Аап і класу застосовують при неорганічних захворюваннях серця, аап III класу — при органічній патології серця
Содержание книги
- Алгоритм 2.19. Стандарти критеріїв діагностики гіпертрофічної кардіоміопатії
- Гарячка, схуднення, пульмоніт, полінейропатія
- Вплив лікарських препаратів (пеніцилін, тетрациклін, доксорубіцин, сульфаніламіди, трициклічні антидепресанти, фенотіазини), а також кокаїну, метилдопи.
- Далаські критерії гістологічної діагностики міокардиту
- Диференційоване лікування різних форм міокардитів наведено в алгоритмі 2.24.
- Лікування міокардитів у залежності від причини виникнення
- У більшості хворих визначається синусова тахікардія, окрім уремічних міокардитів.
- При міоперикардитах проводять імуносупресорну терапію (циклофос-фан, азатіоприн або колхіцин), яка вважається резервною.
- Мітральний стеноз (стеноз лівого атріовентрику-лярного отвору)
- Алгоритм 2.31. Стандарти критеріїв діагностики мітральної недостатності
- Порушення ендокарду та ендотелію в зонах міксоматозної трансформації з формуванням тромбоцитарно-фібринозних тромбів.
- Аускультативні критерії: грубий систолічний шум у II міжребер'ї справа, який проводиться на артерії шиї та в міжлопаткову ділянку, II тон над аортою послаблений
- Рентгенологічні критерії: визначається гіпертрофія ЛШ, аортальна конфігурація серця, розширення аорти
- II. Мітральний стеноз у поєднанні з помірною аортальною недостатністю
- Рекомендації по веденню вагітних з клапанними вадами серця
- Класифікація вроджених вад серця
- Межі відносної тупості серця зміщуються вправо, можливо вгору
- Відкрита артеріальна протока
- Межі відносної тупості серця збільшуються вправо
- Клініка та діагностика захворювання наведені в алгоритмі 2.41.
- Міграція надшлуночкового водія ритму
- Дифузний міокардіофіброз. Передсердна пароксизмальна тахікардія. СН і стадії, II фк.
- Інколи порушується правило загального дільника
- Понижують амплітуду потенціалу дії та збільшують межовий потенціал, у зв'язку з чим збудливість міокарда передсердь і шлуночків зменшується.
- Принципи підбору антиаритмічної терапії при постійних або часто рецидивуючих аритміях
- Аап і класу застосовують при неорганічних захворюваннях серця, аап III класу — при органічній патології серця
- Критерії діагностики ПТ наведені в алгоритмах 2.53-2.58.
- Використання різних проб і спеціальних методів дослідження для діагностики аритмій і блокад серця
- Рекомендації з невідкладної допомоги при гемодинамічно стабільній спт з правильним ритмом
- Невідкладна допомога та лікування суправентрикулярної ПТ наведені в алгоритмах 2. 59; 2. 60.
- Пропафенон — 1-2 мг/кг в/в струминно впродовж 10 хв
- Особливості застосування ААП при «пірует»-тахікардії
- При катехоламініндукованих ШТ рекомендують обмеження фізичних навантажень, А при неефективності — прийом баб.
- Визначення передсердної рефрактерності та її дисперсії
- Для профілактики рецидивів ФП кращим препаратом є аміодарон, який застосовують тривало у дозі 200-400 мг/добу.
- Алгоритм 2.70. Прогнозування рецидиву фібриляції та тріпотіння передсердь після успішної електричної та медикаментозної кардіоверсії
- Отримані нові важливі дані з лікування аритмій серця. У хворих з гіпер-холестеринемією застосування статинів супроводжується значним зниженням ймовірності рецидиву ФП після кардіоверсії.
- Такий диференційований підхід до вторинної профілактики ФП зменшує кінцеві точки та покращує якість життя.
- Аап і С класу можуть сповільнити частоту скорочень передсердь або покращити ав-провідність, що призводить до парадоксального збільшення скорочень шлуночків.
- Фібриляція шлуночків, асистолія та електромеханічна дисоціація
- А (Air). Відновлення прохідності дихальних шляхів. В (Breathing). Штучна вентиляція легень рот у рот.
- Затримка початку проведення серцево-легеневої реанімації, втрата часу на діагностичні, організаційні та лікувальні процедури.
- Термінальна застійна СН тощо.
- При вродженому та набутому подовженні тривалості інтервалу Q-T ААП 1А і III класів викликають аритмогенну реакцію.
- Виникає тривала пауза між сусідніми зубцями Р чи R, яка дорівнює двом (рідше 3-4) звичайним інтервалам Р-Р чи R-R (незалежно від кількості випадінь зубця Р)
- Тривалість комплексу ОДБ складає 0,08-0,11 с
- Гіперактивація нейрогуморальних систем організму (симпатико-адрена-лової системи, РААС, антидіуретичного гормону, передсердного натрійуретич-ного пептиду).
- Алгоритм 2.90. Стандарти діагностики критеріїв гострої лівошлуночкової серцевої недостатності (набряку легень)
- Показання й схема дозування вазодилататорів при гострій СН (за рекомендаціями Європейського товариства інтенсивної терапії, 2005)
- СН і, II А, II Б, III стадій відповідає хронічній недостатності кровообігу таких самих стадій за класифікацією М. Д. Стражеска, В. X. Василенка.
Крок 2 Комбіноване лікування:
— бісопролол + ААП І класу + кандесартан;
— верапаміл + ААП І класу + інгібітор АПФ + цитопротектор тримета-зидин;
— аміодарон + ААП І класу (комбінація ефективна, але може мати про- аритм ічний ефект) + інгібітор АПФ
Примітка. ААП І класу можна застосовувати тільки короткочасно, при тривалому застосуванні (місяці, роки) смертність збільшується в 2,5-3,5 рази [PKD CAST].
Сартанам властива більша опосередкована антиаритмічна дія, ніж інгібіторам АПФ.
Критеріями ефективності антиаритмічної терапії [за В. і _о\уп] є:
1) зменшення на 70-80% загальної кількості шлуночкових екстрасистол за добу;
2) зменшення на 90% і більше кількості парних шлуночкових екстрасистол;
3) пригнічення на 100% «пробіжок» шлуночкової ПТ і ранніх шлуночкових екстрасистол типу Я на Т.
Алгоритм 2.52. Стандарти диференційованого лікування суправентрикулярної та шлуночкової парасистолії [13] Загальні заходи
Функціональні парасистоли лікувати не потрібно
Проводиться етіотропне лікування захворювання
3. Корекція гіпокаліємії, гіпомагніємії, порушень ПОЛ та антиоксидантної системи захисту
Лікування суправентрикулярної парасистолії Крок 1
Верапаміл по 240 мг/добу чи дилтіазем по 90-180 мг/добу
2. Бета-адреноблокатори (анаприлін, метопролол, бісопролол) в оптимальних дозах
Крок 2
Аміодарон в 1-й тиждень — 600 мг/добу, в 2-й тиждень і надалі — 200-400 мг/добу
Лікування шлуночкової парасистолії Крок 1 Лікування одним ААП
1. Бета-адреноблокатор + препарат магнію + цитопротектор (триметазидин)
2. Аміодарон (кордарон, дронедарон) + препарати магнію (сірчанокисла магнезія, панангін, ритмокор, магне-В6) + антиоксиданти (кверцетин, корві-тин) чи триметазидин
Крок 2
Комбіноване лікування ААП:
1. Малі дози бета-адреноблокаторів + ААП і класу в середніх терапевтичних дозах + препарати магнію + триметазидин + інгібітор АПФ (чи БРА ii)
2. Аміодарон у дозі 200-400 мг/добу + препарати магнію + триметазидин + інгібітор АПФ (чи БРА ii)
Примітка. ААП і класу застосовують короткими курсами лікування впродовж 1-4 тижів, оскільки при тривалому їх застосуванні збільшується смертність у пацієнтів. З метою зменшення проаритмогенних ефектів ААП і класу їх слід комбінувати з інгібіторами АПФ або БРА ii
При частій монотопній шлуночковій екстрасистолії (від декількох тисяч до 20-30 тис/добу), резистентній до антиаритмічної терапії, та неможливості тривалого прийому ААП, їх поганому перенесенні або поганому прогнозі проводиться ЕФД з метою уточнення локалізації і проведення радіочастотної абляції аритмогенного вогнища.
Профілактика. Первинна профілактика включає попередження розвитку захворювань серця та судин, вторинна — застосування таких препаратів, як аміодарон, соталол, БАБ і ААП І класу (останні застосовують коротким курсом терапії).
Пароксизмальні тахікардії
Визначення. Пароксизмольна тахікардія (ПТ) — це приступ серцебиття з ЧСС 140-220 за 1 хв з правильним (регулярним) ритмом. Етіологія та патогенез — див. розділ 2.8.1.
Схема провідних шляхів серця наведена на рис. 12 (кольорова вставка). Класифікація — див. табл. 2.90. Розрізняють суправентрикулярні та шлуночкові ПТ.
Суправентрикулярні пароксизмальні тахікардії
Суправентрикулярні ПТ складають 4/5 від загального числа тахікардій, які займають проміжне положення між потенційно летальними аритміями і доброякісними порушеннями ритму серця. До них належать синоатріальні, перед-сердні та АВ ПТ.
Частою причиною розвитку суправентрикулярної ПТ є синдром \VP\V (передзбудження шлуночків), який зустрічається в загальній популяції з частотою 0,1-0,3% (у чоловіків частіше, ніж у жінок). У 80% хворих з синдромом >УР\У зустрічається реципрокні тахікардії. Ризик РСС у хворих з синдромом АУР\У низький і складе 0,15-0,39% за період спостереження від 3 до 10 років. Однак у 50% раптово померлих осіб з синдромом \УР"\У причиною смерті є епізод тахіаритмії.
|
