Мы поможем в написании ваших работ!
ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
|
Перед святками Мотря ждала, що Кайдашиха справить для неї будлі-яку нову одежину. Кайдашиха одрізала для неї нову запаску.
Содержание книги
- Старого неначе Хто вщипнув. Він заговорив дрібно й сердито, наговорив синам сім мішків гречаної вовни, невважаючи на святу п'ятницю, та й пішов у повітку. Сини почали знов розмовлять.
- Лаврін покинув заступа й пішов до хати. Карпо стояв, спершись на заступ.
- Дорога в село йшла коло самого кайдашевого городу. Вона спускалась з крутого шпиля, як з печі. Вози з снопами часом котились з гори і тягли вниз за собою й волів.
- Кайдашеві здавалось, що він іде через вузеньку греблю попід вербами і що він шубовснув з греблі у ставок.
- Всі поснули в хаті, тільки Карпо довго не спав і все неначе бачив під зеленою яблунею свою мрію в червоних кісниках на голові та в червоному намисті з дукачем.
- Карпо став за двором і сперся на ворота. Мотря вийшла з хати з глиняником у руках. Вона збиралась мазать червоною глиною припічок. Другий глиняник з білою глиною стояв коло порога.
- Карпо Тим часом прийшов додому й застав уже батька й матір дома. Тільки що він увійшов у двір, батько спитав його:
- Не встиг Кайдаш набідкаться, як задній віз нагнався на передній і перекинувся.
- Карпо спинився під вербою на греблі. Мотря і собі стала.
- Кайдаш поліз за стіл. Кайдашиха тільки трохи посунулась по лаві до стола й очі спустила додолу.
- Кайдашиха ледве помочила губи в горілці, хоч і любила горілочку.
- Мотря одвернулась до порога й засміялась. З того п р о ш е сміялись по всьому селі і дражнили через те слово кайдашиху пані економшею.
- В четвер ранесенько, тільки що почало на світ благословиться, Кайдашиха прокинулась і збудила невістку.
- Мотря замовкла й кинула ніж на лаву. Ніж задзвенів. Свекруха тільки скоса поглянула й трохи постерегла мотрині норови.
- Кайдашиха замовкла. Їй було сором перед невісткою.
- Мотря поскладала плаття на коромисло й пішла прати на ставок. В хаті стало тихо. Кайдашиха взяла віник і вимела хату й сіни.
- Чоловіки посходились у хату й сіли за стіл. Мотря кинулась насипать галушки в миску.
- Кайдашиха прикусила язика, але її розбирала злість.
- Карпо слухав усю ту розмову й не знав, що їм казать. В хату ввійшов Кайдаш. Кайдашиха почала йому жалітись на невістку.
- Бліде батькове лице стало жовте, неначе віск. Він кинувся до Карпа. Карпо встав з лави й став, неначе стовп.
- Чоловіки посходились в хату. Мотря стала насипать борщ. Чоловіки посідали за стіл; сіла й Кайдашиха.
- Перед святками Мотря ждала, що Кайдашиха справить для неї будлі-яку нову одежину. Кайдашиха одрізала для неї нову запаску.
- Настав великий піст. Вже до великодня було недалеко. Весна була рання. На п'ятім тижні пішов на поле навіть удовин плуг. Мотря почала вговорювать Карпа.
- Настало літо. Почались жнива, почалася в полі робота.
- І гадина підвела голову, засичала на всю кайдашеву хату, на все подвір'я.
- Одначе одного дня по обіді Мотря витягла з своєї скрині десять товстих починків, взяла мотовило й хотіла мотать. Кайдашиха побачила, що то не жарти, і спахнула.
- Молодиці його не слухали й тягались по хаті з мотовилом, незважаючи на його слова.
- Кайдаш махнув на мотрю мотовилом I зачепив її по руці.
- У Карпа кров почала одходити од очей. Вже перед ним перестав крутиться світ. Biн узяв шапку й вийшов з хати.
- На другий день перед обідом Кайдаш увійшов у хату і уніс двоє нових мотовил.
- Раз Мотря спекла хліб. Хліб не вдався. Вона подала його на стіл до борщу; хліб вийшов липкий, з закальцем на два пальці. На біду й Борщ вийшов Недобрий.
- Мотря мовчала, тільки зуби зціпила. Вона вхопила кожух, накинула на себе та й побігла до своєї матері.
- Вона гордо сиділа на своїй скрині, як цар на престолі.
- Надворі починало вечоріти. Лаврін виніс на віз мішки і почав запрягати воли.
- Лаврін дивився на дівчину, як вона спустила на щоки довгі чорні вії, як вона потім повернулась боком, дивилась на воду, на скелі, як блищав її чистий, рівний лоб.
- Дівчина пішла уперед. Лаврін погнав воли за нею. Йому хотілось, щоб вона йшла як можна тихіше, як можна довше, щоб надивитись на неї.
- Мелашка йшла стежкою й плуталась між високою смілкою та дзвониками. Її чорноволоса голова з маковим вінком здавалась квіткою між високою травою на окопі, між синіми дзвониками та червоною смілкою.
- Мелашка ввійшла в свою убогу хатину й стовпом стала.
- Лаврін перейшов через греблю й насилу продерся через густі верби та лози, переплетені білими крученими паничами то ожиною.
- Лаврін знав парубоцький звичай і повів усю парубочу ватагу в шинок. Він поставив їм могорича і вже в згоді з ними вернувся на вулицю.
- Лаврін мовчав, тільки рукою махнув. Його очі дивились у зелену гущавину з яблунь та черешень.
- Лаврін так і зробив, як йому раяла мати: причепурився, взяв двох старостів та й пішов у Бієвці.
- Кайдашиха насупилась. На западинцях не видно було Ні однієї хазяйської, доброї хати.
- Лаврін помостив на віз сіно, заслав килимом. Кайдашиха зовсім очепурилась, сіла на віз та все лаяла западинці.
- Балашиха попросила кайдашиху за стіл. Кайдашиха глянула на убогу сім'ю, на убогу хату і не церемонилась; вона просто полізла за стіл і сіла на покуті, запишавшись та втираючи губи хусточкою.
- Балаш з кайдашем посідали кінець стола і почали розмовляти за жито та пшеницю, за сіно та за ярину. Балашиха послала найстаршого хлопця в шинок по горілку.
- Воли виїхали на гору. Коло попового двору Кайдашиха встала й пішла в двір.
- Мелашка ніби не бачила, як п'яний свекор лаявся з свекрухою, ніби не чула, як свекруха обсипала її неласкавими словами.
- Лаврін обтер своїм рукавом гарячого мелашчиного лоба. Мелашка, як дитина, глянула на його темними очима й осміхнулась. Свекрушин докір полетів проз її вуха й не зачепив душі.
- Тільки що Мелашка ступила на пopiг, Кайдашиха крикнула так, наче на нeї Хто линув кип'ятком:
На третій день різдва Мотря витягла з скрині нову спідницю, привезену од батька. Спідниця була дуже гарна та рясна, зелена з червоними густими рожами. Вона повісила спідницю на сволоці, на кілку. Кайдашиха тільки скоса поглядала на ту спідницю.
Мотря пішла в хижку, наділа спідницю й червону запаску, ввійшла в хату та все походжала по хаті та розправляла широкі фалди кругом себе, перед самим носом у свекрухи. Свекруха ніби не дивилась на спідницю.
— От`о спідн`ицю спр`авив мен`і Карп`о ік пр`азнику (ну и юбку справил мне Карп к празднику)! — сказ`ала Мотря й ст`ала п`еред Кайдаш`ихою (сказала Мотря и остановилась перед Кайдашихой), ще й обом`а рук`ами розтягл`а шир`оку спідн`ицю на об`идва б`оки (ещё и обеими руками растянула широкую юбку на обе стороны).
— Б`атькові сво`єму покаж`и, одн`ак баг`атий (отцу своему покажи, он ведь богатый)! — сказ`ала Кайдаш`иха, не д`ивлячись на спідн`ицю (сказала Кайдашиха, не глядя на юбку).
— Сьог`одні під`у до б`атька та й покаж`у (сегодня пойду к отцу да и покажу), т`ільки не ту ч`орну зап`аску (только не ту чёрную запаску), що ви спр`авили мен`і ік пр`азнику (что вы справили мне к празднику).
— Ой Г`осподи (ой Господи)! Довед`еться л`аяться на Різдв`о до сл`ужби (придётся ругаться на Рождество перед службой), — сказ`ала Кайдаш`иха (сказала Кайдашиха), — ч`ерез т`ебе нем`а мен`і ні пр`азника, ні нед`ілі (из-за тебя нет мне ни праздника, ни воскресенья). Хіб`а не ч`уєш (неужели не слышишь)? Он до ц`еркви дзв`онять (вон, до церкви / призывая идти в церковь / звонят)!
— Ото спідницю справив мені Карпо ік празнику! — сказала Мотря й стала перед Кайдашихою, ще й обома руками розтягла широку спідницю на обидва боки.
— Батькові своєму покажи, однак багатий! — сказала Кайдашиха, не дивлячись на спідницю.
— Сьогодні піду до батька та й покажу, тільки не ту чорну запаску, що ви справили мені ік празнику.
— Ой Господи! Доведеться лаяться на Різдво до служби, — сказала Кайдашиха, — через тебе нема мені ні празника, ні неділі. Хіба не чуєш? Он до церкви дзвонять!
У Вел`икий піст Кайдаш`иха прин`есла от тк`алі г`арне тонк`е полотн`о й рушник`и (в Великий пост Кайдашиха принесла от ткачихи красивое тонкое полотно и полотенца). Вон`а схов`ала йог`о в сво`ю скр`иню, ще й замк`ом замкн`ула (она спрятала его в свой сундук, ещё и заперла на замок).
— Та не замик`айте, м`амо (да не запирайте, мама)! Хоч і я рук до полотн`а доклад`ала (хотя и я руки к полотну приложила), та не б`уду кр`асти (да не буду красть), — пром`овила Мотря (сказала Мотря); ал`е їй д`уже хот`ілось одкр`аяти сво`ю ч`астку й схов`ать в сво`ю скр`иню (но ей очень хотелось отрезать свою долю и спрятать в свой сундук).
Наст`ав Вел`икий піст (настал Великий пост). Вже до Вел`икодня бул`о недал`еко (уже до Пасхи было недалеко). Весн`а бул`а р`ання (весна была ранняя). На п'`ятім т`ижні піш`ов на п`оле нав`іть уд`овин плуг (на пятую неделю пошёл в поле даже вдовий плуг = на пятой неделе вспахивали поля даже вдовам / вынужденным, за неимением хозяина в доме, просить помощи постороннего, которую тот им может оказать только после того, как вспашет свои поля /). Мотря почал`а вгов`орювать Карп`а (Мотря начала уговаривать Карпа).
— Чи ти б`ачиш, як мен`е в`одить тво`я м`ати (видишь ли т ы, как со мной себя ведёт твоя мать). Мо`я м`ати квітч`ала мен`е, як р`ожу (моя мать украшала меня, как розу), а тво`я м`ати в`одить мен`е, нен`аче старч`иху (а твоя мать обращается со мной, как с попрошайкой). Попрос`и б`атька, щоб дав мен`і гр`ошей на нов`у х`устку та на спідн`ицю (попроси отца, чтоб дал мне денег на новый платок и на юбку). Купл`ю соб`і ік Вел`икодню нов`у од`ежу та хоч убер`уся по-л`юдській (куплю себе к Пасхе новую одежду и хоть оденусь по-человечески).
У великий піст Кайдашиха принесла от ткалі гарне тонке полотно й рушники. Вона сховала його в свою скриню, ще й замком замкнула.
— Та не замикайте, мамо! Хоч і я рук до полотна докладала, та не буду красти, — промовила Мотря; але їй дуже хотілось одкраяти свою частку й сховать в свою скриню.
|
