріна.
- Кайдаш увійшов у хату. Кайдашиха засвітила лампу, думала, що він був у шинку і зараз почне коверзувати. А Кайдаш сів кінець стола, блідий, як смерть, і задумався.
- Баба Палажка переступила поріг і зараз почала хреститись та нашіптувать. Вона вступила в хату, неначе піп прийшов з молитвою.
- Од того часу Лаврін забрав у свої руки і воли, і вози, і все господарство. Загнали діти батька на піч на одпочинок.
- Вже другі півні проспівали, як Кайдаш прийшов додому і побудив усіх у хаті. Мелашка засвітила світло, глянула на кайдаша і злякалась: він був жовтий, як віск; його очі блищали й горіли, як свічки.
- Мелашка стояла коло печі Ні жива Ні мертва. Лаврін схопився з постелі.
- На четвертий день після похорону Карпо й Лаврін почали ділитись батьківськими спадками.
- Мотря була сердита, що вийшло не так, як вона хотіла. Вона причепилась до Лавріна за батьківську спадщину.
- Мотря глянула й рота роззявила. Вона не сподівалась од Мелашки такої сміливості й спочатку не знала, що казати.
- Того ж таки вечора Кайдашиха повечеряла з дітьми і вже лагодилась лягать спати. Коли чує вона — на горищі закиркали в сідалі кури, закричали й кинулись з сідала.
- Мелашка засвітила світло, половила в сінях свої кури й повикидала їх на горище. В обох хатах ще довго було чути крик. Той крик стихав помаленьку, як хвиля на воді після вітру, доки зовсім не затих.
- Карпо тільки очі витріщив і не знав, кого слухать: Чи вішати жінку, Чи прив'язувати налигачем матір.
- Лаврін трохи прохолов, зірвавши півсотні куликів, і зліз додолу. Волосний з писарем пішли в хату: в Лавріновій і в Карповій хаті валялись купами черепки.
- Мотря намагалась, щоб Карпо загородив такий тин, щоб і птиця через його не перелітала. Карпо мусив перегородить і двір, і город.
- Люди пили, закусували та слухали берка, А берко неначе грав їм на цимбалах своїми облесливими словами.
- Грицько розвів знов руки і наставив губи.
- Мотря вибігла і вгляділа свого півня. Півень тяг ногу по землі.
- Мотря стояла за своєю хатою і виглядала зумисне кайдашиху. Вона гукнула до Кайдашихи одривчасто, крутнулась і побігла в хату.
- Карпо й Мотря вже трохи були напідпитку й побігли додому.
- Лаврін, Мелашка, їх діти і юрба людей — всі йшли слідком за бабою через село. Кайдашиха прийшла до священика і почала плакати та жаліться на Карпа і на мотрю.
- Мотря кинулась до кропиви. Діти підняли ґвалт і кинулись на тин, як котенята. На їх крик вибігла з хати Мелашка.
- Лаврін i Карпо вийшли з волості i нібито помирилися. Карпо пристав на те, щоб давати половину груш Лаврінові.
— Лавріне! Мелашко! Вся чесна громадо! Збігайтеся сюди! Чи ви бачите, що наробила наша Мотруня?
Лаврін і Мелашка вибігли з хати і дивились на бідного кабанця. Їх узяв жаль та досада.
— Це вже Мотря і справді не знати що виробляє, — сказав Лаврін на вітер.
Мотря стояла за вуглом і тільки того й ждала. Вона вискочила з-за вугла як козак з маку.
— Ось і я! Чую, чую, як мене клянете! Оце вам за мого півня! Оце вам за мої курчата, що свекруха побила. Тепер позивайте мене!
М`отря вд`арила кулак`ом об кул`ак (Мотря ударила кулаком о кулак), нахил`ившись ч`ерез тин, як м`ожна д`алі в Лавр`інів двір (наклонившись через плетень, как можно дальше в Лавринов двор), нен`аче хот`іла дост`ати кулак`ами до Кайдаш`ихи (будто хотела достать кулаками до Кайдашихи); п`отім крутн`улась і шв`идко щ`езла за в`угл`ом, нен`аче на пов`ітрі розлет`ілась (потом развернулась и быстро исчезла за углом, будто в воздухе разлетелась = растаяла).
— Пострив`ай же ти, с`уко (погоди же ты, сука)! Скруч`у я г`олову тво`єму п`івневі (сверну я голову твоему петуху), — сказ`ала Кайдаш`иха (сказала Кайдашиха).
Кайдаш`иха взял`а к`ужіль (Кайдашиха взяла кудель), с`іла пр`ясти за х`атою та все погляд`ала на огірк`и (села прясть за хатой да всй поглядывала на огурцы). Кол`и це М`отрин п`івень виліт`ає на тин (и вот Мотрин петух взлетает на плетень); потр`іпав кр`илами, закукур`ікав та — шуб`овсть у Лавр`інові огірк`и (помахал крыльями, закукарекал и — бултых в Лавриновы огурцы). Кайдаш`иха схоп`илась з м`ісця та дав`ай закрад`аться до п`івня з к`ужелем (Кайдашиха сорвалась с места и давай подкрадываться к петуху с куделью). А п`івень клю`є огірк`и та т`ільки: со-ко-ко-ко (а петух клюёт огурцы и только: ко-ко-ко)! нен`аче др`ажниться з б`аби (будто дразнит бабу). Б`аба як поп`ерла к`ужелем та лусь йог`о по голов`і (баба как запустила куделью и бац его по голове)! П`івень закрут`ився на одн`ому м`ісці (петух закрутился на одном месте). Кайдаш`иха вхоп`ила йог`о (Кайдашиха схватила его), скрут`ила йом`у в'`язи (скрутила ему шею), п`отім дор`ізала, оп`арила, обск`убла та й ук`инула в борщ (потом дорезала, ошпарила, ощипала да и бросила в борщ).
Мотря вдарила кулаком об кулак, нахилившись через тин, як можна далі в Лаврінів двір, неначе хотіла достати кулаками до Кайдашихи; потім крутнулась і швидко щезла за вуглом, неначе на повітрі розлетілась.
— Постривай же ти, суко! Скручу я голову твоєму півневі, — сказала Кайдашиха.
Кайдашиха взяла кужіль, сіла прясти за хатою та все поглядала на огірки. Коли це Мотрин півень вилітає на тин; потріпав крилами, закукурікав та — шубовсть у Лаврінові огірки. Кайдашиха схопилась з місця та давай закрадаться до півня з кужелем. А півень клює огірки та тільки: со-ко-ко-ко! неначе дражниться з баби. Баба як поперла кужелем та лусь його по голові! Півень закрутився на одному місці. Кайдашиха вхопила його, скрутила йому в'язи, потім дорізала, опарила, обскубла та й укинула в борщ.
Ал`е в той час прийшл`и М`отрині д`іти до Мел`ашчиних діт`ей гул`ять (но в это время пришли Мотрины дети к Мелашкиным детям гулять = играть). Ст`арший хл`опець і вгл`ядів п`івнячу переб`иту н`огу (старший мальчик и увидел петушиную перебитую ногу), що стрим`іла з горшк`а (что торчала из горшка). Він з`араз чкурн`ув до м`атері та й розказ`ав (он сразу рванул к матери да и рассказал).
М`отря вб`ігла в Лавр`інову х`ату (Мотря вбежала в Лавринову хату), загл`янула в піч, не сказ`авши добр`идень (заглянула в печь, не сказав “ добрый день ”). Ой т`аточку (ой батюшки)! Ой л`ишечко (ой горюшко)! З горшк`а й спр`авді стрим`іла здор`ова переб`ита п`івняча ног`а (из горшка и в самом деле торчала здоровая перебитая петушиная нога) з т`овстою г`улею посер`едині і з одн`им одр`убаним к`ігтем (с толстой шишкой посередине и с одним отрубленным когтем). Не сказ`авши нік`ому й сл`ова (не сказав никому ни слова), М`отря вхоп`ила п`івня за н`огу (Мотря ухватила петуха за ногу), в`итягла з борщ`у та й дал`а др`ала з х`ати (вытащила из борща да и дала дёру из хаты).
— Ой б`або (ой баба)! — кр`икнула одн`а дит`ина до стар`ої Кайдаш`ихи (крикнул один ребёнок старой Кайдашихе). — Поб`іг п`івень з горшк`а (убежал петух из горшка), т`ільки пать`оки по пр`ипічку потекл`и (только подтёки по шестку потекли).
|
