Мы поможем в написании ваших работ!
ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
|
Що годує земля під розжеврілим оком
Содержание книги
- Европейская конвенция о гражданстве ( ETS N 166) (рус., англ.)
- Глава II - Общие принципы, касающиеся гражданства
- Глава III - Положения, касающиеся гражданства
- Глава IV - Процедуры, касающиеся гражданства
- Глава VI - Правопреемство государств и гражданство
- Глава VII - Воинская обязанность в случае множественности гражданств
- Глава VIII - Сотрудничество между государствами-участниками
- Глава Х - Заключительные положения
- OCR & Джерело: Евріпід. Трагедії. К.: Основи, 1993. 448 с. С.:107-152.
- Усі вже й називали - гіпполітовим.
- Отож, моя владарко, з чистих рук візьми
- Тебе зневажить (молоде - зелене ще) -
- Служниці вносять на сцену ложе, на якому лежить Федра.
- Хоч на людях, молю, не кажи того,
- Із погідністю духу бій ведуть.
- Розумної поради, не мовчи лишень.
- Нізащо! Борг належний поверни мені.
- Владна Кіпріда нас може пожбурити.
- А нишком - догоджають своїй хтивості.
- Гадаю, своїй долі покорилися. . А ти. . . Можливо, батько вготував тобі. Якщо таким умовам супротивишся. . . . Що дивляться крізь пальці на жінок своїх. Розпусниць. І батьки є, що в перелюбі. Синам сприяють. Між людьми розумними. Є звичай: що погане, - мо
- Чи знов сипнеш словами найбридкішими.
- Мов німфу тремтливу, незайману
- Про біль мій розказала, от і зрадила.
- Немов яку богиню, обкладаючи,. Увесь свій статок аж до дна вичерпує. . Породичався вдало - жінку злу зате. Гірке з солодким так чи сяк мішається. . Що ні біди від неї, ані користі. . Не на розумне тратить лишок розуму -. На хитрощі Кіпріди. А тупа жона. П
- Чи хто з богів на поміч підійти б хотів.
- Дочкою Зевса, до кінця мовчатиму.
- Лиш на берег ви ступили,. Корабель на прив'язі лишивши. . Антистрофа II. Шал злочинної пристрасті. Рве їй, страдниці, душу. . Невимовного повна Горя,. В шлюбному покої. Аніж вік ганьбою жити. . Силоміць із свого серця. Вириває ту любов тернисту. . Епісоді
- Петлю сплела для себе - і повисла в ній.
- В моєму домі, слуги ходять юрмами?..
- Зневаживши Кроніда всевидющого!
- Хто вірний, хто - нещирий, схильний зрадити.
- Та чоловіча стать їх виручає тут.
- Тоді я був би дурнем найбезглуздішим.
- Якщо б лиш міг, - за море, за Атлантів край
- Нема рятунку, видно. . . Нещасливець Я.
- Вигнання твоє примирить. . А я весь вік долю твою. Оплакувать буду бездольну. . О мати нещасна, дарма, дарма. Ти сповила дитину. . Богам - докір мій. . Подружні харити, Навіщо ж ви. На чужину далеку. . . . Епісодій четвертий. Входить вісник. . Провідниця
- Це місто - не моє вже: в чужину іду».
- Як бик той виринає перед повозом
- Що годує земля під розжеврілим оком
- Згадай: три обіцянки батько дав тобі.
- Весь же в ранах я, легше торкайтеся!
- О горе. Вже я знаю, хто згубив мене.
- Що дружбі нашій довгій нині край настав.
- Літтея вихованець. . . - піттей, або пітфей (див. Прим, до «медеї», Р. 679) славився мудрістю та благочестям.
- Ерота звичайно вважають сином ареса (або гермеса) й Афродіти (див. Прим, до «медеї», Р. 530), і лиш тут він названий сином Зевса.
- З храму ж повертаюся. . . - на відміну від першого «гіпполіта», де Тесей перебував у мандрівці до підземного царства, тут він відвідував якийсь храм.
ХОР
Богів, що не зносять ярма,
І смертних, Кіпрідо, гнеш,
Поневолюєш.
1260] Побіч тебе ширяє стрімкий,
Барвнокрилий Ерот -
Ген над чорною землею,
Над гомінливим морем;
Серце проймає вогнем, дурманить,
На кого впаде, осяйний:
Чи на звірів, що в горах
Та у водах живуть, на всіляке створіння,
Що годує земля під розжеврілим оком
Сонця, чи то на людей племена, -
1270] Над усім, що життя в собі чує,
Споконвіків лиш одна з-між богів
Ти владарюєш, Кіпрідо! [146]
ЕКСОД
Появляється А р т е м і д а .
АРТЕМ ІДА
Благородний сину Егея, тепер
Говоритиму я,
Артеміда, Латоною зроджена.
О Тесею, тебе ще й втішає те,
Що ти рідного сина нізащо вбив?
Повіривши сліпо жоні своїй -
Нещастю великому в вічі глянь!
1280] Чому досі від сорому не проваливсь
Ти під землю? Чому,
Перевтілившись, ген од болю свого,
Од провини на крилах не одлетів?
Бо ж однині у колі добрих людей
Тобі місця більше не буде.
Послухай же, як біди ті по черзі йшли.
Нічого не зміню вже, та хоч біль в тобі
Роз'ятрю. Син твій - поясню насамперед -
Не провинився; з честю із життя пішов.
1290] Жону, щоб теж померла не без гордості,
Зборола хіть: богиня, що ненавидить
Всіх нас, цнотливих, запалила серце їй
Жагою, аби сина твого прагнула.
Взялась Кіпріду подолати розумом,
Та няня проти волі лиш нашкодила:
Домігшися присяги, розказала все
Твоєму сину. Звісно ж, він і слухати
Не став. Але й, тобою звинувачений,
Присяги, святобливий, не зламав-таки.
1300] Одначе Федра, зради побоявшися,
Неправду написала, й твого сина тим
Занапастила: в цю брехню повірив ти.
ТЕСЕЙ
Гай-гай!..
АРТЕМІДА
Діймає, бачу, правда. До кінця ж однак
Дослухай мовчки - ще не так похнюпишся!
|
