Соціальна-психологія та медицина 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Соціальна-психологія та медицина

Поиск

Соціальна психологія зробила певний внесок у справу вдосконалення процесу побудови суджень та прогнозів у галузі психології здоров’я. Клінічні судження як будь-який інший продукт професійного мислення є одночасно соціальними судженнями.  Відтак вони не є відмінними від усіх відомих різновидів та ефектів соціального мислення, розглянутих у темі „Види соціального мислення”. Людські судження, зокрема професійні почасти не вільні від ілюзорних взаємозв’язків, самонадіяності, що є результатом „хіндсайту” та діагнозів, що самопідтверджуються.

Ілюзорні взаємозв’язки, хіндсайт, діагнози, що самопідтверджуються. Ілюзорне мислення може короткочасно бути притаманним кожному, не залежно від професії людини. Недоліки теоретичного аналізу можуть спіткати кожного. Це може трапитись з психологами, які вірять, що результати певного теста взаємозв’язані з виявленими сиптомами. Дійсно, застосування комплексу тестів буде прогностичним. Однак використання лише одного, наприклад, тесту „Намалюй людину” дозволить отримати дуже слабі кореляції дослідження, відтак висновок професіонала буде заґрунтованим на ілюзорних взаємозв’язках.

Широкого резонансу у медичних колах отримав експеримент Девіда Розенхана, результати якого були опубліковані у 1973 році в американському часописі „Наука”[95]. Результати експерименту містили вражаючий приклад помилки інсайту, здійсненої персоналом психіатричної клініки. Розенхан та семеро його співпрацівників звернулися у психіатричний госпіталь із неправдивими скаргами на те, що „чують голоси”. Проте історію життя, свої емоційні стани вони описали чесно, і не демонстрували ніяких інших симптомів. Більшість з них отримали попередній діагноз „шизофренія” і провели в лікарні три тижні. Клініцисти вишукували в історії життя та у лікарняній поведінці „підсадних качок” такі приклади, які б підтверджували та пояснювали діагноз. Найцікавіше було те, що після експерименту Розенхан повідомив персонал госпіталю про те, що буцімто знову кілька псевдопацієнтів спробують лягти до них у госпіталь. Коли пройшло три місяці він попросив персонал здогадатися, хто із загальної кількості госпіталізованих (193 осіб) є „підсадною качкою”. В результаті такої установки персонал визнав понад 40 осіб з числа пацієнтів здоровими. Насправді серед цих 40 осіб не було жодної здорової людини.

Отже, соціальні психологи, які вивчають специфіку соціального мислення зауважили, що пояснення певного факту може призводити до помилок самонадіяності та помилок у медико-психологічних судженнях (самопідтверджуваних діагнозів). Вони також вказали на необхідність строгої перевірки інтуїтивних суджень, їх доповнення  науковими методами.

Соціальне пізнання та проблемна поведінка. Соціальні психологи зацікавилися особливостями когнітивних процесів, які супроводжують людську самотність, надмірну сором’язливість, тривожність, стани депресії. Відомо, що людей в стані депресії характеризує негативізм. Психологи Л.Ейла, Л.Ейбрамсон (1979) вирішили перевірити, що є характерним для людей в стані легкої депресії: спотворене сприйняття чи реалізм ? Дослідники попросили студентів у легкій формі депресії та у нормальному стані спостерігати, чи пов’язане натискуванням кнопки з появою світла. З’ясувалося, що особи з легкою депресією є більш точно контролювали цей зв’язок.  Інші психологи перевірили цю тенденцію поведінки низкою експериментів. Так був відкритий феномен депресивного реалізму, тенденції людей, що перебувають у сані легкої депресії, робити об’єктивні ( а не на користь власного Я) судження, атрибуції та прогнози.  Психолог Ш.Тейлор робить висновок, що люди в легкій депресії більш реалістичні у сприйнятті майбутнього, вони також беруть на себе відповідальність як за успіхи так і за власні невдачі[96]. 

В основі мислення людей в стані легкої депресії є атрибуція відповідальності. Понад 100 досліджень за участю 15.000 досліджуваних вказують на те, що  людям у стані легкої депресії більш  притаманний неґативний стиль пояснення. Стиль пояснення – це звиклий спосіб пояснення життєвих подій. Негативний, песимістичний, депресивний стиль пояснення приписує невдачі причинам стійким („Це триватиме завжди!”), глобальним ( „Мені у всьому не таланить”) та внутрішнім („Сама винна”) причинам. Результатом такого мислення є депресивне почуття безнадійності, яке згодом починає все сильніше впливати на думки (Рис.1). Ш.Тейлор та інші психологи приходять до висновку, що психічне здоров’я є результатом позитивної самооцінки, перебільшеного почуття контролю та нереалістичного оптимізму.

Психологи також дослідили, що індивідуалістський тип культури характеризується більшою кількістю людей, що переживають депресію. Навпаки, у східних культурах більш тісні

                               

 

                                                                  



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2024-06-27; просмотров: 42; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 216.73.216.196 (0.007 с.)