Та чоловіча стать їх виручає тут.
Содержание книги
- Европейская конвенция о гражданстве ( ETS N 166) (рус., англ.)
- Глава II - Общие принципы, касающиеся гражданства
- Глава III - Положения, касающиеся гражданства
- Глава IV - Процедуры, касающиеся гражданства
- Глава VI - Правопреемство государств и гражданство
- Глава VII - Воинская обязанность в случае множественности гражданств
- Глава VIII - Сотрудничество между государствами-участниками
- Глава Х - Заключительные положения
- OCR & Джерело: Евріпід. Трагедії. К.: Основи, 1993. 448 с. С.:107-152.
- Усі вже й називали - гіпполітовим.
- Отож, моя владарко, з чистих рук візьми
- Тебе зневажить (молоде - зелене ще) -
- Служниці вносять на сцену ложе, на якому лежить Федра.
- Хоч на людях, молю, не кажи того,
- Із погідністю духу бій ведуть.
- Розумної поради, не мовчи лишень.
- Нізащо! Борг належний поверни мені.
- Владна Кіпріда нас може пожбурити.
- А нишком - догоджають своїй хтивості.
- Гадаю, своїй долі покорилися. . А ти. . . Можливо, батько вготував тобі. Якщо таким умовам супротивишся. . . . Що дивляться крізь пальці на жінок своїх. Розпусниць. І батьки є, що в перелюбі. Синам сприяють. Між людьми розумними. Є звичай: що погане, - мо
- Чи знов сипнеш словами найбридкішими.
- Мов німфу тремтливу, незайману
- Про біль мій розказала, от і зрадила.
- Немов яку богиню, обкладаючи,. Увесь свій статок аж до дна вичерпує. . Породичався вдало - жінку злу зате. Гірке з солодким так чи сяк мішається. . Що ні біди від неї, ані користі. . Не на розумне тратить лишок розуму -. На хитрощі Кіпріди. А тупа жона. П
- Чи хто з богів на поміч підійти б хотів.
- Дочкою Зевса, до кінця мовчатиму.
- Лиш на берег ви ступили,. Корабель на прив'язі лишивши. . Антистрофа II. Шал злочинної пристрасті. Рве їй, страдниці, душу. . Невимовного повна Горя,. В шлюбному покої. Аніж вік ганьбою жити. . Силоміць із свого серця. Вириває ту любов тернисту. . Епісоді
- Петлю сплела для себе - і повисла в ній.
- В моєму домі, слуги ходять юрмами?..
- Зневаживши Кроніда всевидющого!
- Хто вірний, хто - нещирий, схильний зрадити.
- Та чоловіча стать їх виручає тут.
- Тоді я був би дурнем найбезглуздішим.
- Якщо б лиш міг, - за море, за Атлантів край
- Нема рятунку, видно. . . Нещасливець Я.
- Вигнання твоє примирить. . А я весь вік долю твою. Оплакувать буду бездольну. . О мати нещасна, дарма, дарма. Ти сповила дитину. . Богам - докір мій. . Подружні харити, Навіщо ж ви. На чужину далеку. . . . Епісодій четвертий. Входить вісник. . Провідниця
- Це місто - не моє вже: в чужину іду».
- Як бик той виринає перед повозом
- Що годує земля під розжеврілим оком
- Згадай: три обіцянки батько дав тобі.
- Весь же в ранах я, легше торкайтеся!
- О горе. Вже я знаю, хто згубив мене.
- Що дружбі нашій довгій нині край настав.
- Літтея вихованець. . . - піттей, або пітфей (див. Прим, до «медеї», Р. 679) славився мудрістю та благочестям.
- Ерота звичайно вважають сином ареса (або гермеса) й Афродіти (див. Прим, до «медеї», Р. 530), і лиш тут він названий сином Зевса.
- З храму ж повертаюся. . . - на відміну від першого «гіпполіта», де Тесей перебував у мандрівці до підземного царства, тут він відвідував якийсь храм.
Та чоловіча стать їх виручає тут.
А втім, до чого все це? Ось же труп її -
970] Хіба ще є де свідок справедливіший?..
Віднині ти вигнанець. Геть з очей моїх!
Ні до Афін священних, ні до іншого,
Де владарюю, міста увійти не смій!
Якщо б я за цей злочин не скарав тебе,
То сам істмійський Сініс заперечив би,
Що мною він убитий: от хвалько, мовляв.
Скіронські кручі теж мене б не визнали
Захисником мандрівців од розбійника.
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Кого тепер щасливим із людей назву? -
980] Що височіло щойно - нині в прах лягло. [138]
ГІППОЛІТ
Великий гнів твій, батьку, засліпив тебе.
Що ж до самої справи - красно мовиш ти,
Але, по суті, правдою не пахне тут.
Я перед людом говорить не навчений,
А радше в колі друзів та однолітків.
Бо й тут є міра: той - перед розумними,
А цей - перед юрбою промовляти звик.
І все ж я мушу, у біду потрапивши,
Язик свій розв'язати. З чого ти почав,
990] Накинувшись на мене, мовби й справді я
Не в силах оправдатись, відповім на те:
Ось бачиш землю, небо? Не родивсь під ним
Чистіший хтось од мене, хоч ти як переч.
Насамперед богів я шанувати звик,
А щодо смертних - лиш із справедливими
Дружу, що ні самі не здатні зла чинить,
Ні помагати іншим, що до зла швидкі.
Й до приятелів, батьку, я однаковий:
Присутні чи відсутні - не беру на сміх.
1000] Спіймав мене, гадаєш, на гарячому?
Безглуздя! Ще ж не знав я жінки жодної.
А про любовні втіхи я чував лишень
Та на малюнках бачив. А що серцем я
Цнотливий, то - не дуже й приглядавсь до них.
Та цим, як бачу, ти не переконаний.
То зваж: заради чого б я на блуд ішов:
Чи вродою направду перейшла вона
Усіх жінок? Чи, ложем спадкоємиці
Заволодівши, думав дім посісти твій?
|
