Мы поможем в написании ваших работ!
ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
|
Про біль мій розказала, от і зрадила.
Содержание книги
- Европейская конвенция о гражданстве ( ETS N 166) (рус., англ.)
- Глава II - Общие принципы, касающиеся гражданства
- Глава III - Положения, касающиеся гражданства
- Глава IV - Процедуры, касающиеся гражданства
- Глава VI - Правопреемство государств и гражданство
- Глава VII - Воинская обязанность в случае множественности гражданств
- Глава VIII - Сотрудничество между государствами-участниками
- Глава Х - Заключительные положения
- OCR & Джерело: Евріпід. Трагедії. К.: Основи, 1993. 448 с. С.:107-152.
- Усі вже й називали - гіпполітовим.
- Отож, моя владарко, з чистих рук візьми
- Тебе зневажить (молоде - зелене ще) -
- Служниці вносять на сцену ложе, на якому лежить Федра.
- Хоч на людях, молю, не кажи того,
- Із погідністю духу бій ведуть.
- Розумної поради, не мовчи лишень.
- Нізащо! Борг належний поверни мені.
- Владна Кіпріда нас може пожбурити.
- А нишком - догоджають своїй хтивості.
- Гадаю, своїй долі покорилися. . А ти. . . Можливо, батько вготував тобі. Якщо таким умовам супротивишся. . . . Що дивляться крізь пальці на жінок своїх. Розпусниць. І батьки є, що в перелюбі. Синам сприяють. Між людьми розумними. Є звичай: що погане, - мо
- Чи знов сипнеш словами найбридкішими.
- Мов німфу тремтливу, незайману
- Про біль мій розказала, от і зрадила.
- Немов яку богиню, обкладаючи,. Увесь свій статок аж до дна вичерпує. . Породичався вдало - жінку злу зате. Гірке з солодким так чи сяк мішається. . Що ні біди від неї, ані користі. . Не на розумне тратить лишок розуму -. На хитрощі Кіпріди. А тупа жона. П
- Чи хто з богів на поміч підійти б хотів.
- Дочкою Зевса, до кінця мовчатиму.
- Лиш на берег ви ступили,. Корабель на прив'язі лишивши. . Антистрофа II. Шал злочинної пристрасті. Рве їй, страдниці, душу. . Невимовного повна Горя,. В шлюбному покої. Аніж вік ганьбою жити. . Силоміць із свого серця. Вириває ту любов тернисту. . Епісоді
- Петлю сплела для себе - і повисла в ній.
- В моєму домі, слуги ходять юрмами?..
- Зневаживши Кроніда всевидющого!
- Хто вірний, хто - нещирий, схильний зрадити.
- Та чоловіча стать їх виручає тут.
- Тоді я був би дурнем найбезглуздішим.
- Якщо б лиш міг, - за море, за Атлантів край
- Нема рятунку, видно. . . Нещасливець Я.
- Вигнання твоє примирить. . А я весь вік долю твою. Оплакувать буду бездольну. . О мати нещасна, дарма, дарма. Ти сповила дитину. . Богам - докір мій. . Подружні харити, Навіщо ж ви. На чужину далеку. . . . Епісодій четвертий. Входить вісник. . Провідниця
- Це місто - не моє вже: в чужину іду».
- Як бик той виринає перед повозом
- Що годує земля під розжеврілим оком
- Згадай: три обіцянки батько дав тобі.
- Весь же в ранах я, легше торкайтеся!
- О горе. Вже я знаю, хто згубив мене.
- Що дружбі нашій довгій нині край настав.
- Літтея вихованець. . . - піттей, або пітфей (див. Прим, до «медеї», Р. 679) славився мудрістю та благочестям.
- Ерота звичайно вважають сином ареса (або гермеса) й Афродіти (див. Прим, до «медеї», Р. 530), і лиш тут він названий сином Зевса.
- З храму ж повертаюся. . . - на відміну від першого «гіпполіта», де Тесей перебував у мандрівці до підземного царства, тут він відвідував якийсь храм.
590] Про біль мій розказала, от і зрадила.
Лікує, хоч і щиро, та неправильно.
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Потрапивши в безвихідь, що робитимеш?
ФЕДРА
Не знаю. Хіба ось що: вмерти зараз же -
Єдиний засіб од усіх нещасть моїх.
Гіпполіт вибігає з палацу. За ним - годувальниця
ГІППОЛІТ
О Земле-мати! О промінний сонця блиск!
Ніколи ще не чув я слів безбожніших!
ГОДУВАЛЬНИЦЯ
Замовкни, сину, поки не почув ніхто!
ГІППОЛІТ
Таку ганьбу почувши, не мовчатиму!
ГОДУВАЛЬНИЦЯ
(падаючи на коліна)
Правицею твоєю заклинаючи...
ГІППОЛІТ
600] Ані правиці не торкайсь, ні одягу!
ФЕДРА
Я на колінах... Пощади... Пробач мені!.. [127]
ГІППОЛІТ
Але ж себе ти не вважаєш винною...
ФЕДРА
Що я тобі сказала, - не для інших це.
ГІППОЛІТ
Як слово гарне, що ж його приховувать?
ГОДУВАЛЬНИЦЯ
Ламать присягу, сину, не наважуйся!
ГІППОЛІТ
Язик давав присягу, розум - осторонь.
ГОДУВАЛЬНИЦЯ
Занапастити друзів своїх вирішив?
ГІППОЛІТ
О ні! Хто йде на злочин, той не друг мені.
ГОДУВАЛЬНИЦЯ
Ти вибач, хто з людей не помиляється?
ГІППОЛІТ
610] Навіщо, Зевсе, ти під сонцем місце дав
Хворобі смертних - жінці? Чи не міг якось
Без неї обійтися, як намислив був
На суходолі рід людський посіяти?
Могли б ми нині, в храм твій покладаючи
Залізо, мідь чи злото за спроможністю,
Придбать собі нащадка, рівноцінного.
Тоді вже безтурботно б у домах жилось
Чоловікам - жіноцтва б і не бачили.
А так от, аби в дім свій припровадити
620] Це лихо, весь маєток витрачаємо.
Що жінка зло велике - очевидна річ:
За доньку батько, хоч зростив і виплекав,
Дає, аби позбутись лиха, придане.
А хто до дому згубне зло - жону - прийняв,
Прикрасами, нещасний, та уборами
|
