Показники розвитку міжнародного туризму в 2008 році

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 8 из 75Следующая ⇒

У дослідженні UNWTO, оприлюдненому на початку 2009 року, йдеться, що у 2008 році туристи здійснили 924 млн. поїздок, що на 2% більше, ніж у 2007 році. 2-процентне зростання числа турпоїздок базується на хороших результатах першого півріччя – до початку фінансової кризи. Друге півріччя продемонструвало різку зміну: число поїздок або не росло, або скорочувалося. Між січнем і червнем число туристичних прибуттів виросло на 5%, тоді як у другому півріччі 2008 року воно скоротилося на 1%.

У цілому за 2008 рік усі регіони світу, окрім Європи, де спостерігалося скорочення прибуттів, продемонстрували позитивну динаміку. Найкращі результати було зафіксовано на Близькому Сході (+11%), в Африці (+5%) і у обох частинах Америки (+4%). Хорошим статистичним показникам Американський макрорегіон зобов’язаний збільшенням поїздок до США і традиційній популярності країн Центральної і Південної Америки.

Кількість поїздок у другому півріччі скорочувалася і у Європі (-3%), і в Азії (-3%). В Азії падіння було навіть значнішим через те, що у 2007 році континент пережив двократне зростання кількості прибуттів і ця тенденція продовжилася у першому півріччі 2008 року (+6%). Не зважаючи на загальну негативну ситуацію, деякі напрямки у 2008 році показали прекрасні результати. У першу чергу, це – Гондурас, Нікарагуа, Панама, Уругвай, Корея, Макао (Китай), Індонезія, Індія, Єгипет, Ліван, Йорданія, Марокко і Туреччина.

Однак прогнози UNWTO на майбутній рік невтішні. За оцінками цієї організації, світовий туризм буде або у стані стагнації, або буде скорочуватися протягом усього року. Щоправда, багато залежатиме від зміни економічних умов.

Концепція сталого розвитку туризму – нова філософія подорожування. Проблеми, які спричиняє і з якими зіштовхується світова туристична індустрія, змушують шукати все нові й нові шляхи їх розв’язання. Так, останнім часом набула поширення так звана концепція сталого туризму (sustainable tourism). По суті вона є додатком до концепції сталого розвитку, що передбачає інтеграцію соціальних, економічних і екологічних аспектів у прийнятті рішень. Розроблена 1987 року, Концепція сталого розвитку стала провідною ідеєю Конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку (Ріо-де-Жанейро, 1992) і була визнана ефективною моделлю більшістю країн, представники яких підписали міжнародні угоди щодо безпосередньої її реалізації. Це свідчить про те, що нині (та найближчим часом) у суспільстві формується нове мислення з орієнтацією на сталий розвиток.

У сфері туристичного бізнесу воно вже вплинуло на виникнення нових мотивацій для подорожі, зумовлених потребою отримання такого туристичного досвіду, який би втілював, окрім іншого, екологічну і соціальну відповідальність. Таким чином, суспільний розвиток продукує нові парадигми розвитку туризму, що ґрунтується на принципах екологізації, соціологізації, гуманізації та принципах сталого розвитку.

Принципи сталого розвитку для сфери туризму було сформульовано UNWTO ще 1988 року. Згідно з UNWTO, сталий туризм – це такий напрямок розвитку туризму, що дозволяє задовольняти потреби туристів зараз, враховуючи інтереси приймаючого регіону, і дозволяє зберігати цю можливість у майбутньому. При цьому передбачається управління усіма ресурсами у такий спосіб, щоб економічні, соціальні і естетичні потреби задовольнялися з підтримкою культурної і екологічної цілісності, без нанесення шкоди біологічному різноманіттю і системам життєзабезпечення.

У 1996 році UNWTO, Всесвітньою радою з туризму і подорожей і Радою з проблем Землі (Earth Council) було опубліковано звіт «Програма дій на XXI століття для індустрії туризму і подорожей – назустріч екологічному сталому розвитку», що окреслює провідні шляхи розвитку туристичної галузі для урядів та інших учасників. У ній було перераховано 10 найпріоритетніших напрямків роботи галузі туризму і подорожей з метою досягнення сталого розвитку. Принципи сталості у туризмі зводяться до екологічної, культурної, економічної сталості, а також сталості для місцевих співтовариств. На практиці це означає, що всі туристичні компанії мають здійснювати запропоновані заходи для досягнення довгострокового сталого розвитку.

Чималий внесок у реалізацію принципів сталого розвитку в туристичну індустрію робить Рада Європи. При ній створено підкомітет з розвикту туризму, існує схожа організація і при Європейській комісії. Протягом 1994 – 1997 років Радою Європи було надруковано три рекомендації з питань політики сталого розвитку: «Генеральний курс для сталого і екологічно безпечного розвитку туризму», «Політика сталого розвитку туризму у природоохоронних територіях», «Політика розвитку сталого і екологічно безпечного туризму у прибережних територіях».

1 жовтня 1999 року Генеральною асамблеєю UNWTO у Сант-Яго (Чилі) було прийнято «Глобальний етичний кодекс туризму»[50], основні положення якого розкривали сутність концепції сталого розвитку в туризмі. «Глобальний етичний кодекс туризму» встановлює комплекс орієнтирів для відповідального та сталого розвитку світового туризму на початку нового тисячоліття. У ньому закладені ідеї багатьох попередніх декларацій та діючих професійних кодексів, він несе у собі нове мислення, яке відображає зміни у суспільстві кінця XX століття.

Шведське агентство з охорони навколишнього середовища (Environmental Protection Agency — SEPA) розробило 10 принципів сталого розвитку:

1. Невичерпне, стале використання ресурсів.

2. Скорочення надлишкового споживання і відходів.

3. Забезпечення збереження природного, соціального, культурного різноманіття.

4. Ретельне планування, комплексний підхід, інтеграція туризму до планів регіонального розвитку.

5. Підтримка місцевих економік.

6. Участь місцевого населення у розвитку туризму і розділення ним фінансових та інших переваг від цієї діяльності.

7. Консультації і обговорення між зацікавленими особами з метою вирішення конфліктів інтересів.

8. Навчання персоналу.

9. Відповідальна торгівля у сфері туризму.

10. Постійні дослідження, контроль і моніторинг сфери туризму.

Очевидно, що моделі розвитку туризму у більшості країн світу поки що не завжди відповідають критеріям сталого розвитку, хоча окремі положення все частіше впроваджуються у життя. Тому, безсумнівно, концепція сталого розвитку у туризмі є не тільки темою обговорення у науковому середовищі (кількість конференцій та публікацій із зазначеного приводу б’є рекорди), а й принциповим імперативом внутрішньої політики багатьох держав і самої парадигми туризму XXI століття. Фактично вона виступає, так би мовити, «фоновою основою» останньої. Свідченням цього є всебічна екологізація як туризму, так і всього суспільства.

Екологічний імператив[51] як складова нової туристичної парадигми. Нині у всьому світі відбувається екологізація туристичних практик і туристичного бізнесу, що пов’язано із усвідомленням суспільством реальності втрати природного та історико-культурного різноманіття. Відповідно, продукуються нові форми організації туристичного дозвілля, з’являються нові терміни, що характеризують частково відмінні, а частково схожі види відпочинку: природний, екологічний, сільський, зелений, пригодницький, етнографічний, археологічний, історико-культурний, освітній, фестивальний – ось далеко не повний перелік видів туризму, що набули популярності останнім часом. Очевидно, що всі вони відображають тенденцію зростаючого інтересу до природи і дбайливого ставлення до навколишнього середовища.

Суттєвою тенденцією екологізації туристичної практики є розширення туристичного простору на сільську місцевість, що сприяє живленню народної культури, традиційних ремесел і позитивно, у цілому, впливає на економіку. Особливий наголос слід зробити на тому, що створювані туристичною індустрією робочі місця можуть стати суттєвим чинником скорочення міграції людей із сільської місцевості у міста, що набула останнім часом загрозливих масштабів. Так, за прогнозами ООН, представленими у доповіді «Світові перспективи урбанізації-2007», на кінець 2008 року вперше у історії людства половина всього населення буде мешкати у містах. Очікується, що до 2025 року кількість мегаполісів планети, де мешкає понад 10 млн. чол., збільшиться і сягне 27. П’ять нових міст з’являться в Азії, два – в Африці і одне – у Європі (Франція, Париж)[52]. Автори доповіді також пророкують, що до 2050 року кількість городян зросте на 3,1 млрд. і сягне 6,4 млрд. Тоді як кількість сільських мешканців зменшиться до на 0,6 млрд. (до 2,8 млрд.). Передбачається, що міста будуть зростати не тільки за рахунок природного приросту, але й унаслідок процесу урбанізації. Тож туризм у цьому сенсі може вдихнути у депресивні сільські регіони нове життя і стати запорукою добробуту населення.

Підкреслимо, що екологізація туризму не зводиться лише до так званого «екологічного туризму», який характеризується неабиякою поліваріантністю інтерпретацій серед фахівців. Зважаючи на складність у визначенні екологічного туризму, а також на неоднозначність процесів, що відбуваються у туризмі під впливом еколого-економічних та соціальних факторів, UNWTO та іншими міжнародними організаціями було прийнято рішення використовувати концепцію екотуризму. Ця концепція передбачає «такі форми туризму, за яких головною мотивацією туристів є спостереження і спілкування із природою, що сприяє збереженню навколишнього середовища і культурної спадщини, здійснюючи на них мінімальний вплив». На думку експертів UNWTO, екотуризм як такий втілює цілу низку наступних характеристик:

Ø Такі форми природно-орієнтованого туризму, у яких основна мотивація туристів полягає у спостереженні і розумінні природи, а також традиційної культури, що розташована на даній території.

Ø Передбачає елементи екологічної освіти, виховання і просвітництва.

Ø Здебільшого організується для незначних груп туристів невеликими спеціалізованими місцевими підприємствами.

Ø Негативний вплив на навколишнє природне та соціокультурне середовище зведено до мінімуму.

Ø Підтримує охорону природи засобами: забезпечення економічних вигід для приймаючих співтовариств, організацій і влади; створення нових робочих місць і можливостей для альтернативної зайнятості; отримання прибутку для місцевого населення; підвищення свідомості необхідності охорони природного і культурного середовища як місцевим населенням, так і туристами.

Очевидно, що згідно з такими параметрами, відзначає російська дослідниця В. Григорьєва, екологічним туром можна назвати навіть круїзну подорож Амазонкою, за умов, що з позиції технології лайнер буде досконалим, туристи матимуть екскурсії для знайомства із місцевою природою і культурою і зроблять внесок у вирішення екологічних проблем, нехай навіть шляхом пожертвувань на природоохоронні проекти. Цей приклад свідчить про доречність виокремлення принаймні двох найзагальніших трактувань екотуризму – вузького (класичного) та широкого. Наведений приклад належить саме до останнього. Широка інтерпретація екологічного туризму набула поширення у країнах Західної Європи.

«М’який туризм» як споживча модель постіндустріалізму і вияв гуманізації туризму[53]. Вважається, що провідні країни Заходу першими стали на шлях постіндустріального розвитку, що сталося на зламі 1950–1960-х років. Сьогодні, на початку XXI століття, реальне життя показує, що далеко не всім країнам вдалося створити умови для переходу на рівень постіндустріального суспільства. Вважається, що нині основні риси постіндустріалізму втілюють здебільшого провідні країни Європи. Західна Європа пройшла тривалий шлях історичного розвитку. Тут виник капіталізм, зародилася промислова революція, виникло індустріальне суспільство, яке шляхом тривалого історичного розвитку трансформувалося у постіндустріальне.

З першого погляду це може видаватися дещо дивним. Адже провідною у багатьох аспектах, і передусім економічних, державою світу вважається США, показник ВНП яких на душу населення є більш високим, ніж у Європі. Однак, якість життя у США, як стверджують фахівці, не перевищує відповідні європейські показники. У якості аргументу відома українська дослідниця Т.В. Орлова наводить наступні дані. Так, більше 40% американців, за її словами, хворіють на ожиріння – проти 6% у країнах ЄС; 78% ніколи не виїздили за межі своєї країни – проти 12% у ЄС; 95% громадян США не володіють жодною іноземною мовою – проти 31% у ЄС. Крім того, вважається, що саме європейці мають більш високу культуру споживання, де пріоритетами виступають індивідуальний вибір і висока якість споживаного. У процесі зростання матеріального добробуту європейці поставилися з відразою і висловили свій протест проти масового, стандартизованого споживання. Серед життєвих пріоритетів найважливішими стали можливість самореалізації і саморозвиток.

Саме у такій площині слід розглядати появу концепції «м’якого туризму», що стала чи не першою концепцією екологічно безпечного туризму і свідченням гуманізації туристичних практик та усієї туристичної індустрії. Ця концепція виникає попервах у німецькомовних країнах Європи (Німеччині, Австрії, Швейцарії), які потерпали від негативних наслідків масового туризму, передусім альпійського відпочинку. Із середини XX століття вона набуває все більшого поширення. Хоч тривалий час у його формулюванні спостерігалися суттєві розбіжності, існувала ціла низка визначень: «ощадливий туризм», «нетехнізований туризм», «наближений до природи», «альтернативний», «адаптований» тощо. Нині найбільшого розповсюдження набув термін «м’який туризм» (Sanfter Tоurismus). Його було протиставлено традиційному «жорсткому туризму» (масовому, орієнтованому на отримання максимального прибутку і задоволення). До пріоритетів «м’якого туризму» увійшли й основні цінності постіндустріального суспільства. Окрім успішного бізнесу, дбайливого ставлення до природи, самобутньої культури і традицій місцевого населення, його лейтмотивом стала гуманізація, орієнтація на самореалізацію і саморозвиток під час подорожі. Свідченням «постіндустріальності» «м’якого» туризму може бути таблиця його порівняння із формами і проявами «жорсткого туризму». Майже кожним своїм пунктом (попередній збір інформації, вивчення мови країни перебування, отримання нового досвіду і знань для особистого розвитку тощо) вона свідчить про пріоритетність цієї моделі туризму.

Таблиця 1.2

ЗІСТАВЛЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ «ЖОРСТКОГО»[54]

І «М’ЯКОГО» ТУРИЗМУ

Познавательные статьи:



Коммуникативные барьеры и пути их преодоления

Рынок недвижимости. Сущность недвижимости

Решение задач с использованием генеалогического метода

История происхождения и развития детской игры