Зневаживши Кроніда всевидющого!
Содержание книги
- Европейская конвенция о гражданстве ( ETS N 166) (рус., англ.)
- Глава II - Общие принципы, касающиеся гражданства
- Глава III - Положения, касающиеся гражданства
- Глава IV - Процедуры, касающиеся гражданства
- Глава VI - Правопреемство государств и гражданство
- Глава VII - Воинская обязанность в случае множественности гражданств
- Глава VIII - Сотрудничество между государствами-участниками
- Глава Х - Заключительные положения
- OCR & Джерело: Евріпід. Трагедії. К.: Основи, 1993. 448 с. С.:107-152.
- Усі вже й називали - гіпполітовим.
- Отож, моя владарко, з чистих рук візьми
- Тебе зневажить (молоде - зелене ще) -
- Служниці вносять на сцену ложе, на якому лежить Федра.
- Хоч на людях, молю, не кажи того,
- Із погідністю духу бій ведуть.
- Розумної поради, не мовчи лишень.
- Нізащо! Борг належний поверни мені.
- Владна Кіпріда нас може пожбурити.
- А нишком - догоджають своїй хтивості.
- Гадаю, своїй долі покорилися. . А ти. . . Можливо, батько вготував тобі. Якщо таким умовам супротивишся. . . . Що дивляться крізь пальці на жінок своїх. Розпусниць. І батьки є, що в перелюбі. Синам сприяють. Між людьми розумними. Є звичай: що погане, - мо
- Чи знов сипнеш словами найбридкішими.
- Мов німфу тремтливу, незайману
- Про біль мій розказала, от і зрадила.
- Немов яку богиню, обкладаючи,. Увесь свій статок аж до дна вичерпує. . Породичався вдало - жінку злу зате. Гірке з солодким так чи сяк мішається. . Що ні біди від неї, ані користі. . Не на розумне тратить лишок розуму -. На хитрощі Кіпріди. А тупа жона. П
- Чи хто з богів на поміч підійти б хотів.
- Дочкою Зевса, до кінця мовчатиму.
- Лиш на берег ви ступили,. Корабель на прив'язі лишивши. . Антистрофа II. Шал злочинної пристрасті. Рве їй, страдниці, душу. . Невимовного повна Горя,. В шлюбному покої. Аніж вік ганьбою жити. . Силоміць із свого серця. Вириває ту любов тернисту. . Епісоді
- Петлю сплела для себе - і повисла в ній.
- В моєму домі, слуги ходять юрмами?..
- Зневаживши Кроніда всевидющого!
- Хто вірний, хто - нещирий, схильний зрадити.
- Та чоловіча стать їх виручає тут.
- Тоді я був би дурнем найбезглуздішим.
- Якщо б лиш міг, - за море, за Атлантів край
- Нема рятунку, видно. . . Нещасливець Я.
- Вигнання твоє примирить. . А я весь вік долю твою. Оплакувать буду бездольну. . О мати нещасна, дарма, дарма. Ти сповила дитину. . Богам - докір мій. . Подружні харити, Навіщо ж ви. На чужину далеку. . . . Епісодій четвертий. Входить вісник. . Провідниця
- Це місто - не моє вже: в чужину іду».
- Як бик той виринає перед повозом
- Що годує земля під розжеврілим оком
- Згадай: три обіцянки батько дав тобі.
- Весь же в ранах я, легше торкайтеся!
- О горе. Вже я знаю, хто згубив мене.
- Що дружбі нашій довгій нині край настав.
- Літтея вихованець. . . - піттей, або пітфей (див. Прим, до «медеї», Р. 679) славився мудрістю та благочестям.
- Ерота звичайно вважають сином ареса (або гермеса) й Афродіти (див. Прим, до «медеї», Р. 530), і лиш тут він названий сином Зевса.
- З храму ж повертаюся. . . - на відміну від першого «гіпполіта», де Тесей перебував у мандрівці до підземного царства, тут він відвідував якийсь храм.
Зневаживши Кроніда всевидющого!
О батьку Посейдоне, що сповнить мені
Дав згоду три бажання! Ось одне із них:
Убий ти мого сина. Не додай йому
Ні дня, якщо правдиву обіцянку дав!
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Назад візьми те слово, о велителю,
890] Молю, бо пожалкуєш - буде пізно вже!
ТЕСЕЙ
Нізащо! Я з вітчизни прожену його -
Одним із двох ударів буде вражений:
Або під землю Посейдон померлого
Пошле, моє прохання поважаючи,
Або в чужому краї, наблукавшися,
Сконає сам, нарешті, неоплаканий. [136]
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
А ось і син твій, Гіпполіт, іде сюди
Якраз до речі. Гнів одкинь, володарю,
І будь для свого дому найзичливішим!
ГІППОЛІТ
900] Здаля твій крик почувши, батьку, зараз же
Прибув я. Та не знаю, що тут сталося, -
Довідатись од тебе хочу, першого.
(Помітивши труп).
О горе!.. Що це?., бачу, ось жона твоя
На ложі - мертва. Як-то не здригнутися?
Я ж був тут нещодавно - світла денного
Вона ще не цуралась, як і кожен з нас.
Що трапилося з нею?.. Як загинула?..
Від тебе хочу, батьку, вчути відповідь.
Мовчиш? Мовчанка в горі - не порадниця.
910] Бо наше серце, що жадає знати все,
Плекає і в нещасті до знання жагу.
Від друзів, - не кажу вже про рідніших ще,
Ніж друзі, - гріх біду свою приховувать.
ТЕСЕЙ
Глупоті вашій, люди, чи десь є межа?..
Чого лиш не одкрили, не придумали,
В якому лиш мистецтві не вправлялися,
В одному ж - безпорадні: не навчились ви
Розсудливим зробити безрозсудного.
ГІППОЛІТ
Ото б мудрець був справді гідний подиву,
920] Хто б розуму додать міг нерозумному!
Але чи впору всі ці мудрі тонкощі?..
Боюсь, од того болю ти з ума звихнувсь.
ТЕСЕЙ
Якщо про друзів мова, люди б мусили
їх пізнавати якось, мати знак чіткий,
|
