Мы поможем в написании ваших работ!
ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
|
О горе. Вже я знаю, хто згубив мене.
Содержание книги
- Европейская конвенция о гражданстве ( ETS N 166) (рус., англ.)
- Глава II - Общие принципы, касающиеся гражданства
- Глава III - Положения, касающиеся гражданства
- Глава IV - Процедуры, касающиеся гражданства
- Глава VI - Правопреемство государств и гражданство
- Глава VII - Воинская обязанность в случае множественности гражданств
- Глава VIII - Сотрудничество между государствами-участниками
- Глава Х - Заключительные положения
- OCR & Джерело: Евріпід. Трагедії. К.: Основи, 1993. 448 с. С.:107-152.
- Усі вже й називали - гіпполітовим.
- Отож, моя владарко, з чистих рук візьми
- Тебе зневажить (молоде - зелене ще) -
- Служниці вносять на сцену ложе, на якому лежить Федра.
- Хоч на людях, молю, не кажи того,
- Із погідністю духу бій ведуть.
- Розумної поради, не мовчи лишень.
- Нізащо! Борг належний поверни мені.
- Владна Кіпріда нас може пожбурити.
- А нишком - догоджають своїй хтивості.
- Гадаю, своїй долі покорилися. . А ти. . . Можливо, батько вготував тобі. Якщо таким умовам супротивишся. . . . Що дивляться крізь пальці на жінок своїх. Розпусниць. І батьки є, що в перелюбі. Синам сприяють. Між людьми розумними. Є звичай: що погане, - мо
- Чи знов сипнеш словами найбридкішими.
- Мов німфу тремтливу, незайману
- Про біль мій розказала, от і зрадила.
- Немов яку богиню, обкладаючи,. Увесь свій статок аж до дна вичерпує. . Породичався вдало - жінку злу зате. Гірке з солодким так чи сяк мішається. . Що ні біди від неї, ані користі. . Не на розумне тратить лишок розуму -. На хитрощі Кіпріди. А тупа жона. П
- Чи хто з богів на поміч підійти б хотів.
- Дочкою Зевса, до кінця мовчатиму.
- Лиш на берег ви ступили,. Корабель на прив'язі лишивши. . Антистрофа II. Шал злочинної пристрасті. Рве їй, страдниці, душу. . Невимовного повна Горя,. В шлюбному покої. Аніж вік ганьбою жити. . Силоміць із свого серця. Вириває ту любов тернисту. . Епісоді
- Петлю сплела для себе - і повисла в ній.
- В моєму домі, слуги ходять юрмами?..
- Зневаживши Кроніда всевидющого!
- Хто вірний, хто - нещирий, схильний зрадити.
- Та чоловіча стать їх виручає тут.
- Тоді я був би дурнем найбезглуздішим.
- Якщо б лиш міг, - за море, за Атлантів край
- Нема рятунку, видно. . . Нещасливець Я.
- Вигнання твоє примирить. . А я весь вік долю твою. Оплакувать буду бездольну. . О мати нещасна, дарма, дарма. Ти сповила дитину. . Богам - докір мій. . Подружні харити, Навіщо ж ви. На чужину далеку. . . . Епісодій четвертий. Входить вісник. . Провідниця
- Це місто - не моє вже: в чужину іду».
- Як бик той виринає перед повозом
- Що годує земля під розжеврілим оком
- Згадай: три обіцянки батько дав тобі.
- Весь же в ранах я, легше торкайтеся!
- О горе. Вже я знаю, хто згубив мене.
- Що дружбі нашій довгій нині край настав.
- Літтея вихованець. . . - піттей, або пітфей (див. Прим, до «медеї», Р. 679) славився мудрістю та благочестям.
- Ерота звичайно вважають сином ареса (або гермеса) й Афродіти (див. Прим, до «медеї», Р. 530), і лиш тут він названий сином Зевса.
- З храму ж повертаюся. . . - на відміну від першого «гіпполіта», де Тесей перебував у мандрівці до підземного царства, тут він відвідував якийсь храм.
О горе! Вже я знаю, хто згубив мене!
АРТЕМІДА
Хотіла шани; цнота - їй ненависна.
ГІППОЛІТ
Одна лиш - трьох зі світу заразом звела.
АРТЕМІДА
Тебе, і твого батька, і жону його.
ГІППОЛІТ
Нещастям батька також переймаюся.
АРТЕМІДА
Йому богиня розум задурманила.
ГІППОЛІТ
Яке нещастя, батьку, потрясло тебе!
ТЕСЕЙ
1400] Пропав я, сину! Жить мені не хочеться!
ГІППОЛІТ
Тебе ще більше, ніж себе, оплакую,
ТЕСЕЙ
Якби то я, мій сину, замість тебе вмер!..
ГІППОЛІТ
Жорстокий твого батька, Посейдона, дар!
ТЕСЕЙ
Якби ж я того слова не сказав тоді!.. [150]
ГІППОЛІТ
Мене в такому гніві ти б однако вбив.
ТЕСЕЙ
Боги мій розум шалом затуманили.
ГІППОЛІТ
Якби-то міг і смертний проклинать богів!
АРТЕМІДА
Та годі. Гнів Кіпріди, що, завзявшися,
Веде тебе під землю, де імла нічна,
1410] За те, що ти цнотливий та розсудливий,
Гадаєш, я залишу невідомщеним?
Того, хто їй найбільше з-між людей усіх
Близький та милий, я, рукою власною
Метку стрілу пустивши, ув Аїд пошлю.
Тобі ж, о безталанний, за страждання ці
Дам почесті в Трезені небувалі ще:
Для тебе перед шлюбом свої кучері
Зрізатимуть дівчата і тобі в віках
Печаль, на сльози щедру, даруватимуть.
1420] Немовкнучий про тебе спогад житиме
В піснях дівочих. Пломінь, що палала ним
До тебе Федра, забуттям не вкриється.
А ти, Егея-старця славний паростку,
Візьми в обійми сина, адже вбив його
Ти ненавмисне; смертні ж помиляються,
Коли боги захочуть, - чи опрешся їм?
Тому-то, Гіпполіте, не гнівись, молю,
На батька: мусиш долі покоритися.
Прощай! На мертвих ми, боги, не дивимось:
1430] Останній подих осквернив би вічі нам,
Тобі ж недовго, бачу, цього лиха ждать.
|
