Порушення вимог законодавства про охорону праці

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 21 из 41Следующая ⇒

РОЗДІЛ ХІ

ЗЛОЧИНИ ПРОТИ БЕЗПЕКИ ВИРОБНИЦТВА

§1. Поняття та види злочинів проти безпеки виробництва

У сучасних умовах важливе значення має охорона безпеки виробництва. Відхилення від нормативних приписів та вста­новлених вимог безпеки, що є на підприємствах, шахтах, будо­вах, в сільському господарстві, можуть спричинити або спричи­няють серйозну шкоду життю і здоров'ю працівників вироб­ництва, сторонніх осіб, власності, довкіллю.

Родовим об'єктом злочинів проти безпеки виробництва є відносини, що забезпечують безпеку виробництва. Виробниц­тво - це складна соціально-економічна і технічна відносно замкнута система, в основі функціонування якої є праця лю­дини, спрямована на одержання суспільно-корисного резуль­тату. Складовим елементом такої системи є технічні та пра­вові норми.

У ході виробничої діяльності або використання її результатів людина зазнає або може бути піддана небезпечним чи шкідли­вим впливам виробничих факторів самого різного характеру і ступеня - механічним, хімічним, тепловим, електричним, елек­тромагнітним тощо. Наявність на виробництві небезпечних і шкідливих факторів зумовлює потребу в станах (умовах), що необхідні для охорони життя, здоров'я, збереження майна, дов­кілля. Таким станом на виробництві є його безпека. Безпека виробництва - це такий технічний стан, за якого нейтралізуєть­ся можливість уражаючого впливу на людей, майно і довкілля небезпечних та шкідливих виробничих факторів. Для забезпе­чення безпеки виробництва використовуються закони та підза- конні акти, що стосуються різних галузей законодавства (тру­дового, природоохоронного, цивільного, господарського, адмі­ністративного, кримінального та ін.), а також технічні норми.

У цій системі норми кримінального права охороняють відноси­ни безпеки виробництва від найбільш небезпечних посягань.

Безпосередні об'єкти окремих злочинів проти безпеки вироб­ництва входять у систему відносин родового об'єкта, хоча й ма­ють свої особливості. Вони залежать, передусім, від видів безпе­ки виробництва, рівнів безпеки, характеру можливої шкоди та сфер її поширення.

Необхідною складовою безпеки будь-якого виробництва є безпека праці, яка поділяється на технічну і санітарну, а за рівня­ми - на безпеку звичайних і підвищено небезпечних робіт. Деякі виробництва (як технічне ціле), окремі речовини (що є предме­тами праці) мають виняткову небезпечність, що вимагає особ­ливих організаційно-технічних режимів їх функціонування (ви­користання), враховуючи правове забезпечення. Такими є: ви­бухонебезпечні виробництва, а також виробництва, в яких використовуються ядерні та радіоактивні матеріали. Нарешті, низка виробництв здатна заподіяти шкоду позавиробничим інтересам, у зв'язку з використанням готової промислової про­дукції, її напівфабрикатів, а також експлуатацією збудованих будівель та споруд.

Основним безпосереднім об'єктом цих злочинів є безпека ок­ремих видів виробництв. Додатковими обов'язковими об'єкта­ми всіх злочинів, що посягають на безпеку виробництва, є жит­тя і здоров'я людини, а додатковими факультативними об'єкта­ми злочинів, передбачених статтями 272-275, - власність і довкілля (екологічна безпека).

Потерпілими від цих злочинів можуть бути або тільки пра­цівники виробництва (статті 271 і 272), або і працівники вироб­ництва, і сторонні особи (статті 273 і 274), або тільки сторонні особи (ст. 275).

З об'єктивної сторони злочини проти безпеки виробництва сконструйовані однотипно. Всі вони описані в законі як злочи­ни з так званим матеріальним складом і тому вимагають вста­новлення діяння, наслідків і причинного зв'язку.

Суспільно небезпечне діяння як ознака об'єктивної сторони виявляється в порушенні шляхом дії або бездіяльності вимог безпеки, що містяться в правилах безпеки праці та виробницт­ва. При цьому порушення зазвичай виглядає не як одиничний акт дії (бездіяльності), а становить сукупність таких актів, си­стему, де порушується не одна, а різні вимоги безпеки. Під пору­шенням слід розуміти недотримання або неналежне дотриман­ня вимог безпеки, передбачених правилами, або здійснення в ході виробничої діяльності дій, прямо заборонених правилами.

Злочини проти безпеки виробництва являють собою пору­шення єдино писаних правил безпеки. Диспозиції статей, що розглядаються, є бланкетними, у зв'язку з чим для їх застосу­вання слід звернутися до інших нормативних актів (правил, інструкцій, стандартів тощо).

Обов'язковою ознакою цих злочинів є наслідки. Вони мо­жуть бути двох видів. Перший вид наслідків закон пов'язує зі створенням загрози загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків (частини перші статей 272-275). Другий вид наслідків становлять ті, настання яких пов'язане зі спричиненням реаль­ної шкоди. Це: «шкода здоров'ю потерпілого» (частини перші статей 271-275); «загибель людей» (частини другі статей 271­275) та «інші тяжкі наслідки» (частини другі статей 271-275).

Створення загрози загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків має бути реальним, свідчити про виникнення в конк­ретному виробничому процесі або внаслідок його такого небез­печного стану (загрози), коли з необхідністю можуть настати передбачені законом наслідки.

Шкода здоров'ю потерпілого охоплює види виробничого трав­матизму або нещасних випадків із сторонніми на виробництві, пов'язані із заподіянням одній особі середньої тяжкості тілесно­го ушкодження або заподіянням одній чи кільком особам легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здо­ров'ю або незначну втрату працездатності.

Загибель людей - це випадки смерті однієї або кількох осіб.

Під іншими тяжкими наслідками слід розуміти випадки за­подіяння тяжких тілесних ушкоджень одній чи кільком особам або середньої тяжкості тілесних ушкоджень двом і більше осо­бам. Злочини, передбачені статтями 272-275, охоплюють також випадки заподіяння значних матеріальних збитків підприєм­ствам, установам, організаціям, незалежно від форми власності та видів їх діяльності, окремим громадянам, а також довкіллю. Однак само лише заподіяння значних матеріальних збитків не­достатньо для визнання його наслідком злочинів, що розгляда­ються. Потрібно, щоб такий наслідок був результатом порушен­ня безпеки на виробництві й супроводжувався створенням заг­рози життю або здоров'ю людей або заподіянням їм різних за ступенем тяжкості тілесних ушкоджень. В іншому випадку може йтися про злочин проти власності, у сфері господарської або службової діяльності.

Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони злочинів, що розглядаються, є причинний зв'язок між допущеними порушен­нями правил безпеки і реальною шкодою або можливістю її на­стання. Причинний зв'язок у цих злочинах має низку особливо­стей. Зокрема, у більшості випадків має місце опосередкований, а не прямий розвиток причинного зв'язку. Крім того, настання наслідку може бути зумовлено порушенням кількох вимог без­пеки. Такі порушення можуть бути допущені одним або кілько­ма суб'єктами. Тому в справах такої категорії для встановлення причинного зв'язку призначають експертизи.

Суб'єктивна сторона злочинів визначається їх об'єктивною стороною. Щодо порушення правила безпеки можуть мати місце умисел або необережність, щодо наслідків - тільки необе­режність (тобто змішана форма вини або необережність у чис­тому вигляді). Ставлення суб'єкта до наслідків є визначальним, тому в цілому злочини проти безпеки виробництва є необереж­ними.

Суб'єкт злочинів проти безпеки виробництва - спеціальний. Це особи, які зобов'язані дотримуватися правил безпеки вироб­ництва. За правовим статусом їх можна поділити на три групи: службові особи та громадяни-суб'єкти підприємницької діяль­ності, що прямо вказується в ст. 271, в інших випадках це вип­ливає із закону (статті 272-275); робітники і службовці (статті 272-275); сторонні для виробництва особи (статті 273 і 274). Виходячи з виняткової небезпеки вибухонебезпечних підприємств (цехів), виробництв, де використовуються ядерні та радіаційні матеріали, сторонні особи, які перебували з доз­волу (правомірно) на таких підприємствах (екскурсанти, пра­цівники інших підприємств, установ, організацій та ін.) зобов'я­зані у встановленому нормативними актами порядку дотриму­ватися правил безпеки, зміст яких можна сприйняти без спеціальної підготовки. Наприклад, на вибухонебезпечному ви­робництві - «курити заборонено».

Виходячи з викладеного, під злочинами проти безпеки ви­робництва потрібно розуміти суспільно небезпечні винні діян­ня, що порушують встановлені законодавчими та іншими нор­мативно-правовими актами правила безпеки виробництва, що призвели до настання передбачених кримінальним законом сус­пільно небезпечних наслідків, вчинені суб'єктом злочину.

Виходячи з подібності безпосередніх об'єктів, характеру ви­робництва та суспільно небезпечних наслідків, потрібно розрі­зняти:

- злочини у сфері безпеки праці (статті 271 і 272);

- інші злочини у сфері безпеки виробництва (статті 273-275).

§ 2. Злочини у сфері безпеки праці

(ст. 271). У КК цей злочин визначено як «порушення вимог за­конодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці службовою особою підприємства, установи, організації або громадянином-суб'єктом підприємницької діяльності, якщо це порушення заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого».

Основним безпосереднім об'єктом злочину є суспільні відноси­ни, що забезпечують безпеку праці. Згідно зі стандартами безпека праці — це «стан умов праці, при якому виключено вплив на пра­цюючих небезпечних та шкідливих факторів виробництва»^[81].

Потерпілими від злочину можуть бути тільки особи, які мають постійний або тимчасовий зв'язок із виробництвом, де стався нещасний випадок, - безпосередньо працюють, прибули у відрядження, на практику або стажування та інші особи, діяльність яких пов'язана із цим виробництвом. Порушення вимог законодавства про охорону праці, що заподіяло шкоду життю або здоров'ю інших громадян, тягне відповідальність за статтями про злочини у сфері службової діяльності або проти життя і здоров'я особи.

Діяння визначено в ст. 271 як «порушення вимог законодав­чих та інших нормативно-правових актів про охорону праці...». Диспозиція цієї норми є бланкетною і відсилає до законодав­чих та інших нормативно-правових актів (законів, указів, по­станов, інструкцій, положень, норм, вказівок, стандартів). Ці акти встановлюють правила з охорони праці. За характером вимог та їх галузевої спрямованості розрізняють загальні та спеціальні правила охорони праці. До загальних належать пра­вила, що регулюють питання охорони праці у всіх галузях ви­робництва. Це Закон України «Про охорону праці» від 14 жов­тня 1992 р. (в редакції від 21 листопада 2002 р.)¹, а також окремі правила державних міжгалузевих і галузевих актів, які містять вимоги безпеки для всіх галузей виробничої діяльності (наприк­лад вимога про проведення первинного інструктажу з техніки безпеки на робочому місці). Спеціальні правила містять вимо­ги безпеки для однієї галузі або для однієї якоїсь роботи.

Статтею 271 не охоплюються порушення спеціальних пра­вил безпеки при виконанні робіт із підвищеною небезпекою (гірничих, будівельних тощо), правил безпеки на вибухонебез­печних підприємствах (цехах), правил ядерної або радіаційної безпеки на виробництві. Порушення таких правил кваліфі­кується за статтями 272-274.

Порушення вимог про охорону праці найчастіше полягають у відсутності необхідного інструктажу або поверховому інструк­тажі з техніки безпеки, недостатньому нагляду за дотриманням правил охорони праці, неогородженні рухомих частин ме­ханізмів, незадовільному санітарно-гігієнічному стані вироб­ничих приміщень і робочих місць, несправності робочого устат­кування, інструментів та ін.

За частиною 1 ст. 271 наслідком злочину є «шкода здоров'ю потерпілого». Необхідно встановлювати причинний зв'язок між порушенням правил і цим наслідком.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується змішаною або необережною формами вини.

Суб'єкт злочину - службова особа підприємства, установи, організації незалежно від форми власності або громадянин- суб'єкт підприємницької діяльності. За статтею 271 можуть відповідати лише ті службові особи, на яких законом або на підставі наказу, службової інструкції, спеціального розпоряд­ження безпосередньо покладено обов'язок з дотримання вимог про охорону праці на відповідній ділянці роботи або контроль за їх виконанням. Ними можуть бути особи, які спеціально відпо­відають за забезпечення виробничо-технічної дисципліни на підприємствах чи на окремих його ділянках або керують вико­нанням тих чи інших робіт, але порушують при цьому вимоги з охорони праці.

У частині 2 ст. 271 встановлено відповідальність за те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 271 - штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на той самий строк; за ч. 2 ст. 271 - виправні роботи на строк до двох років або обмеження волі на строк до п'яти років, або позбавлення волі на строк до семи років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до двох років або без такого.

Порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою (ст. 272) може мати місце на вироб­ництві або будь-якому підприємстві особою, яка зобов'язана їх дотримувати, якщо це порушення створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шко­ду здоров'ю потерпілого.

Численні роботи, що виконуються на виробництві, характе­ризуються підвищеною небезпекою, оскільки ймовірність настан­ня небезпечної шкоди при їх виконанні є набагато вищою, ніж за звичайних робіт. Це роботи в гірничому і будівельному вироб­ництвах, з високотоксичними промисловими отрутами або елек­трозварювальні роботи. Порушення правил безпеки при вико­нанні таких робіт може призвести, наприклад, до обвалів у шах­тах, значних за кількістю потерпілих нещасних випадків, падіння людей із висоти, спричинення значної матеріальної шкоди.

Основним безпосереднім об'єктом цього злочину є безпека праці при виконанні робіт із підвищеною небезпекою.

Потерпілим внаслідок злочинних діянь, передбачених ст. 272, є працівник виробництва. У випадках заподіяння шкоди сто­роннім особам відповідальність настає або як за злочин у сфері службової діяльності (наприклад службова недбалість), або як за злочин проти життя і здоров'я особи.

дДіяння описано в ст. 272 як «порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві або будь-якому підприємстві...». Перелік таких робіт є в норма­тивно-правових актах. Відповідно до Закону України «Про охо­рону праці» від 14 жовтня 1992 р. (ч. 2 ст. 30) перелік таких робіт затверджується Державним комітетом по нагляду за охороною праці^[82]. Цей перелік має чинність на всіх підприємствах, устано­вах і організаціях незалежно від форми власності та видів їх діяльності. До таких робіт належать: підземні роботи на шахтах та рудниках, підземна геологорозвідка, укладення великогаба­ритних труб у траншеї, роботи на висоті, вантажно-розванта­жувальні роботи за допомогою машин і механізмів, електрозва­рювальні роботи та ін.

Наслідками злочину є: створення загрози загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків; заподіяння шкоди здоров'ю потерпілого. Між порушеннями правил безпеки при виконанні робіт із підвищеною небезпекою і вказаними наслідками необ­хідно встановлювати причинний зв'язок.

3 суб'єктивної сторони злочин, що розглядається, характе­ризується змішаною або необережною формами вини.

Суб'єкт - особа, яка зобов'язана дотримувати правил безпе­ки при виконанні робіт з підвищеною небезпекою. Це можуть бути громадяни-суб'єкти підприємницької діяльності, службові особи (керівники робіт, інженерно-технічні працівники), служ­бовці, робітники.

Частина 2 ст. 272 встановлює більш сувору відповідальність за те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 272 - штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк до трьох років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого; за ч. 2 ст. 272 - обмеження волі на строк до п'яти років або позбавлення волі на строк до восьми років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

§ 3. Інші злочини у сфері безпеки виробництва

Порушення правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах (ст. 273) може призвести до вибухів, пожеж, пошкодження або знищення май­на, загибелі багатьох людей. Тому такого роду діяння розгля­дають як одне з найнебезпечніших посягань на безпеку вироб­ництва.

Згідно з ч. 1 ст. 273 відповідальність настає за порушення пра­вил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухоне­безпечних цехах особою, яка зобов'язана їх дотримувати, якщо воно створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяж­ких наслідків або заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого.

Основним безпосереднім об'єктом цього злочину є безпека ви­бухонебезпечних виробництв (враховуючи безпеку праці).

Потерпілими від злочину можуть бути як робітники вибухо­небезпечного виробництва (підприємства, цеху, іншої ділянки виробничої діяльності), так і особи, які не мають до нього сто­сунку.

Діяння має бути вчинено у визначеному місці - вибухонебезпеч­ному підприємстві або у вибухонебезпечному цеху.

До вибухонебезпечних належать підприємства або окремі цехи, що використовують, наприклад, аміак, ацетон, бензин, бутан, доменний газ, силон, метан, спирт, толуол, коксовий газ, ефір, сірководень, сірковуглець, уайтспирит як сировину або основний продукт, або ці речовини виділяються при вироб­ництві. Вибухонебезпечними визнаються підприємства і цехи, що виробляють вибухонебезпечні речовини, порох і боєприпа­си. До вибухонебезпечних належать також деякі цехи збагачу­вальних і брикетних фабрик (наприклад, цех термічного суші­ння, подрібнювальний і пресувальний цехи). Це може бути і хімічна лабораторія, де в результаті різноманітних дослідів ут­ворюються вибухонебезпечні речовини. До вибухонебезпечних підприємств належать і шахти, небезпечні через можливість виділення газу метану або через наявність вугільного, сірчано­го або сульфідного пилу, це також шахти з розробки вугільних пластів, схильних до раптових викидів вугілля і газу або ж до самозаймання копалини.

Належність підприємства (цеху) до вибухонебезпечних ви­значається не характером наслідків, що настали, а категорією та класом виробництва за вибухонебезпечністю, встановлени­ми технологічним регламентом. Ці категорії, класи та їм подібні характеристики встановлюються проектними організаціями, міністерствами, виробничими об'єднаннями, органами Держгір- технагляду і деякими іншими організаціями як для підприєм­ства в цілому, так і для окремого його комплексу, а також для різноманітних основних (цех, ділянка, відділення) і допоміж­них (склади, лабораторії) виробничих підрозділів, зовнішньо­го обладнання, вугільних пластів та інших об'єктів промисло­вості, сільськогосподарських та інших підприємств.

Порушення правил, що забезпечують безпеку виробництва на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах, може полягати в палінні у приміщенні вибухонебезпечно­го цеху, користуванні відкритим вогнем у газовій (метановій) шахті, веденні робіт без належної вентиляції тощо. За ч. 1 ст. 273 наслідками злочину є: створення загрози загибелі людей чи на­стання інших тяжких наслідків, заподіяння шкоди здоров'ю по­терпілого. Між порушеннями правил безпеки і вказаними на­слідками необхідно встановлювати причинний зв'язок.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується змішаною або необережною формами вини.

Суб'єкт - особа, яка зобов'язана дотримувати правил безпе­ки на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпеч­них цехах. Ними можуть бути: громадяни-суб'єкти підприєм­ницької діяльності; службові особи (керівники підприємств, го­ловні інженери, начальники цехів, їх заступники, механіки, завідувачі вентиляції, начальники ділянок, майстри тощо), ро­бітники та службовці вибухонебезпечних цехів і підприємств. Сторонні для цих виробництв особи (екскурсанти і працівники інших установ та організацій тощо) внаслідок реальної можли­вості усвідомлювати особливу небезпеку таких виробництв та­кож можуть нести відповідальність за ст. 273, якщо до їхнього відома у встановленому порядку було доведено правила безпе­ки на вибухонебезпечних підприємствах.

Частина 2 ст. 273 встановлює відповідальність за те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 273 - виправні роботи на строк до двох років або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на строк до трьох років, із позбавленням пра­ва обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого; за ч. 2 ст. 273 - обмеження волі на строк до п'яти років або позбавлення волі на строк від двох до десяти років, із позбавленням права обіймати певні по­сади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Познавательные статьи:



Где возникла философия и почему?

Относительная высота сжатой зоны бетона

Сущность проекции Гаусса-Крюгера и использование ее в геодезии

Тарифы на перевозку пассажиров