Згадай: три обіцянки батько дав тобі.
Содержание книги
- Европейская конвенция о гражданстве ( ETS N 166) (рус., англ.)
- Глава II - Общие принципы, касающиеся гражданства
- Глава III - Положения, касающиеся гражданства
- Глава IV - Процедуры, касающиеся гражданства
- Глава VI - Правопреемство государств и гражданство
- Глава VII - Воинская обязанность в случае множественности гражданств
- Глава VIII - Сотрудничество между государствами-участниками
- Глава Х - Заключительные положения
- OCR & Джерело: Евріпід. Трагедії. К.: Основи, 1993. 448 с. С.:107-152.
- Усі вже й називали - гіпполітовим.
- Отож, моя владарко, з чистих рук візьми
- Тебе зневажить (молоде - зелене ще) -
- Служниці вносять на сцену ложе, на якому лежить Федра.
- Хоч на людях, молю, не кажи того,
- Із погідністю духу бій ведуть.
- Розумної поради, не мовчи лишень.
- Нізащо! Борг належний поверни мені.
- Владна Кіпріда нас може пожбурити.
- А нишком - догоджають своїй хтивості.
- Гадаю, своїй долі покорилися. . А ти. . . Можливо, батько вготував тобі. Якщо таким умовам супротивишся. . . . Що дивляться крізь пальці на жінок своїх. Розпусниць. І батьки є, що в перелюбі. Синам сприяють. Між людьми розумними. Є звичай: що погане, - мо
- Чи знов сипнеш словами найбридкішими.
- Мов німфу тремтливу, незайману
- Про біль мій розказала, от і зрадила.
- Немов яку богиню, обкладаючи,. Увесь свій статок аж до дна вичерпує. . Породичався вдало - жінку злу зате. Гірке з солодким так чи сяк мішається. . Що ні біди від неї, ані користі. . Не на розумне тратить лишок розуму -. На хитрощі Кіпріди. А тупа жона. П
- Чи хто з богів на поміч підійти б хотів.
- Дочкою Зевса, до кінця мовчатиму.
- Лиш на берег ви ступили,. Корабель на прив'язі лишивши. . Антистрофа II. Шал злочинної пристрасті. Рве їй, страдниці, душу. . Невимовного повна Горя,. В шлюбному покої. Аніж вік ганьбою жити. . Силоміць із свого серця. Вириває ту любов тернисту. . Епісоді
- Петлю сплела для себе - і повисла в ній.
- В моєму домі, слуги ходять юрмами?..
- Зневаживши Кроніда всевидющого!
- Хто вірний, хто - нещирий, схильний зрадити.
- Та чоловіча стать їх виручає тут.
- Тоді я був би дурнем найбезглуздішим.
- Якщо б лиш міг, - за море, за Атлантів край
- Нема рятунку, видно. . . Нещасливець Я.
- Вигнання твоє примирить. . А я весь вік долю твою. Оплакувать буду бездольну. . О мати нещасна, дарма, дарма. Ти сповила дитину. . Богам - докір мій. . Подружні харити, Навіщо ж ви. На чужину далеку. . . . Епісодій четвертий. Входить вісник. . Провідниця
- Це місто - не моє вже: в чужину іду».
- Як бик той виринає перед повозом
- Що годує земля під розжеврілим оком
- Згадай: три обіцянки батько дав тобі.
- Весь же в ранах я, легше торкайтеся!
- О горе. Вже я знаю, хто згубив мене.
- Що дружбі нашій довгій нині край настав.
- Літтея вихованець. . . - піттей, або пітфей (див. Прим, до «медеї», Р. 679) славився мудрістю та благочестям.
- Ерота звичайно вважають сином ареса (або гермеса) й Афродіти (див. Прим, до «медеї», Р. 530), і лиш тут він названий сином Зевса.
- З храму ж повертаюся. . . - на відміну від першого «гіпполіта», де Тесей перебував у мандрівці до підземного царства, тут він відвідував якийсь храм.
Згадай: три обіцянки батько дав тобі.
Одну - на сина ти звернув, негіднику,
Хоч міг був скерувати проти ворога.
Морський твій батько без лихого умислу
Вділив цю ласку: обіцяв - і виконав,
1310] Це ти злочинець - у його й моїх очах:
Ні суду не діждавшись, ні в провісників
Поради не спитавши, не замислившись, [147]
Не переждавши (час усе висвітлює) -
Прокляв ти сина, в одну мить убив його.
ТЕСЕЙ
Володарко, пропав я!..
АРТЕМІДА
Ти жахне вчинив,
Не на тобі, одначе, вся вина лежить:
Кіпріда, своїй люті догоджаючи,
Цього хотіла. Між богів такий закон:
Один чогось запрагнув - інший пакості
1320] Не чинить. Одні одним уступаємо.
То знай: коли б я Зевса не боялася -
Дошкульний сором нині б не палив мене
За те, що з-поміж смертних найлюбішого
Не врятувала. А тебе зловмисником
Назвати не дозволить незнання твоє.
Й жона твоя не словом - смертю власною
Тебе переконала, легковірного.
Отож найтяжче горе - на твоїй душі.
Але й мені нелегко: не радіємо ж,
1330] Боги, як гине чесний. Всіх лихих зате
Винищуємо, рід їх викорчовуєм.
Опираючись на слуг, на сцену входить окривавлений Г і п п о л і т .
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Та ось і нещасний: скривавлене
Юне тіло його,
Запеклась на русявих кучерях кров.
О доме печальний! З волі богів
Пригнітили тебе
В один день дві великі скорботи.
ГІППОЛІТ
Гай-гай!.. Гай-гай!..
Покривджений батьком, од кривдного
1340] Загибаю прокляття, пошарпаний
Безневинно... О горе! Горе!..
Мою голову тне блискавичний біль,
Аж у мозок раз по раз мов жалить щось.
Підождіть, далі йти вже несила!
Гай-гай!..
Ненависні коні мої, чи ж не я
Вас плекав, годував?..
І ось дяка така - розідрали мене.
Обережніше, слуги! Богами молю,
|
