Туристичні країни Північної Європи

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 33 из 75Следующая ⇒

2005/04

2005/04

Європа

424.448

441.528

4,0

328.499

348.234

6,0

Австралія

TCE

19.373

19.952

3,0

4,5

15.334

15.467

0,9

4,4

Бельгія

TCE

6.710

6.747

0,6

1,5

9.233

9.863

6,8

2,8

Болгарія

TF

4.630

4.837

4,5

1,1

2.221

2.401

8,1

0,7

Хорватія

TCE

7.912

8.467

7,0

1.9

6.848

7.463

9,0

2,1

Чеська Республіка

TCE

6.061

6.336

4,5

1,4

4.172

4.631

11,0

1,3

Франція

TF

75.121

76.001

1,2

17,2

40.841

42.276

3,5

12,1

Німеччина

TCE

20.137

21.500

6,8

4,9

27.668

29.204

5,6

8,4

Греція

TF

13.313

14.276

7,2

3,2

12.872

13.731

6,7

3,9

Угорщина

TF

12.212

10.048

-17,7

2,3

4.061

4.271

5,2

1,2

Ірландія

TF

6.953

7.333

5,5

1,7

4.398

4.744

7,9

1,4

Італія

TF

37.071

36.513

-1,5

8,3

35.656

35.398

-0,7

10,2

Нідерланди

TCE

9.646

10.012

3,8

2,3

10.333

10.475

1,4

3,0

Норвегія

TF

3.628

3.859

6,4

0,9

3.087

3.441

11,5

1,0

Польща

TF

14.290

15.200

6,4

3,4

5.833

6.284

7,7

1,8

Португалія

TF

11.617

-

-

-

7.846

7.931

1,1

2,3

Російська Федерація

TF

19.892

19.940

0,2

4,5

5.225

5.466

4,6

1,6

Іспанія

TF

52.430

55.577

6,0

12,6

45.248

47.891

5,8

13,8

Швейцарія

TH

-

7.229

-

1,6

10.556

11.040

4,6

3,2

Туреччина

TF

16.826

20.273

20,5

4,6

15.888

18.152

14,2

5,2

Україна

TF

15.629

-

-

-

2.560

3.125

22,1

0,9

Велика Британія

VF

27.754

29.970

8,0

6,8

28.221

30.669

8,7

8,8

*Джерело: Основные показатели развития туризма. – Мадрид: UNWTO, 2006. – 12 с.

**Дані ЮНВТО за станом на 2006 рік.

***Серія – TF міжнародні туристичні прибуття (виключаючи одноденних відвідувачів); VF міжнародні туристичні прибуття (включаючи одноденних відвідувачів); THS – міжнародні туристичні прибуття з розміщенням в готелях і аналогічних туристичних об’єктах; TCE – міжнародні туристичні прибуття з розміщенням в колективних засобах розміщення.

Туристична політика країн Центрально-Східної Європи: досвід для України. В цілому, активність країн Східної та Центральної Європи на європейському туристичному ринку помітно зростає. Прискореними темпами розвивається Чехія, а також ринки Польщі, Угорщини, Румунії, Росії та України.

Особливим попитом серед туристів, про що вже відзначалося у першому розділі, протягом 2007 року користувалися республіки колишньої Югославії.

Досвід країн Центрально-Східної Європи щодо мінімізації типових ризиків та загроз розвитку туристичної сфери заслуговує на неабияку увагу. Зіштовхнувшись на етапі ринкової трансформації економіки з проблемою диспропорційного розвитку в’їзного та виїзного туризму, низькою конкурентоспроможністю національного туристичного продукту на європейському туристичному ринку, урядами Чехії, Словаччини, Польщі, Румунії, Угорщини, Болгарії, Хорватії, Чорногорії та ін. країн було розроблено й застосовано низку заходів і стратегічних програм, покликаних стимулювати розвиток туризму. Ці програми були підкріплені належним фінансуванням, створенням дієвої системи управління, податковими пільгами тощо. Їхній докладний аналіз було здійснено науковим співробітником Регіонального філіалу Національного інституту стратегічних досліджень у м. Львові Ю. Мігущенкою[152]. Нижче пропонується висвітлення деяких заходів за окремими країнами.

Чеська республіка. В Чехії розвитком туризму опікується державна організація з розвитку туризму, яка підпорядковується Міністерству регіонального розвитку – Національне туристичне управління (CzechTourism), метою діяльності якого є просування і реклама Чеської Республіки як привабливої туристичної дестинації за кордоном і на вітчизняному ринку. CzechTourism підтримує розвиток в’їзного і вітчизняного туризму, а на міжнародному ринку зосереджує свої зусилля на просуванні таких конкретних напрямів туристичної галузі, як курортний, конгресовий і діловий туризм, гольф-туризм. Щороку організація в рамках проекту представляє «133 туристичні прем’єри» нових туристичних напрямів, здійснює рекламно-промоційні заходи, видає прес-релізи, електронний журнал INFO-bulletin, що відображає події в туризмі, культурі, спорті і транспорті, електронний щомісячник «Регіональний інфобюлетень» для представників туристичного бізнесу, підтримує інформаційний сайт для туристів з усього світу 18 мовами про туристичні можливості країни, проводить фестиваль фільмів і ЗМІ з туристичною тематикою TOURFІLM, проводить спеціальні програми візитів представників зарубіжних ЗМІ, підтримує діяльність інформаційних центрів на території країни та за кордоном, готує та розповсюджує інформаційні матеріали 17 мовами. Маркетингова стратегія Національного туристичного управління CzechTourism орієнтована, в першу чергу, на ті країни, звідки в Чехію приїздить найбільша кількість туристів, це – Австрія, Німеччина, Польща, Словаччина, Бельгія, Велика Британія, Голландія, Іспанія, Італія, Росія, Канада, США, Японія. Останнім часом активність CzechTourism спрямована на інші ринки, які вважаються перспективними, – країни Середнього Сходу і Південно-Східної Азії.

У Словаччині реалізуються Програма підтримки розвитку туризму, яка передбачає часткову дотацію державою кредитів для реструктуризації туристичної інфраструктури, та Кредитна програма підтримки на реалізацію проектів розвитку туристичної інфраструктури.

Польща. Польський туристичний бізнес має найнижчу ставку оподаткування в Європі – 7 % при 22 % для інших видів бізнесу. З 1993 року для деяких видів інвестицій було введено систему прискореної амортизації. Як і в Хорватії, обсяг пільг диференціюється в залежності від місця розташування об’єкта інвестування та рівня зайнятості. Крім того, розвитку туристичної галузі в Польщі сприяли такі чинники: створення департаменту туризму при Міністерстві економіки (займається формуванням загальної економічної стратегії Польщі в сфері туризму), Польської туристичної організації (займається популяризацією туризму в регіонах, представництва є в усіх воєводствах), Інституту туризму (займається вивченням туристичного ринку та його можливостей), Польської туристичної палати (об’єднання туристичних бюро); фінансова підтримка Європейського Союзу в рамках спеціальних програм на розвиток галузевої інфраструктури в 1993-1994 роках; зацікавленість польським ринком всесвітньо відомими в світі туристськими агентствами (TUI, Neckermann, Scan Holiday, Wing та ін.); використання коштів з місцевих бюджетів, які надходять від комерційної діяльності регіонального бізнесу на промоцію регіону та покращання інфраструктури.

Угорщина.Ще 1989 року угорський уряд визнав розвиток туристичної галузі стратегічним питанням, і на рівні урядових ініціатив у т.зв. «Плані Сечені» було зафіксовано можливості розвитку туристичного сектора національної економіки. На реалізацію «Плану Сечені» (який передбачає підвищення ефективності іноземного туризму за рахунок покращення туристичного обслуговування, стабілізацію галузі за рахунок внутрішнього туризму та залучення туристів з туристично нетрадиційних країн) кошти виділяються з державного бюджету, а також підприємцями. Особливий акцент роблять на розвиток бальнеологічного, курортного та конференц-туризму. З метою залучення в країну туристів Угорщина проводить активну інформаційно-рекламну діяльність у сфері туризму за кордоном, зокрема цим питанням займається корпорація «Угорщина – туризм». Це акціонерне товариство, яким володіє Політичний секретаріат з туризму Канцелярії прем’єр-міністра Угорщини. Угорські туристичні представництва, загальний бюджет яких складає 55 млн. євро, відкриті у 23 країнах світу. Найбільша інтенсивна робота ведеться в Австрії і Німеччині, оскільки ці країни є пріоритетними ринками для угорського турбізнесу.

Болгарія. Міжнародний туризм у Болгарії, який став пріоритетною галуззю економіки зовсім недавно, має довгу й багату історію. Перші організовані іноземні групи відвідали Болгарію ще у 20-х роках минулого століття. Із середини 50-х років почалася розбудова морських курортів Золоті Піски та Сонячний Берег, десять років по тому – Албени, гірських курортів Боровець, Пампорово. Під час переходу до ринку в усіх галузях болгарської економіки почався процес приватизації, зокрема і в туризмі. Після 1997 року туризм досяг винятково високих темпів і до кінця 2001 року практично став приватною галуззю. Приватизація в туризмі призвела до якісних змін у структурі ринкової пропозиції. Якщо у 1995 році понад 60 % готельної бази країни становили об'єкти низьких категорій (1-2 зірки), а 4-5-зіркові готелі – лише 7 %, то в 2001 році висококатегорійна база зросла до 12 %, а відносна частка низькокатегорійних готелів зменшилася на 18 пунктів. Доукомплектовується і спеціалізована туристична інфраструктура, особливо на морських курортах – відкрито і продовжують відкриватися десятки нових басейнів, тенісних кортів, фітнес-залів, розважальних закладів та комплексів тощо. Крім того, у 2001-2002 роках у Болгарії були здійснені значні інвестиції низкою німецьких туроператорів у галузь туризму, а саме в болгарські готелі з метою підвищення їх категорійності і покращення послуг. Особливістю німецьких іноземних інвестицій у готельний сектор Болгарії є те, що німецькі громадяни отримували прибутки від капіталовкладення у вигляді можливості безкоштовного або пільгового відпочинку в цих готелях. Іноземні компанії проявляють значну зацікавленість інвестуванням у болгарський туризм. Важливо, що їхні кошти будуть спрямовані не тільки на курорти Чорномор’я, а й на об'єкти всередині країни – переважно на об'єкти бальнеологічного та зимового туризму. Визначною особливістю розвитку туристичної галузі Болгарії є інвестування у визначені курорти і створення корпорацій та холдингів для покращення інфраструктури цих курортів. За 2001 рік міжнародний туризм у Болгарії утвердився як експортна галузь № 1 у національній економіці. Туристична індустрія Болгарії має дохід, починаючи з 2000 року, понад 1 млрд. євро щороку.

Державне управління туризмом здійснюється Національною радою з туризму при Міністерстві економіки на підставі Закону про туризм та Державних програм розвитку туризму. Важливу роль у рекламі та промоції Болгарії відіграє Агентство з національної туристичної реклами та інформації.

Хорватія. Туристичні послуги цієї країни звільнені від сплати ПДВ. Крім того, застосовуються додаткові стимули для капіталовкладень, у відповідності з розміром інвестицій і кількістю створення робочих місць. Інвесторам, які здійснюють діяльність у зонах Спеціального Державного захисту, де корпоративний податок на додану вартість складає від 5 % до 15 %, надаються спеціальні привілеї.

Показовим є приклад Чорногорії, розвиток туризму в якій відбувається випереджаючими темпами. Державний орган управління з розвитку туризму – Міністерство туризму та навколишнього середовища – було створено лише наприкінці 2006 року, проте звіт про діяльність за 2007 рік дає можливість стверджувати, що було зроблено надзвичайно багато як у сфері стимулювання в’їзного туризму, так і охорони навколишнього середовища. Цікавим є досвід проведення глобальних рекламних медіакампаній: короткий рекламний фільм «Experience Wild Beauty» демонстрували на каналах СNN (996 показів), EuroNews (1212 показів), Travel Channel (497 показів). Туристичний бізнес нині разом із сільським господарством — найважливіші джерела доходів цієї небагатої країни із населенням 680 тис. жителів. І хоч висококласних великих готелів, як, наприклад, у Туреччині чи Греції, у Чорногорії поки що майже немає, невдовзі вони з’являться. Сьогодні наймальовничіші куточки Чорногорської Рив’єри активно скуповують іноземні інвестори, які вже почали будувати суперсучасні люксові готелі найсміливіших архітектурних форм. Серед тих інвесторів є і західноєвропейці, і японці з сінгапурцями, але найбільше – росіян.

Географія видів туризму. Серед видів туризму, що отримали поширення в Європі, виокремлюють: лікувально-оздоровчий, діловий, релігійний, освітній, пізнавальний, круїзний. Більшість подорожуючих включає до свого відпочинку відвідування розважальних закладів та заходів.

Лікувально-оздоровчий туризм. Серед країн, у яких цей напрямок розвитку туризму отримав поширення, лідирує Чехія. Бальнеологічний курорт Карлови-Вари (колишній Карлсбад) щороку відвідують близько 50 тис. чол. із багатьох країн світу. Неабиякою популярністю користуються й інші чеські курорти: Тепліце, Яхимов (перший у світі радоновий курорт), Маріанські-Лазне, Франтишкови-Лазне, Лугацовіце, Янске-Лазне. Багаточисельні виходи мінеральних джерел перетворили на світовий центр водолікування маленьку Угорщину. Нині кожен третій, хто приїздить до країни, вирушає на води. Серед них багато німців, американців, австрійців, самих угорців. У Польщі найвідоміші бальнеологічні і бальнеогрязьові курорти Балтійського узбережжя: Свіноуйсцьє, Камень-Поморскі, Колобжег. Лікувально-оздоровчий туризм розвивається в Болгарії, Румунії, Словаччині, Словенії, Хорватії. У Росії основний курортний район – Кавказькі мінеральні води. Курорти Західної Європи виявилися дещо витісненими на ринку лікувально-оздоровчої діяльності, але мають давні традиції. Курорти Віші (Франція), Баден-Баден і Вісбаден (ФРН), Бат (Велика Британія), Спа (Бельгія), Багдастайн (Австрія), Давос і Санкт-Моріц (Швейцарія) були популярними ще у XIX столітті. На південному сході Європейського туристичного регіону лікують кліматом, водами Мертвого моря, де природа створила унікальні умови для поєднання відпочинку з лікуванням і оздоровленням організму. Порівняно новий центр бальнеолікування розташований у Туреччині – Паммукале, де мінеральні води стікають соляними терасами, утворюючи доволі живописний блискучий білий ландшафт.

Діловий туризм. Більша частина ділових подорожей світу припадає на Європу, яка є лідером за витратами на діловий туризм. Основний постачальник ділових туристів – Німеччина. Як центри ділового туризму виокремлюють: ФРН, Велику Британію, Францію, Нідерланди, Італію, Іспанію, Швецію, Швейцарію, Бельгію. Зростає відвідання з діловими цілями країн Східної і Центральної Європи. Популярна Європа для проведення різноманітних міжнародних виставок, ярмарок, конгресів. Міжнародні виставки і конгреси найчастіше проводять у Лондоні, Парижі, Страсбурзі, Ганновері, Давосі, Барселоні та ін. Після розпаду світової системи соціалізму утворилися великі туристичні потоки між цими країнами, а також з метою шопінгу. На цьому ґрунті стрімкий розвиток отримав в’їзний туризм у Польщі, Угорщині; виїзний у країнах колишнього СРСР. Нині значення шоп-туризму зменшилося.

Релігійний туризм. Європа – це здебільшого християнський світ, тому серед чисельних місць, що привертають паломників, виокремлюють християнські святині. Найбільшими центрами християнського паломництва є Рим із Ватиканом, Єрусалим. Щороку великий наплив туристів відчувають також інші відомі центри: Турін, Париж, Лурд (Франція), Брюгге (Бельгія), Фатіма (Португалія), Варшава (Польща), Монсеррат (Іспанія)[153].

Купально-пляжний туризм. У межах Європейського регіону сформувалося декілька рекреаційних районів приморського відпочинку. Головний з них – Середземноморський. Для нього властиво: переважання лінійної форми рекреаційного освоєння території (уздовж морського узбережжя), велика роль островів, підкреслена сезонність туристичних потоків із переважанням літнього (купального) сезону, створення здебільшого великих комплексів із високою концентрацією туристів. Водночас, у 1980-ті роки окреслилася нова тенденція формування невеликих за розмірами туристичних центрів, що більше відповідає потребам сучасного активного туризму і краще вписується у навколишнє природне середовище. З країн Середземномор’я за розмахом туристичної діяльності виокремлюється Іспанія, Італія, Франція, Греція. Головні райони міжнародного туризму в Іспанії – узбережжя Середземного моря, Канарські і Балеарські острови. Головний середземноморський туристичний район Франції – Лазурний берег (Французька Рив’єра) із загальновідомими морськими курортами Ніцца, Канн, Антіб. У Італії головний район середземноморського туризму – Італійська Рив’єра, що продовжує французьку, у Греції – острови Егейського моря. На один з найважливіших туристичних районів Середземномор’я перетворилося Адріатичне узбережжя Хорватії. Там знаходяться такі відомі морські курорти, як Дубровнік, Спліт. Усе популярнішими стають курорти Туреччини. Найвідоміший з них – Анталья.

Окрім середземноморського у Європі сформувалися ще два приморські туристичні райони. Один з них – на чорноморському узбережжі. Там збудовані великі курортні комплекси. У Румунії: Мамайя, Ефорія (околиці Констанци); у Болгарії – Златні Пясици, Дружба, Албена (околиці Варни), Слинчев Бряг, Несебир (околиці Бургаса); на Україні – узбережжя Криму (Євпаторія, Ялта та ін.), в Росії – Великі Сочі, Геленджик. Ще один приморський курортний район – узбережжя Північного і Балтійського морів. Там утворилося десятки курортів: Сопот (Польща), Кюлунгборн (Німеччина), Брайтон і Борнемут (Велика Британія), Сен-Мало (Франція).

Гірський туризм. Серед районів гірського туризму перше місце посідає Альпійський. Щороку його відвідують до 150 млн. чол. Серед найвідоміших гірсько-спортивних і гірськокліматичних курортів: Шамоні, Сен-Жерве (Франція), Давос (Швейцарія), Кортіна-д’Амперццо (Італія), Інсбрук (Австрія). Другий великий район гірського туризму охоплює гори Центральної Європи – Карпати, Судети і Родопи. Найвідоміші тут курорти: Оберхоф і Обервізенталь (ФРН), Закопане (Польща), Штрбскерово (Болгарія).

Утворилися у Європі і райони озерного туризму – Озерний край у центральній Фінляндії, Кашубське і Мазурське поозер’я у Польщі, Мекленбурзьке поозер’я у ФРН, озеро Балатон у Угорщині. В Альпах (Австрія, Швейцарія, Італія) популярним є відпочинок на гірських озерах.

Річковий круїзний туризм отримав найбільший розвиток на Дунаї, Рейні, Ельбі, Волзі.

Туризм в Європі має яскраво виявлену внутрішню регіональну спрямованість. В міжрегіональному туристичному потоці виокремлюються США. Властивою рисою європейського туризму є переважання потоків у меридіальному напрямку і концентрація туристів навколо Середньоземноморського басейну.

Не зважаючи на поступове скорочення частки Європейського регіону в міжнародній туристичній діяльності, активність європейського туризму забезпечує стійкі показники росту в’їзного туризму, а головне – чималі прибутки. Передусім ця активність виявляється в оновленні підприємств індустрії гостинності, розширенні сфери послуг, рекламних кампаніях, а також простоті перетину кордонів у межах цього регіону. Все це сприяє залученню туристів і активному використанню туристичних ресурсів європейського регіону.

Країни Північної Європи мають значні природні та історико-культурні пам’ятки. Високий рівень урбанізації та індустріалізації цих країн сприяв більш ранньому усвідомленню необхідності планування простору як у місті, так і у сільській місцевості, для організації туристично-рекреаційної діяльності. Це не означає, що країни Північної Європи можуть бути визнані взірцями в галузі планування і облаштування соціокультурного простору. Однак накопичений ними досвід у зазначеній сфері заслуговує на всебічну увагу.

Данія займає більшу частину півострова Ютландія і групу навколишніх островів. В адміністративному плані країна складається з 14 областей. Населення становить близько 5 млн. чол. Етнічний склад: датчани, німці, фризи, фарезці. Державний устрій – конституційна монархія. Офіційна мова – датська. Релігія – лютеранство.

Данія – одна з найстаріших держав Європи. Найдавніші пам’ятки Данії датовані VIII–VII тис. до н. е. У VIII столітті на території Данії сформувалося перше королівство. Порівняно невелика країна на Ютландському півострові володіла колись величезною територією. З XVIII століття Данія – колоніальна держава.

У природному відношенні Данія являє собою країну, вкриту високими пагорбами. Клімат – помірний, пом'якшений північноатлантичною течією.

Основні туристичні пам’ятки зосереджені в столиці Данії – Копенгагені. В історичному центрі міста знаходиться пам'ятник відомому дитячому письменникові Гансу Крістіану Андерсену, а на вході в Копенгагенську гавань – всесвітньо відома скульптура русалочки – героїні казки Андерсена. Прикрасою столиці вважається палацовий комплекс Амалієнборг (XVIII століття). Чотири однакові будівлі розташовано одна напроти одної на восьмикутній площі, в центрі якої підноситься кінний пам'ятник Фредеріку V. Канал Нюхаун – місце, де туристи можуть відвідати екзотичні шинки в старовинному стилі, магазини.

Цікаві в плані туризму датські острови. Острів Зеландія – комерційний центр країни. Тут є прекрасні пляжі, озера, ліси і палаци. Острів Фюн називають «садом Данії», у ньому розташовується більше сотні замків, відкритих для відвідувачів, сотні живописних старих селищ.

Острів Мен відомий своїми крейдовими кручами, що сягають 130 м.

До складу Данії входять Фарерські острови і найбільший у світі острів Гренландія (2 166 086 км²), який із 2009 став самоврядною територією у складі Датського королівства.

Фарерські острови – це автономна область Данії, що включає 18 житлових і ряд нежитлових островів на північному сході Атлантичного океану в Норвезькому морі, між Норвегією і Ісландією. Столицею островів є місто Торсхавн. До місцевих визначних пам'яток відносяться історичний музей, галерея мистецтв, старовинний монастир. Туристи здійснюють також екскурсії на вівчарську ферму, займаються рибною ловлею в морі.

Значну частину острова Гренландія вкриває лід завтовшки 3-4 м. Столиця Гренландії – місто Нук, в якому проживає близько 15 тисяч жителів. Гренландія відома як місце проведення морських круїзів. Тут влаштовуються риболовля, полювання, прогулянки на собачих упряжках, мотосанях, поширений лижний спорт.

Ісландія. Ця країна розташована у північній частині Атлантичного океану поблизу Північного полярного кругу. Не дивлячись на приполярне місцеположення, клімат тут порівняно м'який: на узбережжі середня температура січня від 0 до +2°С, липня – від +10 до +15°С. Це наслідок впливу течії Гольфстрім, яка не дозволяє острову перетворитися на арктичну пустелю.

Льодовики і вулкани формують облік Ісландії. Він доповнюється красивими водоспадами і гейзерами, тепло яких використовується для опалювання будівель.

Ісландія мало заселена, населення країни складає всього 290 тис. чол. Першовідкривачами Ісландії були норвезькі мореплавці. Основу економіки країни складає рибальство. Туризм в Ісландії пов'язаний перш за все з оглядом природних об’єктів: льодовиків, фіордів, каньйонів, вулканів, гейзерів. Сірчиста вода гейзерів може бути основою лікувально-оздоровчого туризму.

Серед визначних пам'яток столиці країни, міста Рейк'явіка – Природничий музей, Національний музей, Національна галерея, Церква Халгріма і пам'ятник Лейфу Еріксону – подарунок США на честь тисячоліття заснування Альтингу – найстарішого діючого парламенту в світі.

На території Ісландії можна виділити чотири туристичні регіони: Західна Ісландія; Північна Ісландія; Східна Ісландія; Південна Ісландія. До Західної Ісландії відносяться території між Рейк'явіком і півостровом Клопнінгнес. Тут знаходиться вулкан Снайфедльсйокудль, висота якого сягає майже 1,5 км.

Територія Північної Ісландії включає вісім півостровів, відокремлених один від одного затоками і фіордами. В цьому районі розташований національний парк Йокульсаарглюфур. Північною столицею Ісландії вважається місто Акурейрі. Тут популярні орнітологічні тури. Іноді з берега можна побачити китів.

«Візитної карткою» Східної Ісландії є льодовик Ватнайокудль. До місцевих пам'яток належать також фіорди. Тут розташований паромний термінал, що пов'язує Ісландію з Фарерськими островами і Норвегією. Символи Південної Ісландії: водоспади Скогафосс і Сельяландфосс.

Норвегія. Відпочинок і екскурсійні поїздки норвезькими фіордами є останнім часом одним з найпопулярніших і модних туристичних напрямків. Норвезькі фіорди – це глибоководні затоки Атлантичного океану, що врізаються в сушу серед прямовисних скель і високих гір із застиглими на верхів’ях льодовиками і стрімкими водоспадами. Фіорди були сформовані льодовиками, які впродовж багатьох льодовикових періодів все глибше і глибше врізалися в тверді скелі.

Нещодавно провідними фахівцями в галузі туризму було проведено конкурс на визначення найпопулярнішого туристичного місця в світі. Серед конкурентів норвезьких фіордів були 115 інших місць, відомих своєю неповторною красою у всьому світі. Проте безумовним переможцем конкурсу стали саме норвезькі фіорди.

Для огляду фіордів туристи вирушають до міста Берген. Берген – це Норвегія в мініатюрі, це історія всієї країни, столиця королівства тролів і живописних фіордів. У Бергені туристи можуть відвідати Ганзейську набережну, яку занесену до списку світової культурної спадщини ЮНЕСКО, прекрасну старовинну фортецю Бергенхус – першу столицю Норвезького королівства, маєток Пагорб Тролів – резиденцію знаменитого норвезького композитора Едварда Гріга.

У 1909 році увійшла в дію Бергенська залізниця, що з'єднала Осло і Берген. Щоб забезпечити транспортну дорогу до Согнефіорда, у 1923 році приступили до будівництва паралельного шляху до Флома. У 1944 році дорогу було відкрито. Потяг долає 20-кілометрову ділянку між Фломом і Мюрдалом, проїжджаючи 20 тунелів загальною протяжністю 6 км приблизно за 1 годину. Туристи в цей час мають можливість милуватися дивовижною навколишньою природою: річки, глибокі ущелини, водоспади, що омивають круті гірські стіни з покритими снігом верхів’ями, гірські хутори.

Королівство Норвегія є найпівнічнішою серед скандинавських країн. Норвегія – країна стародавніх вікінгів, але з XIV століття була залежною від Данії і Швеції державою. З 1905 року – незалежна країна. Назва країни походить від давньонорвезьких слів «норд верг» – «дорога на північ». Більшу її частину займають Скандинавські гори. Помірний океанічний клімат Норвегії, не дивлячись на північне положення, зумовлений течією Гольфстрім, що проходить біля берегів країни.

Нафта і газ, знайдені на шельфі Північного моря поблизу берегів Норвегії, доповнили національне багатство і без того процвітаючої країни. Норвегія входить до числа найбільших морських держав, що експортують рибу і морепродукти.

Норвегія, як і Швеція, є конституційною монархією, вона поділяється на 19 провінцій. Столиця Норвегії – місто Осло – розташована на півдні країни. Серед найцікавіших об’єктів міста варто назвати: парк скульптури Вігеланда, трамплін Хольменкольн, музей кораблів вікінгів, музей Контіки.

Окрім Осло в Норвегії можна виокремити два основні туристичні райони: «Країну фіордів», що займає південну і центральну частину країни, а також Північну Норвегію.

«Країна фьордів» включає декілька регіонів: Роголанд, Хордоланд, Согнефіорд, Море ог Ромсдал.

Роголанд – найпівнічніший регіон країни фіордів. Тут розташовані міста Ставангер і Хаугесунд. Ставангер – найбільше місто цього регіону і четверте у всій Норвегії. Це місто зберігає неповторний колорит давнини: на вузеньких вуличках можна знайти безліч кафе, ресторанів, магазинів та музеїв. Спочатку Ставангер розвивався за рахунок риботоргівлі, як і багато інших міст Норвегії. Після того як на шельфі Північного моря були відкриті покладення нафти, тут з’явилися штаб-квартири нафтових компаній. Хаугесунд відомий популярними фестивалями, історичним музеєм під відкритим небом. Неподалік від міста розташований водоспад.

Центром регіону Хордоланд є місто Берген.

В регіоні Согнефіорд розташований найдовший фіорд Норвегії, який так і називається Согнефіорд. Це також і найглибший у світі фіорд, його глибина сягає 1300 м, що на декілька метрів менше, ніж висота навколишніх гір.

Регіон Море ог Ромсдал – найпівнічніший регіон «країни фіордів». Центром цього району є місто Алесунд. Його «візитною карткою» є численні середньовічні башточки, романтичні фасади і шпилі будівель. Це один з найважливіших центрів рибної промисловості Норвегії.

Центральним містом Північної Норвегії є місто Боде. В межах цього регіону знаходяться Лофотенські острови, які називають «Лофотенською стіною». Ці острови знамениті своїми високими горами, мальовничими бухтами і дикими прибережними пейзажами.

Норвегія – батьківщина лижного спорту. Зимові курорти тут почали розвиватися практично одночасно з основними гірськолижними центрами Європи. Багато в чому цьому сприяло те, що зимовий сезон в Норвегії є найтривалішим на всьому континенті. Яйло – найвідоміший і найпопулярніший норвезький гірськолижний курорт. Тут проводяться змагання з міжнародного слалому і бігових лиж. Курорт має добре розвинену базу для занять зимовими видами спорту з більш ніж сторічними традиціями. Яйло часто називають «альпійським містечком». Перші гірськолижні змагання в Норвегії були проведені саме у Яйло у 1935 році. Сніг тут лежить практично цілий рік.

Популярністю користується невелике місто Ліллехаммер, розташоване на березі озера Мьєса. У 1994 році тут проходили зимові Олімпійські ігри.

Хафєль – місце проведення олімпійських змагань зі слалому в 1994 році. Цей курорт розташований у 15 км від Ліллехаммера.

Гірськолижний курорт Квітфєль, що в перекладі означає «Біла Гора», – улюблене місце відпочинку норвезької еліти. Тут щороку проводяться етапи кубка світу зі слалому і змагання з біатлону. Популярні також курорти Гаусдал, Гала, Хемседал. Окрім спортивних змагань на зимових курортах Норвегії пропонуються прогулянки на собачих упряжках, оленях, скутерах, катання на ковзанах.

Фінляндія – країна «тисячі озер», що є наслідком льодовикового минулого, не має багатих природних ресурсів, за винятком лісових і водних.

Значна частина країни – Лапландія – розташована за полярним кругом. Береги Фінської і Ботнічної заток порізані мілководими бухтами з розташованими там островами – шхерами.

Не зважаючи на північне місцеположення, клімат тут помірно-континентальний завдяки теплій течії Гольфстрім і безлічі внутрішніх водоймищ. На заполярній території Фінляндії декілька місяців на рік триває камос – полярна ніч.

Населення Фінляндії складає близько 5 млн. чол., з яких 250 тис. – шведи, віросповідання – лютеранське. В країні дві державні мови – фінська і шведська.

В історії Фінляндії був період шведського панування. Протягом століть фіни перебували під гнітом шведів, які презирливо ставилися до фінської мови. Однак фіни виявили мудрість, і нині шведська меншина в країні користується рівними з фінами правами.

У XIX столітті Фінляндія входила до складу Російської імперії, що зумовило перенос столиці з міста Турку на схід країни, в Хельсінкі. Хельсінкі було засноване в період шведського владицтва з метою витіснити процвітаюче у ті часи ганзейське місто Таллінн. У 1550 році король Швеції Гюстав Ваза, який побажав витіснити Таллінн, вирішує заснувати порт обличчям до міста-суперника. Так виникло Хельсінкі.

Незалежність Фінляндія здобула після Жовтневої революції 1917 року в Росії. В адміністративному відношенні країна поділяється на 11 губерній (ляні) і одну автономію – Аландські острови. Фінляндія – економічно високорозвинена країна. Високоякісний папір, стільникові телефони фірми «Нокіа», дизельні двигуни, ліфтове устаткування, круїзні лайнери, спортивний інвентар – усе це «візитна картка» фінської промисловості.

Не менш важливі для економіки країни природні ресурси. І це не тільки ліс, що покриває значну частину території Фінляндії. За даними ЮНЕСКО, Фінляндія займає перше місце в світі за якістю ґрунтових вод. Природні джерела тут дуже чисті. Останніми роками спостерігається активізація експорту фінської питної води. У цьому Фінляндія має всі шанси повторити успіх мобільних телефонів «Нокіа» і товарів целюлозно-паперової промисловості. Фіни досягли великих успіхів у розвитку телекомунікацій, технологій переробки лісу. Фінляндія має відмінну і цікаву систему освіти.

За природними та історико-економічними особливостями у Фінляндії можна виокремити наступні райони: Південну Фінляндію з центром у місті Хельсінкі; Західну Фінляндію з центром у стародавній столиці країни – Турку; Центральну Фінляндію з крупними центрами Тампере і столицею зимового спорту Лахті. На території Східної Фінляндії розташований найбільший порт країни – Котка. Північ Фінляндії займає Лапландія з центром у місті Рованіємі. Аландські острови – держава в державі, жителі островів завжди славилися хорошими мореплавцями і рибалками.

Столиця країни – Хельсінкі – займає цілий архіпелаг, що складається із багатьох островів. У 1952 році Хельсінкі було місцем проведення Олімпійських ігор. У 2000 році Хельсінкі обрано однією з культурних столиць Європи. Численні пам’ятки у старій частині міста відреставровані, відкрилися нові музеї та виставки. Одна з найяскравіших пам’яток Фінляндії – фортеця Свеаборг, її включено до списку світової культурної спадщини ЮНЕСКО. Фортецю було закладено у 1747 році для захисту Хельсінкі з моря. Нині це спокійне місце для відпочинку городян і туристів. Справжні шедеври зодчества Хельсінкі – будівлі на Сенатській площі, Університет, Державна рада. З фінською історією можна ознайомитися у національному музеї Фінляндії і художньому музеї «Атенеум». У Хельсінкі туристам зазвичай пропонується ряд екскурсій: мости і канали Хельсінкі, морська прогулянка з вечерею, екскурсія в Котку. Проводиться лососевий ярмарок і змагання з лову лосося на блешню. В Котку організується парусна регата Котка – Верді (Естонія) та інші змагання парусників. Туристам пропонуються також морські прогулянки.

Однією з найвідоміших пам’яток давньої столиці Фінляндії, Котку, є Кафедральний собор – головний храм лютеранської віри і національна святиня Фінляндії. Він вважається найціннішим архітектурним пам'ятником країни. Собор – не тільки музей, це місце богослужіння прихожан, зокрема шведськомовного населення міста. Собору вже понад 700 років. Його почали будувати у XIII столітті, коли Турку став найважливішим торговим центром країни. Будівництво собору було завершене до 1300 року.

Одним із живописних місць країни вважається Центральна Фінляндія. Це озерний край. Так, у місті Куопіо, розташованому на березі озера Каллавесі, туристам пропонується величезний вибір водних прогулянок. Щодня з порту відправляються невеликі судна і водні автобуси.

Невід’ємною частиною національного образу життя є сауна. Не випадково відома фінська приказка радить будувати спочатку сауну, а вже потім будинок. Стриманість, повільність, серйозність, мовчазність, точність – особливості поведінки фінів. Лижні походи, риболовля, хокей – секрети фінського довголіття.

Швеція. Країна займає більшу частину Скандинавського півострову. Скандинавські гори – гори старої складчастості, багаті рудними корисними копалинами. Шведська сталь, виготовлена з місцевого залізняку, вважається однією з найкращих у світі.

Швеція – переважно однонаціональна країна з населенням близько 9 млн. чол., понад 90% жителів – шведи. Помірно-континентальний клімат Швеції – наслідок дії двох чинників: притоку теплих вологих повітряних мас з Атлантики і проникнення холодного повітря з Арктики.

Швеція – конституційна монархія. Традиційно щороку король Швеції вручає почесні Нобелівські премії п'яти найвидатнішим ученим і громадським діячам світу. До складу країни входять 24 області (лена). Столиця країни – Стокгольм – порт на Балтійському морі. Місто розташоване на 14 островах, багате на архітектурні пам’ятки і музеї.

Швеція, що колись домінувала в Північній Європі, не бере участь у війнах вже майже два століття, зберігаючи політичний нейтралітет. Країна має високорозвинену економіку і високий рівень життя населення. Основу економіки складають деревообробка, целюлозно-паперова промисловість, металургія, гідроенергетика, машинобудування.

Неабияку популярність Швеції здобув музичний ансамбль «АВВА». Дитяча письменниця А. Ліндгрен, а точніше, її герої (Малюк і Карлсон) знайомі мільйонам дітей.

Швецію називають «країною професорів, що спізнюються». Річ у тому, що за старою шведською традицією викладач має право спізнюватися на заняття рівно на чверть години. А заняття у шведських університетах починаються о дев'ятій ранку. Якщо професор затримується на більший час, то заняття відміняється.

У плані порайонних відмінностей у Швеції можна відзначити три великі міста – Стокгольм, Гетеборг і Мальме. Стокгольм називають «містом на воді», Мальме на півдні Швеції – «місто парків», а Гетеборг – на західному узбережжі – найбільший порт країни.

На півночі Швеції розташовані численні озера, багаті рибою. По гірських річках сплавляються колоди, тут же розташовані численні ГЕС.

У північних районах Швеції в літній час сонце не опускається за горизонт. Тут нерідко можна зустріти цілі стада лосів і оленів, що пасуться неподалік від помешкань місцевих жителів.

Відомий гірськолижний курорт Оре складається з чотирьох селищ – Дувед, Тегефєль, Оре-Бю та Оре-Бернен. Усі селища сполучені між собою автобусними маршрутами. Оре відповідає усім світовим вимогам до високорівневого гірськолижного курорту. За високі технічні характеристики цей курорт часто називають «Скандинавськими Альпами». Тут неодноразово проводилися етапи кубка світу з гірських лиж.

У південних районах країни ландшафти більш різноманітні. В береговій смузі чергуються піщані та галькові пляжі зі скелями. Тут розташоване одне з найбільших озер Європи – озеро Венерн.

Південь Швеції займають області Сконе, Халланд і Смоланд. В Сконе ростуть знамениті букові ліси, є численні поля для гри у гольф. Холланд славиться нескінченними піщаними пляжами. Це прекрасне місце для відпочинку у відокремленому будиночку на узбережжі або невеликому готелі в маленьких шведських містечках, у яких присутня особлива атмосфера провінційної Швеції.

Лише область Смоланд самі шведи вважають справжньою Швецією. Тут розташовано «Королівство Кристала» – 15 селищ, де розвинена склодувна справа.

На півдні Швеції знаменитий 16-кілометровий міст пов'язує місто Мальме зі столицею Данії – Копенгагеном.

Центром Західної Швеції вважається місто Гетеборг, розташоване на річці Гета. Населення міста складає 500 тис. чол. Гетеборг – друге за розмірами місто Швеції, її найважливіший порт. У Гетеборзі знаходяться резиденція єпископа і університет.

Центральна Швеція особливо приваблива для тих, хто цікавиться шведською культурою. Район Даларна відомий як центр шведського фольклору. У святкові дні тут можна зустріти одягнених в національні костюми місцевих жителів, а також взяти участь у народних святах.

Столиця Швеції – Стокгольм – розташована на узбережжі Балтійського моря. Місто славиться чистим навколишнім середовищем. Метро в Стокгольмі нагадує галерею мистецтв. В оформленні станцій брали участь десятки художників і скульпторів.

У Стокгольмі багато пам’яток і музеїв, серед яких варто відзначити Музей корабля Васа. Це музей королівського корабля, побудованого у XVII столітті. Корабель був дуже великим на ті часи. Висота його щогл складала 50 м. На ньому було встановлено 64 гармати і безліч чудових скульптурних деталей. Корабель почав своє перше плавання в серпні 1628 року, але був перекинутий раптовим шквалом і затонув. У 1961 році його знайшли і підняли. Судно чудово збереглося. Тепер воно є основним експонатом музею.

У королівському замку знаходиться невеликий, але дуже відвідуваний музей – «Скарбниця», де представлені скарби королівської сім'ї, в тому числі шпага короля Густава Вази і корона шведських королів.

Серед пам’яток Стокгольма вирізняються розкішний королівський палац, який є великою історичною і художньою цінністю, а також ратуша, де встановлений найбільший в Скандинавії орган.

У Балтійському морі розташовані два великі острови – Еланд і Готланд, що входять до складу Швеції. Острів Еланд знаменитий своїми піщаними пляжами. На острові існує етнографічний музей – відтворене село часів вікінгів зі всіма атрибутами тієї епохи. Готланд – найбільший острів у Балтійському морі. Вісбю – головне місто острова – оточене середньовічною кріпосною стіною і внесене до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

У Швеції туристам можуть бути запропоновані цікаві круїзи, наприклад, круїз по каналу Гета, що сполучає Стокгольм і Гетеборг. За цим маршрутом туристи зможуть побачити фортеці, замки, монастирі, дрімучі ліси та багато іншого.

Швеція вважається однією з найнебезпечніших країн світу. В країні багато національних парків, які можна рекомендувати для тих, хто проводить відпустку із дітьми.

Познавательные статьи:



Техника нижней прямой подачи мяча

Комплекс физических упражнений для развития мышц плечевого пояса

Стандарт Порядок надевания противочумного костюма

Общеразвивающие упражнения без предметов