Рис.6. Релігійність особи та учасництво в доброчинних організаціях

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 55 из 64Следующая ⇒

Дослідник громадянської активності в сучасній Італії Роберт Патнам проаналізував дані про громадські організації 22 типів (клуби за інтересами, професійні асоціації, громади самопомочі тощо). Згідно нього, що причетність людей до релігійних громад найтісніше корелює з такими формами громадянської активності, як участь у виборах, в суді присяжних, участь в проектах, що реалізовуються за місцем проживання, добродійність[88]. Це означає, що релігійність особи впливає не лише на її участь в доброчинних акціях, а й на участь в інших соціально значущих заходах.

Отже, вияв допомоги в критичній ситуації значною мірою обумовлений ситуативними чинниками. У будь-якій критичній ситуації у міру збільшення числа очевидців зменшується вірогідність того, що кожний з них окремо: а) зверне увагу на інцидент, б) зможе інтерпретувати його як нещасний випадок і  в) візьме на себе відповідальність за адекватні дії.

Психологи дослідили обставини, що впливають на надання допомоги людиною: а) наявні приклади альтруїстичної поведінки оточуючих; б) відсутність дефіциту часу. Мають значення і такі особистісні чинники, як настрій. Люди, що переживають почуття провини, більш схильні до допомоги; тим самим вони хочуть заспокоїти свою совість або повернути втрачену самоповагу. Люди, що перебувають в сумному настрої, теж готові прийти на допомогу. Проте тенденція «поганий настрій–добрі справи» менше стосується дітей, оскільки  задоволення від допомоги іншим є результатом подальшої їх соціалізації та дорослішання. Гарний настрій теж спонукає людей до звершення доброчинів.

На відміну від ситуаційних чинників і настрою особистісні якості не детермінують альтруїзму. Персонологічні опитувальники та тести не мають достатніх прогностичних можливостей визначення схильності до альтруїзму. Однак психологи визначили характерні ознаки поєднань особистісних якостей, які роблять людей схильними до альтруїзму. Такими є емоційні, емпатичні та соціально активні люди, особи з високим рівнем самоконтролю, чутливі до очікувань інших.

Результати останніх досліджень свідчать також про те, що вплив ґендеру на вияв альтруїзму залежить від ситуації. Було також досліджено, що релігійні особи присвячують більше часу не лише локальним формам допомоги ( хворим, бідним, самотнім тощо), а й участі в акціях за соціальну справедливість, ніж їх нерелігійні товариші. Відтак релігійність особи впливає її участь в доброчинних акціях та інших соціально значущих заходах.

Суб’єкти, що отримують допомогу. Соціальних психологів зацікавило питання, кому найчастіше люди схильні допомагати. Були проведені польові експерименти, які з’ясували значимість для давця допомоги ґендерних особливостей одержувача допомоги та його подібності (фізичної, статусної) з ним.

Ґендерні особливості одержувача допомоги. Норма соціальної відповідальності спонукає допомагати тим, хто понад усе потребує підтримки і заслуговує її. Чи робляться жінки частіше одержувачами допомоги, оскільки вони сприймаються більш залежними?  Це питання зацікавило Е.Іглі і М.Кроулі, які провели 35  польових експериментів. В них вони порівнювали ставлення людей до жертв чоловічої і жіночої статі. Чоловіки частіше допомагають жінкам, що потрапили в біду. Жінки в рівній мірі чуйні по відношенню як до чоловіків, так і до жінок. Жінки не тільки одержують більше пропозицій допомоги, але і частіше звертаються за нею.

Схожість. Люди більш схильні допомагати тим, хто схожий на них (особливо внутрішньо). Соціальні психологи у різних країнах проводили експерименти як зовнішній вигляд людини, одяг впливає на бажання їй допомогти. Представники субкультури охочіше реаґували на прохання допомогти особі, яка мала на собі атрибутику їхнього молодіжного руху. Покупці в магазинах Шотландії менш охоче виконували прохання розміняти гроші, якщо нею була людина у футболці зі слоганом сексуальної меншини. У деяких дослідженнях була виявлена схильність на користь власної раси, етнічної групи, віку. Однак інші дослідники не знаходили такої схильності.

Навчання альтруїзму. Люди, які живуть чи прагнуть жити у громадянському суспільстві, розуміють цінність альтруїзму та необхідність його поширення. Щоб альтруїзм посилився слід запобігати виключенню будь яких груп: расових, етнічних, національних, ґендерних, вікових) з контексту дії моральних цінностей. Історично моральне  виключення (моральна ексклюзія) окремих груп була ганебною практикою для багатьох країн світу, слугувала соціальній несправедливості, дискримінації та геноциду. Тому треба навчати моральній інклюзії, тобто сприйняттю окремої групи людей в ціннісній системі координат, яка поширюється на всі решта групи і гарантує їм рівні можливості.

        З психологічної точки зору посилення просоціальної поведінки людей є нелегким, але реалістичним завданням. Перший крок на шляху до соціалізації альтруїзму полягає у формуванні громадянської позиції, почуття „єдиної сім’ї”, де люди мають моральні зобов'язання один перед одним. Моральна інклюзія є передумовою соціалізації альтруїзму.

      Другим кроком є прищеплення норм альтруїстичної поведінки, зверненість людини до  існуючих прикладів (історичних, літературних, буденних), зразків альтруїзму. Подібна «просоціальна ціннісна орієнтація» призводить до того, що люди з одних груп поступово виявляються включеними в коло інших, за кого вони несуть моральну відповідальність, кому допомагають і про кого піклуються.  

Третім кроком є нейтралізація ефекту надоправдання. Це означає, що, винагороджуючи людей за те, що вони зробили б і без зовнішньої винагороди, підривається їх внутрішня доброчинна мотивація. Відмова, там, де це можливо від винагород чи погроз дозволяє людям знаходити внутрішні мотиви для здійснення добрих справ і одержуватимуть від цього задоволення.

Отже, результати психологічних досліджень вказують на можливість посилення альтруїстичного спектру просоціальної поведінки людини. По-перше, необхідно нейтралізувати ті чинники, які перешкоджають наданню допомоги. Це означає, що необхідно підвищувати відчуття власної відповідальності за надання допомоги іншим, зокрема як свідків кризових ситуацій. По-друге, слід навчити альтруїзму. Результати вивчення впливу на людей прикладів просоціальних вчинків в реальному житті, в засобах масової інформації свідчать про їх великі можливості.

Познавательные статьи:



Психологические особенности спортивного соревнования

Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации

Занятость населения и рынок труда

Социальный статус семьи и её типология