Мы поможем в написании ваших работ!
ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
|
У 1299 році херсонес був розгромлений ордами татарського хана ногая. Арабські письменники того часу називали його по-татарськи сари-кермен (жовта фортеця).
Содержание книги
- Ще один претендент – поляки (за працею нормана дейвіса «боже ігрище: історія польщі»).
- На цьому перший том праці нормана дейвіса, В якій і днем з ліхтарем неможливо знайти української історії, закінчується.
- Державно-політичний устрій Київської Руси.
- Християнство і Київська Русь
- Правда, світ, як завжди В історії, виявить відносно Руси свою абсолютну невдячність. І марно йому дорікати за це. Світ є таким, яким він Є.
- Царська корона ярославу (В якості доказу висувається графітичний напис на стіні св. Софії, що Ярослав Мудрий є цар;
- Не признав літургії слов’яно-руського обряду, бо В ній згадувався папа, викреслений з грецьких богослужб ще В 1054 році.
- Зовнішня політика Київської Руси
- До часу правління аскольда джерела відносять і перше хрещення Руси. Але те «аскольдове хрещення», як відомо, значного сліду В історії Руси не залишило.
- Греки зобов’язалися заплатити по 12 гривен срібла на кожного воїна й надати дарунки для «великих князів», що володіли києвом, переяславом, любечем й деякими іншими містами.
- Князь Ігор Рюрикович (912 – 945 рр.).
- Переговори після акту церемоніалу Ольга проводила сама з імператором. Докладний зміст переговорів невідомий. Припускається, що йшлося про військову допомогу русів грекам та торгівлю.
- Великий князь святослав завойовник (964 – 972 рр. ).
- Другий похід на Болгарію (969 р.).
- Великий воїн, лицар без страху й закиду, вірний товариш вояків – таким був святослав. «поляжемо, а не осоромимо землі руської» – таке гасло залишив цей Великий князь нащадкам.
- Прийняття християнства як велика зовнішньополітична акція князя Володимира Святославовича.
- Однак не слід забувати про існування слов’янського варіанту християнства – того третього, «внутрішнього» шляху його постання, який мав вираз у слов’янській кирило-мефодіївській традиції.
- Після смерті Великого князя володимира після деякого часу боротьби між претендентами на великокняжий престол великим князем київським став старший син володимира Ярослав.
- Ярослав одружив з різними європейськими династіями всю свою рідню, за що історики прозвали його «тестем Європи».
- Входження Київської Руси в християнський світ.
- Перший чинник культурного впливу.
- Втім, незважаючи на те, що скандинавські впливи В Руси були менш помітними, ніж впливи християнського сходу, цей культурний чинник органічно вписував руську культуру В контекст культури європейської.
- Отже, поглиблення розколу між православ’ям і католицизмом перетворювало візантинізм у гальмо розвитку культури на всьому просторі Т. Зв. «візантійської співдружності націй».
- Письменство (перекладне й вітчизняне).
- Вважається, що ці книги не мають відношення до науки, як також і відкидають суто християнські уявлення про світ і людей. Але з такими висновками треба бути дуже обережними.
- Наші оригінальні літописи були добре відомі В Європі. Зокрема. Деякі з них увійшли до польських хронік. А деякі дісталися аж до англії, де були використані В хроніці матвія паризького.
- Архітектура і образотворче мистецтво, музика.
- Але існували також ще волинська й галицька архітектурні школи.
- З музичних інструментів княжої доби можна назвати такі: сурми. Роги, сопілки, дуди, гуслі, гудки, бубни, замарни (цимбали).
- З теми «визволення українських земель з-під влади золотої орди й боротьба за створення незалежної української держави (хі V – перша третина Х V і ст. )» читаються лекції:
- Західний напрям геополітики.
- Болеслав Тройденович (король Юрій ІІ).
- Боротьба української політичної еліти за створення
- У 1340 році угорсько-польські Війська вдерлися В галичину. Ця війна за край точилася до 1349 року.
- Литовці приймають католицизм, віддають казну Польщі, виплачують 200 тис. Флоринів вільгельму австрійському за відмову від ядвиги, приєднують до Польщі ще й українські землі.
- Поразка україно-литовських військ на р. Ворсклі (1399 р.) і успіхи та невдачі визвольного руху першої третини ХV ст. «Битва народів» (Грюнвальд, 1410 р.).
- Городельська унія значно зміцнила позиції Литви, яка поступово почала витісняти татар з території України. Литва виросла в грізного суперника Московського князівства.
- Але Україні доля наказувала ще поборотися, і у неї в цій боротьбі будуть ще шанси.
- Глинський виїхав до москви, де брав активну участь у політичному житті, двічі був ув’ язнений і В 1534 році помер у тюрмі.
- Основні поняття: факторія, генуезці, феодорити, кадилик, орда, бейлік, хан, бей, мурза, тамга
- У 1299 році херсонес був розгромлений ордами татарського хана ногая. Арабські письменники того часу називали його по-татарськи сари-кермен (жовта фортеця).
- Геополітика Запорозької Січі
- Козаки й антитурецький союз.
- Для Сагайдачного Хотин став останньою з перемог. У бою гетьман був поранений і так і не одужав після цього. 10 квітня 1622 року славний козацький вождь Петро Конашевич Сагайдачний помер.
- Початок культурно-цивілізаційного розламу України
- Дії ієремії В Україні тоді постають як такі, що були спрямовані тільки на користь москви – для усунення шляхом приведення до розколу єдиного можливого В проблемі патріархату її конкурента.
- Могилянська доба в історії українського релігійно-культурного життя.
- Саме за часів петра могили – видатного богослова та просвітителя, енергійного реформатора – Київська митрополія була найбільш самостійною та авторитетною В світі за всю історію свого існування.
- Піднесення авторитету Київської митрополії, зміцнення її самостійної юрисдикції, що дало б можливість у майбутньому набути статусу Київської патріархії
- Патріархат при опорі на військову силу козацтва мав би В умовах Польської конфедерації сприяти відбудові української держави.
Херсонес поступово занепадав, пустів, бо мешканці кидали його. В кінці Х V ст. біля величних руїн колись славного міста жевріло тільки маленьке поселення рибалок. Вцілілі, але кинуті напризволяще будівлі Херсонесу поступово перетворювалися у груди мертвого каміння, над якими поступово накопичувався пил віків.
Кримське ханство та його геополітика.
Передові орди монголо-татар відразу ж після перемоги в битві на р. Калці (1223 р.), рушили в Крим. Першим був підданий нападу Судак. Взяли його татари не з першого набігу, але таки взяли, обклали його даниною й почадили тут намісника. А в Солхаті (Старий Крим) у другій половині ХІІІ ст. розташувалася татарська адміністрація, місто отримало назву «Крим», яка розповсюдилася пізніше на весь півострів.
Татарська агресія в Криму спочатку обмежувалася східним Кримом, причому залежність не йшла далі виплати данини, адже татари-кочовики були ще тоді не в змозі економічно панувати в житті краю. В кінці ХІІІ ст. вони обрушилися й на західний Крим, пронісшись вогненним смерчем по квітучим долинам південно-західного нагір’ я.
Поступово татари почали осідати в Криму. У ХІ V ст. у східному (біля Судака) і південно-західному районах з’явилися перші феодальні помістя напівосідлої татарської знаті (беїв і мурз). Але це було й усе аж до Х V І ст., коли до осілого землеробства почнуть переходити й самі татари. До цього ж вони ведуть паразитарний спосіб життя. У районі Бахчисараю на рубежі ХІІІ – ХІ V ст. виник татарський бейлік (вотчинне землеволодіння) бея з роду Яшлавських, що являв собою по суті напівзалежне феодальне князівство з центром у Кирк-ор, нинішньому Чуфут-кале. Згодом почали формуватися бейліки з інших сильних татарських родів – Ширинів, Баринів, Аргинів. Це було одним з проявів загальних тенденцій монгольських емірів до відособлення з-за послаблення Золотої Орди. Безперервна міжусобна війна всередині Орди призвела до того, що в Криму у другій половині ХІ V ст. правителі мінялися постійно.
Дата виникнення Кримського ханства і досі викликає суперечки серед дослідників. Більшість відносять цю подію до 1443 року. Але як би там не було, фактом є те, що уже в першій половині Х V ст. ми бачимо виділення із Золотої Орди двох найбагатших і культурних областей у недавньому минулому – Криму й Булгар. Заснування Кримського й Казанського ханства означало, що Золота Орда перетворювалася майже повністю в кочову державу, в наявне гальмо на шляху розвитку не тільки Руси. Литви, Польщі, а й областей, що відірвалися від неї самої – Хорезму, Казанського й Кримського ханств. Відцентрові сили у Степу сконцентрувалися насамперед навколо царевичів з роду Чингізидів, які стояли на їх чолі. Сама по собі Степ давала менше прибутків, ніж залежні землеробські території. Вони й переходили з рук у руки без кінця. Міжусобна війна руйнувала всі виробничі сили й це довго тривати не могло. Хани, що терпіли поразки в цих міжусобних битвах, раз-по-раз змушені були тікати. Так, якраз до 1443 року відноситься звістка про те, що Борок-хан розгромив війська Улуг-Мухамеда й захопив владу в Орді, потім розгромив сили Девлет-Берди. Улуг-Мухамед утік у Литву, а Девлет-Берди – у Крим. Але в цьому ж році тут з’ являється союзник литовського князя Хаджи-Гірей і оволодіває престолом.
Визначення кордонів кримського ханства – доволі складне питання, Скоріш за все, воно не мало певних кордонів зі своїми сусідами. Точно можна сказати тільки те, що хан володів передгірською й степовою частиною Криму. Перекоп кордоном не був, через нього хан мав вихід з Криму в «поле», де в безкрайньому степу губилися кордони Кримського ханства.
Державно-політичний устрій Кримського ханства
СУЛТАН
↓
Муфтій ← ↔ карач-бей
ХАН
_↕_____________↕_
Великий
ДИВАН
Малий ↔ мурзи
________________
↕
Крім цього, напряму від хана йде ні від кого незалежна лінія до валіде-султанши, на якій знаходяться прямо підпорядковані й ні від кого, крім хана, незалежні шість вищих чинів державного сану: калга-султан, нураддин-султан, орбей, а також 3 сераскири.
Кримськими ханами завжди були представники роду Гіреїв (родовий знак – тамга). Самі собі вони привласнювали надзвичайно пишні титули, типу: «Улуг Йортнинг, ве Техти Кирииїнінг, ве Дешти Кипчак, улуг хані», що означає: Великий хан великої орди і престолу (держави) Криму і степів Кипчака. До османського вторгнення кримські хани або призначалися своїми попередниками, або обиралися представниками вищої аристократії, перш за все карач-беями. Але з часу турецького завоювання Криму вибори хана здійснювалися надзвичайно рідко. Висока Порта призначала й зміщувала ханів як їй самій це було вигідно. Падишаху достатньо було прислати одному з Гіреїв почесну шубу, шаблю й соболячу шапку, всипану дорогоцінним камінням, з хаті-шерифом, тобто власноручно підписаним указом, як попередній хан тут же, без зайвих розмов відрікався від престолу. Якщо ж він намагався чинити опір, то його швидко приборкували за допомогою турецького гарнізону, що стояв у Кафі. Скинутих ханів звичайно засилали у Родос. Якщо хан зберігав сій престол більше п’яти років. це було майже дивом.
Соціальна структура Кримського ханства являла собою «піраміду». Нагорі знаходився хан, на більш нижчому, другому щаблі – карач-беі, на третьому – муфтій (духовенство), на четвертому – мурзи, а далі все більш нижні щаблі займали відповідно залежні татари, залежні не татари й нарешті – невільники.
Кримське ханство на чолі з династією Гиреїв весь час свого існування виказувало сильний вплив на політичне життя регіону – Московської держави, Польщі, Литви, українських земель, Великої Орди, а з 1475 року – Туреччини і ще цілого ряду держав.
З теми «Українське козацтво. Запорозька Січ та її геополітика» читається лекція:
ЛЕКЦІЯ 11
|
