Мы поможем в написании ваших работ!
ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
|
Грицько розвів знов руки і наставив губи.
Содержание книги
- Лаврін так і зробив, як йому раяла мати: причепурився, взяв двох старостів та й пішов у Бієвці.
- Кайдашиха насупилась. На западинцях не видно було Ні однієї хазяйської, доброї хати.
- Лаврін помостив на віз сіно, заслав килимом. Кайдашиха зовсім очепурилась, сіла на віз та все лаяла западинці.
- Балашиха попросила кайдашиху за стіл. Кайдашиха глянула на убогу сім'ю, на убогу хату і не церемонилась; вона просто полізла за стіл і сіла на покуті, запишавшись та втираючи губи хусточкою.
- Балаш з кайдашем посідали кінець стола і почали розмовляти за жито та пшеницю, за сіно та за ярину. Балашиха послала найстаршого хлопця в шинок по горілку.
- Воли виїхали на гору. Коло попового двору Кайдашиха встала й пішла в двір.
- Мелашка ніби не бачила, як п'яний свекор лаявся з свекрухою, ніби не чула, як свекруха обсипала її неласкавими словами.
- Лаврін обтер своїм рукавом гарячого мелашчиного лоба. Мелашка, як дитина, глянула на його темними очима й осміхнулась. Свекрушин докір полетів проз її вуха й не зачепив душі.
- Тільки що Мелашка ступила на пopiг, Кайдашиха крикнула так, наче на нeї Хто линув кип'ятком:
- Кожної неділі просилась Мелашка в гості, i кожної неділі Кайдашиха знаходила для неї роботу. Мелашка зажурилась.
- Другого дня Мелашка вимела свою хату і половину сіней, неначе мотузком одміряла.
- Мелашка слухала, і в неї робота випала з рук.
- В хаті всі слухали Палажчину розмову. Молодиці позгортували руки та важко зітхали, приказуючи:
- Старий Кайдаш сидів, похиливши голову, а Мелашка плакала.
- Надвечір Палажка привела прочан у Лавру.
- Деякі молодиці оддали гроші черниці в руки. Черниця сховала їх десь під свою чорну рясу.
- Баба Палажка дуже обидилась. Вона бачила, що Мелашка підривала її повагу, буцімто чорти вже звернули на неї свою увагу й почастували своїм жениханням та поцілунками.
- Мелашка сподобалась проскурниці, а од неї саме тоді одходила наймичка.
- Тим часом баба Палажка простояла службу, запричастилась і повела бабів з церкви. Вона хотіла вести їх у печери, але на цвинтарі оглянулась на всі боки й примітила, що Нема Мелашки.
- Баба Палажка не одказала на її привітання. Вона тільки блиснула на неї злими маленькими чорними очима. Кайдаші обступили палажку.
- Палажка стулила дві дулі, покрутила одну кругом другої і сунула обидві під самий ніс Кайдашисі.
- Палажка вийшла з волості з кайдашами, скрутила дві дулі, тикнула їм у вічі й пішла додому. Лаврін спустив очі, похилив голову і гукнув до палажки:
- Бідна Балашиха голосила; Балаш і собі плакав;
- Надворі стало смеркатись. Мелашка вийшла на цвинтар, стала під липою й згорнула руки. Вона все думала за Лавріна, як він сумує, як плаче за нею, А сльози лилися з її очей.
- Мелашка прокинулась. На дзвіниці дзвонили на утреню. Вона схопилась з постелі й перехрестилась. Надворі почало на світ благословиться.
- Всі вони троє пішли шукати тієї церкви на подолі, що стояла під самою андріївською горою, але таких церков було доволі. Вони ходили, розпитували в людей і зайшли на той цвинтар, Де жила Мелашка.
- Лаврін углядів її й тільки подивився на неї смутними докірливими очима.
- Другого дня Мелашка з ріднею вийшли з києва. Всі йшли бором смутні та невеселі. А бір гув, як море в негоду, од найтихішого вітру та наводив сум на сумні й без того душі.
- Другого дня Лаврін узяв косу і пішов з Мелашкою та з матір'ю до ячменю. Батько мовчав та тільки поглядав на Лавріна.
- Кайдаш увійшов у хату. Кайдашиха засвітила лампу, думала, що він був у шинку і зараз почне коверзувати. А Кайдаш сів кінець стола, блідий, як смерть, і задумався.
- Баба Палажка переступила поріг і зараз почала хреститись та нашіптувать. Вона вступила в хату, неначе піп прийшов з молитвою.
- Од того часу Лаврін забрав у свої руки і воли, і вози, і все господарство. Загнали діти батька на піч на одпочинок.
- Вже другі півні проспівали, як Кайдаш прийшов додому і побудив усіх у хаті. Мелашка засвітила світло, глянула на кайдаша і злякалась: він був жовтий, як віск; його очі блищали й горіли, як свічки.
- Мелашка стояла коло печі Ні жива Ні мертва. Лаврін схопився з постелі.
- На четвертий день після похорону Карпо й Лаврін почали ділитись батьківськими спадками.
- Мотря була сердита, що вийшло не так, як вона хотіла. Вона причепилась до Лавріна за батьківську спадщину.
- Мотря глянула й рота роззявила. Вона не сподівалась од Мелашки такої сміливості й спочатку не знала, що казати.
- Того ж таки вечора Кайдашиха повечеряла з дітьми і вже лагодилась лягать спати. Коли чує вона — на горищі закиркали в сідалі кури, закричали й кинулись з сідала.
- Мелашка засвітила світло, половила в сінях свої кури й повикидала їх на горище. В обох хатах ще довго було чути крик. Той крик стихав помаленьку, як хвиля на воді після вітру, доки зовсім не затих.
- Карпо тільки очі витріщив і не знав, кого слухать: Чи вішати жінку, Чи прив'язувати налигачем матір.
- Лаврін трохи прохолов, зірвавши півсотні куликів, і зліз додолу. Волосний з писарем пішли в хату: в Лавріновій і в Карповій хаті валялись купами черепки.
- Мотря намагалась, щоб Карпо загородив такий тин, щоб і птиця через його не перелітала. Карпо мусив перегородить і двір, і город.
- Люди пили, закусували та слухали берка, А берко неначе грав їм на цимбалах своїми облесливими словами.
- Грицько розвів знов руки і наставив губи.
- Мотря вибігла і вгляділа свого півня. Півень тяг ногу по землі.
- Мотря стояла за своєю хатою і виглядала зумисне кайдашиху. Вона гукнула до Кайдашихи одривчасто, крутнулась і побігла в хату.
- Карпо й Мотря вже трохи були напідпитку й побігли додому.
- Лаврін, Мелашка, їх діти і юрба людей — всі йшли слідком за бабою через село. Кайдашиха прийшла до священика і почала плакати та жаліться на Карпа і на мотрю.
- Мотря кинулась до кропиви. Діти підняли ґвалт і кинулись на тин, як котенята. На їх крик вибігла з хати Мелашка.
- Лаврін i Карпо вийшли з волості i нібито помирилися. Карпо пристав на те, щоб давати половину груш Лаврінові.
— Та одчепись собі! Піди обніми та поцілуй мою коняку, коли вже припала охота цілуваться, — говорив Карпо. — А нащо це ви горілку п'єте в жидівському шинку? — спитав Карпо.
— Та бодай не казати… сказав Грицько, — тут такий добрий жид, такий добрий, чорт його знає, де він такий добрий взявся. Благодареніє Богу і всім святим, він і на церкву дасть! Ото кумедія!
— А ви забули, що самі на громаді постановили?
— С`ерце, гол`убчику, б`ілий леб`едику (сердце, голубчик, белый лебедушка)! — говор`ив п'`яний Грицьк`о (говорил пьяный Грицько), т`икнувши кол`ючою бород`ою Карп`ові в ніс (ткнув колючей бородой Карпа в нос). — Та не цур`айся-бо н`ашого хл`іба-с`олі (да не чурайся же нашего хлеба-соли).
Карп`о б`ачив, що з п’ян`им розм`овлять — т`ільки г`аяти час (Карп видел, что с пьяным разговаривать — только терять время), вд`арив кон`яку батог`ом (ударил лошадь кнутом). Віз покот`ився (телега покатилась).
— К`арпе! К`арпе! Та зайд`и-бо та хоч по кр`апельці, хоч півкр`апельки (да зайди же да хоть по капельке, хоть по полкапельки)! — гук`ав зз`аду Грицьк`о й біг за в`озом (кричал сзади Грицько и бежал за телегой).
На др`угий день зібр`алась гром`ада (на следующий день собралась сходка). Прийш`ов Карп`о і вдив`ився (пришёл Карп и удивился).
Гром`ада сп`івала вже `іншої (сходка пела уже по другому); волосн`ий та п`исар тягл`и за гром`адою (волостный и писарь поддерживали общину; “ тягт ` и ” — поддерживать кого-нибудь, быть на чьей-то стороне, действовать в чьих-либо интересах) і крич`али, щоб одд`ати Б`еркові й гром`адський шинк (и кричали, чтобы отдать Берку и общинную корчму), не т`ільки що пуск`ать люд`ей по гор`ілку і в жид`івські шинк`и (не только что пускать людей за горилкой в еврейские корчмы)... бо Б`ерко з`араз пл`атить гр`оші (ведь Берко сразу платит деньги)...
— Серце, голубчику, білий лебедику! — говорив п'яний Грицько, тикнувши колючою бородою Карпові в ніс. — Та не цурайся-бо нашого хліба-солі.
Карпо бачив, що з п’яним розмовлять — тільки гаяти час, вдарив коняку батогом. Віз покотився.
— Карпе! Карпе! Та зайди-бо та хоч по крапельці, хоч півкрапельки! — гукав ззаду Грицько й біг за возом.
На другий день зібралась громада. Прийшов Карпо і вдивився.
Громада співала вже іншої; волосний та писар тягли за громадою і кричали, щоб оддати Беркові й громадський шинк, не тільки що пускать людей по горілку і в жидівські шинки... бо Берко зараз платить гроші...
— Пан`ове гром`адо (уважаемая община)! Пог`ана в`аша р`ада (плох ваш совет); я не прист`аю на це (я не поддерживаю его)! — сказ`ав пон`уро Карп`о й одійш`ов од гром`ади н`абік (сказал угрюмо Карп и отошёл от общины в сторону).
Гром`ада оддал`а Б`еркові громадський шинк (сходка отдала Берку общинную корчму), хоч Б`ерко на ц`еркву гр`ошей не дав (хоть Берко на церковь денег не дал), а т`ільки дур`ив п'ян`их мужик`ів (а только дурачил пьяных мужиков).
Гром`ада д`орого п`отім заплат`ила х`итрому ж`идові (община дорого потом заплатило хитрому еврею)...
Б`ерко прийм`ав за гор`ілку не т`ільки пашн`ю (Берко принимал за горилку не только зерно), ал`е н`авіть кр`адене с`іно й сол`ому (а даже ворованное сено и солому). Понесл`и л`юди мішк`ами пашн`ю в Б`еркову ком`ору (понесли люди мешками зерно в Беркову кладовку), а Б`ерко т`ільки гл`адив б`ороду б`ілою рук`ою (а Берко только гладил бороду белою рукою), див`ився, як п'`яні муж`ики вал`ялись під йог`о ш`инком (смотрел, как пьяные мужики валялись под его корчмой), та з`араз-таки підн`яв скаж`ену ц`іну на гор`ілку в ус`іх шинк`ах (да сразу же поднял бешеную цену на горилку во всех корчмах).
— Панове громадо! Погана ваша рада; я не пристаю на це! — сказав понуро Карпо й одійшов од громади набік.
Громада оддала Беркові громадський шинк, хоч Берко на церкву грошей не дав, а тільки дурив п'яних мужиків.
Громада дорого потім заплатила хитрому жидові...
Берко приймав за горілку не тільки пашню, але навіть крадене сіно й солому. Понесли люди мішками пашню в Беркову комору, а Берко тільки гладив бороду білою рукою, дивився, як п'яні мужики валялись під його шинком, та зараз-таки підняв скажену ціну на горілку в усіх шинках.
IХ
Ц`ілу з`иму й в`есну Кайдаш`енки прожил`и в лад`у (всю зиму и весну Кайдашенки прожили в согласии). Кайдаш`иха, котр`у теп`ер на сел`і дражн`или без`окою екон`омшею (Кайдашиха, которую теперь в селе дразнили безглазой экономкой), с`ердилась на М`отрю (сердилась на Мотрю), ал`е невістк`и на те не вваж`али і жил`и між соб`ою в зг`оді (но невестки то не брали во внимание и жили между собой в согласии). Лавр`ін люб`ив Мел`ашку (Лаврин любил Мелашку): нік`оли ї`ї не то що не бив, і п`альцем не зачеп`ив (никогда её не то что не бил, и пальцем не задел), н`авіть нік`оли не л`аявся з н`ею (даже никогда не ругался с ней). М`отря ч`асто гр`изла г`олову Карп`ові (Мотря часто грызла голову Карпу), ал`е він не люб`ив говор`ити і б`ільше мовч`ав (но он не любил говорить и больше молчал).
Ал`е наст`ала весн`а (но наступила весна). Хат`и Кайдаш`енків сто`яли д`уже бл`изько `одна к`оло `одної (хаты Кайдашенков стояли очень близко одна от другой), а їх гор`оди бул`и перегор`оджені т`ільки поган`еньким т`ином (а их огороды были перегорожены только плохоньким плетнём).
Цілу зиму й весну Кайдашенки прожили в ладу. Кайдашиха, котру тепер на селі дражнили безокою економшею, сердилась на Мотрю, але невістки на те не вважали і жили між собою в згоді. Лаврін любив Мелашку: ніколи її не то що не бив, і пальцем не зачепив, навіть ніколи не лаявся з нею. Мотря часто гризла голову Карпові, але він не любив говорити і більше мовчав.
|
