Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об'єктів природно-заповідного фонду

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 19 из 41Следующая ⇒

РОЗДІЛ IX

ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ДОВКІЛЛЯ

§ 1. Поняття та види злочинів проти довкілля

Природа утворює зовнішнє середовище, що оточує людину. Це сукупність умов, які становлять природну основу, сферу існу­вання людства, будучи водночас джерелом життя людини, її бла­гополуччя та процвітання.

Всі природні багатства нашої країни — «земля, її надра, ат­мосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знахо­дяться в межах території України, природні ресурси її конти­нентального шельфу, виключної (морської) економічної зони — є об'єктами права власності Українського народу», згідно з Кон­ституцією України (ст. 13)^[76]. Стаття 66 Конституції України зобов'язує кожного громадянина не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки^[77].

Охорона довкілля є важливою функцією нашої держави. Кримінальний кодекс України встановлює відповідальність за найнебезпечніші правопорушення в галузі довкілля.

Злочини проти довкілля мають своїм родовим об'єктом суспільні відносини, що забезпечують охорону довкілля, його наукове обґрунтоване раціональне використання і відтворення природних ресурсів, охорону нормального екологічного стану біосфери.

За своїм безпосереднім об'єктом всі злочини проти довкілля можуть бути поділені на: 1) злочини проти екологічної безпеки (статті 236, 237, 238 і 253); 2) злочини у сфері землевикористан- ня, охорони надр, атмосферного повітря (статті 239, 240, 241 і 254); 3) злочини у сфері охорони водних ресурсів (статті 242, 243 і 244); 4) злочини у сфері лісовикористання, захисту рос­линного і тваринного світу (статті 245, 246, 247, 248, 249, 250, 251 і 252).

§ 2. Злочини проти екологічної безпеки

Порушення правил екологічної безпеки (ст. 236). Об'єктом злочину є екологічна безпека довкілля.

Екологічна безпека нашої держави як явище є складовою за­гальної безпеки разом з іншими її видами, формуючи систему національної безпеки України.

У статті 50 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» зазначено, що екобезпека «є таким ста­ном навколишнього природного середовища, при якому забез­печується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров'я людей», що вона «гаран­тується громадянам України здійсненням широкого комплек­су... заходів»¹.

Предметом злочину є порядок проведення екологічної екс­пертизи, правил екологічної безпеки під час проектування, роз­міщення, будівництва, реконструкції, введення в експлуатацію, а також експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пере­сувних засобів та інших об'єктів.

Об'єктивна сторона злочину виражається в порушенні ви­мог, що визначають порядок проведення екологічної експерти­зи, правил екологічної безпеки під час проектування, розміщен­ня, будівництва, реконструкції, введення в експлуатацію, а та­кож експлуатації та ліквідації

Суб'єктивна сторона злочину характеризується складною формою вини: щодо дії — умисел або необережність, щодо наслідків — необережність.

Інші тяжкі наслідки - це заподіяння шкоди здоров'ю людей або інший збиток, наприклад зруйнування або пошкодження заповідних територій.

Загибель людей — це смерть хоча б однієї людини.

Суб'єктом злочину є службова особа, відповідальна за про­ведення екологічної експертизи і дачу дозволу на будівництво й експлуатацію підприємства й інших виробничих об'єктів без необхідної перевірки.

Екологічна експертиза - вид експертної науково-практич­ної діяльності, що охоплює екологічне дослідження, аналіз, оцінку та підготовку висновків щодо проектних матеріалів чи об'єктів, що становлять або можуть становити небезпеку на­вколишньому природному середовищу та здоров'ю людей (ст. 1 Закону України «Про екологічну експертизу» від 9 лютого 1995 року)¹.

Покарання за злочин: за ст. 236 - позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічно­го забруднення (ст. 237). Об'єктом злочину є екологічна без­пека довкілля, захист населення, яке проживає чи перебуває на території, що зазнала забруднення небезпечними речови­нами або випромінюванням, від негативних наслідків такого забруднення.

Об'єктивна сторона злочину виражається у вчиненні двох альтернативних діянь:

1) в ухиленні від проведення дезактиваційних чи інших відновлювальних заходів на території, що зазнала забруднен­ня небезпечними речовинами або випромінюванням;

2) неналежному проведенні зазначених заходів.

Під ухиленням слід розуміти бездіяльність, тобто пряме неви­конання особою дій, необхідних для ліквідації або усунення еко­логічного забруднення. Неналежне проведення необхідних дій для ліквідації або усунення наслідків екологічного забруднення на певній території означає, що особа, хоч і діє в межах своїх службових обов'язків, однак виконує їх неналежним чином, тоб­то всупереч правилам та інтересам роботи.

Об'єктивна сторона цього злочину передбачає наслідки у вигляді загибелі людей або інші тяжкі наслідки.

Інші тяжкі наслідки — це істотне погіршення довкілля або стану рослинного і тваринного світу на певній забрудненій те­риторії, захворювання або масова загибель тварин, птахів, риб­них запасів тощо.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується складною формою вини: щодо дії (бездіяльності) — умисел або необе­режність, щодо наслідків — тільки необережність.

Суб'єкт злочину — службова особа, на яку покладено обов'яз­ки щодо ліквідації або усунення наслідків екологічного забруд­нення.

Покарання за злочин: за ст. 237 - обмеження волі на строк до п'яти років або позбавлення волі на той самий строк, із позбав­ленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяль­ністю на строк до трьох років.

Приховування або перекручення відомостей про екологіч­ний стан або захворюваність населення (ст. 238). Об'єктом злочину є здоров'я населення, а також економічні інтереси дер­жави та суб'єктів господарювання та суспільні відносини з підтримання задовільного екологічного стану в Україні.

Предметом цього злочину є відомості про стан екологічної обстановки і про стан захворюваності населення в районах із підвищеною екологічною небезпекою.

Об'єктивна сторона злочину виражається у вчиненні двох видів протиправних діянь: 1) приховування або умисне пере­кручення службовою особою відомостей про екологічний, в тому числі радіаційний, стан, який пов'язаний із забрудненням зе­мель, водних ресурсів, атмосферного повітря, харчових про­дуктів і продовольчої сировини і такий, що негативно впливає на здоров'я людей, рослинний та тваринний світ; 2) прихову­вання або умисне перекручення службовою особою відомостей про стан захворюваності населення в районах із підвищеною екологічною небезпекою.

Перекручення - це повідомлення в офіційних документах за- відомо недостовірних відомостей такого характеру.

Склад злочину є формальним і настання наслідків для при­тягнення до відповідальності за цією статтею не потрібно.

Суб'єктивна сторона злочину - прямий умисел.

Суб'єктом злочину є лише службова особа, відповідальна за подання відомостей про екологічний стан і захворюваність на­селення.

Частина 2 ст. 238 передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно або в місцевості, оголошеній зоною надзви­чайної екологічної ситуації, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки.

Покарання за злочин: за ст. 238 - штраф до ста неоподаткову­ваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права обій­мати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 238 - обмеження волі на строк від п'яти років або позбавлення волі на той самий строк, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Проектування чи експлуатація споруд без систем захисту довкілля (ст. 253). Об'єктивна сторона цього злочину характе­ризується розробкою і здачею проектів, іншої аналогічної доку­ментації замовникові службовою чи спеціально уповноваженою особою без обов'язкових інженерних систем захисту довкілля або введення (прийом) в експлуатацію споруд без такого захисту, якщо вони створили небезпеку тяжких технологічних аварій або екологічних катастроф, загибелі або масового захворювання на­селення, або інших тяжких наслідків (наприклад, затоплення на­селеного пункту, зруйнування споруд, забруднення природного об'єкту тощо).

Суб'єктивна сторона злочину така сама, як і в злочині, пе­редбаченому ст. 236.

Суб'єкт злочину — службова або спеціально уповноважена особа — розробник або здавальник проекту чи іншої аналогіч­ної документації замовникові.

Частина 2 ст. 253 передбачає відповідальність за ті самі дії, якщо вони спричинили наслідки, передбачені ч. 1 цієї статті.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 253 — позбавлення права обій­мати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років або обмеження волі на той самий строк; за ч. 2 ст. 253 — обмеження волі на строк від трьох до п'яти років або позбавлення волі на строк до п'яти років.

§ 3. Злочини у сфері землевикористання, охорони надр та атмосферного повітря

Забруднення або псування земель (ст. 239). З об'єктивної сторони цей злочин полягає в забрудненні або псуванні земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров'я людей або довкілля, внаслідок порушення спец­іальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоро­в'я людей чи довкілля.

Під забрудненням розуміють внесення в ґрунт речовин у виг­ляді різних відходів (отрутохімікатів, хімічних і радіоактивних речовин) тощо.

Псування землі — це незаконне зняття родючого шару ґрунту і ґрунтового покриву, що призвело її до непридатного стану, або безконтрольне використання такого шару, розробка корисних копалин під час геологорозвідувальних, будівельних та інших роботах, заболочування земель тощо.

Злочин вимагає настання наслідків у вигляді створення небезпеки для життя, здоров'я людей чи довкілля.

Склад злочину може мати місце за наявності таких об­ставин:

1) має місце забруднення чи псування земель внаслідок по­рушення спеціальних правил;

2) забруднення, псування земель відбувається речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здо­ров'я людей або довкілля;

3) забруднення або псування земель шкідливими речовина­ми створило небезпеку для життя, здоров'я людей або довкілля.

Суб'єктивна сторона злочину така сама, як і в злочині, пе­редбаченому ст. 236.

Суб'єктом злочину є особа, яка досягла 16-ти років і здійснює господарську чи іншу діяльність, пов'язану з вказаними в ч. 1 цієї статті речовинами. Дії службових осіб, які вчинили зловжи­вання службовим становищем або халатність, при вчиненні цьо­го злочину, якщо при цьому було спричинено суттєву шкоду державним чи громадським інтересам, слід кваліфікувати за су­купністю зі злочинами у сфері службової діяльності.

Частина 2 ст. 239 передбачає відповідальність за ті самі діян­ня, що спричинили загибель людей, їх масове захворювання або інші тяжкі наслідки.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 239 - штраф до двохсот неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення пра­ва обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 239 - обмеження волі на строк від двох до п'яти років або позбавлення волі на той самий строк, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися пев­ною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Порушення правил охорони надр (ст. 240). Предметом зло­чину є надра і корисні копалини, крім загальнопоширених.

Надра - це верхня частина земної кори, що розташована під поверхнею суходолу та дном водоймищ, у межах державних кор­донів, і простягається до глибин, доступних для їх добування.

До корисних копалин належать горючі речовини (нафта, при­родний газ), метали (залізна руда, мідь, свинець), а також вог­нетривкі ювелірні та інші загальнодержавного значення копа­лини. Їх перелік затверджено постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліків корисних копалин за­гальнодержавного та місцевого значень»¹.

Об'єктивна сторона злочину виражається в двох видах діянь: 1) у порушенні встановлених правил охорони надр; 2) у неза­конному видобуванні корисних копалин (окрім загальнопоши- рених).

Порушення встановлених правил охорони надр може поляга­ти в недотриманні строків видобування, місця, розміру і видів ко­палин та інших умов і правил, що забезпечують безпеку людей.

Незаконне видобування корисних копалин - це їх видобу­вання без відповідного дозволу, крім загальнопоширених (пісок, гравій, глина, галечник та ін.).

Кодекс України про надра в загальному вирішує питання про відповідальність за порушення законодавства про надра. Проте диференціації перерахованих в Кодексі порушень на зло­чини та адміністративні проступки не проведено.

Розмежування подібних правопорушень і злочинів відбу­вається за наслідками. Злочин вважається закінченим, якщо вчинено хоча б одне з діянь, вказаних у статті, і воно створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи довкілля.

З суб'єктивної сторони злочин може бути вчинено як умисно (умисел, як правило, непрямий), так і з необережності.

Суб'єктом порушення правил охорони надр може бути як службова, так і приватна особа. Якщо службова особа вчиняє при цьому зловживання службовим становищем, халатність або перевищення влади, — її дії кваліфікуються за сукупністю ста­тей 240 і злочину у сфері службової діяльності.

У частині 2 ст. 240 передбачено вчинення злочину на терито­ріях та об'єктах природно-заповідного фонду або повторно, або якщо він спричинив загибель людей, їх масове захворювання або інші тяжкі наслідки.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 240 - штраф до п'ятидесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до двох років; за ч. 2 ст. 240 - обмеження волі на строк від двох до п'яти років або позбавлення волі на той самий строк, із конфіскацією незаконно добутого і знарядь випробу­вань.

Безгосподарське використання земель (ст. 254). Об'єктив­на сторона цього злочину полягає в безгосподарському викорис­танні земель, якщо це спричинило тривале зниження або втрату їх родючості, виведення земель із сільськогосподарського оборо­ту, змивання гумусного шару, порушення структури ґрунту.

Суб'єктивна сторона цього злочину — умисел або необе­режність.

Суб'єкт злочину — особа, обов'язком якої є дбайливе став­лення до використання земель.

Покарання за злочин: за ст. 254 — штраф до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до двох років, або позбавлення волі на той самий строк, із позбавленням права обіймати певні посади або займа­тися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Забруднення атмосферного повітря (ст. 241). Предметом цього злочину є атмосферне повітря у відкритому просторі у межах території України.

Об'єктивна сторона злочину — це дія або бездіяльність щодо забруднення атмосферного повітря або зміни його природних властивостей, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи довкілля.

Забруднення — це, наприклад, токсичних або інших шкідли­вих речовин в атмосферу з перевищенням допустимих концент­рацій.

Інші зміни природних властивостей атмосфери — це зміна складу повітря в певній місцевості внаслідок будь-яких дослідів або дій із хімічними речовинами чи їх властивостями.

Суб'єктивна сторона злочину може полягати як в умисній, так і в необережній формі вини.

Суб'єктом є особа, яка досягла 16-ти років і на яку покладено обов'язок з дотримання спеціальних правил щодо недопущення забруднення або іншої зміни природних властивостей атмос­ферного повітря шкідливими для життя, здоров'я людей або для довкілля речовинами, відходами або іншими матеріалами про­мислового виробництва.

Частина 2 статті передбачає притягнення до кримінальної відповідальності у разі вчинення тих самих діянь, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 241 штраф від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на той самий строк або без такого; за ч. 2 ст. 242 — обмеження волі на строк від двох до п'яти років або позбавлення волі на той самий строк, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися пев­ною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

§ 4. Злочини у сфері водних ресурсів

Порушення правил охорони вод (ст. 242). Предметом цьо­го злочину є всі водні об'єкти та території України, що беруть участь у кругообігу вод і нерозривно пов'язані з довкіллям. Це — річки, озера, водосховища, канали, ставки, підземні води, дже­рела, морські затоки, протоки, лимани та інші водоймища, що розташовані на поверхні або під землею, включені та не вклю­чені до господарського обороту.

Об'єктивна сторона злочину виявляється в порушенні пра­вил охорони вод (водних об'єктів), якщо це спричинило забруд­нення поверхневих чи підземних вод і водоносних горизонтів, джерел питних, лікувальних вод або зміну їх природних влас­тивостей, або виснаження водних джерел і створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи довкілля.

Суб'єктивна сторона злочину — змішана форма вини, тобто умисел або необережність щодо порушення правил та необе­режність щодо наслідків.

Суб'єкт злочину — будь-яка особа, в тому числі службова.

У частині 2 ст. 242 передбачено відповідальність за ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель або захворювання лю­дей, масову загибель об'єктів тваринного і рослинного світу або інші тяжкі наслідки.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 242 — штраф від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлен­ня права обіймати певні посади чи займатися певною діяльні­стю на строк до п'яти років, або обмеження волі на той самий строк; за ч. 2 ст. 242 — обмеження волі на строк до п'яти років або позбавлення волі на той самий строк.

Забруднення моря (ст. 243). Об'єктивна сторона цього зло­чину визначається законом як забруднення моря і виявляється в таких двох формах: 1) у порушенні спеціальних правил із ма­теріалами чи речовинами, шкідливими для життя чи здоров'я людей або живих ресурсів моря; 2) у незаконному скиданні чи похованні вказаних матеріалів, речовин та відходів.

Важливе значення у визначенні об'єктивної сторони цього складу має така ознака, як місце вчинення злочину. Забруднення моря шляхом порушення спеціальних правил поводження з пев­ними речовинами, матеріалами, відходами здійснюється в межах внутрішніх морських або територіальних вод України, а забруд­нення шляхом незаконного скидання вказаних речовин і відходів, їх поховання - в межах внутрішніх морських територіальних вод України або у відкритому морі. До внутрішніх морських вод нале­жать води портів, заток, бухт, лиманів, береги яких повністю на­лежать Україні. Територіальні води — це морський пояс, який при­микає до сухопутної території України (шириною 12 морських миль). Відкрите море — це весь морський простір, який не вхо­дить у територіальні та внутрішні води України або іншої дер­жави і на який не поширюється нічий суверенітет.

Як наслідок вказаних дій необхідно встановити наявність за­бруднення моря і створення небезпеки для життя і здоров'я людей або живих ресурсів моря, чи можливість перешкоди законним ви­дам використання моря внаслідок вказаного забруднення.

Суб'єктивна сторона злочину передбачає змішану форму вини: щодо забруднення моря - умисел або необережність, щодо наслідків - необережність.

Суб'єкт злочину — будь-яка особа, частіше службова.

Частина 2 ст. 243 передбачає відповідальність за ті самі діян­ня, якщо вони спричинили загибель або захворювання людей, масову загибель об'єктів тваринного та рослинного світу або інші тяжкі наслідки.

Частина 3 ст. 243 передбачає по суті самостійний склад зло­чину.

Об'єктивна сторона цього складу виявляється в неповідом­ленні спеціально відповідальними за те особами морських та повітряних суден або інших засобів і споруд, що перебувають у морі, адміністрації найближчого порту України, іншому упов­новаженому органу чи особі, а у разі скидання з метою похован­ня - і організації, яка видає дозволи на скидання, інформації про підготовку або здійснення внаслідок крайньої потреби ски­дання чи невідворотні втрати ними в межах внутрішніх морсь­ких і територіальних вод України або у відкритому морі шкідли­вих речовин чи сумішів, що містять такі речовини понад вста­новлені норми, інших відходів, якщо це створило небезпеку для життя та здоров'я людей або живих ресурсів моря чи могло зав­дати шкоди зонам лікування і відпочинку або перешкодити іншим законним видам використання моря.

Суб'єктивна сторона цього злочину може бути у вигляді умис­лу або необережності.

Суб'єкт злочину — особа, спеціально відповідальна за своє­часне і достовірне повідомлення адміністрації про випадки скидання або поховання в морі шкідливих речовин, матеріалів, відходів.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 243 - штраф від трьохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років або позбавлення волі на той самий строк, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого; за ч. 2 ст. 243 - позбавлення волі на строк від двох років до п'яти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого; за ч. 3 ст. 243 - штраф від ста до двохсот неоподаткову­ваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права обій­мати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або обмеження волі на строк до трьох років.

Порушення законодавства про континентальний шельф України (ст. 244). Предметом цього злочину є континенталь­ний шельф України.

Континентальний шельф України - це поверхня і надра морського дна до глибини 200 м, що примикають до території України.

Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 статті, ха­рактеризується як дією, так і бездіяльністю і виражається: 1) у порушенні законодавства про континентальний шельф Украї­ни, що заподіяло істотну шкоду, а також 2) у невжитті особою, відповідальною за експлуатацію технологічних установок або інших джерел небезпеки в зоні безпеки, заходів для захисту жи­вих органів моря від дії шкідливих відходів або небезпечних ви­промінювань та енергії, якщо це створило небезпеку їх загибелі або загрожувало життю чи здоров'ю людей.

Суб'єктивна сторона злочину — порушення законодавства про континентальний шельф може бути вчинено умисно або з необережності.

Суб'єктом злочину за ч. 1 ст. 244 є громадяни України, а та­кож особи без громадянства.

У частині 2 ст. 244 передбачено відповідальність за дослі­дження, розвідування, розробку природних багатств та інші ро­боти на континентальному шельфі України, які проводяться іноземцями, якщо це не передбачено договором між Україною і заінтересованою іноземною державою, згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України або спеціальним до­зволом, виданим у встановленому законом порядку.

Суб'єктом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 244, можуть бути тільки іноземці.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 244 - штраф від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на строк до двох років, із конфіскацією всіх знарядь, якими користувалася винувата особа для вчинення злочину або без такої; за ч. 2 ст. 244 - штраф від п'ятидесяти до ста неоподатковуваних міні­мумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців, із конфіскацією обладнання.

§ 5. Злочини у сфері лісокористування, захисту рослинного та тваринного світу

Знищення або пошкодження лісових масивів (ст. 245).

Предметом цього злочину є лісові масиви, зелені насадження навколо населених пунктів, уздовж залізниць або інші такі самі насадження.

Лісові масиви - це значні за площею земельні ділянки, зай­няті лісом, що являють собою сукупність землі, рослинності (де­рева, чагарники), тварин, мікроорганізмів та інших компонентів, які за своїм розвитком біологічно впливають один на одного та на довкілля.

З об'єктивної сторони злочин полягає у знищенні або пошкод­женні лісових масивів, зелених насаджень навколо населених пунктів, уздовж залізниць або інших таких насаджень вогнем чи іншим загальнонебезпечним способом.

Під знищенням розуміється повна загибель лісового масиву, припинення його існування, пошкодження — це його часткова загибель.

Суб'єктивна сторона злочину припускає наявність вини у вигляді прямого або непрямого умислу або необережності. Наяв­ність умислу щодо наслідків може свідчити про здійснення іншо­го, більш небезпечного злочину.

Суб'єктом злочину може бути особа, яка досягла 16-ти років.

У частині 2 цієї статті передбачено відповідальність за ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей, масову за­гибель тварин або інші тяжкі наслідки.

Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 статті, ви­ражається в умисній вині щодо дії та умислу або необережності щодо наслідків. Якщо загибель людей охоплювалася умислом винного (прямим або непрямим), дії повинні кваліфікуватися як за статтею 245 КК, так і за статтями про вбивство (статті 115, 121 КК).

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 245 - обмеження волі на строк від двох до п'яти років або позбавлення волі на той самий строк; за ч. 2 ст. 245 - позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.

(ст. 252). Предметом цього злочину є території, взяті під охоро­ну держави, та об'єкти природно-заповідного фонду. До них належать такі об'єкти природи, які становлять велику наукову, історичну цінність, а також цінність у лікувально-оздоровчому плані. Наприклад, Нікитський ботанічний сад у Криму, Трос- тянецький парк у Сумській області, Дніпровські пороги в За­порізькій області, Володимирська гірка в Києві.

До об'єктів природно-заповідного фонду належать території та об'єкти систематичного нагляду, проведення комплексних досліджень і вивчення природних процесів та явищ, а також розробки наукових основ охорони довкілля.

Об'єктивна сторона злочину виявляється в знищенні чи по­шкодженні зазначених територій.

Знищення передбачає повну ліквідацію природного об'єкта, що становить комплекс природних цінностей, або основної його частини, внаслідок чого природний об'єкт припиняє існувати в науковому, оздоровчому або культурно-освітньому значенні.

Пошкодження означає приведення природного об'єкту в ча­сткову непридатність, якщо він значно втрачає своє вказане значення і не може бути використаний повною мірою.

Суб'єктивна сторона цього злочину — прямий або непрямий умисел.

Суб'єкт злочину — будь-яка особа.

У частині 2 ст. 252 передбачено відповідальність за ті самі дії, вчинені шляхом підпалу або іншим загальнонебезпечним способом, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 252 — штраф від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 252 — позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років.

Незаконна порубка лісу (ст. 246). Предметом злочину є ліс, тобто дерева і чагарники в природному стані, які невідокрем- лені від коріння і зростають у всіх лісах, незалежно від їх харак­теру, а також у заповідниках, на територіях і об'єктах природ­но-заповідного фонду або в інших лісах, що особливо охоро­няються.

Порубка дерев у містах, селищах, інших населених пунктах (у парках, садах, на вулицях, на територіях підприємств, у при­дорожніх смугах тощо) не охоплюється ознаками цього злочи­ну і може бути кваліфіковано як викрадення чужого майна. За­готівля поваленого вітром лісу (буреломного) розглядається як самоуправство. Викрадення зрубаної деревини є злочином проти власності.

Об'єктивна сторона злочину виражається в незаконній по­рубці лісу, тобто це усі випадки відділення дерев і чагарників, які є в лісі, від кореня, незалежно від використовуваних засобів і способів (сокира, пилка чи інші предмети). Незаконною виз­нається порубка лісу без відповідного дозволу (лісопорубного квитка чи ордера). Закінченим злочин є з моменту, коли дерева зрубано і цим заподіяно істотну шкоду.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Суб'єкт - будь-яка особа.

Покарання за злочин: за ст. 246 - штраф від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на той самий строк з конфіскацією незаконно добутого.

Порушення законодавства про захист рослин (ст. 247). Об'єктивна сторона цього злочину характеризується порушен­ням правил, установлених для боротьби зі шкідниками і хворо­бами рослин, та інших вимог законодавства про захист рослин, настанням унаслідок цих порушень тяжких наслідків і причин­ного зв'язку між порушенням правил і наслідків.

Поняттям рослин охоплюються не тільки живі їх види, що виростають, а й насіннєвий або посадочний матеріал (насіння, цибулини, бульби), а так само відповідна сільськогосподарська продукція (зерно, плоди, тощо)^[78].

Тяжкими наслідками може бути визнано заподіяння значної матеріальної шкоди, зараження хворобами або загибель знач­ної частини площ лісу тощо.

Суб'єктивна сторона злочину: щодо порушення — умисел або необережність, щодо наслідків — тільки необережність.

Суб'єкт злочину — будь-яка особа.

Покарання за злочин: за ст. 247 - штраф до ста неоподаткову­ваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до двох років.

Незаконне полювання (ст. 248). Полювання — це висліджу­вання з метою здобичі, переслідування і сама здобич (відлов, відстріл диких птахів та звірів). До полювання прирівнюється також перебування в мисливських угіддях із мисливськими об'єктами, рушницями чи іншими знаряддями здобичі, а також із здобутою продукцією.

Предметом незаконного полювання є дикі звірі та птахи, що перебувають у стані природної волі, а також утримуються в напіввільних умовах або у неволі в межах угідь державних мис­ливських господарств, і які належать до так званого державно­го мисливського фонду.

Об'єктивна сторона злочину полягає у вчиненні таких дій:

1) порушення правил полювання, якщо воно заподіяло істот­ну шкоду;

2) незаконне полювання в заповідниках або на інших тери­торіях та об'єктах природно-заповідного фонду;

3) полювання на звірів, птахів чи інші види тваринного світу, що занесені до Червоної книги України.

Полювання у заборонений час - це полювання в час, коли його повністю заборонено або стосується лише тих звірів або птахів, на яких полювати заборонено саме в цей проміжок часу, а також полювання в заборонених місцях - де воно заборонено взагалі або може проводитися лише за спеціальним дозволом, наприк­лад заповідники.

Суб'єктивна сторона цього злочину - умисел або необе­режність.

Суб'єктом цього злочину є будь-яка особа. Службові особи, що вчинили незаконне полювання з використанням свого служ­бового становища, відповідають за ч. 2 ст. 248.

У частині 2 ст. 248 передбачено відповідальність за полю­вання, вчинене службовою особою з використанням службово­го становища, або за попередньої змовою групою осіб, або спо­собом масового знищення звірів, птахів чи інших видів тварин­ного світу, або з використанням транспортних засобів, або особою, раніше судимою за цей злочин.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 248 - штраф до ста неоподат­ковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років, із конфіскацією знарядь і засобів полю­вання та всього добутого; за ч. 2 ст. 248 - штраф від ста до двох­сот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обме­ження волі на строк до п'яти років, або позбавлення волі на той самий строк, із конфіскацією знарядь і засобів полювання та всього здобутого.

Незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом (ст. 249). Предметом цього злочину є риби різноманітних видів (прісні та морські), водні тварини (дельфіни, креветки, кальмари, восьминоги, раки, краби), що перебувають у стані природної волі, а також деякі морські рос­лини (водорості та трави), які мають промислове значення для виробництва добрив, медичних препаратів і продуктів харчу­вання. Незаконна ловля таких водних тварин, як видра тощо, кваліфікується як незаконне полювання.

Дії осіб, винних у незаконному вилові риби, добуванні вод­них тварин, які вирощуються різними підприємствами та орга­нізаціями в спеціально обладнаних або пристосованих водой­мах, або заволодіння рибою, водними тваринами, відловлени- ми цими організаціями або які перебувають у розплідниках, вольєрах диких тварин, птахів, підлягають кваліфікації як вик­радення чужого майна.

Об'єктивна сторона злочину виражається в незаконному зай­нятті рибним, звіриним або іншим водним добувним промис­лом, якщо воно заподіяло істотну шкоду.

Суб'єктивна сторона злочину виражається у формі умислу.

Суб'єктом злочину є будь-яка особа.

Частина 2 ст. 249 статті визначає незаконними ті самі діяння, що передбачені ч. 1, якщо вони вчинені способом масового зни­щення риби, звірів чи інших видів тваринного світу або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею.

Для встановлення істотної шкоди необхідно враховувати вартість, екологічну цінність, кількість здобутого, а також розмір шкоди, заподіяної довкіллю.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 249 - штраф до ста неоподат­ковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років, із конфіскацією знарядь та засобів про­мислу та всього здобутого; за ч. 2 ст. 249 - штраф від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або об­меження волі на строк до трьох років або позбавлення волі на той самий строк, із конфіскацією знарядь та засобів промислу та всього добутого.

Проведення вибухових робіт з порушенням правил охо­рони рибних запасів (ст. 250). Предметом злочину є риба або дикі водні тварини, що перебувають у стані природної волі. Опосередковано до предмета цього складу злочину можна відне­сти й охоронюване законом середовище проживання риби та диких водних тварин.

Склад злочину є формальним — для настання кримінальної відповідальності за проведення вибухових робіт із порушенням правил охорони рибних запасів не потрібно настання шкідливих наслідків, достатньо самого факту вибуху і створення небезпе­ки заподіяння шкоди запасам риби або диким водним тваринам.

Суб'єктивна сторона складу злочину - умисел або необе­режність.

Суб'єкт злочину - будь-яка особа.

Покарання за злочин: за ст. 250 — штраф до п'ятдесяти неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк від двох до п'яти років, або позбавлення волі на строк до трьох років.

Порушення ветеринарних правил (ст. 251). Об'єктом зло­чину є екологічна безпека в галузі ветеринарної медицини.

Предметом злочину є тварини (сільськогосподарські, до­машні, дикі, в тому числі домашня і дика птиця, хутрові, лабо­раторні, зоопаркові, циркові, риба, раки, молюски, жаби, бджо­ли, шовкопряди тощо, а також сперма, зиготи, запліднена ікра, інкубаційні яйця, ембріони та ін.); продовольча сировина тва­ринного походження (м'ясо, молоко, яйця, яєчна маса, риба і рибопродукти, тваринні жири, печінка, інші м'якотні субпро­дукти, пішні, кров, продукти бджільництва та інші продукти, які використовуються для виготовлення харчових продуктів); корма тваринного походження (білок тваринного походження, в тому числі мука м'ясного п'ясна, риба, кров'яна, кісткова, м'я­со - кісткова, живі корма для риби тощо); кормові добавки (фер­ментні препарати, білки, амінокислоти, вітаміни, мікро- і мікро­елементи, кормові дріжджі та їх суміші) та ін.

Наслідками злочину є поширення епізоотії, тобто заразли­вих хвороб тварин, що відрізняються безперервністю та масо­вістю епізоотичного процесу (наприклад, ящур тощо), або інші тяжкі наслідки (наприклад, велика пошесть тварин чи птахів, масова загибель риби, дичини, бджіл, захворювання людей від хвороб, спільних для людей та тварин тощо).

Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 251, харак­теризується наявністю трьох обов'язкових ознак:

а) діяння (дія або бездіяльність) - порушення ветеринарних правил;

б) суспільно небезпечні наслідки - поширення епізоотії або спричинення тяжких наслідків;

в) причинний зв'язок між порушенням ветеринарних пра­вил та вказаними наслідками.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом або необережністю: щодо самого діяння - порушення ветери­нарних правил, а щодо його наслідків - необережною формою вини.

Суб'єкт злочину - будь-яка особа.

Покарання за злочин: за ст. 251 - штраф від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлен­ня права обіймати певні посади чи займатися певною діяльні­стю на строк до п'яти років, або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на той самий строк.

Познавательные статьи:



Где возникла философия и почему?

Относительная высота сжатой зоны бетона

Сущность проекции Гаусса-Крюгера и использование ее в геодезии

Тарифы на перевозку пассажиров