Мы поможем в написании ваших работ!
ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
|
Баба Палажка дуже обидилась. Вона бачила, що Мелашка підривала її повагу, буцімто чорти вже звернули на неї свою увагу й почастували своїм жениханням та поцілунками.
Содержание книги
- Вона гордо сиділа на своїй скрині, як цар на престолі.
- Надворі починало вечоріти. Лаврін виніс на віз мішки і почав запрягати воли.
- Лаврін дивився на дівчину, як вона спустила на щоки довгі чорні вії, як вона потім повернулась боком, дивилась на воду, на скелі, як блищав її чистий, рівний лоб.
- Дівчина пішла уперед. Лаврін погнав воли за нею. Йому хотілось, щоб вона йшла як можна тихіше, як можна довше, щоб надивитись на неї.
- Мелашка йшла стежкою й плуталась між високою смілкою та дзвониками. Її чорноволоса голова з маковим вінком здавалась квіткою між високою травою на окопі, між синіми дзвониками та червоною смілкою.
- Мелашка ввійшла в свою убогу хатину й стовпом стала.
- Лаврін перейшов через греблю й насилу продерся через густі верби та лози, переплетені білими крученими паничами то ожиною.
- Лаврін знав парубоцький звичай і повів усю парубочу ватагу в шинок. Він поставив їм могорича і вже в згоді з ними вернувся на вулицю.
- Лаврін мовчав, тільки рукою махнув. Його очі дивились у зелену гущавину з яблунь та черешень.
- Лаврін так і зробив, як йому раяла мати: причепурився, взяв двох старостів та й пішов у Бієвці.
- Кайдашиха насупилась. На западинцях не видно було Ні однієї хазяйської, доброї хати.
- Лаврін помостив на віз сіно, заслав килимом. Кайдашиха зовсім очепурилась, сіла на віз та все лаяла западинці.
- Балашиха попросила кайдашиху за стіл. Кайдашиха глянула на убогу сім'ю, на убогу хату і не церемонилась; вона просто полізла за стіл і сіла на покуті, запишавшись та втираючи губи хусточкою.
- Балаш з кайдашем посідали кінець стола і почали розмовляти за жито та пшеницю, за сіно та за ярину. Балашиха послала найстаршого хлопця в шинок по горілку.
- Воли виїхали на гору. Коло попового двору Кайдашиха встала й пішла в двір.
- Мелашка ніби не бачила, як п'яний свекор лаявся з свекрухою, ніби не чула, як свекруха обсипала її неласкавими словами.
- Лаврін обтер своїм рукавом гарячого мелашчиного лоба. Мелашка, як дитина, глянула на його темними очима й осміхнулась. Свекрушин докір полетів проз її вуха й не зачепив душі.
- Тільки що Мелашка ступила на пopiг, Кайдашиха крикнула так, наче на нeї Хто линув кип'ятком:
- Кожної неділі просилась Мелашка в гості, i кожної неділі Кайдашиха знаходила для неї роботу. Мелашка зажурилась.
- Другого дня Мелашка вимела свою хату і половину сіней, неначе мотузком одміряла.
- Мелашка слухала, і в неї робота випала з рук.
- В хаті всі слухали Палажчину розмову. Молодиці позгортували руки та важко зітхали, приказуючи:
- Старий Кайдаш сидів, похиливши голову, а Мелашка плакала.
- Надвечір Палажка привела прочан у Лавру.
- Деякі молодиці оддали гроші черниці в руки. Черниця сховала їх десь під свою чорну рясу.
- Баба Палажка дуже обидилась. Вона бачила, що Мелашка підривала її повагу, буцімто чорти вже звернули на неї свою увагу й почастували своїм жениханням та поцілунками.
- Мелашка сподобалась проскурниці, а од неї саме тоді одходила наймичка.
- Тим часом баба Палажка простояла службу, запричастилась і повела бабів з церкви. Вона хотіла вести їх у печери, але на цвинтарі оглянулась на всі боки й примітила, що Нема Мелашки.
- Баба Палажка не одказала на її привітання. Вона тільки блиснула на неї злими маленькими чорними очима. Кайдаші обступили палажку.
- Палажка стулила дві дулі, покрутила одну кругом другої і сунула обидві під самий ніс Кайдашисі.
- Палажка вийшла з волості з кайдашами, скрутила дві дулі, тикнула їм у вічі й пішла додому. Лаврін спустив очі, похилив голову і гукнув до палажки:
- Бідна Балашиха голосила; Балаш і собі плакав;
- Надворі стало смеркатись. Мелашка вийшла на цвинтар, стала під липою й згорнула руки. Вона все думала за Лавріна, як він сумує, як плаче за нею, А сльози лилися з її очей.
- Мелашка прокинулась. На дзвіниці дзвонили на утреню. Вона схопилась з постелі й перехрестилась. Надворі почало на світ благословиться.
- Всі вони троє пішли шукати тієї церкви на подолі, що стояла під самою андріївською горою, але таких церков було доволі. Вони ходили, розпитували в людей і зайшли на той цвинтар, Де жила Мелашка.
- Лаврін углядів її й тільки подивився на неї смутними докірливими очима.
- Другого дня Мелашка з ріднею вийшли з києва. Всі йшли бором смутні та невеселі. А бір гув, як море в негоду, од найтихішого вітру та наводив сум на сумні й без того душі.
- Другого дня Лаврін узяв косу і пішов з Мелашкою та з матір'ю до ячменю. Батько мовчав та тільки поглядав на Лавріна.
- Кайдаш увійшов у хату. Кайдашиха засвітила лампу, думала, що він був у шинку і зараз почне коверзувати. А Кайдаш сів кінець стола, блідий, як смерть, і задумався.
- Баба Палажка переступила поріг і зараз почала хреститись та нашіптувать. Вона вступила в хату, неначе піп прийшов з молитвою.
- Од того часу Лаврін забрав у свої руки і воли, і вози, і все господарство. Загнали діти батька на піч на одпочинок.
- Вже другі півні проспівали, як Кайдаш прийшов додому і побудив усіх у хаті. Мелашка засвітила світло, глянула на кайдаша і злякалась: він був жовтий, як віск; його очі блищали й горіли, як свічки.
- Мелашка стояла коло печі Ні жива Ні мертва. Лаврін схопився з постелі.
- На четвертий день після похорону Карпо й Лаврін почали ділитись батьківськими спадками.
- Мотря була сердита, що вийшло не так, як вона хотіла. Вона причепилась до Лавріна за батьківську спадщину.
- Мотря глянула й рота роззявила. Вона не сподівалась од Мелашки такої сміливості й спочатку не знала, що казати.
- Того ж таки вечора Кайдашиха повечеряла з дітьми і вже лагодилась лягать спати. Коли чує вона — на горищі закиркали в сідалі кури, закричали й кинулись з сідала.
- Мелашка засвітила світло, половила в сінях свої кури й повикидала їх на горище. В обох хатах ще довго було чути крик. Той крик стихав помаленьку, як хвиля на воді після вітру, доки зовсім не затих.
- Карпо тільки очі витріщив і не знав, кого слухать: Чи вішати жінку, Чи прив'язувати налигачем матір.
- Лаврін трохи прохолов, зірвавши півсотні куликів, і зліз додолу. Волосний з писарем пішли в хату: в Лавріновій і в Карповій хаті валялись купами черепки.
Одначе на другий день баба Палажка боялась зоставатись на ніч у монастирі і повела прочан говіть в одну церкву на Подолі під самою Андріївською горою. В тій церкві був старий священик. Він збудував для богомольців, зараз коло цвинтаря, на церковному дворі довгу комору з перегородками, але без вікон, і пускав туди прочан на ніч. Тією коморою він притягував до себе велику силу богомольців і заробляв добрі гроші. Монастирі навіть не поробили для селян і таких комор.
Баба Палажка завел`а проч`ан у ту ком`ору (баба Палашка завела паломников в тот барак). Там вон`и посклад`али сво`ї кл`уночки й замкн`ули дв`ері (там они сложили свои узелки и закрыли двери). Ран`енько в Вел`ику суб`оту проч`ани пішл`и в ц`еркву гов`іти (утречком в Великую субботу паломники пошли в церковь говеть).
Стар`ий свящ`еник сповід`ав люд`ей (старый священник исповедывал людей). С`отня богом`ольців сто`яла круг`ом й`ого і жд`ала (сотня богомольцев стояла вокруг него и ждала). Баба Палажка кивн`ула на сво`їх рук`ою і поверн`улась до двер`ей (баба Палашка махнула своим рукой и повернулась к дверям). Вон`а бо`ялась, що не діжд`еться сп`овіді (она боялась, что не дождётся исповеди). А гріх ті`єї н`очі м`учив б`ідну б`абу, як пек`ельний ог`онь (а грех той ночи мучил бедную бабу, как адский огонь).
Т`ільки що семиг`орці застукот`іли чобітьм`и по зал`ізному пом`ості (только лишь семигорцы застучали своими сапогами по железному помосту), свящ`еник пок`инув сповід`ати як`усь б`абу (священник перестал исповедовать какую-то бабу), оберн`увся (обернулся), махн`ув до б`аби Палажки рук`ою і кр`икнув на всю ц`еркву (махнул рукой бабе Палашке и крикнул на всю церковь):
— Куд`и ви, б`абки (куда вы, бабки)! Йдіть до м`ене сповід`атись (идите ко мне исповедываться)! В м`ене ш`агом деш`евше, ніж у М`окрого Микол`ая (у меня на грош дешевле, чем у Мокрого Николая). Верт`айтесь сюд`а (возвращайтесь сюда)! В м`ене сп`овідь ш`агом деш`евше й пок`ута б`ільша (у меня исповедь на грош дешевле и покаяние больше).
Баба Палажка завела прочан у ту комору. Там вони поскладали свої клуночки й замкнули двері. Раненько в Велику суботу прочани пішли в церкву говіти.
Старий священик сповідав людей. Сотня богомольців стояла кругом його і ждала. Баба Палажка кивнула на своїх рукою і повернулась до дверей. Вона боялась, що не діждеться сповіді. А гріх тієї ночі мучив бідну бабу, як пекельний огонь.
Тільки що семигорці застукотіли чобітьми по залізному помості, священик покинув сповідати якусь бабу, обернувся, махнув до баби Палажки рукою і крикнув на всю церкву:
— Куди ви, бабки! Йдіть до мене сповідатись! В мене шагом дешевше, ніж у Мокрого Миколая. Вертайтесь сюда! В мене сповідь шагом дешевше й покута більша.
Баб`а Палажка махн`ула до сво`їх (баба Палашка махнула своим), і вся ват`ага поверн`ула од двер`ей наз`ад (и вся группа: „отара” повернула от дверей назад) і знов заст`укала чобітьм`и по зал`ізному пом`ості (и снова застучала сапогами по железному помосту).
Тим ч`асом як баба Палажка сповід`алась (тем временем как баба Палашка исповедывалась), Мел`ашка в`ийшла з ц`еркви й с`іла між д`овгими рядк`ами баб`ів на церк`овних сх`іднях, під стовп`ами (Мелашка вышла из церкви и села между длинными рядами баб на церковных ступеньках, под столбами). Скр`аю недал`ечко від н`еї сид`іла стар`енька проск`урниця й продав`ала пр`оскури (с краю недалеко от неё сидела старенькая просвирница и продавала просвиры).
Мелашка зад`умалась (Мелашка задумалась). Тр`етій день прожил`а Мелашка в К`иєві, як у р`аї (третий день прожила Мелашка в Киеве, как в раю). В`она згад`ала, що ч`ерез день для н`еї тр`еба б`уде верт`атись дод`ому (она вспомнила, что через день ей нужно будет возвращаться домой), і зітхн`ула д`уже в`ажко (и вздохнула очень тяжело). Сль`ози в`иступили на ї`ї оч`ах (слёзы выступили на её глазах). Вон`а в К`иєві не б`ачила ні свекр`ухи, ні св`екра, ні Мотрі (она в Киеве не видела ни свекрови, ни свёкра, ни Мотри), не ч`ула ні од к`ого лих`ого сл`ова (не слышала ни от кого злого слова). Ніхт`о не гриз їй тут голов`и (никто не грыз ей здесь головы).
|
