Клінічна систематизація шлуночкових порушень ритму серця
Таблиця 7
Клінічна систематизація шлуночкових порушень ритму серця
(Рекомендації Українського наукового товариства кардіологів, 2003)
Критерії систематизації
Систематизація
I. Кількість, морфологія і градація шлуночкових екстрасистол (ШЕ)
(B. Lown, 1971)
I – поодинокі ШЕ (<30 за годину)
ІІ – часті мономорфні ШЕ (≥30 за годину)
IІІ – поліморфні ШЕ
IVа – парні ШЕ
IVb – пробіжки ШТ
V – ранні (“R-на-T”) ШЕ
Продовження таблиці 7
IІ. Тривалість пароксизму ШТ
– Пробіжка ШТ – 3-5 послідовних екстрасистол (мал. 1)
– Нестійка ШТ - ≥6 скорочень тривалістю до 29 сек.
– Стійка ШТ – тривалість ≥ 30 сек., ЧСС ≥120/хв.
IІІ. Характер змін ЕКГ підчас пароксизму ШТ
– Мономорфна ШТ;
– Поліморфна ШТ:
а) з нормальним інтервалом Q-T;
б) залежна від брадикардії з подовженим інтервалом Q-T;
в) адренергічнозалежна з подовженим інтервалом Q-T;
– Пірует-тахікардія.
– Двонаправлена ШТ
IV. Прогностичне значення шлуночкових аритмій
– Доброякісні
– Потенційно злоякісні
– Злоякісні
Мал. 5. Коротка пробіжка шлуночкових екстрасистол – шлуночкової тахікардії.
Антиаритмічна ефективність b-адреноблокаторів щодо подолання шлуночкових екстрасистол відносно слабка, але вони виявили здатність зменшувати ризик РКС у різних категорій хворих та запобігати розвитку проаритмогенної дії препаратів І класу (табл. 8).
Таблиця 8
Доцільність застосування β-адреноблокаторів для запобігання РКС
(Рекомендації Українського наукового товариства кардіологів, 2003)
Рекомендації
|
