Мы поможем в написании ваших работ!
ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
|
Геополітика Запорозької Січі
Содержание книги
- Ще один претендент – поляки (за працею нормана дейвіса «боже ігрище: історія польщі»).
- На цьому перший том праці нормана дейвіса, В якій і днем з ліхтарем неможливо знайти української історії, закінчується.
- Державно-політичний устрій Київської Руси.
- Християнство і Київська Русь
- Правда, світ, як завжди В історії, виявить відносно Руси свою абсолютну невдячність. І марно йому дорікати за це. Світ є таким, яким він Є.
- Царська корона ярославу (В якості доказу висувається графітичний напис на стіні св. Софії, що Ярослав Мудрий є цар;
- Не признав літургії слов’яно-руського обряду, бо В ній згадувався папа, викреслений з грецьких богослужб ще В 1054 році.
- Зовнішня політика Київської Руси
- До часу правління аскольда джерела відносять і перше хрещення Руси. Але те «аскольдове хрещення», як відомо, значного сліду В історії Руси не залишило.
- Греки зобов’язалися заплатити по 12 гривен срібла на кожного воїна й надати дарунки для «великих князів», що володіли києвом, переяславом, любечем й деякими іншими містами.
- Князь Ігор Рюрикович (912 – 945 рр.).
- Переговори після акту церемоніалу Ольга проводила сама з імператором. Докладний зміст переговорів невідомий. Припускається, що йшлося про військову допомогу русів грекам та торгівлю.
- Великий князь святослав завойовник (964 – 972 рр. ).
- Другий похід на Болгарію (969 р.).
- Великий воїн, лицар без страху й закиду, вірний товариш вояків – таким був святослав. «поляжемо, а не осоромимо землі руської» – таке гасло залишив цей Великий князь нащадкам.
- Прийняття християнства як велика зовнішньополітична акція князя Володимира Святославовича.
- Однак не слід забувати про існування слов’янського варіанту християнства – того третього, «внутрішнього» шляху його постання, який мав вираз у слов’янській кирило-мефодіївській традиції.
- Після смерті Великого князя володимира після деякого часу боротьби між претендентами на великокняжий престол великим князем київським став старший син володимира Ярослав.
- Ярослав одружив з різними європейськими династіями всю свою рідню, за що історики прозвали його «тестем Європи».
- Входження Київської Руси в християнський світ.
- Перший чинник культурного впливу.
- Втім, незважаючи на те, що скандинавські впливи В Руси були менш помітними, ніж впливи християнського сходу, цей культурний чинник органічно вписував руську культуру В контекст культури європейської.
- Отже, поглиблення розколу між православ’ям і католицизмом перетворювало візантинізм у гальмо розвитку культури на всьому просторі Т. Зв. «візантійської співдружності націй».
- Письменство (перекладне й вітчизняне).
- Вважається, що ці книги не мають відношення до науки, як також і відкидають суто християнські уявлення про світ і людей. Але з такими висновками треба бути дуже обережними.
- Наші оригінальні літописи були добре відомі В Європі. Зокрема. Деякі з них увійшли до польських хронік. А деякі дісталися аж до англії, де були використані В хроніці матвія паризького.
- Архітектура і образотворче мистецтво, музика.
- Але існували також ще волинська й галицька архітектурні школи.
- З музичних інструментів княжої доби можна назвати такі: сурми. Роги, сопілки, дуди, гуслі, гудки, бубни, замарни (цимбали).
- З теми «визволення українських земель з-під влади золотої орди й боротьба за створення незалежної української держави (хі V – перша третина Х V і ст. )» читаються лекції:
- Західний напрям геополітики.
- Болеслав Тройденович (король Юрій ІІ).
- Боротьба української політичної еліти за створення
- У 1340 році угорсько-польські Війська вдерлися В галичину. Ця війна за край точилася до 1349 року.
- Литовці приймають католицизм, віддають казну Польщі, виплачують 200 тис. Флоринів вільгельму австрійському за відмову від ядвиги, приєднують до Польщі ще й українські землі.
- Поразка україно-литовських військ на р. Ворсклі (1399 р.) і успіхи та невдачі визвольного руху першої третини ХV ст. «Битва народів» (Грюнвальд, 1410 р.).
- Городельська унія значно зміцнила позиції Литви, яка поступово почала витісняти татар з території України. Литва виросла в грізного суперника Московського князівства.
- Але Україні доля наказувала ще поборотися, і у неї в цій боротьбі будуть ще шанси.
- Глинський виїхав до москви, де брав активну участь у політичному житті, двічі був ув’ язнений і В 1534 році помер у тюрмі.
- Основні поняття: факторія, генуезці, феодорити, кадилик, орда, бейлік, хан, бей, мурза, тамга
- У 1299 році херсонес був розгромлений ордами татарського хана ногая. Арабські письменники того часу називали його по-татарськи сари-кермен (жовта фортеця).
- Геополітика Запорозької Січі
- Козаки й антитурецький союз.
- Для Сагайдачного Хотин став останньою з перемог. У бою гетьман був поранений і так і не одужав після цього. 10 квітня 1622 року славний козацький вождь Петро Конашевич Сагайдачний помер.
- Початок культурно-цивілізаційного розламу України
- Дії ієремії В Україні тоді постають як такі, що були спрямовані тільки на користь москви – для усунення шляхом приведення до розколу єдиного можливого В проблемі патріархату її конкурента.
- Могилянська доба в історії українського релігійно-культурного життя.
- Саме за часів петра могили – видатного богослова та просвітителя, енергійного реформатора – Київська митрополія була найбільш самостійною та авторитетною В світі за всю історію свого існування.
- Піднесення авторитету Київської митрополії, зміцнення її самостійної юрисдикції, що дало б можливість у майбутньому набути статусу Київської патріархії
- Патріархат при опорі на військову силу козацтва мав би В умовах Польської конфедерації сприяти відбудові української держави.
* Загальна характеристика геополітики Запорозької Січі * Козаки й антитурецький союз * Інші напрямки козацьких походів * Контакти Запорозької Січі з Московською державою.
Основні поняття: кошовий отаман, гетьман, генеральний писар, універсали, укази, листи, ордери, військовий товмач, «Хотинська війна».
Загальна характеристика геополітики Запорозької Січі.
Вітчизняні дослідники історії запорозького козацтва В.Голобуцький, О.Апанович, І.Бойко, М.Петровський, В. Смолій, В.Степанков, В.Шевчук, В. Щербак та інші у своїх працях переконливо доводять, що Запорозька Січ як політичне утворення була фактично зародком української національної держави, продовженням національної традиції українського народу, яка перервалася після сходження з політичної арени Галицько-Волинського та Київського князівств. Безумовно, Запорозька Січ не була державою в повному сенсі цього слова, але мала стільки виразних ознак державності, що її цілком справедливо називали «Козацькою республікою».
Запорізька Січ з самого початку свого існування вела самостійну зовнішню політику. Чим більше козацька вольниця заявляла про себе у різних бойових справах, тим більший інтерес викликала Січ у близьких і далеких сусідів. Запорізька Січ, як цілком самостійна політична сила, дістала міжнародне визнання. Кіш Війська Запорізького приймав представників Австрії, Швеції, Трансільванії, Польщі, Московської держави, Кримського ханства та інших країн. Кіш укладав міжнародні угоди, вів переговори з іноземними дипломатами, підтримував, коли йому було вигідно, окремі держави або їх коаліції. Далеко за межами України були добре відомі військова сила запорожців та їх самобутня тактика ведення бою (козаки своїми здобутками істотно збагатили арсенал військового мистецтва).
Офіційним представником Січі був кошовий отаман, а пізніше – гетьман. Його обов’язком було входити в дипломатичні стосунки з сусідніми державами. Йому вручались королівські універсали, царські укази, гетьманські ордери. Обов’язки міністра закордонних справ, канцлера покладались на військового, а пізніше генерального писаря. Він вів листування завжди від імені всього Війська Запорізького. Писар приймав на зберігання всі універсали, укази, листи, ордери тощо після ознайомлення з ними кошового і старшини. Під його опікою був увесь дипломатичний архів. Про широкі контакти Січі з іноземцями свідчить і наявність на Запоріжжі посади військового товмача, тобто перекладача, який зобов’язаний був знати багато мов, щоб контактувати з сусідніми державами і не тільки з сусідніми. Товмач був розвідником завжди.
Послів на Січі любили і приймали дуже пишно, як і належить самостійній і впевненій у собі державі. Адже номінально визнаючи й величаючи себе «королівським» військом, козаки трималися дуже незалежно, здійснювали походи, втручалися у справи сусідніх держав, підтримували дипломатичні зносини з урядами різних держав, брали субсидії від чужих монархів, тобто поводили себе як суб’єкти міжнародного права. Польський король Стефан Баторій так казав про них: «Котрогось дня незалежна нація постане з цього шумовиння».
Перші кроки на дипломатичній ниві були зроблені козаками під час так званих «молдовських справ». Доля Молдови багато в чому нагадує долю України. В середині ХVI ст. Молдова стала розмінною монетою в політичній і дипломатичній грі могутніх сусідів – Туреччини й Польщі. Ці держави ставили на молдовський престол тих, хто більше міг за це заплатити або ж підтримував зовнішню політику однієї з сусідніх країн. Саме тут і показали себе козаки. Відома доля одного з перших гетьманів – Байди-Вишневецького, який, втрутившись у боротьбу двох претендентів на молдовський престол, потрапив до рук турків і був підвішений на гак у Стамбулі, від чого й загинув так і не попросивши пощади. Після цього спроби козаків допомогти тому чи іншому претенденту на владу в Молдові не перепинялись. Козаки зводили на молдовський трон тих, хто їх наймав чи давав якусь іншу винагороду. При тому вони майже кожного року нападали на турецькі й татарські володіння, перехоплювали ханських послів, взяли участь у війні з Московією 1579 – 1581 рр. У відповідь на татарські скарги король надіслав на Січ свого урядовця, якого козаки зовсім недипломатично стопили. Січ була силою, яку необережно чіпати було дійсно «собі дорожче».
|
