Мы поможем в написании ваших работ!
ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
|
Весь же в ранах я, легше торкайтеся!
Содержание книги
- Европейская конвенция о гражданстве ( ETS N 166) (рус., англ.)
- Глава II - Общие принципы, касающиеся гражданства
- Глава III - Положения, касающиеся гражданства
- Глава IV - Процедуры, касающиеся гражданства
- Глава VI - Правопреемство государств и гражданство
- Глава VII - Воинская обязанность в случае множественности гражданств
- Глава VIII - Сотрудничество между государствами-участниками
- Глава Х - Заключительные положения
- OCR & Джерело: Евріпід. Трагедії. К.: Основи, 1993. 448 с. С.:107-152.
- Усі вже й називали - гіпполітовим.
- Отож, моя владарко, з чистих рук візьми
- Тебе зневажить (молоде - зелене ще) -
- Служниці вносять на сцену ложе, на якому лежить Федра.
- Хоч на людях, молю, не кажи того,
- Із погідністю духу бій ведуть.
- Розумної поради, не мовчи лишень.
- Нізащо! Борг належний поверни мені.
- Владна Кіпріда нас може пожбурити.
- А нишком - догоджають своїй хтивості.
- Гадаю, своїй долі покорилися. . А ти. . . Можливо, батько вготував тобі. Якщо таким умовам супротивишся. . . . Що дивляться крізь пальці на жінок своїх. Розпусниць. І батьки є, що в перелюбі. Синам сприяють. Між людьми розумними. Є звичай: що погане, - мо
- Чи знов сипнеш словами найбридкішими.
- Мов німфу тремтливу, незайману
- Про біль мій розказала, от і зрадила.
- Немов яку богиню, обкладаючи,. Увесь свій статок аж до дна вичерпує. . Породичався вдало - жінку злу зате. Гірке з солодким так чи сяк мішається. . Що ні біди від неї, ані користі. . Не на розумне тратить лишок розуму -. На хитрощі Кіпріди. А тупа жона. П
- Чи хто з богів на поміч підійти б хотів.
- Дочкою Зевса, до кінця мовчатиму.
- Лиш на берег ви ступили,. Корабель на прив'язі лишивши. . Антистрофа II. Шал злочинної пристрасті. Рве їй, страдниці, душу. . Невимовного повна Горя,. В шлюбному покої. Аніж вік ганьбою жити. . Силоміць із свого серця. Вириває ту любов тернисту. . Епісоді
- Петлю сплела для себе - і повисла в ній.
- В моєму домі, слуги ходять юрмами?..
- Зневаживши Кроніда всевидющого!
- Хто вірний, хто - нещирий, схильний зрадити.
- Та чоловіча стать їх виручає тут.
- Тоді я був би дурнем найбезглуздішим.
- Якщо б лиш міг, - за море, за Атлантів край
- Нема рятунку, видно. . . Нещасливець Я.
- Вигнання твоє примирить. . А я весь вік долю твою. Оплакувать буду бездольну. . О мати нещасна, дарма, дарма. Ти сповила дитину. . Богам - докір мій. . Подружні харити, Навіщо ж ви. На чужину далеку. . . . Епісодій четвертий. Входить вісник. . Провідниця
- Це місто - не моє вже: в чужину іду».
- Як бик той виринає перед повозом
- Що годує земля під розжеврілим оком
- Згадай: три обіцянки батько дав тобі.
- Весь же в ранах я, легше торкайтеся!
- О горе. Вже я знаю, хто згубив мене.
- Що дружбі нашій довгій нині край настав.
- Літтея вихованець. . . - піттей, або пітфей (див. Прим, до «медеї», Р. 679) славився мудрістю та благочестям.
- Ерота звичайно вважають сином ареса (або гермеса) й Афродіти (див. Прим, до «медеї», Р. 530), і лиш тут він названий сином Зевса.
- З храму ж повертаюся. . . - на відміну від першого «гіпполіта», де Тесей перебував у мандрівці до підземного царства, тут він відвідував якийсь храм.
1350] Весь же в ранах я, легше торкайтеся!
Хто там з правого боку? Підрівнюйтесь, [148]
Як ступаєте, крок, щоб менше страждав
Нещасливець, кого в сліпоті своїй
Рідний батько прокляв. О Зевсе, глянь:
Шанувальник богів, бездоганний муж,
З ким у цноті ніхто не зрівнявсь іще, -
Із життя - ти це бачиш? - під землю йду,
У понурий Аїд!..
Надаремно чесноти тягар важкий
1360] Терпеливо я ніс поміж людом!
Гіпполіта кладуть на ложе, яке винесли з палацу.
Монодія
Ой-ой!.. Ой-ой!..
Переповнює біль мене, лютий біль!
Залишіть мене, люди, не руште!
Прийшла б уже швидше смерть рятівна!..
Покінчіть же зі мною, кінчіть уже
З нещасливим! Меча б мав двогострого -
Груди б наскрізь пробив
І приспав би навіки життя своє!..
О жахливе прокляття батька мого!
1370] За давній гріх моїх родичів
Перестрінула кара мене -
Ось поквапно чинить вона розправу,
Та чому наді мною? Чому?
Таж я нічим не провинивсь!
Ну, що тут іще сказать?..
Як же, як од болю того
Жорстокого, поки живий, звільнюсь?
Хай би мене в глибокий сон
Підземний бог опустив -
1380] у темну неминучість!
АРТЕМІДА
Яке ярмо тяженне нині гне тебе!
Через чесноту гинеш, безталаннику!
ГІППОЛІТ
Так-так!..
О подиху небесний!.. Як не мучусь я,
А щем пройшов солодкий тілом зраненим.
Чи ти десь тут, богине, славна ловами?
АРТЕМІДА
Я тут, твоя богиня, котру любиш так!
ГІППОЛІТ
Ти бачиш моє горе, о володарко?.. [149]
АРТЕМІДА
Таж бачу. Тільки плакать не дозволено.
ГІППОЛІТ
Іде від тебе друг твій, супровідник твій...
АРТЕМІДА
1390] Авжеж. Але ти й в смерті дорогий мені.
ГІППОЛІТ
Візниця, охоронець твоїх образів...
АРТЕМІДА
А все це - Афродіти підлі хитрощі!
ГІППОЛІТ
|
