Дніпропетровський національний університет

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 10 из 23Следующая ⇒

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені О. Гончара

Економічний факультет

Кафедра економічної теорії

МІКРОЕКОНОМІКА

конспект лекцій

Укладачі: Щеньова В.Б., к.е.н., доц.

Лакей І.М., ст. викладач

Дніпропетровськ 2009

Мікроекономіка як наука. Предмет і метод макроекономіки.

Мікроекономіка поряд з макроекономікою є двома складовими економічної теорії. Економічна теорія — це суспільна наука про використання обмежених ресурсів для максимального задоволення необмежених матеріальних потреб суспільства. Економічну теорію можна визначити як науку про вибір суспільством раціональних способів використання ресурсів для задоволення своїх потреб сьогодні і у майбутньому.

Економічна наука використовує два рівні аналізу: макроекономічний і мікроекономічний.

Поділ економічної теорії на макроекономіку та мікроекономіку є доволі умовним. Обидві складові аналітичної економії вивчають попит, пропозицію, ціни, рівновагу, але роблять це на різних рівнях аналізу. Тобто, такий поділ залежить не від масштабу явищ, а від погляду на ці явища.

Макроекономіка — це наука, яка досліджує національну економіку й оперує такими агрегатними показниками, як валовий внутрішній продукт (ВВП), чистий національний продукт (ЧНП), національний дохід (НД), загальний рівень зайнятості, сукупний попит тощо. Макроекономіка розглядає економіку в цілому, не звертаючи уваги на агрегати, її завданням є з’ясування загальної схеми структури економіки і зв’язків між різними агрегатами, що складають економіку в цілому.

Мікроекономіка вивчає окремі економічні одиниці. Вона оперує поняттями „галузь”, „фірма”, „домогосподарство”, використовуючи такі показники, як виробництво і ціна конкретного товару, витрати окремої фірми чи сім’ї, попит і пропозиція на окремий товар тощо.

Предметом вивчення мікроекономіки є закономірності поведінки та прийняття рішень первинних економічних одиниць — домогосподарств і фірм, а також особливості формування через їхню взаємодію структур вищого порядку — ринків окремих благ і галузей. Інакше кажучи, Мікроекономіка вивчає економічну поведінку виробників, споживачів, власників виробничих та фінансових ресурсів, а також функціонування різноманітних типів ринкових структур та окремих галузей промисловості.

Мікроекономіка вивчає окремі економічні одиниці і формує погляд на всю економіку з точки зору цих одиниць.

Мікроекономіка- це наука про прийняття рішень, що вивчає поводження окремих економічних суб'єктів. Її основними проблемами є:

o ціни й обсяги випуску і споживання конкретних благ;

o стан окремих ринків;

o розподіл ресурсів між альтернативними цілями.

Мікроекономікавивчає відносні ціни, тобто співвідношення цін окремих благ, у той час як абсолютний рівень цін вивчає макроекономіка.

Безпосереднім предметом мікроекономіки є: економічні відносини, пов’язані з ефективним використанням обмежених ресурсів; прийняттям рішень окремими суб’єктами економіки в умовах економічного вибору.

Водночас помилкою є вважати, що між предметами макро- і мікроекономіки існує чітка межа. Багато проблем є об’єктами обох ділянок економічної науки.

Сучасна мікроекономіка складається з чотирьох частин. Перша частина присвячена аналізові закономірностей утворення споживчого попиту. У цій частині мікроекономіки розвиваються теорії граничної корисності. В другій частині мікроекономіки аналізується пропозиція в першу чергу з погляду вивчення поводження окремої фірми і формування її витрат у конкретних ринкових умовах. Третя частина присвячена аналізові співвідношення попиту та пропозиції в залежності від різних форм ринків (ринків досконалої або недосконалої конкуренції). У четвертій частині - теорії розподілу - аналізуються ринки і проблеми ціноутворення факторів виробництва.

Предметом вивчення мікроекономіки є закономірності поведінки та прийняття рішень первинних економічних одиниць — домогосподарств і фірм, а також особливості формування через їхню взаємодію структур вищого порядку — ринків окремих благ і галузей. Інакше кажучи, Мікроекономіка вивчає економічну поведінку виробників, споживачів, власників виробничих та фінансових ресурсів, а також функціонування різноманітних типів ринкових структур та окремих галузей промисловості.

Мікроекономіка вивчає окремі економічні одиниці. Вона оперує поняттями „галузь”, „фірма”, „домогосподарство”, використовуючи такі показники, як виробництво і ціна конкретного товару, витрати окремої фірми чи сім’ї, попит і пропозиція на окремий товар тощо.

Мікроекономіка - це наука про прийняття рішень, що вивчає поведінку  окремих економічних суб'єктів. Її основними проблемами є:

- ціни й обсяги випуску і споживання конкретних благ;

- стан окремих ринків;

- розподіл ресурсів між альтернативними цілями.

Безпосереднім предметом мікроекономіки є: економічні відносини, пов'язані з ефективним використанням обмежених ресурсів; прийняття рішень окремими суб'єктами економіки в умовах економічного вибору.

У мікроекономіці особливе значення має вивчення наступних питань:

- економічна поведінка людей, що закріплюється в адекватних інститутах і суспільних структурах. Як ключові інститути виступають ринок, власність і держава;

- прийняття економічними суб'єктами рішень і реалізація ними відповідних економічних дій;

- проблема вибору одного з альтернативних варіантів використання ресурсів;

- вона порушує питання про рідкісність і благ і їх обмеженість.

Головна задача економічних суб'єктів Мікроекономіки полягає у тому, щоб здійснити економічний вибір, обумовлений обмеженістю ресурсів. У будь-якому суспільстві обмеженість ресурсів змушує робити вибір з метою вирішення наступних питань:

- що виробляти і в якому обсязі;

- яким чином виробляти обрані види благ;

- для кого виробляти, хто отримає вироблений продукт;

- який обсяг ресурсів використовувати для поточного споживання і який - для майбутнього.

Сучасна мікроекономіка вивчає, як вирішуються вищезгадані чотири основних питання.

Мікроекономіка є абстрактною фундаментальною наукою, яка служить основою для розвитку прикладних економічних наук. мікроекономіка виконує наступні функції.

Пізнавальна функція. Мікроекономіка досліджує сутність економічних явищ і процесів, відкриває закони, яким підпорядкована економічна діяльність. Завдяки цій функції мікроекономіка озброює людство необхідними знаннями у сфері дії ринку.

Методологічна функція.  Суть цієї функції зводиться до того, що мікроекономіка є теоретико-методологічною базою для усіх прикладних економічних наук. Саме вона здійснює опрацювання методів та засобів наукового дослідження ринкового механізму.

Світоглядна функція полягає у тому, що мікроекономіка формує певний стиль мислення, впливає на сприйняття, розуміння, оцінку економічних процесів, а отже, визначає світогляд людей.

Практична функціяполягає в розробці рекомендацій щодо підвищення ефективності економічної діяльності, застосування принципів раціонального господарювання і управління виробництвом, обґрунтуванні економічної політики держави.

 Прогностична функція. Ця функція в економічній літературі виділяється відносно недавно й пов’язана з особливостями функціонування сучасної економіки й зростанням важливості прогнозування економічного розвитку. Суть ї полягає у тому, що мікроекономіка розробляє наукові та методологічні основи передбачення перспектив економічного розвитку у майбутньому.

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Тактические действия в защите

История Олимпийских игр

История развития права интеллектуальной собственности