Як бик той виринає перед повозом
Содержание книги
- Европейская конвенция о гражданстве ( ETS N 166) (рус., англ.)
- Глава II - Общие принципы, касающиеся гражданства
- Глава III - Положения, касающиеся гражданства
- Глава IV - Процедуры, касающиеся гражданства
- Глава VI - Правопреемство государств и гражданство
- Глава VII - Воинская обязанность в случае множественности гражданств
- Глава VIII - Сотрудничество между государствами-участниками
- Глава Х - Заключительные положения
- OCR & Джерело: Евріпід. Трагедії. К.: Основи, 1993. 448 с. С.:107-152.
- Усі вже й називали - гіпполітовим.
- Отож, моя владарко, з чистих рук візьми
- Тебе зневажить (молоде - зелене ще) -
- Служниці вносять на сцену ложе, на якому лежить Федра.
- Хоч на людях, молю, не кажи того,
- Із погідністю духу бій ведуть.
- Розумної поради, не мовчи лишень.
- Нізащо! Борг належний поверни мені.
- Владна Кіпріда нас може пожбурити.
- А нишком - догоджають своїй хтивості.
- Гадаю, своїй долі покорилися. . А ти. . . Можливо, батько вготував тобі. Якщо таким умовам супротивишся. . . . Що дивляться крізь пальці на жінок своїх. Розпусниць. І батьки є, що в перелюбі. Синам сприяють. Між людьми розумними. Є звичай: що погане, - мо
- Чи знов сипнеш словами найбридкішими.
- Мов німфу тремтливу, незайману
- Про біль мій розказала, от і зрадила.
- Немов яку богиню, обкладаючи,. Увесь свій статок аж до дна вичерпує. . Породичався вдало - жінку злу зате. Гірке з солодким так чи сяк мішається. . Що ні біди від неї, ані користі. . Не на розумне тратить лишок розуму -. На хитрощі Кіпріди. А тупа жона. П
- Чи хто з богів на поміч підійти б хотів.
- Дочкою Зевса, до кінця мовчатиму.
- Лиш на берег ви ступили,. Корабель на прив'язі лишивши. . Антистрофа II. Шал злочинної пристрасті. Рве їй, страдниці, душу. . Невимовного повна Горя,. В шлюбному покої. Аніж вік ганьбою жити. . Силоміць із свого серця. Вириває ту любов тернисту. . Епісоді
- Петлю сплела для себе - і повисла в ній.
- В моєму домі, слуги ходять юрмами?..
- Зневаживши Кроніда всевидющого!
- Хто вірний, хто - нещирий, схильний зрадити.
- Та чоловіча стать їх виручає тут.
- Тоді я був би дурнем найбезглуздішим.
- Якщо б лиш міг, - за море, за Атлантів край
- Нема рятунку, видно. . . Нещасливець Я.
- Вигнання твоє примирить. . А я весь вік долю твою. Оплакувать буду бездольну. . О мати нещасна, дарма, дарма. Ти сповила дитину. . Богам - докір мій. . Подружні харити, Навіщо ж ви. На чужину далеку. . . . Епісодій четвертий. Входить вісник. . Провідниця
- Це місто - не моє вже: в чужину іду».
- Як бик той виринає перед повозом
- Що годує земля під розжеврілим оком
- Згадай: три обіцянки батько дав тобі.
- Весь же в ранах я, легше торкайтеся!
- О горе. Вже я знаю, хто згубив мене.
- Що дружбі нашій довгій нині край настав.
- Літтея вихованець. . . - піттей, або пітфей (див. Прим, до «медеї», Р. 679) славився мудрістю та благочестям.
- Ерота звичайно вважають сином ареса (або гермеса) й Афродіти (див. Прим, до «медеї», Р. 530), і лиш тут він названий сином Зевса.
- З храму ж повертаюся. . . - на відміну від першого «гіпполіта», де Тесей перебував у мандрівці до підземного царства, тут він відвідував якийсь храм.
Як бик той виринає перед повозом
Мов з-під землі - й на дибки четверня стає.
А мчить на скелі повіз - мовчки слідує
1220] І бик позаду нього; врешті колесо
В шаленому розгоні, розгарячене,
Ударилось об камінь - тільки хряснуло.
І шкереберть пішло все: розліталися
В усі боки і шпиці, й вісь поламана...
Заплутавшись у віжках, син нещасний твій,
Смертельними вузлами весь затягнений,
Поволочився - головою, тілом всім
Б'ючись об скелі, із страшними зойками:
«Гей, коні, в моїх стайнях одгодовані!
1230] Не рвіть мене на кусні! Все це батькові
Прокльони!.. Поможіть хто неповинному!..»
Допомогли б ми радо, й не один із нас,
Але були далеко. Чудом виплутавсь,
Нещасний, з віжок. Так і залишився там
Лежати й досі - ледве-ледве дихає.
А коні й та потвора - бик розлючений
Пропали, мов крізь землю провалилися. [145]
В твоєму домі я лиш раб, володарю,
Але ніколи в світі не повірю в те,
1240] Що син твій - непорядний. Хай би всі жінки,
Які лиш є на світі, перевішались,
Листами ж хай би Іду завалили всю, -
В його чесноті все ж не сумніватимусь!
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Гай-гай! Отак неждано впав новий удар!
Від долі не втекти нам, не сховатися!..
ТЕСЕЙ
З ненависті до нього, потерпілого,
Ця вість мені приємна. Але з огляду
На небо, та й на нього (син же все-таки)
Ні тішитись не буду, ні тужитиму.
ВІСНИК
1250] Що ж далі?.. Привезти сюди нещасного
Чи там лишити? Як нам догодить тобі?
Подумай. Щодо мене - то не радив би
Жорстоким буть до сина безталанного.
ТЕСЕЙ
Сюди його! Хай в вічі гляну підлому,
Що прикидавсь невинним - небом скараний,
Тепер нехай провину заперечує!
Вісник відходить. Тесей залишається на сцені.
СТАСИМ ЧЕТВЕРТИЙ
|
