Мы поможем в написании ваших работ!
ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
|
Дочкою Зевса, до кінця мовчатиму.
Содержание книги
- Европейская конвенция о гражданстве ( ETS N 166) (рус., англ.)
- Глава II - Общие принципы, касающиеся гражданства
- Глава III - Положения, касающиеся гражданства
- Глава IV - Процедуры, касающиеся гражданства
- Глава VI - Правопреемство государств и гражданство
- Глава VII - Воинская обязанность в случае множественности гражданств
- Глава VIII - Сотрудничество между государствами-участниками
- Глава Х - Заключительные положения
- OCR & Джерело: Евріпід. Трагедії. К.: Основи, 1993. 448 с. С.:107-152.
- Усі вже й називали - гіпполітовим.
- Отож, моя владарко, з чистих рук візьми
- Тебе зневажить (молоде - зелене ще) -
- Служниці вносять на сцену ложе, на якому лежить Федра.
- Хоч на людях, молю, не кажи того,
- Із погідністю духу бій ведуть.
- Розумної поради, не мовчи лишень.
- Нізащо! Борг належний поверни мені.
- Владна Кіпріда нас може пожбурити.
- А нишком - догоджають своїй хтивості.
- Гадаю, своїй долі покорилися. . А ти. . . Можливо, батько вготував тобі. Якщо таким умовам супротивишся. . . . Що дивляться крізь пальці на жінок своїх. Розпусниць. І батьки є, що в перелюбі. Синам сприяють. Між людьми розумними. Є звичай: що погане, - мо
- Чи знов сипнеш словами найбридкішими.
- Мов німфу тремтливу, незайману
- Про біль мій розказала, от і зрадила.
- Немов яку богиню, обкладаючи,. Увесь свій статок аж до дна вичерпує. . Породичався вдало - жінку злу зате. Гірке з солодким так чи сяк мішається. . Що ні біди від неї, ані користі. . Не на розумне тратить лишок розуму -. На хитрощі Кіпріди. А тупа жона. П
- Чи хто з богів на поміч підійти б хотів.
- Дочкою Зевса, до кінця мовчатиму.
- Лиш на берег ви ступили,. Корабель на прив'язі лишивши. . Антистрофа II. Шал злочинної пристрасті. Рве їй, страдниці, душу. . Невимовного повна Горя,. В шлюбному покої. Аніж вік ганьбою жити. . Силоміць із свого серця. Вириває ту любов тернисту. . Епісоді
- Петлю сплела для себе - і повисла в ній.
- В моєму домі, слуги ходять юрмами?..
- Зневаживши Кроніда всевидющого!
- Хто вірний, хто - нещирий, схильний зрадити.
- Та чоловіча стать їх виручає тут.
- Тоді я був би дурнем найбезглуздішим.
- Якщо б лиш міг, - за море, за Атлантів край
- Нема рятунку, видно. . . Нещасливець Я.
- Вигнання твоє примирить. . А я весь вік долю твою. Оплакувать буду бездольну. . О мати нещасна, дарма, дарма. Ти сповила дитину. . Богам - докір мій. . Подружні харити, Навіщо ж ви. На чужину далеку. . . . Епісодій четвертий. Входить вісник. . Провідниця
- Це місто - не моє вже: в чужину іду».
- Як бик той виринає перед повозом
- Що годує земля під розжеврілим оком
- Згадай: три обіцянки батько дав тобі.
- Весь же в ранах я, легше торкайтеся!
- О горе. Вже я знаю, хто згубив мене.
- Що дружбі нашій довгій нині край настав.
- Літтея вихованець. . . - піттей, або пітфей (див. Прим, до «медеї», Р. 679) славився мудрістю та благочестям.
- Ерота звичайно вважають сином ареса (або гермеса) й Афродіти (див. Прим, до «медеї», Р. 530), і лиш тут він названий сином Зевса.
- З храму ж повертаюся. . . - на відміну від першого «гіпполіта», де Тесей перебував у мандрівці до підземного царства, тут він відвідував якийсь храм.
Дочкою Зевса, до кінця мовчатиму.
ФЕДРА
710] Гаразд. А я от, перебравши подумки [130]
Всі засоби, один лиш, рятівний, найшла,
Що дітям дасть нагоду жити чесними
Й мені поможе навіть у такій біді.
Бо й Кріту не знеславлю, краю рідного,
Й перед Тесеєм, мужем, осоромлена
Не стану, лиш би душу врятувать свою.
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Яке ж ти непоправне зло намислила?
ФЕДРА
Померти хочу. Тільки як - обдумаю.
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Май розум!..
ФЕДРА
Ти розумна - раду кращу дай.
720] А я Кіпріду владну - це ж вона мене
Занапастила - звеселю, загинувши
Ще нині, жертва нищівної пристрасті.
Та смерть моя нещастям стане іншому,
Хто на чужих стражданнях вибудовує
Свою чесноту. Скоро, причастившися
До мого болю, він навчиться скромності!
(Входить у палац).
СТАСИМ ДРУГИЙ
ХОР
Строфа І
В надра печерні землі,
В темінь, пірнути б!
Або птахом - ген у небо
730] Легкокрило злетіти в пташиній зграї,
Щоб сягнуть Адріатики
Й далі - хвиль Ерідану,
Де в отецьку бездонну хлань
Доньки Сонця сумні, журні,
За Фаетоном ридаючи,
Сліз рясних бурштиновий блиск,
Туги сповнені, ронять...
Антистрофа І
Ген, де сади Гесперид
Солодкоспівних,
740] Там, де віти злотоплідні, [131]
Де володар глибин обриває дальшу
Суднам путь по морській воді
Й неба грань визначає,
Що на плечах Атлантових!..
Де край ложа отця богів
Грають джерела амбросії,
Де земля-благодійниця
Щастям живить безсмертних.
Строфа II
О судно білокриле! Дарма
750] 3 Кріту дальнього мчало ти
Ген по морю шумкому
Володраку мою - з оселі,
Сповненої щастя,
На весілля, що стало журбою.
З Кріту птах лиховісний
Проводжав тоді вітрило
Чи стрічав в Афінах славних,
У Муніхію, в затоці,
|
