Мы поможем в написании ваших работ!
ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
|
Тебе зневажить (молоде - зелене ще) -
Содержание книги
- Европейская конвенция о гражданстве ( ETS N 166) (рус., англ.)
- Глава II - Общие принципы, касающиеся гражданства
- Глава III - Положения, касающиеся гражданства
- Глава IV - Процедуры, касающиеся гражданства
- Глава VI - Правопреемство государств и гражданство
- Глава VII - Воинская обязанность в случае множественности гражданств
- Глава VIII - Сотрудничество между государствами-участниками
- Глава Х - Заключительные положения
- OCR & Джерело: Евріпід. Трагедії. К.: Основи, 1993. 448 с. С.:107-152.
- Усі вже й називали - гіпполітовим.
- Отож, моя владарко, з чистих рук візьми
- Тебе зневажить (молоде - зелене ще) -
- Служниці вносять на сцену ложе, на якому лежить Федра.
- Хоч на людях, молю, не кажи того,
- Із погідністю духу бій ведуть.
- Розумної поради, не мовчи лишень.
- Нізащо! Борг належний поверни мені.
- Владна Кіпріда нас може пожбурити.
- А нишком - догоджають своїй хтивості.
- Гадаю, своїй долі покорилися. . А ти. . . Можливо, батько вготував тобі. Якщо таким умовам супротивишся. . . . Що дивляться крізь пальці на жінок своїх. Розпусниць. І батьки є, що в перелюбі. Синам сприяють. Між людьми розумними. Є звичай: що погане, - мо
- Чи знов сипнеш словами найбридкішими.
- Мов німфу тремтливу, незайману
- Про біль мій розказала, от і зрадила.
- Немов яку богиню, обкладаючи,. Увесь свій статок аж до дна вичерпує. . Породичався вдало - жінку злу зате. Гірке з солодким так чи сяк мішається. . Що ні біди від неї, ані користі. . Не на розумне тратить лишок розуму -. На хитрощі Кіпріди. А тупа жона. П
- Чи хто з богів на поміч підійти б хотів.
- Дочкою Зевса, до кінця мовчатиму.
- Лиш на берег ви ступили,. Корабель на прив'язі лишивши. . Антистрофа II. Шал злочинної пристрасті. Рве їй, страдниці, душу. . Невимовного повна Горя,. В шлюбному покої. Аніж вік ганьбою жити. . Силоміць із свого серця. Вириває ту любов тернисту. . Епісоді
- Петлю сплела для себе - і повисла в ній.
- В моєму домі, слуги ходять юрмами?..
- Зневаживши Кроніда всевидющого!
- Хто вірний, хто - нещирий, схильний зрадити.
- Та чоловіча стать їх виручає тут.
- Тоді я був би дурнем найбезглуздішим.
- Якщо б лиш міг, - за море, за Атлантів край
- Нема рятунку, видно. . . Нещасливець Я.
- Вигнання твоє примирить. . А я весь вік долю твою. Оплакувать буду бездольну. . О мати нещасна, дарма, дарма. Ти сповила дитину. . Богам - докір мій. . Подружні харити, Навіщо ж ви. На чужину далеку. . . . Епісодій четвертий. Входить вісник. . Провідниця
- Це місто - не моє вже: в чужину іду».
- Як бик той виринає перед повозом
- Що годує земля під розжеврілим оком
- Згадай: три обіцянки батько дав тобі.
- Весь же в ранах я, легше торкайтеся!
- О горе. Вже я знаю, хто згубив мене.
- Що дружбі нашій довгій нині край настав.
- Літтея вихованець. . . - піттей, або пітфей (див. Прим, до «медеї», Р. 679) славився мудрістю та благочестям.
- Ерота звичайно вважають сином ареса (або гермеса) й Афродіти (див. Прим, до «медеї», Р. 530), і лиш тут він названий сином Зевса.
- З храму ж повертаюся. . . - на відміну від першого «гіпполіта», де Тесей перебував у мандрівці до підземного царства, тут він відвідував якийсь храм.
Тебе зневажить (молоде - зелене ще) -
То вдай, що ти не чула слів образливих:
Боги ж хіба мудріші, аніж люд земний.
ПАРОД
На орхестру входять
п'ятнадцять трезенських жінок.
ХОР
Строфа І
Скеля є славна, звідкіль
Струмить океанська вода -
120] Із розщілин, між брил кам'яних,
Де дзбан у глибінь пірнає. [112]
Моя подруга прала там
Пурпуровий убір
На бистрині шумкій
І прання своє розстеляла
На опалений сонцем скелі хребет.
Од неї вперше й почули ми
Про нашу велительку.
Антистрофа І
Дома на ложі гіркім
130] Страждає, марніє вона,
Покривалом легким, мов пух,
Отінивши волосся русяве.
Вже пішов, чую, третій день,
Як до вуст не бере
Й крихти поживної -
Відхиляє дарунки Деметри.
Загадковій недузі вся віддалась
І прагне швидше межі дійти -
Пірнути в Аїд жахний.
Строфа II
140] Може, Пан охопив тебе
Шалом? Чи Геката нічна
Й корибанти священні?
Може, Матір, велителька гір?
А, може, душу твою
Докір їсть, бо мисливиці-діві
Гідної жертви не принесла?
Бродить вона й побережжям,
І через море майне,
Де скипає солона хлань.
Антистрофа II
150] Хіба муж твій, славетний вождь
Ерехтідів, син знатних батьків,
Іншим потай від тебе
Ложем дома втішатись почав?
А, може, з Кріту сюди,
В найгостиннішу гавань запливши,
Вість мореплавець подав сумну?
Чи не тому, занепавши
Духом, у постіль злягла
Володарка й журу снує? [113]
ЕПОД
160] Пригнічує всіх жінок
їх нещаслива вдача -
Слабість і сумніви їй притаманні
Від болісних родів, од шалу.
І мені колись болі ті рвали тіло.
До небесної діви тоді зверталась,
Породіль помічниці, що славна луком,
1, шанована мною, на голос мій
Завжди вона спішила.
|
