Рис.7.  Концепція любовних стилів взаємин Р.Стернберга

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 64 из 64

Рис.7.  Концепція любовних стилів взаємин Р.Стернберга

Професор Гавайського університету Е.Гатфілд, досліджуючи природу любові-пристрасті, вважає, що в основі цього феномену є біологічне збудження. Викид у кров адреналіну, супроводжує сплески різних емоцій та підсилює пристрасть. Загалом збудження в ситуації перемоги, успіху може означати радість, у ворожій ситуації – гнів, а в романтичній – пристрасну любов. З цієї точки зору любов-пристрасть – це психологічний стан, що є наслідком збудження, викликаного привабливою людиною.  Згідно двохфакторної теорії емоцій, біологічнезбудження, яке посилюється певним ярликом (візуальний образ, жива людина) породжує емоцію (рис. 7).

Рис. 7. Виникнення емоції згідно двохфакторної теорії емоцій

Згідно двохфакторної теорії, збудження, викликане будь-яким джерелом, підсилює пристрасть, якщо немає ніяких перешкод для того, щоб приписати частину цього збудження романтичному стимулу. Соціальні психологи Д.Даттон та А.Арон (1974)перевірили цей висновок шляхом польового експерименту[105]. Вони попросили привабливу молоду жінку підходити до молодих чоловіків після того, як вони закінчували перехід по вузькому, хиткому мосту завдовжки 135 метрів. Міст звисав над бурхливою річкою на висоті близько 70 метрів. Жінка просила кожного чоловіка допомогти їй заповнити опитувальника. Коли він закінчував роботу, вона записувала йому своє ім'я і номер телефону, кажучи, що він може подзвонити їй, якщо хоче дізнатися деталі проекту, над яким вона працює. Більшість брала записку, а половина з тих, хто узяв її, подзвонили їй. У другому польовому експерименті чоловіки, до яких підходили після того, як вони закінчували перехід по коротшому та надійнішому мосту дзвонили рідко. У третьому експерименті чоловіки, до яких після переходу підвісним мостом підходив чоловік, дзвонили також рідко.

Результати першого польового експерименту Дантона та Арона засвідчили, що фізичне збудження підсилює романтичні почуття. Інші експериментатори перевірили, що аналогічним чином діють трилери, катання на «американських гірках», фізичні вправи, які підсилюють атракцію. Однак екстремальні ситуації швидкоплинні. Новизна, сильна взаємна зацікавленість, любовне хвилювання поступово спадає. Якщо близьким відносинам судилося тривати, то вони  якісно змінюються: стають рівнішими, спокійнішими, хоч і зберігають романтичне забарвлення. Е. Гатфілд назвала такі відносини любов'ю-дружбою, які можуть тривати впродовж життя.

Коли романтичні почуття згасають, їм на зміну нерідко приходить розчарування; частіше за інших його жертвою стають ті, хто вважав подібну любов важливою як для укладення шлюбу, так і для його стабільності в майбутньому. Окремі автори вважають, що різке збільшення розлучень в індивідуалістській західній культурі, що спостерігається за останні десятиріччя, частково пояснюється поширеністю суспільної філософії якості життя. З одного боку, люди відчувають потребу таких сильних позитивних відчуттів як романтична любов, з іншого боку її підтримувати впродовж тривалого часу доволі важко. Представники колективістських культур меншою мірою схильні зосереджуватися на особистих почуттях і приділяють більше уваги практичним аспектам соціальних зв'язків.

Прив’язаність. Сердечна прив’язаність людини до людини є віссю, навколо якої обертається людське життя. Дослідники порівняли природу прив’язаності та любові, на яких ґрунтуються  близькі взаємини: між батьками і дітьми, друзями, подружжям чи закоханими. Було з’ясовано, що типам прив’язаностей, заснованих на любові, властиві загальні риси: люди розуміють і підтримують один одного, вони цінують сусідство один одного, радіють можливості бути разом. Пристрасній любові властиві деякі додаткові риси: фізичний потяг, переживання винятковості зв’язку, безмежне захоплення предметом пристрасті.

Психологи розрізнюють такі типи прив’язаностей : міцну прив’язаність (прообраз близьких відносин у дитини з батьками). Такі дорослі здатні підтримувати тривалі любовні зв'язки, що приносять задоволення. Самодостатні люди демонструють стриману прив’язаність. В дитинстві  вони не виявляють ні великого хвилювання через розлуку з близькими, ні бурхливої радості від зустрічі з ними. Зростаючи, такі діти перетворюються в дорослих, схильних якомога менше вкладати у відносини з іншими людьми, перебувати з ними у тривалих відносинах. Найменше людей демонструють тривожну прив’язаність. Підростаючи, тревожно-амбівалентні діти не дуже довіряють таким, хто їх оточує, а тому робляться ревнивими та поводяться як власники. Вони можуть регулярно сваритися з однією особою і гнівно реагують під час обговорення конфліктних ситуацій. ґендер

Ґлобалізація та зміни безпосередніх людських взаємин. Сучасний етап ґлобалізації характеризується високим рівнем розвитку інформаційних технологій, що провадить за собою серйозні зміни в структурі виробництва, розподілу товарів та послуг, у комунікаційних процесах. Термін „ґлобалізація” означає масштабні зміни, процеси, які відбуваються в економіці, політиці, культурі та національних спільнотах сучасного світу. Ці процеси трансформують старий порядок і прагнуть створити новий світоустрій. Безоцінковий стосунок до процесу ґлобалізації практично неможливий, адже для нього притаманні як позитивні так і неґативні тенденції. Східно-європейські  науковці, зокрема О.Ліповська[106], у своїх працях зауважують, що ґлобалізаційні технології репрезентують нову систему вартостей, яка впливає на традиційні, духовно-моральні засади ґендерних взаємин. Крім цього збільшується час та енергія, яка затрачається на використання нових інформаційних та телекомунікаційних технологій. Натомість ущільнюється сфера емоційного, духовного спілкування між членами родини.

Користувачів Інтернету на початку ХХІ ст. було близько 600 мільйонів, а кількість відвідин «сайтів знайомств» досягла 5,6 мільйонів. Деякі дослідники вважають, що «дружні і романтичні відносини, що зав'язалися в Інтернеті, мають більше шансів продовжитися, ніж реальні. У одному з своїх досліджень вони також з'ясували, що, спілкуючись з тими, з ким познайомилися в Інтернеті, люди поводяться природніше, чесніше. Незнайома особа, з якою досліджувані розмовляли менше півгодини в режимі онлайн, викликала у них більшу симпатію, ніж той, з ким вони стільки ж часу спілкувалися особисто. Цікаво, що вони приходили до цього висновку тоді, коли, не підозрюючи про це, в обох випадках розмовляли з тою самою людиною. У реальному житті респонденти говорили психологам-інтерв’юерам, що для них віртуальні друзі не менш реальні, важливі, близькі, ніж «реальні» друзі.

 Віртуальне спілкування за допомогою комп'ютера не є адекватною заміною реальних взаємин. Віртуальні романи не рівноцінні реальним романтичним відносинам. У Інтернеті не має значення ні зовнішність, ні місце проживання, ні вік, ні расова приналежність,  важливим є спільні  інтереси та етичні цінності. Інтернет дозволяє людям бути самими собою, але, з іншого боку, він також дає можливість прикинутися тим, ким насправді не є людина, іноді – заради сексуальної експлуатації.

Все частіше дослідники (психологи, психотерапевти) зустрічаються у своїй практиці з проблемою Інтернет-залежності у дорослих та молоді, що обмежує сферу їх безпосереднього спілкування та взаємодії. З’явилися сфера віртуальних знайомств, ба більше – віртуальних церков, у яких можна одружитися чи висповідатися. Послаблення автентичних родинних стосунків породжує функціональне існування людини, що, у свою чергу, продукує соціальну відчуженість та самотність. 

Отже, близькі, тривалі взаємостосунки є невід'ємною складовою щасливого життя. Постсучасність накладає відбиток на сферу тривалих, сімейних взаємин. В силу різних обставин люди переїздять з місця на місце, живуть наодинці (особа-сінґл), розлучаються і змінюють партнерів, замінюють реальні близькі стосунки віртуальними сурогатами. У постіндустріальному суспільстві відбувається трансформація ґендерних ролей, коли взаємостосунки ніби відображають утопію соціальної рівності, в якій обидва партнери ведуть підрахунок взаємних послуг. Та все ж, за спостереженнями психологів та соціологічними опитуваннями більшість людей розвиває та оберігає свої близькі взаємини, відчуває потребу  духовно-душевної спорідненості, яку забезпечує сім’я.

 Запитання для самоперевірки

1. Що таке конфлікт, і які його типи?

2. Як в лабораторіях моделюються суспільні дилеми?

3. Які пропонуються соціально-психологічні способи розв’язання соціальних дилем?

4. Що є джерелом конфлікту, згідно експерименту М.Шерифа?

5. Які існують стратегії примирення? 

6. Які ви знаєте дотичні проблеми соціальної психології та правосуддя?

7. Що таке когнітивне інтерв’ю?

8. Які дотичні проблеми соціальної психологія та медицини?

9. Які ви знаєте соціально-психологічні дослідження самотності та соціальної тривоги?

10. Які ви знаєте соціально-психологічні дослідження міжособистісних стосунків?

11. Що означають поняття афіліація,  атракція,  антиципація взаємодії?

12. Як впливає глобалізація на зміни людських взаємин?

Література

· Вовк А.О. Апробація програми групових психокорекційних занять для профілактики і подолання екзистенціальної фрустрації у студентів // Педагогіка і психологія професійної освіти. – 2005. – № 6, – С.132-142.

· Глэдью Б.А., Дилэйни Г.Д. Гендерные различия в восприятии привлекательности мужчин и женщин в барах // Пайнс Э., Маслач К. Практикум по социальной психологии. – СПб.: Питер Ком, 2000. – С.413-430.

· Грабовська С., Равчина Т. Конфлікти без насильства. Посібник / За ред. Шведи Ю.Р.– Львів: Фонд „Європа-Україна”, 2001.–193 с.

· Пилат Н. Проблема конфліктності людських стосунків у ракурсі філософсько-соціологічних та психологічних інтерпретацій // Соціогуманітарні проблеми людини. – 2005. – № 1, – С.119-127.

· Майерс Д. Социальная психология в модулях. – СПб.: Пройм Еврознак, 2005.–308 с.

· Семиченко В.А. Психология социальных отношений. К.: Магістр, 1999.

· Тэйлор Ш.Э. Социальное познание и здоровье // Пайнс Э., Маслач К. Практикум по социальной психологии. – СПб.: Питер Ком, 2000. – С. 487-505.

· Уэллс Г.Л., Луус Э. Полицейские опознания как эксперименты: Социальная методология как основа для правильного проведения опознаний // Пайнс Э., Маслач К. Практикум по социальной психологии. – СПб.: Питер Ком, 2000. – С.505-521.

· Koshmanova, T. S., Carter, C. C., & Hapon, N. P. (2003) Crisis-response discourse of prospective teachers. Academic Exchange Quarterly, Washington, 7.4, 250-256.

[1]  Цит. за Майерс Д. Социальная психология. – СПб.: Питер Ком, 1998.–C.227.

[2] Mika  S. Psychologija społeczna. – Warszawa: PWN, 1982. – 322 s.

[3] Митина О.В. исследование женского гендерного поведения в социальном и кросскультурном аспектах// Общественные науки и современность.–1999.–№1.–С.179-191.

[4] Argyle, M.& Henderson M. The anatomy of relationships.–London: Heinenmann, 1985.

[5] LaFromboise,T., Coleman,H.L.K.& Gerton, J. Psychological impact of biculturalism: Evidence and theory //Psychological Bulletin, 1993, 114, 395-412.

[6] Пайнс Э., Маслач К. Практикум по социальной психологии. – СПб.: Питер Ком, 2000. – С. 199.

[7] Хамитов Н. Пределы мужского и женского: введение в метаантропологию. – К.: Наукова думка, 1997. – 176 с.

[8] Єжов О.Н. Гендерные различия в восприятии жизненых событий // Социокультурный анализ жизненых отношений. – Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1998. – С.93-97.

[9]Дороднова Е.В. Гендерные различия в восприятии окружающей среды // Социокультурный анализ жизненых отношений. – Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1998. – С.146-156.

[10] Archer J. Sex differences in social behavior // American Psychologist, 51, 2000, p.909-917.  

[11] Иванова Е. О гендерных особенностях памяти // Гендерные исследования. – Харьков: ХЦГУ, 1999. – № 3. – С.242-253.

[12] Хубер Дж. Теория гендерной стратификации //Антология гендерной теории.– Минск: Пропилен, 2000. – С.77-99.

[13] Берн Ш. Гендерная психология. – СПб. : Прайм- Еврознак, 2001. – С. 310-315.

[14] Каган В.Е. Когнитивные и эмоциональные аспекты гендерных установок у детей 3-7 лет // Вопросы психологии. – 2000. – № 1. – С.68-87.

[15] BussD.M. The strategies of human mating/ American Scientist, 82, 1994, p.238-249.

[16] Семиченко В.А. Психология социальных отношений. К.:Магістр, 1999.

[17] Sterlau j.(red.naukowy) Psychologija. Podręcznik akademicki. Jednostka w spoleczenstwie i elementy psychologii stosowanej . .– Gdańsk: Gdańskie Wydawnictwo Psychologiczne, 2000.– С. 187.

[18] Аронсон Э., Уилсон, Эйкерт Р. Социальная психология. Психологические законы поведения человека в социуме.– СПб: Прайм Еврознак; М.: Олма-Пресс, 2004.– С. 250.

[19] Милграм С. Экспериментальная социальная психология.– СПб: Питер, 2000.– С.126.

[20] Милграм С. Проблемы исследования подчинения: ответ Баумринг // Пайнс Э., Маслач К. Практикум по социальной психологии. – СПб.: Питер Ком, 2000. – С. 53.

[21] Чалдини Р. Социальное влияние. – СПб.: Питер Ком, 1998.– 338 с.

[22] Майерс Д. Социальная психология. – СПб.: Питер Ком, 1998.–C.304.

[23] Чалдини Р., Коник Д., Нейберг С. Агрессия: Лидерство. Альтруизм. Конфликт. Группы. –СПб: Прайм Еврознак, 2002. – С.24.

[24] Aronson E. Psychologija społeczna. Serce a umysł.– Poznań: Zysk, 1997.

[25] Чалдини Р., Коник Д., Нейберг С. Агрессия: Лидерство. Альтруизм. Конфликт. Группы. –СПб: Прайм Еврознак, 2002. – С.166 .

[26] Деснев Любен. Психологія малой группы.–М: Прогресс, 1984.– 198 с.

[27] Ойстер Кэрол. Социальная психология групп. – СПб.: Пройм Еврознак; М.: Олма-Пресс, 2004.– С.114 .

[28] International   Lab our Office (2005‘s report).

[29]Варій М.Й.Соціальна психіка нації. – Львів: СПОЛОМ, 2002. – 184 с.

[30] Андреєва Г. М. Социальная психология. – М.: Аспект Пресс, 1996.– С.155.

[31] Koshmanova, T. S., Hapon, N. P., & Carter, C. C. Extreme social situations in the narratives of Ukrainian teacher candidates // Teaching and Teacher Education, Washington, 23 (4), 2007.–Р.215-225.

[32] Фромм Э. Человеческая ситуация. – М.: Смысл, 1995, –245 с.

[33] Агеев В.С. Межгрупповое взаимодействие.– М., 1990.–С.239.

[34] Лебон Г. Психология масс. – Мн.: Харвест, М.: АСТ, 2000. – 320 с.

[35] Парыгин Б.Д. Основы социально-психологической теории. – М., 1971.–С.263.

[36] Штомпка П. Социология социальных изменений. М., 1996.

[37] Смелзер Н. Социология. – М.: Феникс, 1994. – 687 с.

[38] Скотна Н. Особа в розколотій цивілізації: освіта, світогляд, дії.– Українські технології, 2005.– С. 196-199.

[39] Андреева Г. М. Социальная психология. – М.: Аспект Пресс, 1996.– С.191.

[40] Современная зарубежная социальная психология. Тексты. Под ред. Г.М.Андреевой, Н.Н.Богомоловой, Л.А.Петровской. – М: МГУ, 1984. – С.78.

[41] Кули Ч.Х.Человеческая природа и социальный порядок.– М.: Авторское издание, 2000.–312 с.

[42] Морено Я.-Л. Социометрия: Экспериментальный подход и наука об обществе.– М.: Академический проект, 2001. – 416с.

[43] Робер М.А., Тильман Ф. Психология индивида и группи. М.: Прогресс,1998.– С.198.

[44] Кричевский Р.Л., Дубовская У.М. Психология малой группы: теоретический и прикладной аспекты. – М.: Изд. МГУ,1991.

[45] Шибутани Т. Социальная психология. / Пер. с англ. М.: Прогресс, 1968.–С.246.

[46] Лутошкин А.Н. Эмоциональные потенциалы коллектива. – Кострома, 1988.

[47] Sterlau j. (red.naukowy) Psychologija. Podręcznik akademicki. Jednostka w spoleczenstwie i elementy psychologii stosowanej.– Gdańsk: Gdańskie Wydawnictwo Psychologiczne, 2000.– s.188.

[48] Майерс Д. Социальная психология. – СПб.: Питер Ком, 1998.– С.362.

[49] Aronson E. Psychologija społeczna. Serce a umysł.– Poznań: Zysk, 1997.– S.35.

[50] Майерс Д. Социальная психология. – СПб.: Питер Ком, 1998.– С.366.

[51] Там само.

[52] Wojciszka B.Psychologija postaw i ocen..– Gdańsk: Gdańskie Wydawnictwo Psychologiczne, 2001.– s.73

[53] Зимбардо Ф., Лайпе М. Социальное влияние. СПб.: Питер, 2000.– С.32.

[54]Jarymowicz M. Studia nad spostrzeganiem relacji ja-inni: tozsamość, indywiduacja, przynalezność, Wroclaw, 1988. –С.89.

[55] Sterlau j. (red.naukowy)Psychologija. Podręcznik akademicki. Jednostka w spoleczenstwie i elementy psychologii stosowanej . .– Gdańsk: Gdańskie Wydawnictwo Psychologiczne, 2000.– s.189.

[56] Майерс Д. Социальная психология. – СПб.: Питер Ком, 1998.– С.378.

[57] Пайнс Э., Маслач К. Практикум по социальной психологии. – СПб.: Питер Ком, 2000. – С.382.

[58] Чалдини Р. Социальное влияние. – СПб.: Питер Ком, 1998.– С.197.

[59]Janis, I. L. Counteracting the adverse effects of concurrence-seeking in policy-planning groups// Theory and research perspectives/ In H.Brandstatler, J.H. Davis, & G.Stoccker-Kreichgauer (Eds.),Group decision making. New York: Academic Press, 1982.– P.317-322.

[60]Janis, I. L. Counteracting the adverse effects of concurrence-seeking in policy-planning groups// Theory and research perspectives/ In H.Brandstatler, J.H. Davis,& G.Stoccker-Kreichgauer (Eds.),Group decision making. New York: Academic Press, 1982.– P.317-322.

[61] Cialdini R. Wywieranie wpływu na ludzi. Teoria i praktyka.– Gdańsk: Gdańskie Wydawnictwo Psychologiczne, 1994.– s.178.

[62]  Berry,J.W., & Kalin,R. Multicultural and ethnic attitudes in Canada: An overview of the 1991 national survey // Canadian Journal of Behavioral Science, 27,1995, p.301-320.

[63] Майерс Д. Социальная психология. – СПб.: Питер Ком, 2002.– С.438.

[64] Папич Ж. Национализм, война, гендер. Экс-феминность и экс-маскулинность экс-граждан экс-Югославии // Гендерные исследования. – М.: Человек & Каръера, 1999. – № 2 (1/1999). – С.5-24.

[65] Kwiatkowska A. Toźsamość a spoleczne kategoryzacje..–Warszawa : PNN, 1999. - s.123.

[66] Hapon N. Gender and Education: Psychological Research of Students’ Imaginations // European Integration through Education. Traditions the Present and the Future / Ed.R.Kucha.- Lublin:  Maria Curie-Sklodowska Uniwersytety Press, 2004.– P.523-529.

[67] Glick, P., & Fiske, S.T. The ambivalent sexism inventory: Differentiating hostile and benevolent sexism. Journal of Personality and Social Psychology, 70, 1996, 491-512. 

[68] Оксамитна С. Ґендерні відносини крізь призму громадської думки в Україні і світі // Ґендерна перспектива / Упор. В. Агеєва. – К.: Факт, 2004 . – С.135-148.

[69] Матьє Н.-К. Він – культура, вона – натура? // Ї. – 2000. – Ч. 17. –С.5.

[70] Mohanram R. Black Body. Woman, Colonialism and Space. – London; Minmeapolis: University of Minnesota Press, 1999. – 328 p.

[71] Braidotti R. Patterns of Dissonance. Cambrige: Polity Press. – New York: Roultedge, 1991. – 315 p.

[72] Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности. – СПб.: Питер Пресс, 1997. – С. 431- 479.

[73] Майерс Д. Социальная психология. – СПб.: Питер Ком, 1998.– С.481-482.

[74] Бэрон Р., Ричардсон Д. Агрессия. – СПб.: Питер Ком, 1997.

[75] Хьелл Л.,Зиглер Д. Теории личности. –СПб. Питер Пресс, 1997. –С. 374-405.

[76] Sterlau j. (red.naukowy) Psychologija. Podręcznik akademicki. Jednostka w spoleczenstwie i elementy psychologii stosowanej. Т.3.– Gdańsk: Gdańskie Wydawnictwo Psychologiczne, 2000.– s.146-164.

[77] Коннор Дэниэль Агрессия и антисоциальное поведение у детей и подростков. – СПб.: Пройм Еврознак; М.: Олма-Пресс, 2004.– 288 с.

[78] Джонсон Д. Соціальна психологія. Тренінг міжособистісного спілкування. – К.: Академія, 2003.– 288 с.

[79] Патнам Р. Творення демократії: Традиції громадянської активності в сучасній Італії. – К.: Основи, 2001. – 302 с.

[80] Чалдини Р. Социальное влияние. – СПб.: Питер Ком, 1998.– 338 с.

[81] Милграм С. Опыт городской жизни: психологическое исследование // Пайнс Э., Маслач К. Практикум по социальной психологии. – СПб.: Питер Ком, 2000. – С.283-296.

[82] Дарли Д.М., Бэтсон Д.К. «Из Нерусалима в Иерихон»: исследование ситуационных и диспозиционных переменных, влияючих на оказание помощи // Пайнс Э., Маслач  К. Практикум  по социальной психологии. – СПб.: Питер Ком, 2000. – С.456-469.

[83] Чалдини Р., Кенрик Д., Нейберг С. Агрессия: Лидерство. Альтруизм. Конфликт. Группы. –СПб: Прайм Еврознак, 2002. – С.476-4777.

[84] Личная ответственность и альтруизм у детей // Пайнс Э., Маслач К. Практикум по социальной психологии. – СПб.: Питер Ком, 2000. – С.470-485.

[85] Айзен Э.М., Левин П.Ф. Влияние хорошего настроения на оказание помощи : печенье и доброта// Пайнс Э., Маслач К. Практикум по социальной психологии. – СПб.: Питер Ком, 2000. – С.470-485.

[86] Sterlau j. (red.naukowy) Psychologija. Podręcznik akademicki. Jednostka w spoleczenstwie i elementy psychologii stosowanej. Т.3.– Gdańsk: Gdańskie Wydawnictwo Psychologiczne, 2000.– Rozdzial 46. Uleganie prosbom. – s.187-198.

[87] Eagly, A.H.,& Crowley, M. Gender and helping behavior: A meta-analytic review of the social psychological literature //Psychological Bulletin, 100, 1986, p.283-308.

[88] Патнам Р. Творення демократії: Традиції громадянської активності в сучасній Італії. – К.: Основи, 2001. – 302 с.

[89] Sherif M. In common predicament: Social psychology of intergroup conflict and cooperation. –Boston: Houghton Mifflin,1966. 

[90] Ролз Дж. Політичний лібералізм / Пер з англ. – К.: Основи, 2000. – 386 с.

[91] Koshmanova, T. S., Carter, C. C., & Hapon, N. P. (2003) Crisis-response discourse of prospective teachers. Academic Exchange Quarterly, Washington, 7.4, 250-256.

[92] Loftus, E.F. The reality of repressed memory// American Psychologist, 48, 1993, p.518-537.

[93] Уэллс Г.Л., Луус Э. Полицейские опознания как эксперименты: Социальная методология как основа для правильного проведения опознаний // Пайнс Э., Маслач К. Практикум по социальной психологии. – СПб.: Питер Ком, 2000. – С. 505-521.

[94] Майерс Д. Социальная психология в модулях. – СПб.: Пройм Еврознак, 2005.–308 с.

[95] Rosenhan D.L. On being sane in insane places //Science, 179, 1973, p. 250-258.

[96] Тэйлор Ш.Э. Социальное познание и здоровье // Пайнс Э., Маслач К. Практикум по социальной психологии. – СПб.: Питер Ком, 2000. – С. 487-505.

[97] Хамитов Н. Пределы мужского и женского: введение в метаантропологию. – К.: Наукова думка, 1997. – 176 с.

[98] Тэйлор Ш.Э. Социальное познание и здоровье // Пайнс Э., Маслач К. Практикум по социальной психологии. – СПб.: Питер Ком, 2000. – С. 487-505.

[99] Вовк А.О. Апробація програми групових психокорекційних занять для профілактики і подолання екзистенціальної фрустрації у студентів // Педагогіка і психологія професійної освіти, №6, 2005.–с.132-142.

[100] Семиченко В.А. Психология социальных отношений. К.:Магістр, 1999.

[101] Buss D.M. The strategies of human mating/ American Scientist, 82, 1994, p.238-249.

[102] Aronson E. Psychologija społeczna. Serce a umysł.– Poznań: Zysk, 1997.

[103] Lewicki Р. Self-image  bias in person perception // Journal of Personality and Social Psychology, 48, 1985,   p.563-574.

[104] Глэдью Б.А., Дилэйни Г.Д. Гендерные различия в восприятии привлекательности мужчин и женщин в барах // Пайнс Э., Маслач К. Практикум по социальной психологии. – СПб.: Питер Ком, 2000. – С.413-430.

[105] Даттон Д. Дж., Эйрон А.П. Повышенная сексуальная аттракция при сильной тревоге // Пайнс Э., Маслач К. Практикум по социальной психологии. – СПб.: Питер Ком, 2000. – С.413-430.

[106] Липовская О. Глобализация и гендер: взгляд с восточной стороны // Гендерные исследования. – Харьков: ХЦГИ, 2000. – № 3 – С.318 -324.

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Организация работы процедурного кабинета

Области применения синхронных машин

Оптимизация по Винеру и Калману