Мы поможем в написании ваших работ!
ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
|
Входження Київської Руси в християнський світ.
Содержание книги
- Каталізатором етногенетичних процесів у vііі – ІХ ст. Виступили два чинники:
- І все ж таки на кінець хіх ст. Перевага виявилася на боці антинорманістів, хоча залишалися не проробленими великі лакуни як методологічного й загальноісторичного, так і джерелознавчого характеру.
- По темі « ґенеза слов’яно-руської державності. Виникнення Київської Руси» читається проблемна лекція:
- Подібне значення це має й нині.
- Подивимося, чи маються В історичних джерелах свідчення про те, що українці й росіяни (русскіє) – не одне й те Ж.
- Щодо історичних уявлень росіян – автор теж точний: до Київської Руси росіяни дійсно привласнювали собі й візантію, і рим, об’явивши свою державу ще В хvі столітті «третім римом».
- Ще один претендент – поляки (за працею нормана дейвіса «боже ігрище: історія польщі»).
- На цьому перший том праці нормана дейвіса, В якій і днем з ліхтарем неможливо знайти української історії, закінчується.
- Державно-політичний устрій Київської Руси.
- Християнство і Київська Русь
- Правда, світ, як завжди В історії, виявить відносно Руси свою абсолютну невдячність. І марно йому дорікати за це. Світ є таким, яким він Є.
- Царська корона ярославу (В якості доказу висувається графітичний напис на стіні св. Софії, що Ярослав Мудрий є цар;
- Не признав літургії слов’яно-руського обряду, бо В ній згадувався папа, викреслений з грецьких богослужб ще В 1054 році.
- Зовнішня політика Київської Руси
- До часу правління аскольда джерела відносять і перше хрещення Руси. Але те «аскольдове хрещення», як відомо, значного сліду В історії Руси не залишило.
- Греки зобов’язалися заплатити по 12 гривен срібла на кожного воїна й надати дарунки для «великих князів», що володіли києвом, переяславом, любечем й деякими іншими містами.
- Князь Ігор Рюрикович (912 – 945 рр.).
- Переговори після акту церемоніалу Ольга проводила сама з імператором. Докладний зміст переговорів невідомий. Припускається, що йшлося про військову допомогу русів грекам та торгівлю.
- Великий князь святослав завойовник (964 – 972 рр. ).
- Другий похід на Болгарію (969 р.).
- Великий воїн, лицар без страху й закиду, вірний товариш вояків – таким був святослав. «поляжемо, а не осоромимо землі руської» – таке гасло залишив цей Великий князь нащадкам.
- Прийняття християнства як велика зовнішньополітична акція князя Володимира Святославовича.
- Однак не слід забувати про існування слов’янського варіанту християнства – того третього, «внутрішнього» шляху його постання, який мав вираз у слов’янській кирило-мефодіївській традиції.
- Після смерті Великого князя володимира після деякого часу боротьби між претендентами на великокняжий престол великим князем київським став старший син володимира Ярослав.
- Ярослав одружив з різними європейськими династіями всю свою рідню, за що історики прозвали його «тестем Європи».
- Входження Київської Руси в християнський світ.
- Перший чинник культурного впливу.
- Втім, незважаючи на те, що скандинавські впливи В Руси були менш помітними, ніж впливи християнського сходу, цей культурний чинник органічно вписував руську культуру В контекст культури європейської.
- Отже, поглиблення розколу між православ’ям і католицизмом перетворювало візантинізм у гальмо розвитку культури на всьому просторі Т. Зв. «візантійської співдружності націй».
- Письменство (перекладне й вітчизняне).
- Вважається, що ці книги не мають відношення до науки, як також і відкидають суто християнські уявлення про світ і людей. Але з такими висновками треба бути дуже обережними.
- Наші оригінальні літописи були добре відомі В Європі. Зокрема. Деякі з них увійшли до польських хронік. А деякі дісталися аж до англії, де були використані В хроніці матвія паризького.
- Архітектура і образотворче мистецтво, музика.
- Але існували також ще волинська й галицька архітектурні школи.
- З музичних інструментів княжої доби можна назвати такі: сурми. Роги, сопілки, дуди, гуслі, гудки, бубни, замарни (цимбали).
- З теми «визволення українських земель з-під влади золотої орди й боротьба за створення незалежної української держави (хі V – перша третина Х V і ст. )» читаються лекції:
- Західний напрям геополітики.
- Болеслав Тройденович (король Юрій ІІ).
- Боротьба української політичної еліти за створення
- У 1340 році угорсько-польські Війська вдерлися В галичину. Ця війна за край точилася до 1349 року.
- Литовці приймають католицизм, віддають казну Польщі, виплачують 200 тис. Флоринів вільгельму австрійському за відмову від ядвиги, приєднують до Польщі ще й українські землі.
- Поразка україно-литовських військ на р. Ворсклі (1399 р.) і успіхи та невдачі визвольного руху першої третини ХV ст. «Битва народів» (Грюнвальд, 1410 р.).
- Городельська унія значно зміцнила позиції Литви, яка поступово почала витісняти татар з території України. Литва виросла в грізного суперника Московського князівства.
- Але Україні доля наказувала ще поборотися, і у неї в цій боротьбі будуть ще шанси.
- Глинський виїхав до москви, де брав активну участь у політичному житті, двічі був ув’ язнений і В 1534 році помер у тюрмі.
- Основні поняття: факторія, генуезці, феодорити, кадилик, орда, бейлік, хан, бей, мурза, тамга
- У 1299 році херсонес був розгромлений ордами татарського хана ногая. Арабські письменники того часу називали його по-татарськи сари-кермен (жовта фортеця).
- Геополітика Запорозької Січі
- Козаки й антитурецький союз.
- Для Сагайдачного Хотин став останньою з перемог. У бою гетьман був поранений і так і не одужав після цього. 10 квітня 1622 року славний козацький вождь Петро Конашевич Сагайдачний помер.
У 2008 році першим з Великих українців український народ визнав князя Ярослава Мудрого. Про що це говорить? Про те, що Київська Русь з її культурою має величезний вплив на нас і сьогодні.
Тож провідною ідеєю нашої лекції пропоную визначити такі слова першого Київського Мирополита-русича Іларіона з його праці «Слово про Закон і Благодать»:
«Похвалімо ж і ми славними ділами своїми великого кагана нашого Володимира, бо ж не в незнаній країні він правив, а в Руській, що знана й пізнана в усіх куточках землі».
Позначимо головну проблему, яка ретроспективно виходить і на наше сьогодення: загибель держав і злами культурно-цивілізаційних комплексів та орієнтирів дуже негативно позначаються на долі цілих народів. Не обминули цього й нащадки етносів, що творили у свій час велику східнослов’янську державу Київська Русь, яка була по праву перлиною всієї середньовічної європейської цивілізації. Її загибель у середині ХІІІ століття, як і зміна європейського культурно-цивілізаційного орієнтиру, що остаточно відбулося в ХVІІ ст. (після поразки проекту «Руського князівства» гетьмана Івана Виговського), на євроазіатський, негативно впливає на загальний розвиток української культури й досі.
А тепер – до питання. Піднесення культурного життя в Київській Руси вчені правильно пов’язують з уведенням князем Володимиром Святославовичем християнства в якості офіційної релігії в 988 році. Це був складний і тривалий процес, який був не завжди мирним, супроводжувався виникненням т.зв. «двовір’я» – як результату накладання християнської моделі світі на модель культури традиційної, місцевої. Але це не було чимось особливим. Таке явище простежується по всьому європейському Середньовіччю. Ще довгий час фольклорні традиції взаємодіяли з церковною доктриною і це характеризувало обличчя всієї європейської культури.
Київська Русь (яку можна назвати середньовічною ранньофеодальною імперією) виникла й розвивалася на перехресті різних цивілізаційних комплексів, і це створювало своєрідні й важливі умови ґенези і державності, і церкви – важливого чинника державотворчих процесів у Середньовіччі, як також і культури. Фольклорні традиції – річ важлива, але без писемності, що відтворювала Космос нової світової релігії (а як світова релігія християнство сформувалося остаточно саме в Х столітті), без християнської теології, філософії, освіти не може бути повноцінної науки. Гімни, веди, пісні-молитви – це все прекрасно, але без Її Величності Книги не можу бути високої освіти й науки. Писемність була новим носієм інформації, з чим не можна було не рахуватися. Всім цим Київська Русь завдячує християнству. І таку його прогресивну культуротворчу роль слід відзначити.
Своїм геополітичним становищем Київська Русь виявляла належність як до середземноморського культурного комплексу, так і до культури країн Балтійського регіону. По мірі ж посилення цивілізаційних процесів у Західній Європі західні майстри все частіше зустрічаються в Руси. Цьому, безперечно, сприяло те, що до 1054 року Католицька і Православна церкви не були ще розділені. В ХІ ст. навіть виник проект створення Північно-германського патріархату, який мав би обійняти Скандинавські країни, Ісландію та східних слов’ян. (Дуже цікаво: а чому цей проект узагалі виник? Чи не тому, що Русь боролася й практично досягла-таки встановлення свого власного, Київського патріархату? /Про це я казала у лекції «Християнство і Русь»/. Тож, щоб не допустити цього, морочили голову чимось ось таким загальним, а потім усе разом і поховали).
Візантійська культура здійснювала постійний вплив на європейську культуру, а на руську так особливо, адже Русь прийняла східний варіант християнства й залишилася у православному цивілізаційному комплексі. Одночасно в руси виникли і зміцніли зв’язки з низкою регіонів Західної Європи, об’єднаних візантійським культурним комплексом. Типологічно схожі його вияви знаходимо як у творах церковного мистецтва півдня Італії, Сицилії, Венеції, так і в Руси. Цікавим у цьому контексті є славнозвісний саркофаг Ярослава Мудрого з храму Софії Київської (нині знов, як і в 1919 році відкритий, і розпочаті дослідження його вмістилища. Не хочу бути поганим пророком, але знак цей тривожний: такі саркофаги можуть бути давніми руськими хронокамерами. Порушення їхньої герметизації тягне за собою великі катаклізми для тих, хто це робить). Цей саркофаг несе в собі великі й досі нерозгадані таємниці. Стилістично ж він виявляє близькість до низки саркофагів з Аквітанії, але він – все-одно особливий. Можна також назвати й саркофаг Валентиніана ІІІ з храму св. Франциска в Равенні (його, до речі, ніхто не сміє чіпати – Римська церква тут працює як автомат: не дозволяє й усе, і ніхто нічого з нею не може зробити).
Саме в ХІ – ХІІ ст., коли творяться мозаїки Св. Софії Київської й Михайлівського золотоверхого собору, візантійське мистецтво, переживши 200-річний кризовий період іконоборства, знов починає активно впливати на європейське. Київські князі активно запрошують до себе грецьких архітекторів та художників. Це, безумовно, сильно впливало на розвиток культури в Руси.
|
