Мы поможем в написании ваших работ!
ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
|
Литовці приймають католицизм, віддають казну Польщі, виплачують 200 тис. Флоринів вільгельму австрійському за відмову від ядвиги, приєднують до Польщі ще й українські землі.
Содержание книги
- Ще один претендент – поляки (за працею нормана дейвіса «боже ігрище: історія польщі»).
- На цьому перший том праці нормана дейвіса, В якій і днем з ліхтарем неможливо знайти української історії, закінчується.
- Державно-політичний устрій Київської Руси.
- Християнство і Київська Русь
- Правда, світ, як завжди В історії, виявить відносно Руси свою абсолютну невдячність. І марно йому дорікати за це. Світ є таким, яким він Є.
- Царська корона ярославу (В якості доказу висувається графітичний напис на стіні св. Софії, що Ярослав Мудрий є цар;
- Не признав літургії слов’яно-руського обряду, бо В ній згадувався папа, викреслений з грецьких богослужб ще В 1054 році.
- Зовнішня політика Київської Руси
- До часу правління аскольда джерела відносять і перше хрещення Руси. Але те «аскольдове хрещення», як відомо, значного сліду В історії Руси не залишило.
- Греки зобов’язалися заплатити по 12 гривен срібла на кожного воїна й надати дарунки для «великих князів», що володіли києвом, переяславом, любечем й деякими іншими містами.
- Князь Ігор Рюрикович (912 – 945 рр.).
- Переговори після акту церемоніалу Ольга проводила сама з імператором. Докладний зміст переговорів невідомий. Припускається, що йшлося про військову допомогу русів грекам та торгівлю.
- Великий князь святослав завойовник (964 – 972 рр. ).
- Другий похід на Болгарію (969 р.).
- Великий воїн, лицар без страху й закиду, вірний товариш вояків – таким був святослав. «поляжемо, а не осоромимо землі руської» – таке гасло залишив цей Великий князь нащадкам.
- Прийняття християнства як велика зовнішньополітична акція князя Володимира Святославовича.
- Однак не слід забувати про існування слов’янського варіанту християнства – того третього, «внутрішнього» шляху його постання, який мав вираз у слов’янській кирило-мефодіївській традиції.
- Після смерті Великого князя володимира після деякого часу боротьби між претендентами на великокняжий престол великим князем київським став старший син володимира Ярослав.
- Ярослав одружив з різними європейськими династіями всю свою рідню, за що історики прозвали його «тестем Європи».
- Входження Київської Руси в християнський світ.
- Перший чинник культурного впливу.
- Втім, незважаючи на те, що скандинавські впливи В Руси були менш помітними, ніж впливи християнського сходу, цей культурний чинник органічно вписував руську культуру В контекст культури європейської.
- Отже, поглиблення розколу між православ’ям і католицизмом перетворювало візантинізм у гальмо розвитку культури на всьому просторі Т. Зв. «візантійської співдружності націй».
- Письменство (перекладне й вітчизняне).
- Вважається, що ці книги не мають відношення до науки, як також і відкидають суто християнські уявлення про світ і людей. Але з такими висновками треба бути дуже обережними.
- Наші оригінальні літописи були добре відомі В Європі. Зокрема. Деякі з них увійшли до польських хронік. А деякі дісталися аж до англії, де були використані В хроніці матвія паризького.
- Архітектура і образотворче мистецтво, музика.
- Але існували також ще волинська й галицька архітектурні школи.
- З музичних інструментів княжої доби можна назвати такі: сурми. Роги, сопілки, дуди, гуслі, гудки, бубни, замарни (цимбали).
- З теми «визволення українських земель з-під влади золотої орди й боротьба за створення незалежної української держави (хі V – перша третина Х V і ст. )» читаються лекції:
- Західний напрям геополітики.
- Болеслав Тройденович (король Юрій ІІ).
- Боротьба української політичної еліти за створення
- У 1340 році угорсько-польські Війська вдерлися В галичину. Ця війна за край точилася до 1349 року.
- Литовці приймають католицизм, віддають казну Польщі, виплачують 200 тис. Флоринів вільгельму австрійському за відмову від ядвиги, приєднують до Польщі ще й українські землі.
- Поразка україно-литовських військ на р. Ворсклі (1399 р.) і успіхи та невдачі визвольного руху першої третини ХV ст. «Битва народів» (Грюнвальд, 1410 р.).
- Городельська унія значно зміцнила позиції Литви, яка поступово почала витісняти татар з території України. Литва виросла в грізного суперника Московського князівства.
- Але Україні доля наказувала ще поборотися, і у неї в цій боротьбі будуть ще шанси.
- Глинський виїхав до москви, де брав активну участь у політичному житті, двічі був ув’ язнений і В 1534 році помер у тюрмі.
- Основні поняття: факторія, генуезці, феодорити, кадилик, орда, бейлік, хан, бей, мурза, тамга
- У 1299 році херсонес був розгромлений ордами татарського хана ногая. Арабські письменники того часу називали його по-татарськи сари-кермен (жовта фортеця).
- Геополітика Запорозької Січі
- Козаки й антитурецький союз.
- Для Сагайдачного Хотин став останньою з перемог. У бою гетьман був поранений і так і не одужав після цього. 10 квітня 1622 року славний козацький вождь Петро Конашевич Сагайдачний помер.
- Початок культурно-цивілізаційного розламу України
- Дії ієремії В Україні тоді постають як такі, що були спрямовані тільки на користь москви – для усунення шляхом приведення до розколу єдиного можливого В проблемі патріархату її конкурента.
- Могилянська доба в історії українського релігійно-культурного життя.
- Саме за часів петра могили – видатного богослова та просвітителя, енергійного реформатора – Київська митрополія була найбільш самостійною та авторитетною В світі за всю історію свого існування.
- Піднесення авторитету Київської митрополії, зміцнення її самостійної юрисдикції, що дало б можливість у майбутньому набути статусу Київської патріархії
- Патріархат при опорі на військову силу козацтва мав би В умовах Польської конфедерації сприяти відбудові української держави.
Кревська унія, щоправда, не була відразу втілена у життя і вважається персональною (тобто її умови виконав тільки сам Ягайло /король Польщі в 1386 – 1434 рр./). Але вона значно зміцнила Польщу (чого, власне, поляки перш за все й прагнули). Вона в 1387 році остаточно забрала в угорщини Галичину й установила владу над Молдавським князівством. Саме під тиском польських панів Ягайло, сам литовець і великий князь литовський, приєднав Галичину не до Литви, а до Польщі, ще й зобов’язавшись навічно зберігати її «собі, Ядвізі, дітям і короні польській».
Кревську унію литовська й українська знать сприйняла далеко не позитивно. Литовські й українські феодали навіть відповіли на неї збройним опором. На чолі опору встав Вітовт Кейстутович. Його підтримали українські можновладці. Які не збиралися втрачати тільки-но здобуту, нехай і обмежену, але самостійність.
Київський князь Володимир Ольгердович відмовився приймати католицтво, за його прикладом це ж зробило київське боярство. Володимир Ольгердович майже в усьому проводив свою самостійну політику. В одному тільки йому довелося поступитися – він змушений був узяти участь у боротьбі Ягайла проти Вітовта. Князь навіть вів переговори з московським князем проти Вітовта. І все ж таки це була незалежницька політика (чому Володимир Ольгердович не тільки не захотів піти на союзництво з Вітовтом, а навіть боровся проти нього, стане ясно нижче). І така політика Київського князя сильно стурбувала і Польщу, і Литву. Поляки й литовці примушували Володимира Ольгердовича ще двічі присягати Ягайлу, але приборкати його так і не змогли. У своїх діях Київський князь спирався на місцеву українську знать (боярство), життєво зацікавлену в державній незалежності.
Протистояння між центром і периферією закінчилося компромісом: у 1392 році Ягайло визнав Вітовта довічним володарем Литви. Тим литовська й українська еліти домоглися відстрочення повної інкорпорації Литви й України з Польщею.
Політика Вітовта Кейстутовича (1392 – 1430 рр.):
1) Вітовт визнав себе васалом польського короля, але у ВКЛ він володарював одноосібно;
2) ліквідував найбільші удільні князівства (Київське, Новгород-Сіверське, Подільське) з метою посилення одноосібної влади;
3) у 1399 році зазнав поразки від татар на р. Ворсклі;
4) змушений був відновити умови Кревської унії (1401 рік – Вільненська унія): погодився на об’єднання Польщі й ВКЛ у одну державу, але це мало статися тільки після його смерті;
Став одним з переможців у Грюнвальдській битві.
Значення діяльності Вітовта Кейстутовича для Литви було дуже позитивним – за його правління Литва стала централізованою державою; а для України – негативним, бо зміцніла Литва розгорнула наступ саме на українські землі. І тут треба згадати різке неприйняття Вітовта з боку Володимира Ольгердовича – вочевидь, Київський князь уже на початку діяльності Вітовта розглядів у ньому саме цю небезпеку для України загалом, і Київського князівства зокрема. І був, як бачимо, правий. Тому розцінювати його дії проти Вітовта як начебто «його помилки» (як це ви можете зустріти в деяких українських підручниках) не можна.
Володарювання Вітовта у ВКЛ дало змогу відстрочити повну інкорпорацію Литви й України з Польщею, так. але всі унійні заходи посилили й відцентрові тенденції в Україні. Так, на початку 90-х рр. ХІV ст. більшість українських князівств відмовиться визнати Кревську унію, а разом з нею й владу польського короля, як також заодне й великого князя литовського. У цьому українські вчені вбачають спробу досягти повної автономії українських князівств. На чолі патріотичних сил встали: київський князь Володимир Ольгердович, новгород-сіверський Дмитро Корибут і подільський Федір Коріатович. Але діяли вони неузгоджено, що й призвело врешті-решт визвольний рух до невдачі. 1392 – 1399 рр. – це період боротьби українців з литовцями (на чолі з Вітовтом) за збереження здобутків українського визвольного руху. Але це зробити не вдалося. Киньте погляд вище: які саме князівства ліквідував Вітовт? І сполучте це з тим, які князі стояли на чолі визвольного руху? А в 1399 році до Києва приїхав з офіційними повноваженнями намісник Вітовта, його племінник Іван Гольшанський. Удільний устрій України було ліквідовано.
|
