Мы поможем в написании ваших работ!
ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
|
Городельська унія значно зміцнила позиції Литви, яка поступово почала витісняти татар з території України. Литва виросла в грізного суперника Московського князівства.
Содержание книги
- Ще один претендент – поляки (за працею нормана дейвіса «боже ігрище: історія польщі»).
- На цьому перший том праці нормана дейвіса, В якій і днем з ліхтарем неможливо знайти української історії, закінчується.
- Державно-політичний устрій Київської Руси.
- Християнство і Київська Русь
- Правда, світ, як завжди В історії, виявить відносно Руси свою абсолютну невдячність. І марно йому дорікати за це. Світ є таким, яким він Є.
- Царська корона ярославу (В якості доказу висувається графітичний напис на стіні св. Софії, що Ярослав Мудрий є цар;
- Не признав літургії слов’яно-руського обряду, бо В ній згадувався папа, викреслений з грецьких богослужб ще В 1054 році.
- Зовнішня політика Київської Руси
- До часу правління аскольда джерела відносять і перше хрещення Руси. Але те «аскольдове хрещення», як відомо, значного сліду В історії Руси не залишило.
- Греки зобов’язалися заплатити по 12 гривен срібла на кожного воїна й надати дарунки для «великих князів», що володіли києвом, переяславом, любечем й деякими іншими містами.
- Князь Ігор Рюрикович (912 – 945 рр.).
- Переговори після акту церемоніалу Ольга проводила сама з імператором. Докладний зміст переговорів невідомий. Припускається, що йшлося про військову допомогу русів грекам та торгівлю.
- Великий князь святослав завойовник (964 – 972 рр. ).
- Другий похід на Болгарію (969 р.).
- Великий воїн, лицар без страху й закиду, вірний товариш вояків – таким був святослав. «поляжемо, а не осоромимо землі руської» – таке гасло залишив цей Великий князь нащадкам.
- Прийняття християнства як велика зовнішньополітична акція князя Володимира Святославовича.
- Однак не слід забувати про існування слов’янського варіанту християнства – того третього, «внутрішнього» шляху його постання, який мав вираз у слов’янській кирило-мефодіївській традиції.
- Після смерті Великого князя володимира після деякого часу боротьби між претендентами на великокняжий престол великим князем київським став старший син володимира Ярослав.
- Ярослав одружив з різними європейськими династіями всю свою рідню, за що історики прозвали його «тестем Європи».
- Входження Київської Руси в християнський світ.
- Перший чинник культурного впливу.
- Втім, незважаючи на те, що скандинавські впливи В Руси були менш помітними, ніж впливи християнського сходу, цей культурний чинник органічно вписував руську культуру В контекст культури європейської.
- Отже, поглиблення розколу між православ’ям і католицизмом перетворювало візантинізм у гальмо розвитку культури на всьому просторі Т. Зв. «візантійської співдружності націй».
- Письменство (перекладне й вітчизняне).
- Вважається, що ці книги не мають відношення до науки, як також і відкидають суто християнські уявлення про світ і людей. Але з такими висновками треба бути дуже обережними.
- Наші оригінальні літописи були добре відомі В Європі. Зокрема. Деякі з них увійшли до польських хронік. А деякі дісталися аж до англії, де були використані В хроніці матвія паризького.
- Архітектура і образотворче мистецтво, музика.
- Але існували також ще волинська й галицька архітектурні школи.
- З музичних інструментів княжої доби можна назвати такі: сурми. Роги, сопілки, дуди, гуслі, гудки, бубни, замарни (цимбали).
- З теми «визволення українських земель з-під влади золотої орди й боротьба за створення незалежної української держави (хі V – перша третина Х V і ст. )» читаються лекції:
- Західний напрям геополітики.
- Болеслав Тройденович (король Юрій ІІ).
- Боротьба української політичної еліти за створення
- У 1340 році угорсько-польські Війська вдерлися В галичину. Ця війна за край точилася до 1349 року.
- Литовці приймають католицизм, віддають казну Польщі, виплачують 200 тис. Флоринів вільгельму австрійському за відмову від ядвиги, приєднують до Польщі ще й українські землі.
- Поразка україно-литовських військ на р. Ворсклі (1399 р.) і успіхи та невдачі визвольного руху першої третини ХV ст. «Битва народів» (Грюнвальд, 1410 р.).
- Городельська унія значно зміцнила позиції Литви, яка поступово почала витісняти татар з території України. Литва виросла в грізного суперника Московського князівства.
- Але Україні доля наказувала ще поборотися, і у неї в цій боротьбі будуть ще шанси.
- Глинський виїхав до москви, де брав активну участь у політичному житті, двічі був ув’ язнений і В 1534 році помер у тюрмі.
- Основні поняття: факторія, генуезці, феодорити, кадилик, орда, бейлік, хан, бей, мурза, тамга
- У 1299 році херсонес був розгромлений ордами татарського хана ногая. Арабські письменники того часу називали його по-татарськи сари-кермен (жовта фортеця).
- Геополітика Запорозької Січі
- Козаки й антитурецький союз.
- Для Сагайдачного Хотин став останньою з перемог. У бою гетьман був поранений і так і не одужав після цього. 10 квітня 1622 року славний козацький вождь Петро Конашевич Сагайдачний помер.
- Початок культурно-цивілізаційного розламу України
- Дії ієремії В Україні тоді постають як такі, що були спрямовані тільки на користь москви – для усунення шляхом приведення до розколу єдиного можливого В проблемі патріархату її конкурента.
- Могилянська доба в історії українського релігійно-культурного життя.
- Саме за часів петра могили – видатного богослова та просвітителя, енергійного реформатора – Київська митрополія була найбільш самостійною та авторитетною В світі за всю історію свого існування.
- Піднесення авторитету Київської митрополії, зміцнення її самостійної юрисдикції, що дало б можливість у майбутньому набути статусу Київської патріархії
- Патріархат при опорі на військову силу козацтва мав би В умовах Польської конфедерації сприяти відбудові української держави.
Разом з тим ця унія фактично позбавила українську аристократію сподівань на здобуття державної незалежності мирними методами. Українці не збиралися здаватися й почали готуватися до збройної боротьби. Ще до смерті Вітовта (1430 р.) вдалося звільнити з ув’язнення Свидригайла. Він аж до смерті Вітовта сидів у далекому Чернігівському князівстві – непокірний і волелюбний.
«Велике княжіння Руське» (1430 – 1435 рр.). Реставрація удільного устрою та його остаточна ліквідація (1440 – 1471 рр.). Останні спроби української аристократії відновити Українську державу
Після смерті Вітовта Кейстутовича розпочалася боротьба української аристократії проти наступу польських магнатів і Католицької церкви. Боротьбу очолив обраний великим князем литовським Свидригайло Ольгердович (1430 – 1440 рр.). Він одразу взяв курс на державну незалежність Литви, а з нею й України в її складі.
Управлінський апарат Свидригайла не підкорявся рішенням польського короля, розпочалася також і заміна польських гарнізонів на литовські. Поляки відповіли збройно, окупували Волинь і Поділля. Тоді війська Свидригайла захопили замки Збараж, Кремінець, Олевськ та інші. Визвольний рух почав невпинно поширюватися. На його придушення Ягайло влітку 1431 року повів в Україну велике польсько-шляхетське військо. Українська знать встала на чолі народного опору й утримувала свої форпости. Наступ поляків захлинувся.
Головною запорукою успіху визвольного руху в Україні у 1431 році стала єдність дій патріотів – українських і литовських. Виникла реальна можливість досягти незалежності для обох держав – Литви й України.
Однак орієнтація Свидригайла переважно на українську знать викликала роздратування у литовської знаті, яка зовсім не бажала втрачати українські землі. Виник заколот, Свидригайла скинули і об’явили великим литовським князем Сигізмунда Кейстутовича (1432 – 1440 рр.). Сигізмунд тут же відновив польсько-литовську унію 1401 року (Вільненську). І саме в цей час Україна відділилася від Польщі й Литви й проголосила самостійність.
Цей період ввійшов у історію під назвою «Велике княжіння Руське». На його чолі встав Свидригайло Ольгердович. «Велике княжіння Руське» включало в себе такі землі: Східне Поділля, Волинь, Київшину, Сіверську землю, Смоленщину, Вітебщину, Полоцьку землю. І це була Українська держава.
Свидригайло швидко розпочав розбудові владних структур цієї держави на місцях. Краківський біскуп писав кардиналу, що Свидригайло в усьому слухається «руських схизматів» (тобто розкольників, як католики називали православних) і роздав їм найважливіші замки й державні посади. Свидригайло вступи в союз з німецькими лицарями й разом з ними почав війну проти Литви. ВКР явно брало гору над ВКЛ.
Щоб позбавити Свидригайла підтримки національної аристократії, Ягайло в 1432 році видав привілей, яким зрівнював у правах тих «руських» бояр, які перейшли на бік Сигізмунда, з литовськими боярами-католиками. І тут слід сказати, що якщо українські бояри й захиталися, то українські князі – аж ніяк, і продовжували боротися. Ягайло видав новий документ, яким поширив привілеї й на князів. І з 1434 року перехід українських феодалів на бік Сигізмунда став масовим. Це сильно вдарило по моральному стану людей з табору Свидригайла.
І у вересні 1435 року в битві під Вількомиром Свидригайло зазнав поразки від Сигізмунда. Тут уже можна казати, що боротьба українців за власну державу й власну церкву була програна, але ще залишалися шанси досягти автономії. Не склали руки й радикали – у 1440 році українські патріоти вбили Сигізмунда. Одночасно піднялося повстання в білоруських, українських і російських землях ВКЛ. Воно набуло такого розмаху, що новий великий князь литовський Казимир ІV (1440 – 1492 рр.) змушений був визнати відновлення Волинського і Київського князівств.
Київським князем став син усунутого Вітовтом київського князя Володимира Ольгердовича Олександр (Олелько) (1440 – 1456 рр.), а волинським – сам Свидригайло (1440 – 1452 рр.). Так Україна знову відновила свою національну автономну державу. Київське князівство знову, як і не раз до цього, перетворилося на центр консолідації українського народу.
Однак у 1452 році помер волинський князь, незламний Свидригайло. Литовці тут же зайняли волинські міста своїми гарнізонами й ліквідували Волинське князівство. Краєм став управляти литовський намісник. Слід було очікувати, що вони теж саме замислили зробити й з Київським князівством.
Незалежницьку політику батька продовжував син Олелька київський князь Семен Олелькович (1455 – 1470 рр.) – він узагалі вважався найвірогіднішим претендентом на престол литовського князя. Семен Олелькович використовував і польську магнатську опозицію, і автономістські прагнення Криму. Він вітав створення в 1449 році незалежного Кримського ханства, яке в той час виказувало повну дружбу Україні.
У середині ХV ст. Київське князівство (КК) контролювало величезну територію – на заході до гирла Дністра, на півдні – до Очакова (гирло Дніпра), на сході – включно з басейном Сіверського Дінця. Київське князівство поступово перетворювалося в загальноукраїнську державу.
Литва й Польща не могли з цим змиритися. Тому після смерті Семена Олельковича в 1470 році литовська влада відмовилася визнавати обрання київським князем брата Семена Михайла й прислала воєводу Мартина Гаштовта. Це означало одне: повну ліквідацію КК й зведення його до стану звичайної литовської провінції. Кияни двічі не пускали Гаштовта до Києва. Він захопив місто тілки силою (в 1471 році).
Після цього настало блискавичне запровадження воєводського адміністративного устрою в Україні, що є свідченням того, що влада Литви давно вже це замислила й чекала тільки слушної нагоди. Це був кінець автономії.
|
