Мы поможем в написании ваших работ!
ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
|
Що дружбі нашій довгій нині край настав.
Содержание книги
- Европейская конвенция о гражданстве ( ETS N 166) (рус., англ.)
- Глава II - Общие принципы, касающиеся гражданства
- Глава III - Положения, касающиеся гражданства
- Глава IV - Процедуры, касающиеся гражданства
- Глава VI - Правопреемство государств и гражданство
- Глава VII - Воинская обязанность в случае множественности гражданств
- Глава VIII - Сотрудничество между государствами-участниками
- Глава Х - Заключительные положения
- OCR & Джерело: Евріпід. Трагедії. К.: Основи, 1993. 448 с. С.:107-152.
- Усі вже й називали - гіпполітовим.
- Отож, моя владарко, з чистих рук візьми
- Тебе зневажить (молоде - зелене ще) -
- Служниці вносять на сцену ложе, на якому лежить Федра.
- Хоч на людях, молю, не кажи того,
- Із погідністю духу бій ведуть.
- Розумної поради, не мовчи лишень.
- Нізащо! Борг належний поверни мені.
- Владна Кіпріда нас може пожбурити.
- А нишком - догоджають своїй хтивості.
- Гадаю, своїй долі покорилися. . А ти. . . Можливо, батько вготував тобі. Якщо таким умовам супротивишся. . . . Що дивляться крізь пальці на жінок своїх. Розпусниць. І батьки є, що в перелюбі. Синам сприяють. Між людьми розумними. Є звичай: що погане, - мо
- Чи знов сипнеш словами найбридкішими.
- Мов німфу тремтливу, незайману
- Про біль мій розказала, от і зрадила.
- Немов яку богиню, обкладаючи,. Увесь свій статок аж до дна вичерпує. . Породичався вдало - жінку злу зате. Гірке з солодким так чи сяк мішається. . Що ні біди від неї, ані користі. . Не на розумне тратить лишок розуму -. На хитрощі Кіпріди. А тупа жона. П
- Чи хто з богів на поміч підійти б хотів.
- Дочкою Зевса, до кінця мовчатиму.
- Лиш на берег ви ступили,. Корабель на прив'язі лишивши. . Антистрофа II. Шал злочинної пристрасті. Рве їй, страдниці, душу. . Невимовного повна Горя,. В шлюбному покої. Аніж вік ганьбою жити. . Силоміць із свого серця. Вириває ту любов тернисту. . Епісоді
- Петлю сплела для себе - і повисла в ній.
- В моєму домі, слуги ходять юрмами?..
- Зневаживши Кроніда всевидющого!
- Хто вірний, хто - нещирий, схильний зрадити.
- Та чоловіча стать їх виручає тут.
- Тоді я був би дурнем найбезглуздішим.
- Якщо б лиш міг, - за море, за Атлантів край
- Нема рятунку, видно. . . Нещасливець Я.
- Вигнання твоє примирить. . А я весь вік долю твою. Оплакувать буду бездольну. . О мати нещасна, дарма, дарма. Ти сповила дитину. . Богам - докір мій. . Подружні харити, Навіщо ж ви. На чужину далеку. . . . Епісодій четвертий. Входить вісник. . Провідниця
- Це місто - не моє вже: в чужину іду».
- Як бик той виринає перед повозом
- Що годує земля під розжеврілим оком
- Згадай: три обіцянки батько дав тобі.
- Весь же в ранах я, легше торкайтеся!
- О горе. Вже я знаю, хто згубив мене.
- Що дружбі нашій довгій нині край настав.
- Літтея вихованець. . . - піттей, або пітфей (див. Прим, до «медеї», Р. 679) славився мудрістю та благочестям.
- Ерота звичайно вважають сином ареса (або гермеса) й Афродіти (див. Прим, до «медеї», Р. 530), і лиш тут він названий сином Зевса.
- З храму ж повертаюся. . . - на відміну від першого «гіпполіта», де Тесей перебував у мандрівці до підземного царства, тут він відвідував якийсь храм.
ГІППОЛІТ
Прощай і ти, блаженна! Не засмучуйся,
Що дружбі нашій довгій нині край настав.
На батька, як ти радиш, я не гніваюсь:
Тебе я завжди слухав і коривсь тобі.
Та вже мені встеляє очі темрява...
Артеміда відходить.
Підтримай, батьку! Омліваю, никну весь...
ТЕСЕЙ
Ой, що ти, що ти, сину? Пожалій мене!..
ГІППОЛІТ
Ну, ось і все... Підземну браму бачу я... [151]
ТЕСЕЙ
1440] Лишаєш батька під вагою злочину?..
ГІППОЛІТ
Знімаю з тебе, батьку, цю вагу страшну.
ТЕСЕЙ
Невже?.. Й від крові, що пролив я, звільнюєш?
ГІППОЛІТ
Посвідчить Артеміда, славна лучниця.
ТЕСЕЙ
Як гарно, благородно ти з отцем повівсь!
ГІППОЛІТ
Прощай же, батьку, зоставайся в радості!
ТЕСЕЙ
Оплакую твій розум - світлий, лагідний!..
ГІППОЛІТ
Дітей тобі таких же, рідних, зичу я!..
ТЕСЕЙ
Кріпися, любий сину, не лишай мене!..
ГІППОЛІТ
Кріпився, поки сила... До межі дійшов...
(450] Спіши обличчя, батьку, вкрити синові!
ТЕСЕЙ
Афінська славна земле, краю збройної
Паллади! Що за мужа ви втрачаєте!..
Не раз, Кіпрідо, я згадаю злочин твій!
Слуги виносять Гіпполіта. За ними відходить Тесей.
ХОР
(покидаючи сцену)
На все наше місто неждано впав
Цей жахливий удар.
І сльози проллються, потоки сліз:
Великих людей торкнулась біда -
Тому й скорбота велика.
ПРИМІТКИ
«Гіпполіт» - одна з небагатьох трагедій, що принесла поетові першу нагороду. В давнину її називали ще «Гіпполіт, що несе вінок» (див. р. 72 наст.), щоб відрізнити її від раніше написаної, яка не збереглася, трагедії Евріпіда «Гіпполіт, що заслонюється плащем». Дія ранішої трагедії відбувалась в Афінах (а не в Арголіді, у місті Трезені, як у другому варіанті трагедії); Федра, скориставшись відсутністю Тесея, сама призналась Гіпполітові у своїй пристрасті, і той з сорому заслонився плащем. Глядачі, очевидно, обурились поведінкою героїні, й Евріпід був змушений внести суттєві зміни. Одначе саме на перший варіант орієнтувався і Сенека у своїй «Федрі», й Овідій у «Героїдах».
4. Од Понту... до... меж Атлантових... - тобто від Чорного моря до Гібралтару; такими, за уявленнями стародавніх, були межі заселеного світу (див. прим, до рр. 732-748).
|
