Рис. 7. 1 – види державних інвестицій країн ЄС для суб’єктів

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 31 из 75Следующая ⇒

Рис. 7.1 – Види державних інвестицій країн ЄС для суб’єктів

туристичної діяльності

Уряд країн ЄС гарантує надання позики або репатріацію капіталу та прибутку, стежить за тим, щоб вищезгадані види заохочень були використані за призначенням та проекти відповідали цілям, на які були виділені гроші. Європейський Союз інвестує в туризм за допомогою Європейського фонду регіонального розвитку (EFRD), що було засновано 1975 року. Він надає фінансову допомогу слаборозвиненим регіонам ЄС. Перевагу при присудженні грантів EFRD віддає проектам, що сприяють розвитку сільського (зеленого) туризму та активно пропагують історичну й культурну спадщину регіону.

Іноземні інвестиції в туристичний сектор забезпечуються як з боку приватного бізнесу, так і з боку міжнародних організацій. Основним закордонним кредитором є Світовий банк (Міжнародний банк реконструкції й розвитку − МБРР). Його діяльність спрямована на забезпечення нормального життєвого рівня в країнах, що розвиваються, за допомогою довгострокового фінансування розвитку інфраструктури даних країн та окремих туристичних проектів.

З інших організацій, що фінансують розвиток туризму в Європі, виокремлюють Європейський інвестиційний банк (ЕІВ), що субсидіює різницю процентних ставок за рахунок ресурсів, одержуваних на міжнародних кредитних ринках по преференційних ставках, виконуючи, таким чином, посередницькі послуги. Наприклад, EIB фінансував будівництво тунелю під Ла-Маншем, спорудження Діснейленду в Парижі, розширення аеропортів Франкфурта, Мюнхена та Гамбурга в Німеччині й аеропорту «Стансед» у Великій Британії.

Інфраструктура. Завдяки такій інвестиційній політиці Європейський регіон характеризується неабиякою розгалуженою інфраструктурою. Так званий «Європейський банан» має найрозвинутішу інфраструктуру у світі. Транспортна система ЄС також являє собою якісну мережу комунікацій. Від британських швидкісних залізниць і Лондонського аеропорту на континент ведуть нині «Євротунель» під Ла-Маншем, відкритий у 1994 році. Шлях від Лондона до Парижа, що займав раніше 5 годин, скоротився до 2-3 годин. На континенті ця лінія змикається з єдиною європейської мережею автострад та швидкісних залізничних магістралей.

У ФРН найбільша мережа автобанів – понад 10 тис. км, у Франції і ФРН – найвища швидкість на залізницях (до 250 км/год.); після завершення лінії «Трансрапід» між Гамбургом і Берліном швидкість перевищила 300 км/год. Крізь долину Рейну пролягає головний європейський «коридор» меридіального напрямку – цілий пучок сучасної інфраструктури – залізниці та автостради, нафто- і газопроводи, лінії електропередач. Інтенсивність руху тут надзвичайно висока. Так, щодня по кожній з двох залізниць уздовж Рейну проходить близько 300-350 потягів. Крізь тунелі в Альпах (їх нараховується 15) лінія Базель – Мілан пов’язує мережу основної частини континенту з основною меридіальною «автострадою Сонця» в Італії (Мілан – Рим – Неаполь). Транспортна мережа Західної Європи увесь час вдосконалюється.

Завдяки високому рівню урбанізації, густій мережі комунікацій, спільним кордонам, що пролягають легко переборними природними рубежами, географічній близькості країн поїздки територією Європи зручні й доступні.

Загальна характеристика туристичних ресурсів. Розвитку туризму в цьому регіоні сприяють і його колосальні туристичні ресурси, що містять безліч об’єктів туристичного інтересу. Про значний туристичний потенціал регіону свідчить і те, що саме в Європі у середині XIX століття, як вже відзначалося, туризм стає галуззю підприємництва, перетворюючись із богемного образу життя на заняття широких верств населення.

Природні рекреаційні ресурси суттєво сприяють розвитку туризму. Береги Європи відрізняються значною порізаністю, великою кількістю внутрішніх морів, заток та бухт, що відкривало можливості для утворення великої кількості портів. Більшість Європейських країн має приморське положення, багато з них розташовано на островах та півостровах, поблизу від морських шляхів з Європи в Азію, Африку, Австралію та Америку.

Природно-рекреаційні ресурси регіону також доволі різноманітні. Територія Європи перемежовується низинними, горбкуватими та гірськими районами. Серед гір переважають середні за висотою, що не створює нездоланних перешкод для налагодження економічних зв’язків та туристичних подорожей. Крізь гірські перевали прокладено транспортні магістралі. Більша частина Європи розташована в помірному кліматичному поясі, і лише північ Скандинавського півострову – в арктичному. В цілому, природно-кліматичні умови сприятливі для відпочинку, особливо у приморських країнах південної Європи, де багато сонця і тепла.

Історико-культурні ресурси Європи, або, як образно говорять, «свячені камені Європи», привертають увагу туристів зі всього світу та й із самої Європи. Лондонський Тауер і кам’яні стовпи Стоунхеджу в Англії, споруджені до нашої ери, живописний острів Сен-Мішель із замком біля берегів Нормандії у Франції і стела на мисі Рокка у Португалії, римський Форум і Колізей та Афінський Акрополь, палац Сан-Сусі у Потсдамі та готика Кельнського собору – сотні цих та інших унікальних пам’яток великого європейського минулого, дивовижних творів архітектури, знаходяться під охороною ЮНЕСКО. Ніде у світі не існує такої високої концентрації історичних та архітектурних пам’яток різних епох – неоліту, античності, Середньовіччя, епохи Відродження, промислових переворотів та соціальних революцій.

Країни Шенгенської угоди як єдиний туристичний простір. Подорожування у Європі давно перетворилися на неодмінну рису сучасного образу життя. Цьому сприяє економічна і політична стабільність в регіоні, прагнення урядів країн до співробітництва, в тому числі й у сфері туризму. Неабияке важливе значення мало підписання у 1985 році Шенгенської угоди, за якою, після її ратифікації у 1995 році, у центрі Європи було створено єдиний туристичний простір для семи європейських країн (Бельгії, Нідерландів, Люксембургу, Німеччини, Франції, Іспанії та Португалії). Метою Шенгенської угоди є вільне переміщення громадян у межах шенгенської зони, у тому числі іноземних туристів і всіх, хто в’їжджає до цих країн за шенгенською візою. Нині шенгенська віза оформлюється до 25 європейських країн: Австрії, Бельгії, Греції, Данії, Естонії, Ісландії, Іспанії, Італії, Латвії, Литви, Люксембургу, Мальти, Нідерландів, Німеччини, Норвегії, Польщі, Португалії, Словаччини, Словенії, Угорщини, Франції, Фінляндії, Чехії, Швеції, Швейцарії. Отримання візи до однієї з цих країн надає право вільного переміщення усередині країн-учасниць Шенгенської угоди.

Основні статистичні показники туристичного розвитку. Європа традиційно була й залишається центром найбільшого тяжіння туристів, вона є основним туристичним регіоном світу, хоча її частка в туристичних прибуттях невпинно знижується. Так, якщо у 1970 році вона становила 68,2%, то у 2000 – 57,7. Тобто за 30 років спостерігається більш ніж 10% спад. У 2007 році Європейський регіон притягнув близько 480 млн. туристичних прибуттів. За прогнозами UNWTO, до 2020 року частка Європейського регіону в світових туристичних потоках становитиме 49,8%.

Водночас схожа ситуація відбувається й з прибутками від туризму. Зниження питомої ваги Європейського регіону в прибутках від міжнародного туризму відбувається через стрімкий розвиток нетривалих подорожей з відносно незначними затратами. Якщо у 1970 році частка прибутків країн Європи від міжнародного туризму становила 61,5%, то у 2001 році – 49,8%. Хоч до 2005 року ця цифра зросла до 348,2 млрд. дол. США або 51,2% (табл. 7.1). А вже у 2007 становила 433,4 млрд. дол.[151]

Таблиця 7.1

Прибутки від міжнародного туризму за (суб) регіонами**

Регіони та субрегіони

Доля ринку % 2005

Дол. США

Млрд.

Прибуток на одне прибуття

Познавательные статьи:



Формы дистанционного обучения

Передача мяча двумя руками снизу

Значение правильной осанки для жизнедеятельности человека

Основные ошибки при выполнении передач мяча на месте