Чи хто з богів на поміч підійти б хотів.
Содержание книги
- Европейская конвенция о гражданстве ( ETS N 166) (рус., англ.)
- Глава II - Общие принципы, касающиеся гражданства
- Глава III - Положения, касающиеся гражданства
- Глава IV - Процедуры, касающиеся гражданства
- Глава VI - Правопреемство государств и гражданство
- Глава VII - Воинская обязанность в случае множественности гражданств
- Глава VIII - Сотрудничество между государствами-участниками
- Глава Х - Заключительные положения
- OCR & Джерело: Евріпід. Трагедії. К.: Основи, 1993. 448 с. С.:107-152.
- Усі вже й називали - гіпполітовим.
- Отож, моя владарко, з чистих рук візьми
- Тебе зневажить (молоде - зелене ще) -
- Служниці вносять на сцену ложе, на якому лежить Федра.
- Хоч на людях, молю, не кажи того,
- Із погідністю духу бій ведуть.
- Розумної поради, не мовчи лишень.
- Нізащо! Борг належний поверни мені.
- Владна Кіпріда нас може пожбурити.
- А нишком - догоджають своїй хтивості.
- Гадаю, своїй долі покорилися. . А ти. . . Можливо, батько вготував тобі. Якщо таким умовам супротивишся. . . . Що дивляться крізь пальці на жінок своїх. Розпусниць. І батьки є, що в перелюбі. Синам сприяють. Між людьми розумними. Є звичай: що погане, - мо
- Чи знов сипнеш словами найбридкішими.
- Мов німфу тремтливу, незайману
- Про біль мій розказала, от і зрадила.
- Немов яку богиню, обкладаючи,. Увесь свій статок аж до дна вичерпує. . Породичався вдало - жінку злу зате. Гірке з солодким так чи сяк мішається. . Що ні біди від неї, ані користі. . Не на розумне тратить лишок розуму -. На хитрощі Кіпріди. А тупа жона. П
- Чи хто з богів на поміч підійти б хотів.
- Дочкою Зевса, до кінця мовчатиму.
- Лиш на берег ви ступили,. Корабель на прив'язі лишивши. . Антистрофа II. Шал злочинної пристрасті. Рве їй, страдниці, душу. . Невимовного повна Горя,. В шлюбному покої. Аніж вік ганьбою жити. . Силоміць із свого серця. Вириває ту любов тернисту. . Епісоді
- Петлю сплела для себе - і повисла в ній.
- В моєму домі, слуги ходять юрмами?..
- Зневаживши Кроніда всевидющого!
- Хто вірний, хто - нещирий, схильний зрадити.
- Та чоловіча стать їх виручає тут.
- Тоді я був би дурнем найбезглуздішим.
- Якщо б лиш міг, - за море, за Атлантів край
- Нема рятунку, видно. . . Нещасливець Я.
- Вигнання твоє примирить. . А я весь вік долю твою. Оплакувать буду бездольну. . О мати нещасна, дарма, дарма. Ти сповила дитину. . Богам - докір мій. . Подружні харити, Навіщо ж ви. На чужину далеку. . . . Епісодій четвертий. Входить вісник. . Провідниця
- Це місто - не моє вже: в чужину іду».
- Як бик той виринає перед повозом
- Що годує земля під розжеврілим оком
- Згадай: три обіцянки батько дав тобі.
- Весь же в ранах я, легше торкайтеся!
- О горе. Вже я знаю, хто згубив мене.
- Що дружбі нашій довгій нині край настав.
- Літтея вихованець. . . - піттей, або пітфей (див. Прим, до «медеї», Р. 679) славився мудрістю та благочестям.
- Ерота звичайно вважають сином ареса (або гермеса) й Афродіти (див. Прим, до «медеї», Р. 530), і лиш тут він названий сином Зевса.
- З храму ж повертаюся. . . - на відміну від першого «гіпполіта», де Тесей перебував у мандрівці до підземного царства, тут він відвідував якийсь храм.
670] Чи хто з богів на поміч підійти б хотів?
Хто б то з людей торкнувся мого злочину,
Руку подавши?.. З життям несумісне-бо
Те лихо, що на мене налягло тепер.
Де ще є, де, скажіть, жінка нещасніша?..
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Ой, так-то, так!.. Бідою обернулися
Всі заходи служниці, повелителько!.. [129]
ФЕДРА
(годувальниці)
Негіднице з негідниць! Друзів зраднице!
Ти що мені зробила? Хай небесний мій
Отець вогнем летючим спопелить тебе!
680] Хіба ж я не просила, передбачивши
Твій крок, мовчати, щоб отак не мучитись?
Та не змогла ти. І мені не вдасться вже
Померти чесно. Та пора робити щось:
От він, у гнів упавши, на біду мою,
Що чув од тебе, - перекаже батькові,
А ще - Піттею-старцю, й піде зараз же
Гулять по світу слава про ганьбу мою.
Пропала б ти, та й кожен, хто близьким своїм
Лиху зробив проти їх волі послугу!
ГОДУВАЛЬНИЦЯ
690] Велителько, по праву ти ганьбиш мене,
Та ці докори - твоїм болем мовлені.
Коли дозволиш, дещо тут і я скажу,
Хто душу вклав у тебе. Твоїй пристрасті
Зарадить я хотіла, не вдалось, на жаль.
Вдалося б - хист мій нині вихваляла б ти:
Про розум наш звичайно судять з успіху.
ФЕДРА
Ні правди тут, ні пільги. Мов ножем мене
Ударила - й шукаєш гарних слів тепер.
ГОДУВАЛЬНИЦЯ
Мовчу. Одне додам лиш: хай я схибила,
700] Але не все пропало - ще врятуєшся.
ФЕДРА
Ні слова більше! Вже від тебе чула я
Поради, й до біди лиш довели вони.
Тож годі! Забирайся, та й про себе ти
Подбай: собою краще я займусь уже!
(Годувальниця відходить).
А ви, жінки трезенські з роду знатного,
Одне моє прохання звольте виконать:
Що чули тут, - ніде не розголошуйте.
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Про біль твій, присягаюсь Артемідою,
|
