Мы поможем в написании ваших работ!
ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
|
СН і, II А, II Б, III стадій відповідає хронічній недостатності кровообігу таких самих стадій за класифікацією М. Д. Стражеска, В. X. Василенка.
Содержание книги
- Принципи підбору антиаритмічної терапії при постійних або часто рецидивуючих аритміях
- Аап і класу застосовують при неорганічних захворюваннях серця, аап III класу — при органічній патології серця
- Критерії діагностики ПТ наведені в алгоритмах 2.53-2.58.
- Використання різних проб і спеціальних методів дослідження для діагностики аритмій і блокад серця
- Рекомендації з невідкладної допомоги при гемодинамічно стабільній спт з правильним ритмом
- Невідкладна допомога та лікування суправентрикулярної ПТ наведені в алгоритмах 2. 59; 2. 60.
- Пропафенон — 1-2 мг/кг в/в струминно впродовж 10 хв
- Особливості застосування ААП при «пірует»-тахікардії
- При катехоламініндукованих ШТ рекомендують обмеження фізичних навантажень, А при неефективності — прийом баб.
- Визначення передсердної рефрактерності та її дисперсії
- Для профілактики рецидивів ФП кращим препаратом є аміодарон, який застосовують тривало у дозі 200-400 мг/добу.
- Алгоритм 2.70. Прогнозування рецидиву фібриляції та тріпотіння передсердь після успішної електричної та медикаментозної кардіоверсії
- Отримані нові важливі дані з лікування аритмій серця. У хворих з гіпер-холестеринемією застосування статинів супроводжується значним зниженням ймовірності рецидиву ФП після кардіоверсії.
- Такий диференційований підхід до вторинної профілактики ФП зменшує кінцеві точки та покращує якість життя.
- Аап і С класу можуть сповільнити частоту скорочень передсердь або покращити ав-провідність, що призводить до парадоксального збільшення скорочень шлуночків.
- Фібриляція шлуночків, асистолія та електромеханічна дисоціація
- А (Air). Відновлення прохідності дихальних шляхів. В (Breathing). Штучна вентиляція легень рот у рот.
- Затримка початку проведення серцево-легеневої реанімації, втрата часу на діагностичні, організаційні та лікувальні процедури.
- Термінальна застійна СН тощо.
- При вродженому та набутому подовженні тривалості інтервалу Q-T ААП 1А і III класів викликають аритмогенну реакцію.
- Виникає тривала пауза між сусідніми зубцями Р чи R, яка дорівнює двом (рідше 3-4) звичайним інтервалам Р-Р чи R-R (незалежно від кількості випадінь зубця Р)
- Тривалість комплексу ОДБ складає 0,08-0,11 с
- Гіперактивація нейрогуморальних систем організму (симпатико-адрена-лової системи, РААС, антидіуретичного гормону, передсердного натрійуретич-ного пептиду).
- Алгоритм 2.90. Стандарти діагностики критеріїв гострої лівошлуночкової серцевої недостатності (набряку легень)
- Показання й схема дозування вазодилататорів при гострій СН (за рекомендаціями Європейського товариства інтенсивної терапії, 2005)
- СН і, II А, II Б, III стадій відповідає хронічній недостатності кровообігу таких самих стадій за класифікацією М. Д. Стражеска, В. X. Василенка.
- Дилатаційна кардіоміопатія, постійна форма фібриляції передсердь. СН IIб ст. , систолічний варіант, IV фк.
- Та частоти розвитку ускладнень
- Для підвищення ефективності лікування фуросемід, торасемід чи етакри-нову кислоту застосовують одночасно перорально, в/в або в/м
- Сучасні методи лікування різних стадій ХСН
- Диференційоване лікування ХСН в залежності від вираженості дисфункції лівого шлуночка
- Неадекватне лікування цукрового діабету.
- Багрий А. Э., Дядык А. И., Жуков К. В., Приколата О. А. Подходы к лечению больных с гипертензивными кризами, осложненными отеком легких // Артериальная гипертензия — 2008. — № 1. — С. 42-47.
- Недоступ А. В. , благова О. В. Как лечить аритмии. 2-е изд. — М. : медпресс-инфо, 2007. — 303 С.
- Яковлев С. В. , яковлев В. П. Современная антимикробная терапия. Consilium Medicum. — 2005. —№ 1. — С. 50-70.
- Розрізняють пневмонії з нетяжким і тяжким перебігом (алгоритм 3.1).
- Характер рентгенологічних змін у залежності від етіології пневмонії
- Алгоритм 3.2. Стандарти диференційованого лікування пацієнтів з негоспітальною пневмонією різних груп
- У хворих з легіонельозною пневмонією застосування левофлоксацину призводить до більш вираженого клінічного ефекту у порівнянні зі старими макролідами.
- Хворого потрібно покласти в ліжко, підняти нижні кінцівки, зігріти грілкою.
- Знамениті люди, які страждали бронхіальною астмою
- Алгоритм 3.5. Дії лікаря в амбулаторних і стаціонарних умовах
- Класифікація легеневої недостатності
- Характеристика основних інгаляційних бронохолітиків для лікування ХОЗЛ стабільного перебігу
- Рекомендації доказової медицини
- Рекомендації за даними проведених ркд
- Рубрикація плевритів згідно МКХ 10 перегляду
- Алгоритм 3.12. Стандарти лікування саркоїдозу Крок 1
- Лікування інтерстиціальної пневмонії при ідіопатичному фіброзуючому альвеоліті
- Фактори ризику середньої значущості (ВШ 2-9)
Відомо, що при ХСН виникає систолічна та діастолічна дисфункція. У хворих з ХСН спочатку розвивається діастолічна, а потім систолічна дисфункція.
Систолічна дисфункція зустрічається у більшості випадків гострої та хронічної СН, яка характеризується такими гемодинамічними порушеннями:
— зниженням УО, ХОК, ФВ, дилатацією лівого передсердя, збільшенням кінцево-діастолічного розміру (КДР) > 55 мм;
— підвищенням кінцевого діастолічного тиску — КДТ (тиску наповнення) вЛШ;
— збільшенням кінцево-діастолічного об'єму (КДО) — шлуночкова (міо-генна) дилатація;
— застоєм крові в малому та великому колах кровообігу (відповідно, при ліво- та правошлуночковій СН).
Діагностичні критерії діастолічної дисфункції У 25-30% хворих ХСН визначається діастолічна дисфункція шлуночків, яка характеризується такими гемодинамічними змінами:
— значним та раннім підвищенням КДТ (тиску наповнення шлуночків);
— застоєм крові в венозному руслі малого та великого кіл кровообігу;
— малозміненими чи нормальними показниками УО, ХОК;
— відсутністю значної дилатації шлуночків (малозмінений КДО), дилатацією лівого передсердя;
— ФВ ЛШ>45%;
— концентричною гіпертрофією лівого шлуночка (ГЛШ);
— ознаками порушення діастолічного наповнення при допплер-ЕхоКГ.
Для діагностики первинної діастолічної СН потрібні три підстави: 1) симптоми СН; 2) збережена або незначно знижена систолічна функція ЛШ (ФВ 45-50%); 3) ознаки порушення релаксації ЛШ, розтяжності ЛШ або діастолічної жорстокості. Крім того, потрібно обов'язково встановити, чи не уражені легені.
1. На початковій стадіїдіастолічної дисфункції 'типовим є порушення розслаблення міокарда, яке характеризується зниженням розслаблення міокарда, зменшенням швидкості раннього трансмітрального потоку (Е), компенсаторним збільшенням передсердно-залежної швидкості цього потоку (А) і як наслі-Док — зниженням співвідношенням Е/А. (рис. 2.12).
2. У пацієнтів між порушенням розслаблення і рестрективним типом діа-столічного наповнення співвідношення Е/А і тривалість сповільнення (ДТ) можуть бути не змінені, це псевдонормальний тип наповнення ЛШ. Цей тип відрізняється від нормального зменшенням швидкості Е, що визначається за допомогою тканинної допплер ЕхоКГ. (рис. 2.13).
3. У пацієнтів з тяжкими хворобами серця може визначатись рестрек-тивний тип наповнення зі збільшенням швидкості Е, скороченням часу сповільнення піку Е (ДТ) і помірним збільшенням співвідношення Е/А. Збільшена швидкість раннього наповнення ЛШ (Е) зумовлена підвищенням тиску в лівому передсерді, що й призводить до збільшення раннього діастолічного трансмітрального градієнта тиску, (рис. 2.14).
Слід відзначити, що три типи діастолічної дисфункції ЛШ (порушення розслаблення, псевдонормальний і рестрективний) відповідають легкій, серед-ньотяжкій і тяжкій дисфункції.
Відомо, що при діастолічній дисфункції визначається зниження здатності розслаблення та зменшення розтягнення міокарда — «жорстке» серце. У хворих з ізольованим порушенням діастолічної функції збільшується КДТ, а ФВ та КДО знаходяться в межах норми. При порушенні розслаблення та виникненні зниження розтягнення ЛШ відбувається застій крові в легенях. У результаті обмеження наповнення шлуночків може спостерігатися зниження УО та серцевого викиду, незважаючи на нормальну чи навіть підвищену ФВ. При захворюваннях серця та судин порушення діастолічної функції спостерігається в 30% і більше. Перш за все діастолічна дисфункція ЛШ спостерігається при АГ, ІХС, ГКМП, рестрективних ураженнях серця, амілоїдозі серця та констриктивному перикардиті.
У хворих з систолічною дисфункцією вони можуть погіршувати її функціональний стан.
До клінічних симптомів хронічної лівошлуночкової СН належать: задишка при фізичному навантаженні, ортопное, набряк легень, кардіогенний шок, які супроводжуються застоєм крові в малому колі кровообігу. При хронічній правошлуночковій СН у великому колі кровообігу визначається підвищення пульсації набухлих шийних вен, збільшення печінки, периферичні набряки, а в пізніх стадіях захворювання — накопичення рідини в порожнинах (асцит, гідроторакс, гідроперикардіум).
Стадія СН відтворює стан клінічної еволюції даного синдрому, тоді як ФК пацієнта є динамічною характеристикою, що може змінюватись під впливом лікування.
Визначення варіантів СН (із систолічною недостатністю ЛШ або із збереженою систолічною функцією ЛШ) можливе лише при наявності даних ЕхоКГ.
ФК хворого встановлюють за клінічними критеріями, іноді, за необхідності, він може бути об'єктивізований даними інструментальних методів дослідження.
Приклади формулювання діагнозу:
1. ІХС: постінфарктний кардіосклероз, перенесений Q-IM передньоверхів-кової стінки ЛШ (дата). Хронічна аневризма передньоперегородкової області ЛШ. СН IIА ст., систолічний варіант, III ФК.
|
