Розвиток процесу самоорганізації суспільства: утворення неформальних організацій в Україні.
Станом на 24 червня 1989 р., в Україні діяли 47 тисяч неформальних самодіяльних об'єднань. За напрямками діяльності вони поділялися на:
- а) громадсько-політичні – 6957;
- б) культурно-історичні – 1460;
- в) екологічні –1946; г) художньо-розважальні – 10859;
- д) спортивно-технічні – 4239;
- е) колекційні – 685. 20 найбільш численних були яскраво політизовані (Українська Гельсінська спілка, Українська народно-демократична ліга, "Меморіал", "Спадщина", "Громада", Всеукраїнське товариство репресованих, Товариство анархо-синдикалістів та ін.). 5 громадських організацій відверто дотримувалися націоналістичних тенденцій (Український культурологічний клуб, "Просвіта" та ін.).
Яскравим свідченням зближення інтересів української інтелігенції та неформалів стало створення республіканських організацій Товариства української мови, Меморіалу та Зеленого світу. Простежимо це на прикладі виникнення першої з них.
Наприкінці 1989 р. ряд громадських організацій виявили бажання об'єднати свої зусилля для спільної боротьби проти тоталітарного режиму і відродження незалежності України.
18 листопада 1989 р. в Києві відбулася нарада, у якій взяли участь представники РУХу, Меморіалу, Української Гельсінської спілки, Української студентської спілки та інших демократичних угрупувань. Було ухвалено рішення про створення передвиборчого Демократичного блоку України. Учасники наради узгодили спільну декларацію, яка закликала до:
- 1) досягнення реального політичного та економічного суверенітету України;
- 2) створення багатопартійної системи;
- 3) утвердження засад багатоукладної економіки (включно з приватною власністю);
- 4) прийняття нової Конституції України, узгодженої з міжнародними пактами про права і свободи людини.
Активну діяльність проводили неформальні громадські організації у регіонах. У червні 1989 р. в Тернополі об'єднали свої зусилля осередки Народного Руху України та товариства "Меморіал". У спільному циркулярі до міськкому партії містилися такі вимоги:
- а) не провадити заходів щодо засудження дисидентів;
- б) відмінити постанову міськкому партії про несумісність перебування членів КПУ у Народному Русі;
- в) надавати Руху, “Меморіалу”, іншим організаціям приміщення для зборів, співочого поля, парків для заходів.
Рух в цей період ще діяв як єдина організація. У жовтні 1990 р., коли відбулися другі Всеукраїнські збори Народного Руху України, серед його членів інженерно-технічні працівники, службовці, наукова та творча інтелігенція становили 68 відсотків.
|
