Тоді я був би дурнем найбезглуздішим.
Содержание книги
- Европейская конвенция о гражданстве ( ETS N 166) (рус., англ.)
- Глава II - Общие принципы, касающиеся гражданства
- Глава III - Положения, касающиеся гражданства
- Глава IV - Процедуры, касающиеся гражданства
- Глава VI - Правопреемство государств и гражданство
- Глава VII - Воинская обязанность в случае множественности гражданств
- Глава VIII - Сотрудничество между государствами-участниками
- Глава Х - Заключительные положения
- OCR & Джерело: Евріпід. Трагедії. К.: Основи, 1993. 448 с. С.:107-152.
- Усі вже й називали - гіпполітовим.
- Отож, моя владарко, з чистих рук візьми
- Тебе зневажить (молоде - зелене ще) -
- Служниці вносять на сцену ложе, на якому лежить Федра.
- Хоч на людях, молю, не кажи того,
- Із погідністю духу бій ведуть.
- Розумної поради, не мовчи лишень.
- Нізащо! Борг належний поверни мені.
- Владна Кіпріда нас може пожбурити.
- А нишком - догоджають своїй хтивості.
- Гадаю, своїй долі покорилися. . А ти. . . Можливо, батько вготував тобі. Якщо таким умовам супротивишся. . . . Що дивляться крізь пальці на жінок своїх. Розпусниць. І батьки є, що в перелюбі. Синам сприяють. Між людьми розумними. Є звичай: що погане, - мо
- Чи знов сипнеш словами найбридкішими.
- Мов німфу тремтливу, незайману
- Про біль мій розказала, от і зрадила.
- Немов яку богиню, обкладаючи,. Увесь свій статок аж до дна вичерпує. . Породичався вдало - жінку злу зате. Гірке з солодким так чи сяк мішається. . Що ні біди від неї, ані користі. . Не на розумне тратить лишок розуму -. На хитрощі Кіпріди. А тупа жона. П
- Чи хто з богів на поміч підійти б хотів.
- Дочкою Зевса, до кінця мовчатиму.
- Лиш на берег ви ступили,. Корабель на прив'язі лишивши. . Антистрофа II. Шал злочинної пристрасті. Рве їй, страдниці, душу. . Невимовного повна Горя,. В шлюбному покої. Аніж вік ганьбою жити. . Силоміць із свого серця. Вириває ту любов тернисту. . Епісоді
- Петлю сплела для себе - і повисла в ній.
- В моєму домі, слуги ходять юрмами?..
- Зневаживши Кроніда всевидющого!
- Хто вірний, хто - нещирий, схильний зрадити.
- Та чоловіча стать їх виручає тут.
- Тоді я був би дурнем найбезглуздішим.
- Якщо б лиш міг, - за море, за Атлантів край
- Нема рятунку, видно. . . Нещасливець Я.
- Вигнання твоє примирить. . А я весь вік долю твою. Оплакувать буду бездольну. . О мати нещасна, дарма, дарма. Ти сповила дитину. . Богам - докір мій. . Подружні харити, Навіщо ж ви. На чужину далеку. . . . Епісодій четвертий. Входить вісник. . Провідниця
- Це місто - не моє вже: в чужину іду».
- Як бик той виринає перед повозом
- Що годує земля під розжеврілим оком
- Згадай: три обіцянки батько дав тобі.
- Весь же в ранах я, легше торкайтеся!
- О горе. Вже я знаю, хто згубив мене.
- Що дружбі нашій довгій нині край настав.
- Літтея вихованець. . . - піттей, або пітфей (див. Прим, до «медеї», Р. 679) славився мудрістю та благочестям.
- Ерота звичайно вважають сином ареса (або гермеса) й Афродіти (див. Прим, до «медеї», Р. 530), і лиш тут він названий сином Зевса.
- З храму ж повертаюся. . . - на відміну від першого «гіпполіта», де Тесей перебував у мандрівці до підземного царства, тут він відвідував якийсь храм.
1010] Тоді я був би дурнем найбезглуздішим.
Чи, може, влада вабила б розумного?
Та ж ні! Хіба жадоба самовладності
Здоровий глузд людині б геть затьмарила.
Мені б хотілось на змаганнях еллінських
Добути перемогу. В місті - й другим я
Хай вік втішаюсь місцем між обранцями.
Лиш так безпечно можна домогтись чогось
І в більшій, ніж володар, бути радості.
Одне сказать ще маю, решту знаєш ти:
1020] Якщо б мені подібний в мене свідок був,
Якщо б велась ця справа при жоні твоїй
Живій ще, ти б дізнався, хто провинен тут.
Тепер я свідком Зевсом присягаюся
Й Землею, що ніколи б я торкнуть не смів
Жони твоєї. Не було ні в намірах,
Ані в думках такого. А неправда це -
Хай згину, безпритульний, у краю чужім! [139]
І хай, коли я винен, ні земля сира
Кісток моїх не прийме, ані моря хлань!
1030] А щодо неї, то чи страх згубив її -
Не знаю; більше й слова не скажу про це.
Цнотливою здається, цноті зрадивши,
А я, зберігати цноту, - звинувачений.
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Гадаю, ти достатньо оправдав себе:
Богами ж не намарне присягаються.
ТЕСЕЙ
Ти бачив словоблуда? Взявся смирністю
Зм'якшити мою душу. А на ділі що?..
Зневажив ложе шлюбне батька рідного!
ГІППОЛІТ
Й тобі дивуюсь, батьку: якби ти моїм
1040] Був сином, а я - батьком, то за гріх такий -
Насильство над жоною - не вигнання я,
А смертю покарав би, не вагаючись.
ТЕСЕЙ
Розумна річ! Одначе, не так легко ти,
Як сам собі придумав, маєш згинути:
Негайна смерть - це ласка для негідника.
Світ за очі пішовши з краю рідного,
Життя в нужді закінчиш на землі чужій.
Така за злочин плата нечестивцеві.
ГІППОЛІТ
О горе! Не діждавшись, поки часу плин
1050] Розсудить нас з тобою, проженеш мене?
|
