Хто вірний, хто - нещирий, схильний зрадити.
Содержание книги
- Европейская конвенция о гражданстве ( ETS N 166) (рус., англ.)
- Глава II - Общие принципы, касающиеся гражданства
- Глава III - Положения, касающиеся гражданства
- Глава IV - Процедуры, касающиеся гражданства
- Глава VI - Правопреемство государств и гражданство
- Глава VII - Воинская обязанность в случае множественности гражданств
- Глава VIII - Сотрудничество между государствами-участниками
- Глава Х - Заключительные положения
- OCR & Джерело: Евріпід. Трагедії. К.: Основи, 1993. 448 с. С.:107-152.
- Усі вже й називали - гіпполітовим.
- Отож, моя владарко, з чистих рук візьми
- Тебе зневажить (молоде - зелене ще) -
- Служниці вносять на сцену ложе, на якому лежить Федра.
- Хоч на людях, молю, не кажи того,
- Із погідністю духу бій ведуть.
- Розумної поради, не мовчи лишень.
- Нізащо! Борг належний поверни мені.
- Владна Кіпріда нас може пожбурити.
- А нишком - догоджають своїй хтивості.
- Гадаю, своїй долі покорилися. . А ти. . . Можливо, батько вготував тобі. Якщо таким умовам супротивишся. . . . Що дивляться крізь пальці на жінок своїх. Розпусниць. І батьки є, що в перелюбі. Синам сприяють. Між людьми розумними. Є звичай: що погане, - мо
- Чи знов сипнеш словами найбридкішими.
- Мов німфу тремтливу, незайману
- Про біль мій розказала, от і зрадила.
- Немов яку богиню, обкладаючи,. Увесь свій статок аж до дна вичерпує. . Породичався вдало - жінку злу зате. Гірке з солодким так чи сяк мішається. . Що ні біди від неї, ані користі. . Не на розумне тратить лишок розуму -. На хитрощі Кіпріди. А тупа жона. П
- Чи хто з богів на поміч підійти б хотів.
- Дочкою Зевса, до кінця мовчатиму.
- Лиш на берег ви ступили,. Корабель на прив'язі лишивши. . Антистрофа II. Шал злочинної пристрасті. Рве їй, страдниці, душу. . Невимовного повна Горя,. В шлюбному покої. Аніж вік ганьбою жити. . Силоміць із свого серця. Вириває ту любов тернисту. . Епісоді
- Петлю сплела для себе - і повисла в ній.
- В моєму домі, слуги ходять юрмами?..
- Зневаживши Кроніда всевидющого!
- Хто вірний, хто - нещирий, схильний зрадити.
- Та чоловіча стать їх виручає тут.
- Тоді я був би дурнем найбезглуздішим.
- Якщо б лиш міг, - за море, за Атлантів край
- Нема рятунку, видно. . . Нещасливець Я.
- Вигнання твоє примирить. . А я весь вік долю твою. Оплакувать буду бездольну. . О мати нещасна, дарма, дарма. Ти сповила дитину. . Богам - докір мій. . Подружні харити, Навіщо ж ви. На чужину далеку. . . . Епісодій четвертий. Входить вісник. . Провідниця
- Це місто - не моє вже: в чужину іду».
- Як бик той виринає перед повозом
- Що годує земля під розжеврілим оком
- Згадай: три обіцянки батько дав тобі.
- Весь же в ранах я, легше торкайтеся!
- О горе. Вже я знаю, хто згубив мене.
- Що дружбі нашій довгій нині край настав.
- Літтея вихованець. . . - піттей, або пітфей (див. Прим, до «медеї», Р. 679) славився мудрістю та благочестям.
- Ерота звичайно вважають сином ареса (або гермеса) й Афродіти (див. Прим, до «медеї», Р. 530), і лиш тут він названий сином Зевса.
- З храму ж повертаюся. . . - на відміну від першого «гіпполіта», де Тесей перебував у мандрівці до підземного царства, тут він відвідував якийсь храм.
Хто вірний, хто - нещирий, схильний зрадити.
Подвійний варто й голос мати кожному:
Один правдивий, другий - хай вже будь-який,
Щоб од неправди правда відрізнялася
На звук, тоді в оману б нас не вводили.
ГІППОЛІТ
930] Чи хто з близьких на мене нашептав тобі
Брехню - й невинно через те страждатиму?
Я вражений: та мова потрясла мене,
Бо так од глузду відійшла здорового! [137]
ТЕСЕЙ
На що лиш та людина б не наважилась?
Чи взагалі десь є межа зухвалості?..
Якщо ж вона і далі все зростатиме,
Й нащадки раз од разу будуть гіршими
Від предків, - доведеться землю ще одну
Додати до цієї, бо ледь-ледь уже
940] Вона вміщає підлих та негідників.
Погляньте-но на цього: хоч і син мені, -
Споганив моє ложе, наймерзенніший:
Покійниця виразно це засвідчила.
Якщо посмів ти словом осквернить мене,
То батькові своєму ще й у вічі глянь!
Це ти, що із богами, незрівнянний муж,
Спілкуєшся? Ти - чистий, незіпсований?..
Не буду вже я вірить похвальбі твоїй -
Богів за слабоумних не прийматиму!
950] Тепер хизуйся! Подури тепер когось
Харчем рослинним! Удавай натхненого
Орфеєм, дим писань пустих шануючи! -
Спіймався на гарячім. Од людей таких
Тікати всім я раджу: підкуповують
Поважним словом, а на думці - блуд гидкий.
Вона померла. Ну, а ти врятований?
Ця смерть тобі, поганче, стала вироком!
Хоч як тут присягайся, голос мертвої -
Найкращий, неспростовний довід злочину.
960] Ти їй нелюбий, скажеш: незаконний син,
Мовляв, лишень завада між законними.
Щось дивно: за твоє, що їй ненависне, -
Своє, щонайдорожче, віддала б життя?..
А ще ти запевняєш: темна хіть лишень
Жіноцтву притаманна. Юнаків назву,
Що від жінок ні трохи не безпечніші,
Коли Кіпріда в серце їм жагу ввіллє,
|
