Туризм як прояв та чинник глобалізації сучасного світу

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 5 из 75Следующая ⇒

Сучасний світ вже важко уявити без туризму. Він розглядається міжнародними організаціями, планується національними урядами, обговорюється у засобах масової інформації, врешті-решт, ми самі зустрічаємося з ним мало не щодня. Кому з нас не доводилося спостерігати вже доволі типову картину, коли містом рухається невеличка купка допитливих людей з фото- або відеокамерами – неодмінними атрибутами кожного туриста. Скоріше за все багатьом і самим доводилося брати участь у подібного роду процесіях. Їхню ритуальну основу становить невгамовне прагнення отримати якнайбільше сувенірів – зафіксувати об’єктивом камери усі місцеві пам’ятки. У певному розумінні споживання за допомогою фотоапарату або так званий «синдром Кодаку» можна розглядати як втілення сучасної експансії туризму.

Без перебільшень можна стверджувати, що туризм сьогодні є не тільки практикою суспільного життя, а й чинником, що впливає на світовий розвиток. Логіку його впливу на світ, і передусім людину, не можна збагнути, керуючись лише статистичними даними Всесвітньої туристичної організації щодо динаміки туристичних потоків, доходів від туризму та кількості робочих місць у сфері туристичного бізнесу. Хоча вони теж переконливо свідчать про сучасне «велике переміщення народів». (див. рис. 1.1).

Рис. 1.1 – Міжнародні туристичні рейси за прогнозом UNWTO

Джерело: Tourism 2020 Vision, Volume 4, Europe, World Tourism Organization.

Нескінченний «туристичний вир» охопив нині усі країни і континенти світу. Сучасний турист вже почав «підкоряти» безмежний космічний простір та водну товщу морів і океанів. Все це призвело до глибоких світоглядних змін та організації життя. З певними застереженнями, але сьогодні вже можна сміливо вести мову про народження «подорожуючої цивілізації». Адже більша частина людства має нині чіткі установки на мандри, що виявляється у появі доволі специфічних потреб, які реалізуються, як твердять соціологи, лише під час подорожей. Являючись похідною від людських потреб, туризм, попре все, не може розглядатися лише як засіб їхнього задоволення. На наш погляд, він є значно ширшим та багатогранним соціокультурним явищем, що породжене суспільним буттям, є одним з його проявів та виступає чинником значних соціокультурних перетворень. Виходячи саме з такої настанови, ми спробуємо визначити місце туризму в сучасному світі, проаналізувати специфіку його впливу на соціальні та культурні процеси, окреслити можливі варіанти подальшого розвитку. Повною мірою це дозволяє здійснити ретроспективний аналіз світової ходи туризму, що й пропонується в межах даного параграфа. І перш за все, хотілося б акцентувати увагу на виникненні цього феномену.

Міф «Про першого туриста». Безперечно, подорожі існували з давніх часів і були мотивовані різними факторами. Для когось це була життєва необхідність, а хтось організовував у такий спосіб власне дозвілля. Тому дивними і наївними виглядають нинішні спроби відшукати як першого туриста, так і дату першої туристичної подорожі. У деяких виданнях, де йдеться про витоки туризму, автори не рідко починають своє оповідання з біблейської розповіді про вигнання Адама і Єви з раю, розглядаючи це як першу «подорож». Іноді мова йде про «фактори», що стимулювали розвиток організованого туризму в Стародавньому Єгипті, Фінікії, Персії, Індії. Серед таких «факторів» називаються диференціація праці, створення єгиптянами алфавіту з голосними буквами, виникнення християнства тощо. В одному з видань згадується про першу туристичну подорож, здійснену єгипетською царицею. Такі приклади можна продовжувати й далі... Та це не входить до наших завдань.

У даному випадку, ми виходимо із принципової настанови, що сам туризм як і туристичний бізнес, у сучасному розумінні виникає на певній стадії суспільного розвитку в лоні Європейської цивілізації. Як справедливо відзначає з цього приводу відомий український соціолог Микола Шульга, туризм як соціальний феномен є широкомасштабним суспільним явищем, що сформувалося у буржуазному суспільстві в той час, коли сформувався так званий середній клас, тобто соціальна група, яка за кількістю посідає левову частку в соціальній структурі. Серед умов виникнення туризму як сучасного суспільного явища він називає наявність у туристів вільного часу, вільних коштів, а також існування у представників різних соціальних груп «сформованих установок на мандри, пізнання світу та інші форми поведінки, що реалізуються у процесі турів». Все це, продовжує М. Шульга, з’являється лише на відповідному рівні розвитку суспільства, за певного стану його економіки, промисловості, продуктивних сил тощо. Як нам відомо, відповідного рівня у деяких країнах Європи було досягнуто у середині XIX століття; лише відтоді є підстави стверджувати про зародження туризму і туристичної індустрії.

І все ж таки протягом другої половини XIX століття туризм був скоріше модерною практикою організації дозвілля, аніж масовим явищем. Водночас, вже наприкінці XIX століття почали відзначати, що туризм, який стрімко крокував світом, впливає на суспільство і суспільні відносини. Наприклад, економіст Торстін Веблен у праці «Теорія розслабляючогося класу», що вийшла друком у 1899 році у США, відзначав, що туризм вже встиг перетворитися на прояв вишуканого, рафінованого стилю життя. За його словами, у той час чимало людей вдавалося до туристичних подорожей з метою підкреслити власну приналежність до певної суспільної групи. Стосовно того, що туристична подорож розглядається у той час в якості привабливого образу життя, свідчить і художня література, де утворюється своєрідний жанр, який так і називався «подорожі», що неабияк живило інтерес до туризму.

Чому туризм виникає у Європі? Із самого початку свого існування Європейська цивілізація мала екстравертивний характер, тобто була зорієнтована на активне пізнання навколишнього світу, що вплинуло і на її загальний поступ. Вже в античному суспільстві були сформовані установки на мандри. «Батько історії», давньогрецький історик Геродот (V ст. до н.е.), висвітлюючи історію Єгипту, згадує, що багато греків їздили до Єгипту «просто подивитися країну». Римський письменник, імператорський легат у провінціях Віфінія і Понт, Пліній Молодший влучно помітив установки людей античності: «Мандруємо, – відзначав він, – сушею і морем, щоб побачити щось, що не удостоюємо поглядом, якщо воно знаходиться перед очима. Природа створила нас такими: надаємо перевагу тому, що далеко, і байдужі до того, що близько».

Інституціоналізація туризму. Технічна революція кінця XIX – початку XX століть і модернізація капіталізму спричинили нечувані зміні: відбувається електрифікація промисловості, транспорту і побуту, гігантськими темпами зростає продуктивність праці. Усе це докорінно змінює суспільне життя: посилюється урбанізація, зростає частка вільного часу, розвивається сфера послуг тощо. Раціональне використання вільного часу постає як актуальна суспільна проблема.

У період між двома світовими війнами відбувається інтернаціоналізація туристичних цінностей і розширення соціальної бази туризму. У цей же час формується нормативно-правова база, утворюється ціннісно-нормативна основа туризму як масового суспільного руху і напрямку економічної діяльності. Виникають профільні освітні заклади, друкуються спеціалізовані періодичні видання, засновуються міжнародні туристичні організації. У деяких країнах туризм постає одним із напрямків соціальної політики держави. Особливо це виявилося у СРСР і фашистській Німеччині, де за зрозумілих обставин влада стимулює його динамічний розвиток.

У повоєнні десятиріччя туризм виявляється як каталізатор загального поступу багатьох країн, особливо це стосується новостворених держав, що звільнилися з лещат колоніального гніту. Важливим чинником для подальшої світової ходи туризму стала чимраз зростаюча доступність авіаперевезень. Сам туризм набуває дедалі складнішої структури і постає серед епістомологічних[30] пріоритетів науковців, певні аспекти туризму стають предметом наукового усвідомлення відповідних дисциплін. Особливо це стосується соціальних наук, які на той час переживають своєрідний «ренесанс», формується уявлення не тільки про економічний, а й про соціальний «феномен» туризму. Нині навіть важко уявити усю амальгаму дисциплінарних підходів і ключових концептів у дослідженні туризму. Лише одна зі спроб їхньої систематизації (причому далеко не повна), здійснена західними науковцями Т. Джамалем та Х. Кімом[31], виявила десятки дисциплін та галузей знання (див. табл. 1.1).

Таблиця 1.1

ІНТЕГРОВАНА СХЕМА ПІДХОДІВ У ДОСЛІДЖЕННІ ТУРИЗМУ[32]

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Организация работы процедурного кабинета

Области применения синхронных машин

Оптимизация по Винеру и Калману