Мы поможем в написании ваших работ!
ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
|
Принципи підбору антиаритмічної терапії при постійних або часто рецидивуючих аритміях
Содержание книги
- Алкогольна дкмп у західних країнах розглядається як основна причина розвитку дкмп, не пов'язаної зі спадковістю та іхс.
- Алгоритм 2.19. Стандарти критеріїв діагностики гіпертрофічної кардіоміопатії
- Гарячка, схуднення, пульмоніт, полінейропатія
- Вплив лікарських препаратів (пеніцилін, тетрациклін, доксорубіцин, сульфаніламіди, трициклічні антидепресанти, фенотіазини), а також кокаїну, метилдопи.
- Далаські критерії гістологічної діагностики міокардиту
- Диференційоване лікування різних форм міокардитів наведено в алгоритмі 2.24.
- Лікування міокардитів у залежності від причини виникнення
- У більшості хворих визначається синусова тахікардія, окрім уремічних міокардитів.
- При міоперикардитах проводять імуносупресорну терапію (циклофос-фан, азатіоприн або колхіцин), яка вважається резервною.
- Мітральний стеноз (стеноз лівого атріовентрику-лярного отвору)
- Алгоритм 2.31. Стандарти критеріїв діагностики мітральної недостатності
- Порушення ендокарду та ендотелію в зонах міксоматозної трансформації з формуванням тромбоцитарно-фібринозних тромбів.
- Аускультативні критерії: грубий систолічний шум у II міжребер'ї справа, який проводиться на артерії шиї та в міжлопаткову ділянку, II тон над аортою послаблений
- Рентгенологічні критерії: визначається гіпертрофія ЛШ, аортальна конфігурація серця, розширення аорти
- II. Мітральний стеноз у поєднанні з помірною аортальною недостатністю
- Рекомендації по веденню вагітних з клапанними вадами серця
- Класифікація вроджених вад серця
- Межі відносної тупості серця зміщуються вправо, можливо вгору
- Відкрита артеріальна протока
- Межі відносної тупості серця збільшуються вправо
- Клініка та діагностика захворювання наведені в алгоритмі 2.41.
- Міграція надшлуночкового водія ритму
- Дифузний міокардіофіброз. Передсердна пароксизмальна тахікардія. СН і стадії, II фк.
- Інколи порушується правило загального дільника
- Понижують амплітуду потенціалу дії та збільшують межовий потенціал, у зв'язку з чим збудливість міокарда передсердь і шлуночків зменшується.
- Принципи підбору антиаритмічної терапії при постійних або часто рецидивуючих аритміях
- Аап і класу застосовують при неорганічних захворюваннях серця, аап III класу — при органічній патології серця
- Критерії діагностики ПТ наведені в алгоритмах 2.53-2.58.
- Використання різних проб і спеціальних методів дослідження для діагностики аритмій і блокад серця
- Рекомендації з невідкладної допомоги при гемодинамічно стабільній спт з правильним ритмом
- Невідкладна допомога та лікування суправентрикулярної ПТ наведені в алгоритмах 2. 59; 2. 60.
- Пропафенон — 1-2 мг/кг в/в струминно впродовж 10 хв
- Особливості застосування ААП при «пірует»-тахікардії
- При катехоламініндукованих ШТ рекомендують обмеження фізичних навантажень, А при неефективності — прийом баб.
- Визначення передсердної рефрактерності та її дисперсії
- Для профілактики рецидивів ФП кращим препаратом є аміодарон, який застосовують тривало у дозі 200-400 мг/добу.
- Алгоритм 2.70. Прогнозування рецидиву фібриляції та тріпотіння передсердь після успішної електричної та медикаментозної кардіоверсії
- Отримані нові важливі дані з лікування аритмій серця. У хворих з гіпер-холестеринемією застосування статинів супроводжується значним зниженням ймовірності рецидиву ФП після кардіоверсії.
- Такий диференційований підхід до вторинної профілактики ФП зменшує кінцеві точки та покращує якість життя.
- Аап і С класу можуть сповільнити частоту скорочень передсердь або покращити ав-провідність, що призводить до парадоксального збільшення скорочень шлуночків.
- Фібриляція шлуночків, асистолія та електромеханічна дисоціація
- А (Air). Відновлення прохідності дихальних шляхів. В (Breathing). Штучна вентиляція легень рот у рот.
- Затримка початку проведення серцево-легеневої реанімації, втрата часу на діагностичні, організаційні та лікувальні процедури.
- Термінальна застійна СН тощо.
- При вродженому та набутому подовженні тривалості інтервалу Q-T ААП 1А і III класів викликають аритмогенну реакцію.
- Виникає тривала пауза між сусідніми зубцями Р чи R, яка дорівнює двом (рідше 3-4) звичайним інтервалам Р-Р чи R-R (незалежно від кількості випадінь зубця Р)
- Тривалість комплексу ОДБ складає 0,08-0,11 с
- Гіперактивація нейрогуморальних систем організму (симпатико-адрена-лової системи, РААС, антидіуретичного гормону, передсердного натрійуретич-ного пептиду).
- Алгоритм 2.90. Стандарти діагностики критеріїв гострої лівошлуночкової серцевої недостатності (набряку легень)
- Показання й схема дозування вазодилататорів при гострій СН (за рекомендаціями Європейського товариства інтенсивної терапії, 2005)
• 3 урахуванням безпеки ААП оцінку їх ефективності потрібно розпочинати з БАБ та аміодарона. При неефективності монотерапії поєднують аміодарон з БАБ. Якщо немає брадикардії та подовження інтервалу РЯ, можна поєднувати аміодарон з будь-яким ААП. У хворих з брадикардією до аміодарону додають БАБ піндолол (віскен), якому притаманна внутрішньосимпатоміметична активність; він не зменшує ЧСС. Поєднання БАБ з аміодароном більше зменшує смертність, ніж монотерапія. При відсутності ефективності цих препаратів застосовують ААП ІС класу — пропафенон у поєднанні з БАБ чи інгібіторами АПФ, що зменшує їх побічні реакції. Інші ААП І класу менш ефективні і спричиняють більше побічних реакцій.
• Метаболічні препарати недостатньо ефективні при порушеннях ритму серця. Клінічна ефективність курсового лікування таких препаратів, як кокар-боксилаза, інозіе-Ф, рибоксин, неотон не відрізняється від плацебо. Винятком є цитопротектори триметазидин та мілдронат, яким властива часткова вторинна опосередкована антиаритмічна дія; вони зменшують активність ПОЛ, підвищують АОСЗ, за рахунок чого відбувається часткове розширення коронарних артерій і зменшення розвитку суправентрикулярних, шлуночкових екс-трасистол. Крім того, вони здатні частково посилювати дію ААП.
Таблиця 2.94
Предиктори аримтогенної дії ААП з можливим розвитком шлуночкової проаритмії
| ААП І А і НІ класів
| ААП І С класу
| | /. Різні предиктори аритмогенної дії:
| Різні предиктори
| | - подовжений інтервал (}-Т ((З-Т більше 460 мс);
| аритмогенної дії:
| | - синдром подовженого інтервалу (З-Т;
| - широкий комплекс
| | - структурні захворювання серця, ГКМП;
| ОЯБ (більше 120 мс);
| | - дисфункція ЛШ і СН;
| - збільшення його
| | - проаритмії в анамнезі;
| понад 25% після
| | - гіпокаліємія, гіпомагніємія;
| застосування ААП;
| | - бронхіальна обструкція (бронхіальна астма, ХОЗЛ);
| - ШТ, асоційова-
| | - важкі захворювання (хронічні пієло- і гломеруло-
| ні зі структурними
| | нефрити,
| захворюваннями сер-
| | - хронічні гепатити та цирози печінки, цукровий діабет);
| ця;
| | - жіноча стать
| - дисфункція ЛШ
| | 2. Додавання до ААП інших ліків:
| ІСН;
| | - діуретиків;
| - висока ЧСС при
| | - інших ААП, які подовжують інтервал С?-Т;
| фізичному наванта-
| | - трициклічних антидепресантів та інших засобів,
| женні чи прискорен-
| | які подовжують інтервал (}-Т
| ня провідності через
| | 3. Синусова брадикардія:
| АВ-вузол;
| | - препаратзалежна дисфункція синусового вузла
| - препарати, які при-
| | або АВ-блокада;
| гнічують інотропну
| | - препаратзалежна конверсія ФП у синусовий ритм;
| та насосну функцію
| | - короткі чи довгі послідовні інтервали К-ЬІ,
| серця;
| | які викликають ектопію;
| - великі дози основних
| | - швидке збільшення дози ААП;
| і додаткових
| | - великі дози (соталол, дофетилід);
| препаратів
| | - акумуляція препаратів;
|
| | - додавання препаратів
|
| Показання до проведення лікування суправентрикулярної екстрасистолії:
• погана переносимість суправентрикулярної екстрасистолії;
• високий ризик ФП при мітральному стенозі, патології передсердь;
• часта суправентрикулярна екстрасистолія (700-1000 за добу і більше). Стандарти лікування екстрасистолії наведені в алгоритмах 2.51; 2.52.
Алгоритм 2.51. Стандарти лікування екстрасистолічної аритмії, резистентної до терапії
Суправентрикулярна екстрасистолія [13] Крок 1
Монотерапія антагоністом кальцію верапамілом (120-240 мг/добу), бета-адреноблокаторами метопрололом, атенололом — 50-200 мг/добу, блокато-ром калієвих каналів аміодароном (кордароном, аритмілом) — 400-1000 мг/ добу, d, £-соталолом — 80-160 мг/добу
Крок 2
Комбінована терапія з інгібіторами АПФ або сартанами:
Метопролол + кандесартан; Верапаміл + кандесартан; Аміодарон + лізиноприл; Аміодарон + лозартан
Дигоксин у вигляді монотерапії не застосовують, а при поєднанні з БАБ, АК верапамілом і аміодароном його побічні реакції значно зменшуються. При поєднаному лікуванні з аміодароном і верапамілом дозу дигоксину слід зменшувати на 50%.
ААП І класу у пацієнтів з суправентрикулярною екстрасистолією при органічному ураженні міокарда (ІМ, ДКМП тощо) не застосовують через високий ризик виникнення проаритмогенного ефекту, що може призводити до ФШ Шлуночкова екстрасистолія Крок 1
Монотерапія ААП І класу (лідокаїн, пропафенон, етацизин, етмозин, мек-ситил, хінідин, аллапенін, дизопірамід) і III класу (аміодарон, кордарон дро-недарон) у середніх терапевтичних дозах. Препарати І А, І С класів і аміодарон зменшують як суправентрикулярні, так і шлуночкові екстрасистоли.
|
