Мы поможем в написании ваших работ!
ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
|
Лаврін трохи прохолов, зірвавши півсотні куликів, і зліз додолу. Волосний з писарем пішли в хату: в Лавріновій і в Карповій хаті валялись купами черепки.
Содержание книги
- Лаврін так і зробив, як йому раяла мати: причепурився, взяв двох старостів та й пішов у Бієвці.
- Кайдашиха насупилась. На западинцях не видно було Ні однієї хазяйської, доброї хати.
- Лаврін помостив на віз сіно, заслав килимом. Кайдашиха зовсім очепурилась, сіла на віз та все лаяла западинці.
- Балашиха попросила кайдашиху за стіл. Кайдашиха глянула на убогу сім'ю, на убогу хату і не церемонилась; вона просто полізла за стіл і сіла на покуті, запишавшись та втираючи губи хусточкою.
- Балаш з кайдашем посідали кінець стола і почали розмовляти за жито та пшеницю, за сіно та за ярину. Балашиха послала найстаршого хлопця в шинок по горілку.
- Воли виїхали на гору. Коло попового двору Кайдашиха встала й пішла в двір.
- Мелашка ніби не бачила, як п'яний свекор лаявся з свекрухою, ніби не чула, як свекруха обсипала її неласкавими словами.
- Лаврін обтер своїм рукавом гарячого мелашчиного лоба. Мелашка, як дитина, глянула на його темними очима й осміхнулась. Свекрушин докір полетів проз її вуха й не зачепив душі.
- Тільки що Мелашка ступила на пopiг, Кайдашиха крикнула так, наче на нeї Хто линув кип'ятком:
- Кожної неділі просилась Мелашка в гості, i кожної неділі Кайдашиха знаходила для неї роботу. Мелашка зажурилась.
- Другого дня Мелашка вимела свою хату і половину сіней, неначе мотузком одміряла.
- Мелашка слухала, і в неї робота випала з рук.
- В хаті всі слухали Палажчину розмову. Молодиці позгортували руки та важко зітхали, приказуючи:
- Старий Кайдаш сидів, похиливши голову, а Мелашка плакала.
- Надвечір Палажка привела прочан у Лавру.
- Деякі молодиці оддали гроші черниці в руки. Черниця сховала їх десь під свою чорну рясу.
- Баба Палажка дуже обидилась. Вона бачила, що Мелашка підривала її повагу, буцімто чорти вже звернули на неї свою увагу й почастували своїм жениханням та поцілунками.
- Мелашка сподобалась проскурниці, а од неї саме тоді одходила наймичка.
- Тим часом баба Палажка простояла службу, запричастилась і повела бабів з церкви. Вона хотіла вести їх у печери, але на цвинтарі оглянулась на всі боки й примітила, що Нема Мелашки.
- Баба Палажка не одказала на її привітання. Вона тільки блиснула на неї злими маленькими чорними очима. Кайдаші обступили палажку.
- Палажка стулила дві дулі, покрутила одну кругом другої і сунула обидві під самий ніс Кайдашисі.
- Палажка вийшла з волості з кайдашами, скрутила дві дулі, тикнула їм у вічі й пішла додому. Лаврін спустив очі, похилив голову і гукнув до палажки:
- Бідна Балашиха голосила; Балаш і собі плакав;
- Надворі стало смеркатись. Мелашка вийшла на цвинтар, стала під липою й згорнула руки. Вона все думала за Лавріна, як він сумує, як плаче за нею, А сльози лилися з її очей.
- Мелашка прокинулась. На дзвіниці дзвонили на утреню. Вона схопилась з постелі й перехрестилась. Надворі почало на світ благословиться.
- Всі вони троє пішли шукати тієї церкви на подолі, що стояла під самою андріївською горою, але таких церков було доволі. Вони ходили, розпитували в людей і зайшли на той цвинтар, Де жила Мелашка.
- Лаврін углядів її й тільки подивився на неї смутними докірливими очима.
- Другого дня Мелашка з ріднею вийшли з києва. Всі йшли бором смутні та невеселі. А бір гув, як море в негоду, од найтихішого вітру та наводив сум на сумні й без того душі.
- Другого дня Лаврін узяв косу і пішов з Мелашкою та з матір'ю до ячменю. Батько мовчав та тільки поглядав на Лавріна.
- Кайдаш увійшов у хату. Кайдашиха засвітила лампу, думала, що він був у шинку і зараз почне коверзувати. А Кайдаш сів кінець стола, блідий, як смерть, і задумався.
- Баба Палажка переступила поріг і зараз почала хреститись та нашіптувать. Вона вступила в хату, неначе піп прийшов з молитвою.
- Од того часу Лаврін забрав у свої руки і воли, і вози, і все господарство. Загнали діти батька на піч на одпочинок.
- Вже другі півні проспівали, як Кайдаш прийшов додому і побудив усіх у хаті. Мелашка засвітила світло, глянула на кайдаша і злякалась: він був жовтий, як віск; його очі блищали й горіли, як свічки.
- Мелашка стояла коло печі Ні жива Ні мертва. Лаврін схопився з постелі.
- На четвертий день після похорону Карпо й Лаврін почали ділитись батьківськими спадками.
- Мотря була сердита, що вийшло не так, як вона хотіла. Вона причепилась до Лавріна за батьківську спадщину.
- Мотря глянула й рота роззявила. Вона не сподівалась од Мелашки такої сміливості й спочатку не знала, що казати.
- Того ж таки вечора Кайдашиха повечеряла з дітьми і вже лагодилась лягать спати. Коли чує вона — на горищі закиркали в сідалі кури, закричали й кинулись з сідала.
- Мелашка засвітила світло, половила в сінях свої кури й повикидала їх на горище. В обох хатах ще довго було чути крик. Той крик стихав помаленьку, як хвиля на воді після вітру, доки зовсім не затих.
- Карпо тільки очі витріщив і не знав, кого слухать: Чи вішати жінку, Чи прив'язувати налигачем матір.
- Лаврін трохи прохолов, зірвавши півсотні куликів, і зліз додолу. Волосний з писарем пішли в хату: в Лавріновій і в Карповій хаті валялись купами черепки.
- Мотря намагалась, щоб Карпо загородив такий тин, щоб і птиця через його не перелітала. Карпо мусив перегородить і двір, і город.
- Люди пили, закусували та слухали берка, А берко неначе грав їм на цимбалах своїми облесливими словами.
- Грицько розвів знов руки і наставив губи.
- Мотря вибігла і вгляділа свого півня. Півень тяг ногу по землі.
- Мотря стояла за своєю хатою і виглядала зумисне кайдашиху. Вона гукнула до Кайдашихи одривчасто, крутнулась і побігла в хату.
- Карпо й Мотря вже трохи були напідпитку й побігли додому.
- Лаврін, Мелашка, їх діти і юрба людей — всі йшли слідком за бабою через село. Кайдашиха прийшла до священика і почала плакати та жаліться на Карпа і на мотрю.
- Мотря кинулась до кропиви. Діти підняли ґвалт і кинулись на тин, як котенята. На їх крик вибігла з хати Мелашка.
- Лаврін i Карпо вийшли з волості i нібито помирилися. Карпо пристав на те, щоб давати половину груш Лаврінові.
З х`ати повибіг`али д`іти (из хаты повыбегали дети), вгляд`іли страшн`е закрив`авлене б`абине лиц`е й піднял`и ґвалт (увидели страшное окровавленное бабушкино лицо и подняли шум). Соб`аки г`авкали на п`исаря та на г`олову, аж ск`иглили (собаки гавкали на писаря и на председателя, аж скулили). З сел`а почал`и збіг`атись л`юди (с села начали сбегаться люди). Волосн`ий з п`исарем та з кільком`а громад`янами повел`и в в`олость Кайдаш`енків (волостной с писарем и с несколькими гражданами повели в волость Кайдашенков), їх жін`ок та Кайдаш`иху (их жён и Кайдашиху). Вон`и нас`илу розпл`утали їх спр`аву (они с трудом распутали их дело) і присуд`или Карп`ові одірв`ати х`ату й пост`авити окр`оме на сво`єму гор`оді (и присудили Карпу оторвать хату и поставить отдельно на своём огороде), бо Лаврін, як м`енший син, мав пр`аво зост`аться в б`атьковій х`аті (потому что Лаврин, как младший сын, имел право остаться в отцовской хате) і за те був пов`инен дод`ержать м`атір до см`ерті (и за то был обязан содержать мать до смерти). Гром`ада присуд`ила розділ`ити ґрунт між Кайдаш`енками пополов`ині (сходка присудила разделить землю межу Кайдашенками пополам).
З хати повибігали діти, вгляділи страшне закривавлене бабине лице й підняли ґвалт. Собаки гавкали на писаря та на голову, аж скиглили. З села почали збігатись люди. Волосний з писарем та з кількома громадянами повели в волость Кайдашенків, їх жінок та Кайдашиху. Вони насилу розплутали їх справу і присудили Карпові одірвати хату й поставити окром е на своєму городі, бо Лаврін, як менший син, мав право зостаться в батьковій хаті і за те був повинен додержать матір до смерті. Громада присудила розділити ґрунт між Кайдашенками пополовині.
Волосн`ий так`и посад`ив Мотрю за б`абине `око в хол`одну на два дні (волостной всё же посадил Мотрю за бабушкин глаз в холодную на два дня).
П`ісля так`ої колотн`ечі стар`а Кайдаш`иха засл`абла (после такой передряги старая Кайдашиха заболела). В н`еї нагн`ало `око, як к`уряче яйц`е (у неё распух глаз, как куриное яйцо). `Око ст`ухло (опухоль спала), ал`е од т`ого ч`асу вон`а осл`іпла на пр`аве `око (но с того времени она ослепла на правый глаз).
— Г`осподи (Господи)! Од ч`ого це в нас почал`ася колотн`еча в сім’`ї (из-за чего это у нас началась ругань в семье)? — каз`ала Кайдаш`иха (говорила Кайдашиха). — Це вон`о не д`урно (это оно не просто так): це, м`абуть, майстр`и заклад`али х`ату не на смерть, а на колотн`ечу (это, наверное, мастера закладывали хату не на смерть, а на ругань).
Кайдаш`иха над`умалась піт`и до свящ`еника й прос`ити йог`о, щоб він освят`ив хат`и (Кайдашиха надумала пойти к священнику и просить его, чтобы освятил хаты). Не сказ`авши ніч`ого Лавр`інові й Карп`ові (не сказав ничего Лаврину и Карпу), щоб вон`и час`ом том`у не спрот`ивились (чтобы они случайно не воспротивились), Кайдаш`иха поб`ігла до свящ`еника й попрос`ила йог`о освят`ить хат`и (Кайдашиха побежала к священнику и попросила его освятить хаты).
Волосний таки посадив Мотрю за бабине око в холодну на два дні.
Після такої колотнечі стара Кайдашиха заслабла. В неї нагнало око, як куряче яйце. Око стухло, але од того часу вона осліпла на праве око.
— Господи! Од чого це в нас почалася колотнеча в сім’ї? — казала Кайдашиха. — Це воно не дурно: це, мабуть, майстри закладали хату не на смерть, а на колотнечу.
Кайдашиха надумалась піти до священика й просити його, щоб він освятив хати. Не сказавши нічого Лаврінові й Карпові, щоб вони часом тому не спротивились, Кайдашиха побігла до священика й попросила його освятить хати.
Наступ`ав храм в семиг`орській ц`еркві (наступал храм в семигорской церкви; “ храм ” — праздник дня освящения местной церкви или дня святого покровителя этой церкви), і молод`иці на сел`і почал`и м`азати хат`и (и молодицы в селе начали белить хаты). Мотря якр`аз тог`о дня пол`ізла в піч (Мотря как раз в тот день полезла в печь), щоб ї`ї в`имазать (чтобы её повымазывать).
Кайдаш`иха прийшл`а дод`ому з свящ`еником (Кайдашиха пришла домой со священником), з ним`и прийш`ов і дяк з паламар`ем (с ними пришёл и дьяк с пономарём).
Свящ`еник покроп`ив свяч`еною вод`ою х`ату й с`іни (священник окропил святой водой хату и сени). Кайдаш`иха прос`ила йог`о посвят`ить і Карп`ову х`ату (Кайдашиха просила его освятить и Карпову хату): їй ус`е-таки шк`ода бул`о с`ина (ей всё-таки жаль было сына).
Кайдаш`иха одчин`ила дв`ері в Карп`ову х`ату (Кайдашиха отворила дверь в Карпову хату), а там з пр`ипічка теліпал`ись н`оги п'`ятами догор`и (а там из шестка болтались ноги пятками вверх), п`альцями вниз (пальцами вниз). Товст`і литк`и стрим`іли, н`аче дві дерев`ини (толстые икры торчали, как два бревна). В печ`і леж`ала Мотря (в печи лежала Мотря).
Свящ`еник покроп`ив Карп`ову х`ату (священник окропил Карпову хату).
— Н`ащо ви, м`амо, св`ятите мо`ю х`ату (зачем вы, мама, освящаете мою хату)? Хіб`а я вас прос`ив, чи що (разве я вас просил, или что)? — сказ`ав м`атері Карп`о (сказал матери Карп).
|
