Повоєнна відбудова в Україні та її особливості.

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 12 из 52Следующая ⇒

У роки Другої світової війни економіка України зазнала величезних втрат. За офіційними даними, прямі матеріальні збитки, понесені Українською РСР, досягали 285 млрд руб. (у довоєнних цінах). Матеріальні втрати УРСР становили 42% від загальних збитків СРСР. Однак найвідчутнішими, найтяжчими були людські втрати: у війні загинув кожний п’ятий-шостий мешканець України. У всіх галузях промисловості, сільського господарства, у сфері освіти, науки, культури, охорони здоров’я відчувалась нестача кваліфікованих спеціалістів. Відмітною ознакою цього періоду стала посилена міграція населення, пов’язана, зокрема, з демобілізацією і поверненням евакуйованих і мобілізованих громадян.

Уже в останні роки війни намітився перехід економіки СРСР на «мирні рейки». Почалася відбудова багатьох фабрик і заводів, було відновлено третину виробничих потужностей промисловості. У промисловості УРСР частка виробництва засобів виробництва стала ще більшою, а частка виробництва предметів споживання відчутно скоротилася, ледь перевищуючи половину довоєнного рівня. Влада надавала першочергове значення відновленню основних галузей важкої промисловості – паливної, енергетичної, металургійної та ін. Чималі зусилля були спрямовані на відбудову нафтової промисловості. У Дрогобицькій і Станіславській областях відновилася робота частини нафтопромислів, газолінових і нафтоперегінних заводів. Значна увага зверталася на відродження електроенергетики – Дніпровської гідроелектростанції.

На рубежі 1945–1946 рр. було ліквідовано союзні наркомати танкової промисловості, боєприпасів, мінометного озброєння й утворено наркомати транспортного і сільськогосподарського машинобудування, машинобудування та приладобудування. Поряд з цим вжито інших заходів, спрямованих на реорганізацію управління, переведення економіки в режим мирного будівництва. У березні 1946 р. Верховна Рада СРСР ухвалила Закон про четвертий п’ятирічний план на 1946–1950 рр. Його основні завдання полягали в тому, щоб «відбудувати постраждалі райони країни, відновити довоєнний рівень промисловості і сільського господарства і потім перевищити цей рівень у значних розмірах». Згідно з законом, потрібно було забезпечити насамперед відбудову й розвиток важкої промисловості та залізничного транспорту, а також добитися піднесення сільського господарства і виробництва предметів споживання, що дозволило б перевищити довоєнний рівень національного доходу і народного споживання, здійснити дальший технічний прогрес у всіх галузях господарства, досягнути високих темпів соціалістичного нагромадження. Такий підхід закріпив суттєві диспропорції в розвитку господарства УРСР, що поглибилися в період Другої світової війни, насамперед між промисловістю і сільським господарством, а також промисловістю групи А і групи Б.

Відбудова господарства України йшла досить успішно. Протягом кількох років вдалося підняти з руїн вугільну промисловість, запустити шахти Донбасу. На кінець четвертої п’ятирічки в українській частині Донбасу, з урахуванням нових шахт, було відновлено довоєнну потужність галузі.

У 1947–1948 рр. було відкрито перші вугільні пласти у Львівсько-Волинському кам’яновугільному басейні. Згодом тут почалося будівництво шахт. Відбудовувалася нафтова промисловість Прикарпаття. Проводилися нові розвідувальні роботи на Бориславщині. З 1948 р. почалося зростання видобутку нафти, але довоєнних показників досягнуто не було. У четвертій п’ятирічці в Україні було створено газову промисловість.

Значні кошти були спрямовані на індустріалізацію західних областей УРСР. Відбувалася реконструкція традиційних галузей промисловості, зокрема, нафтодобувної та газової – на Львівщині, лісової і лісопильної – на Закарпатті. Відбудова підприємств, що випускали товари народного споживання, йшла значно повільніше. У роки четвертої п’ятирічки, як і в попередній період, розвиток промисловості групи Б істотно відставав від поступу важкої індустрії. Певну роль у господарському житті відігравали військовополонені.

Певну роль у відбудові і дальшому розвитку радянського господарства відіграло залучення репарацій. Після війни в порядку відшкодування збитків було демонтовано і вивезено до СРСР понад 5,5 тис. німецьких і японських підприємств. Це були заводи і фабрики різного профілю, у тому числі металургійні, машинобудівні, приладобудівні, суднобудівні, хімічні, авіаційні, артилерійські, радіотехнічні, оптико-механічні, деревообробні, рибоконсервні, м’ясопереробні, молокопереробні, овочепереробні й ін.

Особливо скрутне становище склалося в сільському господарстві України. За роки війни була підірвана матеріальна база виробництва. Істотно зменшилися посівні площі, врожайність і валові збори сільськогосподарських культур. на селі гостро стояла проблема робочої сили: серед працездатного населення 80% становили жінки, широко застосовувалась дитяча праця. Надзвичайно важким залишалося матеріальне становище селянства, яке працювало в радгоспах і колгоспах за символічні трудодні. На розвиток сільського господарства виділялися значно менші кошти, ніж на піднесення важкої індустрії.

Завдяки зусиллям селянства протягом четвертої п’ятирічки сталися певні господарські зрушення: було зміцнено матеріально-технічну базу колгоспів і радгоспів, зокрема збільшено парк тракторів, перевищено довоєнні показники у виробництві цукрових буряків, жита, кукурудзи, м’яса, яєць, наблизилося до рівня 1940 р. виробництво молока і картоплі, піднімалися зруйновані війною села. Проте загалом сільське господарство залишалось у вкрай занедбаному стані.

 

⇐ Предыдущая78910111213141516Следующая ⇒

Поделиться:

Познавательные статьи:



Коммуникативные барьеры и пути их преодоления

Рынок недвижимости. Сущность недвижимости

Решение задач с использованием генеалогического метода

История происхождения и развития детской игры