Форми безготівкових розрахунків, документальне і облікове їх відображення

↑

▷ Содержание

⇐ ПредыдущаяСтр 41 из 73Следующая ⇒

Загальні принципи організації безготівкових розрахунків здійснюються за допомогою таких форм розрахункових документів: платіжними дорученнями; платіжними вимогами-дорученнями; чеками; акредитивами; векселями; платіжними вимогами; інкасовими дорученнями.

Платіжне доручення – документ, який є письмово оформленим дорученням клієнта банку, що його обслуговує, на перерахування коштів зі свого рахунку. На суму оплачених банком платіжних доручень (на підставі виписок банку) кредитується рахунок ЗІ “Рахунки в банках” і дебетуються відповідно рахунки 63 “Розрахунки з постачальниками і підрядчиками”, 64 “Розрахунки за поатками і платежами”, 65 “Розрахунки за страхуванням” тощо.

Платіжна вимога -доручення – комбінований документ, який містить вимогу постачальника (одержувача) до покупця (платника) сплатити вартість поставленої йому за договором продукції (виконаних робіт, наданих послуг) та доручення платника банку перерахувати з його рахунку зазначену суму. Вимога приймається банком покупця тільки при наявності коштів на поточному рахунку і при його письмовій згоді/акцепті/ повністю чи частково оплатити платіжну вимогу – доручення.

Платіжні вимоги без акцепту використовуються при безспірному стягненні коштів у випадках передбачених чинним законодавством.

Чек – документ, що містить розпорядження власника рахунку (чекодавця) установі банку – емітента (банку, що видає чек або чекову книжку), яка веде його рахунок сплатити чекодержателю (отримувачу коштів за чеком) зазначену в чеку певну суму коштів. На суму ліміту придбаної чекової книжки робиться запис по дебету рахнка 313 “Інші рахунки в банку в національній валюті”, субрахунок “Розрахункові чекові книжки і розрахункові чеки” в кореспонденції з кредитом рахунка ЗІ “Рахунки в банках” (при придбанні чекової книжки за рахунок власних коштів) або рахунка 601 “Короткострокові кредити банків у національній валюті” (при придбанні чекової книжки за рахунок кредиту.

На суму виписаних підприємством і оплачених банком розрахункових чеків, пред’явлених до оплати за товари і послуги, роблять запис по Дту 63 “Розрахунки з постачальниками і підрядчиками”, 93 “Витрати на збут” тощо і Кт 313 (субрахунок “Розрахункові чекові книжки розрахункові чеки”).

Невикористаний залишок ліміту чекової книжки зараховується на поточний рахунок підприємства або спрямовується на погашення заборгованості по позичці, що відображається записом по Дту 31 “Рахунки в банках” або 601 “Короткострокові кредити банків у національній валюті” і Кту 313 “Інші рахунки в банку в національній валюті” (субрахунок “Розрахункові чекові книжки і розрахункові чеки”).

На підприємстві видані під звіт чекові книжки відображаються записом по Дту 372 “Розрахунки з підзвітними особами” і Кту 685 “Розрахунки з іншими кредиторами”. При поданні посадовими собами звіту на суму використаних чеків робиться зворотний запис: Дт 685 і Кт 372. На суму одержаних розрахункових чеків у рахунок оплати за реалізовані товари і послуги роблять запис по Дт 331 “Грошові документи в національній валюті” і Кт 36 “Розрахунки з поупцями і замовниками”. При одержанні виписки банку про зарахування на його рахунок грошових коштів по розрахункових чеках робиться запис по Дт ЗІ “Рахунки в банках” і Кт 331 “Грощові документи в національній валюті”.

Векселями вважається письмово оформлене зобов’язання векселедавця сплатити, після настання терміну, певну суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Розрізняють прості та переказні векселя.

Приакредитивній формірозрахунків підприємство-покупець перераховує кошти в установу банку за місцем знаходження постачальника для наступної оплати товарів, що підлягають відвантаженню на адресу покупця на умовах, визначених в акредитивній заяві. Вказані кошти зберігаються на акредитиві до виконання постачальником своїх зобов’язань перед покупцем. Акредитиви можуть відкриватися як за рахунок власних коштів, так і за рахунок кредитів банку і призначені для розрахунків тільки з одним постачальником.

Після закінчення строку акредитив закривається, а невикористаний залишок коштів перераховується на поточний рахунок покупця або спрямовується на погашення банівського кредиту (якщо аредитив було виставлено за рахунок кредиту банку), що оформляються записом по Дту ЗІ “Рахунки в банках” або 601 “Короткострокові кредити банків у національній ваюті” і Кту рахунка 33 “Інші рахунки в банку в національній валюті

№ _40_ Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість згідно з П(С)БО 10“Дебіторська заборгованість”

Принципи формування та обліку інформації про дебіторську заборгованість та вимоги щодо її розкриття у фінансовій звітності визначено у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість". Усі інші нормативні акти Міністерства фінансів України з бухгалтерського обліку стосовно дебіторської за­боргованості діють у частині, яка не суперечить П(С)БО 10 "Дебіторська заборго­ваність".

Згідно з П(С)БО 10 дебіторська заборгованість — це сума заборгованості дебіторів підприємства на певну дату.

Дебітори — юридичні та фізичні особи, які внаслідок мину­лих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів.

Дебіторська заборгованість виникає, головним чином, у результаті:

- відвантаження товарів, виконання робіт, надання послуг:

- перерахування грошових коштів як передоплати або авансу постачальникам чи підрядникам:

- перерахування грошових коштів як передоплати або авансу по інших операціях (наприклад, сплата авансових внесків або переплата по податках та обов'язкових платежах).

У П(С)БО 10 вказано, що дебіторська заборгованість може відноситися до складу активу, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх еконо­мічних вигод та може бути достовірно визначена її сума. Поточна дебіторська за­боргованість визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації про­дукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю.

Точніше момент виникнення дебіторської заборгованості за продукцію, това­ри, роботи, послуги описується П(С)БО 15 "Дохід". Згідно з цим Стандартом даний вид дебіторської заборгованості є активом, якщо виконуються такі умови:

• покупцеві передані ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продук­цію (товар, інший актив);

• підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);

• сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;

• є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського облі­ку дебіторська заборгованість поділяється на довгострокову і по­точну.

Довгостроковою дебіторською заборгованістю визнається та, яка не виникає у ході нормального операційного циклу і буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

До цього виду дебіторської заборгованості відносять суми заборгованості, утворені через інвестиційну, фінансову діяльність підприємства, а також внаслідок надзвичайних подій. При цьому строк погашення заборгованості повинен становити більше дванадцяти місяців. Якщо ж очікуваний строк погашення менше року, ця заборгованість відноситься до поточної.

Протягом терміну, початком виникнення якого вважається дата відпуску продукції, а кінцем - дата оплати покупцем раніше отриманої продукції на підприємстві постачальнику на суму реалізованої продукції буде існувати дебіторська заборгованість.

№ _41_ Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов”язання згідно з П(С)БО 11 “Зобов”язання”

Зобов'язання - це борги (заборгованість) підприємства, які виникають внаслідок придбання товарів та послуг в кредит, або кредити, які підприємство отримує для свого фінансування.

Методологічні вимоги до формування в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності інформації про зобов'язання, а також принципи відображення зобов'язань у фінансовій звітності визначає П(С)БО 11 "Зобов'язання".

  3 метою правильного ведення бухгалтерського обліку слід чітко розрізняти зобов'язання, групи яких виділені в П(С)Б011. Найтиповішим видом зобов’язань є кредиторська аборгованість. Кредиторська заборгованість – поточні зобовязання підприємства, що відображають його заборгованість перед господарськими партнерами по комерційних операціях по рахунках, прийнятих до оплати.

Виділяють наступні основні види кредиторської заборгованості підприємства:

- Кредиторська заборгованість за товари, роботи і послуги, строк оплати яких не настав;

- Кредиторська заборгованість за товари, роботи і послуги, не оплачені в строк;

- Кредиторська заборгованість по векселях виданих;

- Кредиторська заборгованість по авансах одержаних;

- Кредиторська заборгованість за розрахунками з бюджетом і з позабюджетних платежів;

- Кредиторська заборгованість зі страхування;

- Кредиторська заборгованість з оплати праці;

- Інші види кредиторської заборгованості;

За строками погашення зобов’язання поділяються на поточні і довгострокові.

Довгострокові зобов’язання – зобов’язання, на яке нараховуються відсотки і яке підлягає погашенню протягом 12 місяців від дати балансу.

Поточне зобов’язання – зобов’язання, яке буде погашено у процесі звичайного операційного циклу підприємства або має бути погашено протягом 12 місяців з дати балансу.

До довгострокових зобов’язань підприємства належать:

- Довгострокові кредити банків;

- Довгострокові фінансові зобов’язання;

- Інші довгострокові зобов’язання;

Познавательные статьи:



Алгоритмические операторы Matlab

Конструирование и порядок расчёта дорожной одежды

Исследования учёных: почему помогают молитвы?

Почему терпят неудачу многие предприниматели?