Мы поможем в написании ваших работ!
ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
|
Національний рух опору на західноукраїнських землях др. Пол. 40-х – 50-х рр.
Єдиним серйозним суперником для радянської влади в Україні залишався повстанський рух у західному регіоні. В травні 1945 р. була опублікована «Декларація Проводу ОУН», що закликала продовжувати боротьбу проти більшовиків, покладаючись на власні сили. На початку літа повстанці змінили воєнну тактику. Великі підрозділи були переформовані у дрібніші → дислокувалися у лісових масивах. У сільській місцевості було розбудовано широку мережу підпільних боївок (10-15 чол.). Створено ієрархію нелегальних структур у вигляді станиць, кущів, районних, над районних, обласних, крайових проводів. Влітку більшовицьке керівництво кинуло проти повстанців частини армії, які поверталися з Заходу після перемоги над Німеччиною. Однак втомлені війною війська не виявили великої боєздатності – частина червоноармійців підпала під ідейний вплив УПА.
УПА вела активну пропагандистську діяльність серед населення. Найбільший резонанс викликала мітинги. Не відмовлялися повстанці і від такого ефективного методу боротьби як рейди. У червні 1945 р. кінний відділ УПА на чолі з Н.Семенюком рейдував у Житомирській обл. – звільнили три ешелони в’язнів, яких везли до сибірських концтаборів. На поч. осені останні фронтові частини відійшли із західного регіону УРСР. Оунівці чинили масові напади на демобілізованих воїнів Червоної армії. Продовжувалися відкриті бої УПА з військами НКВС. Одним із головних своїх завдань командування УПА вважало зрив більшовицьких лісозаготівель. Вирішальним у боротьбі з повстанським рухом радянське керівництво вважало 1946 р. На 10 лютого були заплановані вибори до Верховної Ради СРСР. Було підписано договір про перехід кордону радянськими та чехословацькими прикордонниками для переслідування УПА. МВС України 16 січня очолив спеціаліст з боротьби з українським національно-визвольним рухом Т.Строкач. 1 лютого було опубліковано заклик до УПА прийти з повинною. Однак великою мірою, придушування партизанського руху полягало в тому, щоб не допустити до повстанців постачання, позбавити їх підтримки населення. Рішенням Кремля населені пункти Житомирської, Рівненької, Камянець-Подільської, Волинської, Львівської, Тернопільської, Дрогобицької, Чернівецької та Закарпатської областей було блоковано військами. Від 10 до 20 січня 1946 р. у всіх селах розташовувалися військові постійні гарнізони.
Наприкінці 1946 р. Українська Головна Визвольна Рада приймає рішення про докорінну реорганізацію УПА, суть якої полягала в демобілізації частини повстанців, відправці певної кількості вояків на Захід і організації підпілля з найстійкіших і найвитриваліших людей. Зрозумівши ілюзорність своїх сподівань на радянсько-американську війну, ОУН і командування УПА на поч. 1947 р. переходять до тактики партизанської війни невеликими групами, широкої підпільної боротьби, саботажу, антирадянської пропаганди, індивідуальних терористичних акцій проти представників правлячого режиму. У квітні 1947 р. польській уряд за погодженням з урядом СРСР провів операцію під кодовою назвою “Вісла”. ЗО тис. польських солдатів оточили бази УПА і в запеклих боях знищили або захопили багато з них. До 1952 р. ОУН-УПА, як масова організація, перестала існувати. Надії керівництва ОУН-УПА на радянсько-американський конфлікт, який, як вони сподівались, міг би дозволити відродити державність України, не виправдалися.
|
