Мы поможем в написании ваших работ!
ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
|
Чоловіки посходились в хату. Мотря стала насипать борщ. Чоловіки посідали за стіл; сіла й Кайдашиха.
Содержание книги
- Старого неначе Хто вщипнув. Він заговорив дрібно й сердито, наговорив синам сім мішків гречаної вовни, невважаючи на святу п'ятницю, та й пішов у повітку. Сини почали знов розмовлять.
- Лаврін покинув заступа й пішов до хати. Карпо стояв, спершись на заступ.
- Дорога в село йшла коло самого кайдашевого городу. Вона спускалась з крутого шпиля, як з печі. Вози з снопами часом котились з гори і тягли вниз за собою й волів.
- Кайдашеві здавалось, що він іде через вузеньку греблю попід вербами і що він шубовснув з греблі у ставок.
- Всі поснули в хаті, тільки Карпо довго не спав і все неначе бачив під зеленою яблунею свою мрію в червоних кісниках на голові та в червоному намисті з дукачем.
- Карпо став за двором і сперся на ворота. Мотря вийшла з хати з глиняником у руках. Вона збиралась мазать червоною глиною припічок. Другий глиняник з білою глиною стояв коло порога.
- Карпо Тим часом прийшов додому й застав уже батька й матір дома. Тільки що він увійшов у двір, батько спитав його:
- Не встиг Кайдаш набідкаться, як задній віз нагнався на передній і перекинувся.
- Карпо спинився під вербою на греблі. Мотря і собі стала.
- Кайдаш поліз за стіл. Кайдашиха тільки трохи посунулась по лаві до стола й очі спустила додолу.
- Кайдашиха ледве помочила губи в горілці, хоч і любила горілочку.
- Мотря одвернулась до порога й засміялась. З того п р о ш е сміялись по всьому селі і дражнили через те слово кайдашиху пані економшею.
- В четвер ранесенько, тільки що почало на світ благословиться, Кайдашиха прокинулась і збудила невістку.
- Мотря замовкла й кинула ніж на лаву. Ніж задзвенів. Свекруха тільки скоса поглянула й трохи постерегла мотрині норови.
- Кайдашиха замовкла. Їй було сором перед невісткою.
- Мотря поскладала плаття на коромисло й пішла прати на ставок. В хаті стало тихо. Кайдашиха взяла віник і вимела хату й сіни.
- Чоловіки посходились у хату й сіли за стіл. Мотря кинулась насипать галушки в миску.
- Кайдашиха прикусила язика, але її розбирала злість.
- Карпо слухав усю ту розмову й не знав, що їм казать. В хату ввійшов Кайдаш. Кайдашиха почала йому жалітись на невістку.
- Бліде батькове лице стало жовте, неначе віск. Він кинувся до Карпа. Карпо встав з лави й став, неначе стовп.
- Чоловіки посходились в хату. Мотря стала насипать борщ. Чоловіки посідали за стіл; сіла й Кайдашиха.
- Перед святками Мотря ждала, що Кайдашиха справить для неї будлі-яку нову одежину. Кайдашиха одрізала для неї нову запаску.
- Настав великий піст. Вже до великодня було недалеко. Весна була рання. На п'ятім тижні пішов на поле навіть удовин плуг. Мотря почала вговорювать Карпа.
- Настало літо. Почались жнива, почалася в полі робота.
- І гадина підвела голову, засичала на всю кайдашеву хату, на все подвір'я.
- Одначе одного дня по обіді Мотря витягла з своєї скрині десять товстих починків, взяла мотовило й хотіла мотать. Кайдашиха побачила, що то не жарти, і спахнула.
- Молодиці його не слухали й тягались по хаті з мотовилом, незважаючи на його слова.
- Кайдаш махнув на мотрю мотовилом I зачепив її по руці.
- У Карпа кров почала одходити од очей. Вже перед ним перестав крутиться світ. Biн узяв шапку й вийшов з хати.
- На другий день перед обідом Кайдаш увійшов у хату і уніс двоє нових мотовил.
- Раз Мотря спекла хліб. Хліб не вдався. Вона подала його на стіл до борщу; хліб вийшов липкий, з закальцем на два пальці. На біду й Борщ вийшов Недобрий.
- Мотря мовчала, тільки зуби зціпила. Вона вхопила кожух, накинула на себе та й побігла до своєї матері.
- Вона гордо сиділа на своїй скрині, як цар на престолі.
- Надворі починало вечоріти. Лаврін виніс на віз мішки і почав запрягати воли.
- Лаврін дивився на дівчину, як вона спустила на щоки довгі чорні вії, як вона потім повернулась боком, дивилась на воду, на скелі, як блищав її чистий, рівний лоб.
- Дівчина пішла уперед. Лаврін погнав воли за нею. Йому хотілось, щоб вона йшла як можна тихіше, як можна довше, щоб надивитись на неї.
- Мелашка йшла стежкою й плуталась між високою смілкою та дзвониками. Її чорноволоса голова з маковим вінком здавалась квіткою між високою травою на окопі, між синіми дзвониками та червоною смілкою.
- Мелашка ввійшла в свою убогу хатину й стовпом стала.
- Лаврін перейшов через греблю й насилу продерся через густі верби та лози, переплетені білими крученими паничами то ожиною.
- Лаврін знав парубоцький звичай і повів усю парубочу ватагу в шинок. Він поставив їм могорича і вже в згоді з ними вернувся на вулицю.
- Лаврін мовчав, тільки рукою махнув. Його очі дивились у зелену гущавину з яблунь та черешень.
- Лаврін так і зробив, як йому раяла мати: причепурився, взяв двох старостів та й пішов у Бієвці.
- Кайдашиха насупилась. На западинцях не видно було Ні однієї хазяйської, доброї хати.
- Лаврін помостив на віз сіно, заслав килимом. Кайдашиха зовсім очепурилась, сіла на віз та все лаяла западинці.
- Балашиха попросила кайдашиху за стіл. Кайдашиха глянула на убогу сім'ю, на убогу хату і не церемонилась; вона просто полізла за стіл і сіла на покуті, запишавшись та втираючи губи хусточкою.
- Балаш з кайдашем посідали кінець стола і почали розмовляти за жито та пшеницю, за сіно та за ярину. Балашиха послала найстаршого хлопця в шинок по горілку.
- Воли виїхали на гору. Коло попового двору Кайдашиха встала й пішла в двір.
- Мелашка ніби не бачила, як п'яний свекор лаявся з свекрухою, ніби не чула, як свекруха обсипала її неласкавими словами.
- Лаврін обтер своїм рукавом гарячого мелашчиного лоба. Мелашка, як дитина, глянула на його темними очима й осміхнулась. Свекрушин докір полетів проз її вуха й не зачепив душі.
- Тільки що Мелашка ступила на пopiг, Кайдашиха крикнула так, наче на нeї Хто линув кип'ятком:
— Чи помирились? — спитав батько, обертаючись до молодиць.
Свекруха й невістка мовчали. Карпо сидів за столом і обідав мовчки. Після того, як він оженився, він ніби виріс у своїх очах. Кожний батьків докір здавався йому тепер удвоє важчим. Його думка літала коло якоїсь хати, в котрій він живе сам з своєю жінкою, сам господарює без батька, без матері і ні од кого не чує ніякого приказу та загаду.
Од тог`о ч`асу вже не бул`о л`аду між свекр`ухою та нев`істкою (с того времени уже не было согласия между свекровью и невесткой). Вон`и погляд`али одн`а на др`угу спідл`оба (они поглядывали одна на другую исподлобья). Мотря не д`уже вваж`ала на Кайдашиху й Кайдаша (Мотря не очень считалась с мнением Кайдашихи и Кайдаша), ал`е для н`еї все здав`алось (но ей всё казалось), що в х`аті чог`ось т`існо (что в хате отчего-то тесно), нен`аче ї`ї д`ушать ст`іни, д`ушить ст`еля, д`ушить піч (будто её давят стены, давит потолок, давит печь).
Вже бул`о недал`еко до Різдв`а (уже было недалеко ло Рождества). Роб`оти бул`о ще б`ільше (работы было ещё больше). Мотря в`имазала с`іни (Мотря выбелила сени), пом`ила л`ави, м`исник, пол`иці (помыла скамьи, посудницу, полки). П`еред пр`азниками закол`оли кабан`а (перед праздниками закололи кабана). Поч`ався в х`аті гарм`идер (началась в хате суета). Кайдашиха все гук`ала на Мотрю (Кайдашиха всё кричала на Мотрю), а Мотря нік`оли не зм`овчувала свекр`усі (а Мотря никогда не молчала в ответ свекрови).
— М`амо! Не крич`іть на м`ене (не кричите на меня), — говор`ила Мотря (говорила Мотря), п`ораючись к`оло ковб`ас (возясь с колбасами). — Я й сам`а поробл`ю д`іло й без вас (я и сама сделаю дело и без вас). Л`учче ляг`айте на л`іжко (лучше ложитесь на кровать) та, про м`ене, бер`іть у р`уки банд`уру (и, как по мне, берите в руки бандуру / струнній инструмент овальной формы /), кур`іть л`юльку (курите трубку), як н`аша п`ані екон`омша (как наша госпожа экономка).
Од того часу вже не було ладу між свекрухою та невісткою. Вони поглядали одна на другу спідлоба. Мотря не дуже вважала на Кайдашиху й Кайдаша, але для неї все здавалось, що в хаті чогось тісно, неначе її душать стіни, душить стеля, душить піч.
Вже було недалеко до Різдва. Роботи було ще більше. Мотря вимазала сіни, помила лави, мисник, полиці. Перед празниками закололи кабана. Почався в хаті гармидер. Кайдашиха все гукала на Мотрю, а Мотря ніколи не змовчувала свекрусі.
— Мамо! Не кричіть на мене, — говорила Мотря, пораючись коло ковбас. — Я й сама пороблю діло й без вас. Лучче лягайте на ліжко та, про мене, беріть у руки бандуру, куріть люльку, як наша пані економша.
П`еред св`ятками М`отря жд`ала (перед праздниками Мотря ждала), що Кайдашиха спр`авить для н`еї б`удлі-як`у нов`у одеж`ину (что Кайдашиха справит ей что-нибудь новое из одежды). Кайдашиха одр`ізала для н`еї нов`у зап`аску (Кайдашиха отрезала ей новую запаску / верхнюю запахивающуюся юбку /).
На тр`етій день Різдв`а Мотря в`итягла з скр`ині нов`у спідн`ицю, прив`езену од б`атька (на третий день Рождества Мотря вытянула из сундука новую юбку, привезённую от отца). Спідн`иця бул`а д`уже г`арна та р`ясна (юбка была очень красивая и пышная /со множеством складок/), зел`ена з черв`оними густ`ими р`ожами (зелёная с красными пышными розами). Вон`а пов`ісила спідн`ицю на св`олоці, на кілк`у (она повесила юбку на сволоке / продольной балке / на колке / деревянном гвозде /). Кайдаш`иха т`ільки ск`оса погляд`ала на ту спідн`ицю (Кайдашиха только искоса посматривала на ту юбку).
Мотря пішл`а в х`ижку (Мотря пошла в кладовку), над`іла спідн`ицю й черв`ону зап`аску (надела юбку и красную запаску), ввійшл`а в х`ату та все походж`ала по х`аті (вошла в хату да всё похаживала по хате) та розправл`яла шир`окі ф`алди круг`ом с`ебе (да расправляла широкие складки вокруг себя; “ фалда ” — широкая трубчатая складка на одежде или шторах), п`еред с`амим н`осом у свекр`ухи (перед самым носом у свекрови). Свекр`уха н`іби не див`илась на спідн`ицю (свекровь будто не смотрела на юбку).
|
