Мы поможем в написании ваших работ!
ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
|
Мотря намагалась, щоб Карпо загородив такий тин, щоб і птиця через його не перелітала. Карпо мусив перегородить і двір, і город.
Содержание книги
- Лаврін так і зробив, як йому раяла мати: причепурився, взяв двох старостів та й пішов у Бієвці.
- Кайдашиха насупилась. На западинцях не видно було Ні однієї хазяйської, доброї хати.
- Лаврін помостив на віз сіно, заслав килимом. Кайдашиха зовсім очепурилась, сіла на віз та все лаяла западинці.
- Балашиха попросила кайдашиху за стіл. Кайдашиха глянула на убогу сім'ю, на убогу хату і не церемонилась; вона просто полізла за стіл і сіла на покуті, запишавшись та втираючи губи хусточкою.
- Балаш з кайдашем посідали кінець стола і почали розмовляти за жито та пшеницю, за сіно та за ярину. Балашиха послала найстаршого хлопця в шинок по горілку.
- Воли виїхали на гору. Коло попового двору Кайдашиха встала й пішла в двір.
- Мелашка ніби не бачила, як п'яний свекор лаявся з свекрухою, ніби не чула, як свекруха обсипала її неласкавими словами.
- Лаврін обтер своїм рукавом гарячого мелашчиного лоба. Мелашка, як дитина, глянула на його темними очима й осміхнулась. Свекрушин докір полетів проз її вуха й не зачепив душі.
- Тільки що Мелашка ступила на пopiг, Кайдашиха крикнула так, наче на нeї Хто линув кип'ятком:
- Кожної неділі просилась Мелашка в гості, i кожної неділі Кайдашиха знаходила для неї роботу. Мелашка зажурилась.
- Другого дня Мелашка вимела свою хату і половину сіней, неначе мотузком одміряла.
- Мелашка слухала, і в неї робота випала з рук.
- В хаті всі слухали Палажчину розмову. Молодиці позгортували руки та важко зітхали, приказуючи:
- Старий Кайдаш сидів, похиливши голову, а Мелашка плакала.
- Надвечір Палажка привела прочан у Лавру.
- Деякі молодиці оддали гроші черниці в руки. Черниця сховала їх десь під свою чорну рясу.
- Баба Палажка дуже обидилась. Вона бачила, що Мелашка підривала її повагу, буцімто чорти вже звернули на неї свою увагу й почастували своїм жениханням та поцілунками.
- Мелашка сподобалась проскурниці, а од неї саме тоді одходила наймичка.
- Тим часом баба Палажка простояла службу, запричастилась і повела бабів з церкви. Вона хотіла вести їх у печери, але на цвинтарі оглянулась на всі боки й примітила, що Нема Мелашки.
- Баба Палажка не одказала на її привітання. Вона тільки блиснула на неї злими маленькими чорними очима. Кайдаші обступили палажку.
- Палажка стулила дві дулі, покрутила одну кругом другої і сунула обидві під самий ніс Кайдашисі.
- Палажка вийшла з волості з кайдашами, скрутила дві дулі, тикнула їм у вічі й пішла додому. Лаврін спустив очі, похилив голову і гукнув до палажки:
- Бідна Балашиха голосила; Балаш і собі плакав;
- Надворі стало смеркатись. Мелашка вийшла на цвинтар, стала під липою й згорнула руки. Вона все думала за Лавріна, як він сумує, як плаче за нею, А сльози лилися з її очей.
- Мелашка прокинулась. На дзвіниці дзвонили на утреню. Вона схопилась з постелі й перехрестилась. Надворі почало на світ благословиться.
- Всі вони троє пішли шукати тієї церкви на подолі, що стояла під самою андріївською горою, але таких церков було доволі. Вони ходили, розпитували в людей і зайшли на той цвинтар, Де жила Мелашка.
- Лаврін углядів її й тільки подивився на неї смутними докірливими очима.
- Другого дня Мелашка з ріднею вийшли з києва. Всі йшли бором смутні та невеселі. А бір гув, як море в негоду, од найтихішого вітру та наводив сум на сумні й без того душі.
- Другого дня Лаврін узяв косу і пішов з Мелашкою та з матір'ю до ячменю. Батько мовчав та тільки поглядав на Лавріна.
- Кайдаш увійшов у хату. Кайдашиха засвітила лампу, думала, що він був у шинку і зараз почне коверзувати. А Кайдаш сів кінець стола, блідий, як смерть, і задумався.
- Баба Палажка переступила поріг і зараз почала хреститись та нашіптувать. Вона вступила в хату, неначе піп прийшов з молитвою.
- Од того часу Лаврін забрав у свої руки і воли, і вози, і все господарство. Загнали діти батька на піч на одпочинок.
- Вже другі півні проспівали, як Кайдаш прийшов додому і побудив усіх у хаті. Мелашка засвітила світло, глянула на кайдаша і злякалась: він був жовтий, як віск; його очі блищали й горіли, як свічки.
- Мелашка стояла коло печі Ні жива Ні мертва. Лаврін схопився з постелі.
- На четвертий день після похорону Карпо й Лаврін почали ділитись батьківськими спадками.
- Мотря була сердита, що вийшло не так, як вона хотіла. Вона причепилась до Лавріна за батьківську спадщину.
- Мотря глянула й рота роззявила. Вона не сподівалась од Мелашки такої сміливості й спочатку не знала, що казати.
- Того ж таки вечора Кайдашиха повечеряла з дітьми і вже лагодилась лягать спати. Коли чує вона — на горищі закиркали в сідалі кури, закричали й кинулись з сідала.
- Мелашка засвітила світло, половила в сінях свої кури й повикидала їх на горище. В обох хатах ще довго було чути крик. Той крик стихав помаленьку, як хвиля на воді після вітру, доки зовсім не затих.
- Карпо тільки очі витріщив і не знав, кого слухать: Чи вішати жінку, Чи прив'язувати налигачем матір.
- Лаврін трохи прохолов, зірвавши півсотні куликів, і зліз додолу. Волосний з писарем пішли в хату: в Лавріновій і в Карповій хаті валялись купами черепки.
- Мотря намагалась, щоб Карпо загородив такий тин, щоб і птиця через його не перелітала. Карпо мусив перегородить і двір, і город.
- Люди пили, закусували та слухали берка, А берко неначе грав їм на цимбалах своїми облесливими словами.
- Грицько розвів знов руки і наставив губи.
- Мотря вибігла і вгляділа свого півня. Півень тяг ногу по землі.
- Мотря стояла за своєю хатою і виглядала зумисне кайдашиху. Вона гукнула до Кайдашихи одривчасто, крутнулась і побігла в хату.
- Карпо й Мотря вже трохи були напідпитку й побігли додому.
- Лаврін, Мелашка, їх діти і юрба людей — всі йшли слідком за бабою через село. Кайдашиха прийшла до священика і почала плакати та жаліться на Карпа і на мотрю.
- Мотря кинулась до кропиви. Діти підняли ґвалт і кинулись на тин, як котенята. На їх крик вибігла з хати Мелашка.
- Лаврін i Карпо вийшли з волості i нібито помирилися. Карпо пристав на те, щоб давати половину груш Лаврінові.
— Отак би ти, Карпе, давно зробив, то були б і горшки цілі, і в твоєї матері очі не повилазили б, — говорила Мотря.
Перебул`и Кайдашенк`и з`иму на опр`ічних двор`ах (пережили Кайдашенки зиму на отдельных дворах), і дві сім'`ї почал`и потр`оху мир`итись (и две семьи начали понемногу мириться). Сп`ершу поч`али забіг`ати з одні`єї х`ати в др`угу д`іти (сначала начали забегать из одной хаты в другую дети). Їм б`айдуже бул`о про б`атьківську колотн`ечу (они равнодушны были к родительским раздорам). За д`ітьми почал`и забіг`ать од`ин до др`угого батьк`и (за детьми начали забегать друг к другу отцы) для сво`єї господ`арської спр`ави (по своим хозяйственным делам): то за стр`угом, то за свердл`ом, то за сок`ирою (то за стругом /рубанком/, то за сверлом, то за топором), — сп`ершу в пов`ітки, а п`отім і в хат`и (сначала в сараи, а потом и в хаты), а вже за н`ими почал`и люб`енько ч`ерез тин розмовл`яти й жінк`и (а уже за ними начали миленько через плетень разговаривать и женщины). Т`ільки Кайдаш`иха не ход`ила до М`отрі (только Кайдашиха не ходила к Мотре): сліп`е `око нав`іки загород`ило їй ст`ежку до н`еї (слепой глаз навек загородил ей дорожку к ней). На Кайдаш`евій д`авній ос`елі пов`іяло м`иром (в Кайдашовой старой обители повеяло миром). Щоб не б`ігати круг`ом ч`ерез вор`ота (чтоб не бегать кругом через ворота), Карп`о й Лавр`ін зроб`или в двор`і ч`ерез тин перел`аз (Карп и Лаврин сделали во дворе через плетень перелаз).
Перебули Кайдашенки зиму на опрічних дворах, і дві сім'ї почали потроху миритись. Спершу почали забігати з однієї хати в другу діти. Їм байдуже було про батьківську колотнечу. За дітьми почали забігать один до другого батьки для своєї господарської справи: то за стругом, то за свердлом, то за сокирою, — спершу в повітки, а потім і в хати, а вже за ними почали любенько через тин розмовляти й жінки. Тільки Кайдашиха не ходила до Мотрі: сліпе око навіки загородило їй стежку до неї. На Кайдашевій давній оселі повіяло миром. Щоб не бігати кругом через ворота, Карпо й Лаврін зробили в дворі через тин перелаз.
Мир між брат`ами поміцн`ішав ще б`ільше (мир между братьями укрепился ещё больше) з`адля господ`арської спр`ави, з`адля сп`ільної в`игоди (ради хозяйственных дел, ради общей выгоды).
Карп`о, одрізн`ившись, од б`атька (Карп, отделившись от отца), споч`атку так`и набр`ався баг`ато л`иха (сначала всё же набрался много горя), п`оки зібр`ався на сво`є хаз`яйство (пока собрал своё хозяйство). Він був чолов`ік г`ордий (он был мужчина гордый), уп`ертий (упрямый), не люб`ив нік`ому кл`анятись (не любил никому кланяться), н`авіть р`ідному б`атькові (даже родному отцу). В йог`о бул`а т`ільки п`ара вол`ів (у него была только пара волов), і як йом`у тр`еба бул`о спряг`аться під плуг (и когда ему нужно было запрягать под плуг), він нік`оли не прос`ив вол`ів у б`атька (он никогда не просил волов у отца), а нап`итував супр`яжичів між чуж`ими людьм`и (а искал /расспрашивая/ напарников среди чужих людей). В Лавр`іна зост`алась п`ара б`атькових вол`ів (у Лаврина осталась пара отцовских волов). Карп`о спряг`ався з Лавр`іном (Карп объединялся с Лаврином), і вон`и вдвох у супр`язі ор`али поп`ереду Карп`ове п`оле, а п`отім Лавр`інове (и они вдвоём в упряжке вспахивали вначале Карпово поле, а потом Лавриново). Карп`о ход`ив за пл`угом, а Лаврін був за пог`онича (Карп ходил за плугом, а Лаврин был за погонщика). Сп`ільна в`игода прис`илувала їх помаг`ати од`ин `одному в `оранці (совместная выгода вынуждала их помогать друг другу в пахоте), і в сівб`і (в севе), і в заволікув`анні (в боронованье), і в возов`иці (и в перевозке).
Мир між братами поміцнішав ще більше задля господарської справи, задля спільної вигоди.
Карпо, одрізнившись, од батька, спочатку таки набрався багато лиха, поки зібрався на своє хазяйство. Він був чоловік гордий, упертий, не любив нікому кланятись, навіть рідному батькові. В його була тільки пара волів, і як йому треба було спрягаться під плуг, він ніколи не просив волів у батька, а напитував супряжичів між чужими людьми. В Лавріна зосталась пара батькових волів. Карпо спрягався з Лавріном, і вони вдвох у супрязі орали попереду Карпове поле, а потім Лаврінове. Карпо ходив за плугом, а Лаврін був за погонича. Спільна вигода присилувала їх помагати один одному в оранці, і в сівбі, і в заволікуванні, і в возовиці.
С`аме тод`і пішл`а зал`ізна дор`ога з К`иєва недал`ечко од Семиг`ор (как раз тогда пролегла железная дорога из Киева недалеко от Семигор). Сел`яни почал`и держ`ати к`оні і став`али під х`уру (крестьяне начали держать коней и нанимались под погрузку; “ х ` ура ” — 1. телега, подвода /фура/ 2. её содержимое, 3. группа подвод для перевозки) воз`ить на зал`ізну дор`огу с`ахар з бл`ижчих сах`арень (возить на железную дорогу сахар с ближних сахарных заводов), б`орошно з п`анських та євр`ейських млин`ів (муку с господских и еврейских мельниц). Карп`о й Лавр`ін куп`или й соб`і по кон`яці (Карп и Лаврин купили и себе по лошади). А так як на одн`ому кон`і дал`еко не за`їдеш і баг`ато не завез`еш (а так как на одном коне далеко не заедешь и много не завезёшь), то вон`и спряг`ались к`іньми під одн`у х`уру й діл`ились зароб`ітками пополов`ині (то они запрягали коней в одну телегу и делили заработки пополам).
П`одаті бул`и вел`икі, пл`ата за з`емлю бул`а чим`ала (подати = налоги были большими, плата за землю была немалой); і Карп`о й Лавр`ін поб`ачили (и Карп и Лаврин увидели), що п`оле не наст`ачить їм гр`ошей на п`одаті (что поле не даст им достаточно денег на подати), і м`усили шук`ати зароб`ітків в ос`інній та з`имній безроб`ітний час (и вынуждены были искать заработков в осеннюю и зимнюю безработную пору).
Саме тоді пішла залізна дорога з Києва недалечко од Семигор. Селяни почали держати коні і ставали під хуру возить на залізну дорогу сахар з ближчих сахарень, борошно з панських та єврейських млинів. Карпо й Лаврін купили й собі по коняці. А так як на одному коні далеко не заїдеш і багато не завезеш, то вони спрягались кіньми під одну хуру й ділились заробітками пополовині.
|
