Мы поможем в написании ваших работ!
ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
|
Кайдаш увійшов у хату. Кайдашиха засвітила лампу, думала, що він був у шинку і зараз почне коверзувати. А Кайдаш сів кінець стола, блідий, як смерть, і задумався.
Содержание книги
- Лаврін так і зробив, як йому раяла мати: причепурився, взяв двох старостів та й пішов у Бієвці.
- Кайдашиха насупилась. На западинцях не видно було Ні однієї хазяйської, доброї хати.
- Лаврін помостив на віз сіно, заслав килимом. Кайдашиха зовсім очепурилась, сіла на віз та все лаяла западинці.
- Балашиха попросила кайдашиху за стіл. Кайдашиха глянула на убогу сім'ю, на убогу хату і не церемонилась; вона просто полізла за стіл і сіла на покуті, запишавшись та втираючи губи хусточкою.
- Балаш з кайдашем посідали кінець стола і почали розмовляти за жито та пшеницю, за сіно та за ярину. Балашиха послала найстаршого хлопця в шинок по горілку.
- Воли виїхали на гору. Коло попового двору Кайдашиха встала й пішла в двір.
- Мелашка ніби не бачила, як п'яний свекор лаявся з свекрухою, ніби не чула, як свекруха обсипала її неласкавими словами.
- Лаврін обтер своїм рукавом гарячого мелашчиного лоба. Мелашка, як дитина, глянула на його темними очима й осміхнулась. Свекрушин докір полетів проз її вуха й не зачепив душі.
- Тільки що Мелашка ступила на пopiг, Кайдашиха крикнула так, наче на нeї Хто линув кип'ятком:
- Кожної неділі просилась Мелашка в гості, i кожної неділі Кайдашиха знаходила для неї роботу. Мелашка зажурилась.
- Другого дня Мелашка вимела свою хату і половину сіней, неначе мотузком одміряла.
- Мелашка слухала, і в неї робота випала з рук.
- В хаті всі слухали Палажчину розмову. Молодиці позгортували руки та важко зітхали, приказуючи:
- Старий Кайдаш сидів, похиливши голову, а Мелашка плакала.
- Надвечір Палажка привела прочан у Лавру.
- Деякі молодиці оддали гроші черниці в руки. Черниця сховала їх десь під свою чорну рясу.
- Баба Палажка дуже обидилась. Вона бачила, що Мелашка підривала її повагу, буцімто чорти вже звернули на неї свою увагу й почастували своїм жениханням та поцілунками.
- Мелашка сподобалась проскурниці, а од неї саме тоді одходила наймичка.
- Тим часом баба Палажка простояла службу, запричастилась і повела бабів з церкви. Вона хотіла вести їх у печери, але на цвинтарі оглянулась на всі боки й примітила, що Нема Мелашки.
- Баба Палажка не одказала на її привітання. Вона тільки блиснула на неї злими маленькими чорними очима. Кайдаші обступили палажку.
- Палажка стулила дві дулі, покрутила одну кругом другої і сунула обидві під самий ніс Кайдашисі.
- Палажка вийшла з волості з кайдашами, скрутила дві дулі, тикнула їм у вічі й пішла додому. Лаврін спустив очі, похилив голову і гукнув до палажки:
- Бідна Балашиха голосила; Балаш і собі плакав;
- Надворі стало смеркатись. Мелашка вийшла на цвинтар, стала під липою й згорнула руки. Вона все думала за Лавріна, як він сумує, як плаче за нею, А сльози лилися з її очей.
- Мелашка прокинулась. На дзвіниці дзвонили на утреню. Вона схопилась з постелі й перехрестилась. Надворі почало на світ благословиться.
- Всі вони троє пішли шукати тієї церкви на подолі, що стояла під самою андріївською горою, але таких церков було доволі. Вони ходили, розпитували в людей і зайшли на той цвинтар, Де жила Мелашка.
- Лаврін углядів її й тільки подивився на неї смутними докірливими очима.
- Другого дня Мелашка з ріднею вийшли з києва. Всі йшли бором смутні та невеселі. А бір гув, як море в негоду, од найтихішого вітру та наводив сум на сумні й без того душі.
- Другого дня Лаврін узяв косу і пішов з Мелашкою та з матір'ю до ячменю. Батько мовчав та тільки поглядав на Лавріна.
- Кайдаш увійшов у хату. Кайдашиха засвітила лампу, думала, що він був у шинку і зараз почне коверзувати. А Кайдаш сів кінець стола, блідий, як смерть, і задумався.
- Баба Палажка переступила поріг і зараз почала хреститись та нашіптувать. Вона вступила в хату, неначе піп прийшов з молитвою.
- Од того часу Лаврін забрав у свої руки і воли, і вози, і все господарство. Загнали діти батька на піч на одпочинок.
- Вже другі півні проспівали, як Кайдаш прийшов додому і побудив усіх у хаті. Мелашка засвітила світло, глянула на кайдаша і злякалась: він був жовтий, як віск; його очі блищали й горіли, як свічки.
- Мелашка стояла коло печі Ні жива Ні мертва. Лаврін схопився з постелі.
- На четвертий день після похорону Карпо й Лаврін почали ділитись батьківськими спадками.
- Мотря була сердита, що вийшло не так, як вона хотіла. Вона причепилась до Лавріна за батьківську спадщину.
- Мотря глянула й рота роззявила. Вона не сподівалась од Мелашки такої сміливості й спочатку не знала, що казати.
- Того ж таки вечора Кайдашиха повечеряла з дітьми і вже лагодилась лягать спати. Коли чує вона — на горищі закиркали в сідалі кури, закричали й кинулись з сідала.
- Мелашка засвітила світло, половила в сінях свої кури й повикидала їх на горище. В обох хатах ще довго було чути крик. Той крик стихав помаленьку, як хвиля на воді після вітру, доки зовсім не затих.
- Карпо тільки очі витріщив і не знав, кого слухать: Чи вішати жінку, Чи прив'язувати налигачем матір.
- Лаврін трохи прохолов, зірвавши півсотні куликів, і зліз додолу. Волосний з писарем пішли в хату: в Лавріновій і в Карповій хаті валялись купами черепки.
- Мотря намагалась, щоб Карпо загородив такий тин, щоб і птиця через його не перелітала. Карпо мусив перегородить і двір, і город.
- Люди пили, закусували та слухали берка, А берко неначе грав їм на цимбалах своїми облесливими словами.
- Грицько розвів знов руки і наставив губи.
- Мотря вибігла і вгляділа свого півня. Півень тяг ногу по землі.
- Мотря стояла за своєю хатою і виглядала зумисне кайдашиху. Вона гукнула до Кайдашихи одривчасто, крутнулась і побігла в хату.
- Карпо й Мотря вже трохи були напідпитку й побігли додому.
- Лаврін, Мелашка, їх діти і юрба людей — всі йшли слідком за бабою через село. Кайдашиха прийшла до священика і почала плакати та жаліться на Карпа і на мотрю.
- Мотря кинулась до кропиви. Діти підняли ґвалт і кинулись на тин, як котенята. На їх крик вибігла з хати Мелашка.
- Лаврін i Карпо вийшли з волості i нібито помирилися. Карпо пристав на те, щоб давати половину груш Лаврінові.
«Боже мій! Що це зо мною діялось? — думав Кайдаш. — Чи це мене Бог карає за гріхи, чи показує свою ласку за правду?»
— Де це ти бродиш? Чого ти став такий жовтий, як віск? — питала в Кайдаша жінка.
Кайдаш махн`ув рук`ою (Кайдаш махнул рукой), посл`ався на л`аві і ліг сп`ати (постелил себе на скамье и лег спать). Др`угого дня в нед`ілю Кайдаш ход`ив ц`ілий день см`утний та зад`уманий (на другой день в воскресенье Кайдаш ходил целый день печальный и задумчивый). В понед`ілок він піш`ов в п`оле кос`ити (в понедельник он пошёл в поле косить), а нудьг`а дав`ила йог`о, як к`амінь (а тоска давила его, как камень). Верт`аючись з п`оля (возвращаясь с поля), Кайдаш забал`акався з людьм`и к`оло ш`инку (Кайдаш заговорился с людьми около корчмы), зайш`ов з н`ими в шин`ок і в`ипив півкв`арти гор`ілки (зашёл с ними в корчму и выпил пол-литра горилки; кварта — мера ёмкости чуть больше литра). Іде він через гр`еблю поп`ід в`ербами (идёт он через плотину под ивами), кол`и гл`яне в в`оду (глядь в воду), з-під гр`еблі в`искочив чорн`енький хл`опчик з мал`енькими р`іжками (из-под плотины выскочил чёрненький мальчик с маленькими рожками), з здор`овою голов`ою (со здоровой головой) та й поб`іг за ним слідк`ом (да и побежал за ним следом). Кайд`аш піш`ов шв`идше (Кайдаш пошёл быстрее), а ч`орний хл`опчик біг за ним та прик`азував за к`ожним йог`о ст`упенем (а чёрный хлопчик бежал за ним и приговаривал при каждом его шаге): туп, туп, туп, туп (топ,...)! Кайдаш оберн`увся й махн`ув на хл`опця кос`ою (Кайдаш обернулся и махнул на мальчика косой). Хлопець нен`аче в з`емлю ввійш`ов (мальчик как сквозь землю ушёл). Кайдаш піш`ов ч`ерез міст`ок, кол`и огляд`ається (Кайдаш пошёл через мостик, оглядывается), а хл`опець знов біж`ить за ним по містк`у (а мальчик снова бежит за ним по мостику) та все прик`азує: туп, туп (и все приговаривает: топ, топ). Кайд`аш піш`ов ст`ежкою п`онад ставк`ом (Кайдаш пошёл по тропинке вдоль пруда), з б`ерега плиг`али ц`ілими с`отнями мал`енькі, як жаб`и, ч`ортики (с берега прыгали целыми сотнями маленькие, как лягушки, чёртики), пірн`али, знов вирин`али й дражн`ились з й`ого язик`ами (ныряли, снова выныривали и дразнили его языками).
Кайдаш махнув рукою, послався на лаві і ліг спати. Другого дня в неділю Кайдаш ходив цілий день смутний та задуманий. В понеділок він пішов в поле косити, а нудьга давила його, як камінь. Вертаючись з поля, Кайдаш забалакався з людьми коло шинку, зайшов з ними в шинок і випив півкварти горілки. Іде він через греблю попід вербами, коли гляне в воду, з-під греблі вискочив чорненький хлопчик з маленькими ріжками, з здоровою головою та й побіг за ним слідком. Кайдаш пішов швидше, а чорний хлопчик біг за ним та приказував за кожним його ступенем: туп, туп, туп, туп! Кайдаш обернувся й махнув на хлопця косою. Хлопець неначе в землю ввійшов. Кайдаш пішов через місток, коли оглядається, а хлопець знов біжить за ним по містку та все приказує: туп, туп. Кайдаш пішов стежкою понад ставком, з берега плигали цілими сотнями маленькі, як жаби, чортики, пірнали, знов виринали й дражнились з його язиками.
Кайдаш прийш`ов дод`ому (Кайдаш пришёл домой). Ввійш`ов він у двір (вошёл он во двор), д`ивиться в той кут`ок, де росл`и густ`і кол`ючки (смотрит в тот угол, гле росли густые колючки), аж там з`амість кол`ючок рост`уть мал`енькі ч`ортики з р`іжками (а там вместо колючек растут маленькие чёртики с рожками), сх`ожими на цв`яхи (похожими на гвозди). Кайдаш махн`ув кос`ою, і йом`у здал`ося (Кайдаш махнул косой, и ему показалось), що ті ч`ортики полягл`и пок`осами та т`ільки н`іжками др`игають (что те чёртики полегли покосами и только ножками дрыгают). Він в`икосив ус`і колючк`и (он выкосил все колючки), кол`и гл`яне за двір (глядь за двором), аж і там, з`амість кроп`иви та лопух`у, рост`уть ч`ортики (даже и там, вместо крапивы и лопухов растут чёртики). Кайдаш дав`ай кос`ити кроп`иву (Кайдаш давай косить крапиву). З х`ати пових`одили син`и й невістк`и (из хаты повыходили сыновья и невестки). Карп`о гукн`ув до б`атька (Карп крикнул отцу):
— Що ви, т`ату, р`обите (что вы, папа, делаете)? Чи вам д`іла нем`а (иль у вас дел нет), що ви к`осите на в`улиці кроп`иву (что вы косите на улице крапиву)?
— Ег`е, кроп`иву (э, крапиву)! Д`обра кроп`ива (хороша крапива)! Хіб`а ти не б`ачиш (неужели ты не видишь), ск`ільки наросл`о тих чорт`ів (сколько наросло тех чертей), бий їх с`ила Б`ожа (бей их сила Божья)! Ось я вас, прокл`ятих, ус`іх в`икошу (вот я вас, проклятых, всех выкошу)!
Кайдаш прийшов додому. Ввійшов він у двір, дивиться в той куток, де росли густі колючки, аж там замість колючок ростуть маленькі чортики з ріжками, схожими на цвяхи. Кайдаш махнув косою, і йому здалося, що ті чортики полягли покосами та тільки ніжками дригають. Він викосив усі колючки, коли гляне за двір, аж і там, замість кропиви та лопуху, ростуть чортики. Кайдаш давай косити кропиву. З хати повиходили сини й невістки. Карпо гукнув до батька:
— Що ви, тату, робите? Чи вам діла нема, що ви косите на вулиці кропиву?
— Еге, кропиву! Добра кропива! Хіба ти не бачиш, скільки наросло тих чортів, бий їх сила Божа! Ось я вас, проклятих, усіх викошу!
Син`и й невістк`и б`ачили (сыновья и невестки видели), що б`атько п'ян`енький (что отец пьяненький), і почал`и над ним глузув`ать (и начали над ним насмехаться). Кайдашиха в`ийшла з х`ати й почал`а йог`о л`аять (Кайдашиха вышла из хаты и начала его ругать).
В той час з п`оля йшла черед`а (в тот момент с поля шло стадо). Кайдашеві здал`ося (Кайдашу показалось), що на к`ожній свин`і сид`ить верх`ом по ч`ортові (что на каждой свинье сидит верхом по чёрту). Чорт`и волокл`и д`овгі хвост`и по земл`і (черти волочили длинные хвосты по земле), штовх`али свин`ей під б`оки ног`ами (толкали свиней под бока ногами) й поган`яли їх маког`онами та коч`ергами (и погоняли их макогонами и кочергами; “ маког ` он ” — большой пестик для растирания мака). Св`ині вибр`икували, нен`аче баск`і к`оні (свиньи брыкались, как быстрые кони), а чорт`и г`ецали зв`ерху та мах`али рук`ами (а черти подскакивали сверху и махали руками).
|
