Мотря вибігла і вгляділа свого півня. Півень тяг ногу по землі.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 86 из 91Следующая ⇒

— Чи це ви, мамо, перебили моєму півневі ногу? — гукнула Мотря через тин до Кайдашихи.

— А то ж хто? А як ще раз твої кури підуть на наші огірки, то я їх поріжу та поїм.

— То й заплатите! Хіба в нас волості нема, — говорила Мотря. — Не було, пак, вам на городі місця для огірків: насадили під самим перелазом. Карпе, чи ти бачиш, що то таке?

— А що? Півень ногу волочить, — спокійно обізвався Карпо.

— Карпе! Піди до матері та скажи їй, нехай вона другий раз не б'є моїх курей, — чіплялась Мотря.

— Гм? — м`укнув Карп`о, ст`оячи к`оло х`ати (хмыкнул Карп, стоя около хаты).

— К`арпе! Чи ти ч`уєш, чи тоб`і позаклад`ало (ты слышишь, а, или тебе заложило /уши/)? — крич`ала М`отря (кричала Мотря).

Карп`о сто`яв і див`ився на п`івня (Карп стоял и смотрел на петуха).

— К`арпе! Чи ти глух`ий, чи ти х`очеш мен`е з св`іту зогн`ати (то ли ты глухой, то ли хочешь меня со свету согнать)? Під`и та в`илай сво`ю м`атір (поиди и выругай свою мать).

— Ід`и та й л`айся, про м`ене, хоч до с`амого в`ечора (иди да и ругайся, по мне, хоть до самого вечера), — сказ`ав д`уже спок`ійно Карп`о (сказал очень спокойно Карп).

— Так, їй-б`огу, так (ну, ей-богу, ну). Оц`е д`обре (вот как хорошо)! М`ати вб`ила дв`оє курч`ат, переб`ила п`івневі н`огу (мать убила двух цыплят, перебила петуху ногу)...

— Підсип`ай, підс`ипай п`ерцю (подсыпай, подсыпай перцу), — насм`ішкувато сказ`ав Карп`о (насмешливо сказал Карп).

— Біж`и (беги)! Нех`ай Лавр`ін запл`атить за п`івня (пусть Лаврин заплатит за петуха)! — кр`икнула М`отря під с`амим в`ухом у Карп`а (крикнула Мотря под самым ухом Лаврина).

— Гм? — мукнув Карпо, стоячи коло хати.

— Карпе! Чи ти чуєш, чи тобі позакладало? — кричала Мотря.

Карпо стояв і дивився на півня.

— Карпе! Чи ти глухий, чи ти хочеш мене з світу зогнати? Піди та вилай свою матір.

— Іди та й лайся, про мене, хоч до самого вечора, — сказав дуже спокійно Карпо.

— Так, їй-богу, так. Оце добре! Мати вбила двоє курчат, перебила півневі ногу...

— Підсипай, підсипай перцю, — насмішкувато сказав Карпо.

— Біжи! Нехай Лаврін заплатить за півня! — крикнула Мотря під самим вухом у Карпа.

— Ан`у голосн`іше, бо не ч`ую (а ну громче, а то не слышу)! Підк`идай с`олі до п`ерцю, бо вже давн`о `їли з п`ерцем (под брось соли к перцу, а то уже давно / не / ели с перцем).

— Під`и пос`ип п`ерцем сво`їй м`атері в н`осі та в р`оті (пойди посыпь перцем своей матери в носу и во рту), — верещ`ала М`отря (верещала Мотря).

— Та й брикл`ива ж ти, М`отре (ну и брыкливая ж ты, Мотря), хоч я теб`е кол`ись люб`ив за той п`ерець (хоть я тебя когда-то любил за тот перец). Вже д`уже наперч`ила (уже слишком наперчила)!

— Бий теб`е с`ила Б`ожа, лед`ащо (бей тебя сила Божья, лентяй)! — кр`икнула М`отря, к`идаючись до Карп`а (крикнула Мотря, бросаясь к Карпу).

— Одчеп`ись, бо як пхну, то й перек`инешся (отстань, а то как толкну, то и опрокинешься)! — пром`овив спок`ійно Карп`о (произнёс спокойно Карп), ск`оса подив`ившись на М`отрю й нас`упивши бр`ови (искоса посмотрев на Мотрю и насупив брови).

М`отря оступ`илась (Мотря отступила).

— Ану голосніше, бо не чую! Підкидай солі до перцю, бо вже давно їли з перцем.

— Піди посип перцем своїй матері в носі та в роті, — верещала Мотря.

— Та й бриклива ж ти, Мотре, хоч я тебе колись любив за той перець. Вже дуже наперчила!

— Бий тебе сила Божа, ледащо! — крикнула Мотря, кидаючись до Карпа.

— Одчепись, бо як пхну, то й перекинешся! — промовив спокійно Карпо, скоса подивившись на Мотрю й насупивши брови.

Мотря оступилась.

С`аме тог`о в`ечора Лавр`інів каб`анчик прос`унув р`илом тин та й поб`іг у М`отрину карт`оплю (в тот самый вечер Лавринов кабанчик раздвинул рылом плетень да и побежал в Мотрину картошку). Як угл`еділа М`отря, як ух`опить хворост`ину, як впер`іщить каб`анчика по сп`ині (как увидела Мотря, как схватит хворостину, как стегнёт кабанчика по спине)! Кабанчик закув`ікав та й пот`яг по земл`і зад з двом`а ног`ами (кабанчик завизжал да и потянул по земле зад с двумя ногами). М`отря вхоп`ила йог`о за н`оги та й перек`инула в Лавр`інів двір (Мотря схватила его за ноги да и перебросила в Лавринов двор). Стар`а Кайдаш`иха в`ибігла з х`ати (старая Кайдашиха выбежала из хаты), вгл`яділа каб`анчика й нароб`ила г`аласу на ввесь двір (увидела кабанчика и наделала шуму на весь двор).

— А це хто переб`ив сп`ину н`ашому кабанц`еві (а кто это перебил спину нашему кабанчику)?

— Я переб`ила (я перебила)! — гукн`ула М`отря з-за угл`а сво`єї х`ати (крикнула Мотря из-за угла своей хаты). — Нех`ай не л`азить в мій огор`од (пусть не лазит в мой огород). Оц`е вам за м`ого п`івня (это вам за моего петуха).

Саме того вечора Лаврінів кабанчик просунув рилом тин та й побіг у Мотрину картоплю. Як угледіла Мотря, як ухопить хворостину, як вперіщить кабанчика по спині! Кабанчик закувікав та й потяг по землі зад з двома ногами. Мотря вхопила його за ноги та й перекинула в Лаврінів двір. Стара Кайдашиха вибігла з хати, вгляділа кабанчика й наробила галасу на ввесь двір.

— А це хто перебив спину нашому кабанцеві?

— Я перебила! — гукнула Мотря з-за угла своєї хати. — Нехай не лазить в мій огород. Оце вам за мого півня.

М`отря сто`яла за сво`єю х`атою і вигляд`ала зум`исне Кайдаш`иху (Мотря стояла за своей хатой и высматривала нарочно Кайдашиху). Вон`а гукн`ула до Кайдаш`ихи одр`ивчасто (она крикнула Кайдашихе отрывисто), крутн`улась і поб`ігла в х`ату (развернулась и побежала в хату).

— Лавр`іне! Мел`ашко! Вся ч`есна гром`адо (всё честной народ)! Збіг`айтеся сюд`и (сбегайтесь сюда)! Чи ви б`ачите, що нароб`ила н`аша Мотр`уня (вы видите ли, что наделала наша Мотруня)?

Лавр`ін і Мел`ашка в`ибігли з х`ати і див`ились на б`ідного кабанц`я (Лаврин и Мелашка выбежали из хаты и смотрели на бедного кабанчика). Їх уз`яв жаль та дос`ада (их охватила жалость и досада).

— Це вже М`отря і спр`авді не зн`ати що виробл`яє (это уж Мотря и вправду не известно что вытворяет), — сказ`ав Лавр`ін на в`ітер (сказал Лаврин на ветер / впустую, никому /).

М`отря сто`яла за в`углом і т`ільки т`ого й жд`ала (Мотря стояла за углом и только того и ждала). Вон`а в`искочила з-за в`угл`а як коз`ак з м`аку (она выскочила из-за угла, как казак из маков; “ в ` искочити як коз ` ак / г ` олий, Кузьм ` а / з м ` аку ” — не вовремя сказать, сделать что-либо).

— Ось і я (вот она я)! Ч`ую, ч`ую, як мен`е клян`ете (сл ышу, слышу, как меня проклинаете)! Оц`е вам за м`ого п`івня (это вам за моего петуха)! Оц`е вам за мо`ї курч`ата, що свекр`уха поб`ила (это вам за моих цыплят, что свекровь убила). Теп`ер позив`айте мен`е (теперь подавайте в суд на меня)!

Познавательные статьи:



Психологические особенности спортивного соревнования

Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации

Занятость населения и рынок труда

Социальный статус семьи и её типология