Мы поможем в написании ваших работ!
ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
|
У будь-якому разі, як бачимо, гляціалістська теорія, яка довгий час була недоторканною в науці, нині піддається великій критиці, що історикам треба враховувати.
Содержание книги
- Луганський національний університет імені Тараса Шевченка
- Печерні міста та монастирі Криму.
- Курс історії України є фундаментальним університетським курсом.
- У будь-якій країні величезна увага В системі освіти надається вітчизняній історії, адже ця наука формує громадянина своєї держави, патріота, що, безсумнівно, надзвичайно важливо.
- Під джерельною базою розуміється сукупність джерел, на які спирається історичне пізнання.
- Первісна доба в історії України
- У постгляціальному періоді почалося повільне підвищення температури. Тут нараховується 5 кліматичних періодів: пребореал, бореал, атлантикум, суббореал і субатлантикум.
- У будь-якому разі, як бачимо, гляціалістська теорія, яка довгий час була недоторканною в науці, нині піддається великій критиці, що історикам треба враховувати.
- Україна в пізньопалеолітичну та мезолітичну добу.
- У пізньому палеоліті, як і пізніше В мезоліті населення праукраїни входило В тісно пов’язане етнічне й культурне коло середземноморсько-чорноморських етносів.
- У 1995 році український археолог Ю. О. Шилов підтвердив цю тезу А. Г. Кифішина лінгвістичними, археологічними, етнологічними дослідженнями, і довів версію до рівня наукової гіпотези.
- Україна в бронзовому віці: розселення індоєвропейців, проблема їхнього походження та прабатьківщини («арійська проблема»).
- Таким є мовознавчий пошук арійської прабатьківщини. А що нам каже про це Археологія.
- Степова зона виявилася найбільш придатною для скотарства. Відносна простота й невелика працезатратність при догляді за тваринами сприяли прискореному розвитку степових племен.
- Проблема Півночі у вітчизняній історії, Бьярмія. Критика «північної версії» початків індоєвропейської історії в українській історичній літературі.
- Тут, безумовно, певний прорив може допомогти зробити міфологія. Російський історик микола федорович федоров якось влучно сказав:
- Тип суспільства homo sapiens sapiens встановлювався відразу – це расовий феодалізм. (тож ні про який «первісний комунізм» не може бути й мови).
- Цивілізації раннього залізного віку на теренах України.
- Майже одночасно з кіммерією – у ІХ ст. До Н. Е. Виникає у Криму ще одне державне утворення – таврика. Воно проіснувало багато довше від кіммерії й припинило своє існування у і ст. До Н. Е.
- Грецькі міста-держави в Північному Причорномор’ї. Боспорське царство, Херсонес.
- Інша держава греків розташовувалася у південно-західній частині Кримського півострова. Центром її було м. Херсонес (Севастополь).
- Херсонес, подібно до Боспору, став частиною Митридатового царства.
- У ііі ст. Н. Е. Особливої могутності досягло плем’я аланів. Їх яскраво описав римський історик іv ст. Амман марцеллін. Зокрема, він сказав про них так:
- Україна в першій половині І тис. н.е.: Готія, Кримська Готія (Країна Дорі, Феодоро, Готські Клімати); Гунська імперія, Антське царство.
- У 395 році римська імперія остаточно розділилася на дві частини: західну Римську імперію (столиця – рим) і Східну Римську імперію (столиця – константинополь). Рим занепав остаточно у V ст.
- Подальші проблеми країни Дорі будуть зв’язані вже з посиленням русів.
- Моє пояснення гунської навали на європу, гадаю, надає тієї логіки цьому явищу, якої сучасним його поясненням якраз і недостає.
- У 602 році антська держава впала під тиском кочових племен аварів. Після цього анти В писемних джерелах уже не згадуються, а В літературі починає вживатися назва «слов’яни».
- Найпоширенішими є дві гіпотези: Середньо-дунайська та Карпато-дніпровська. На їхню користь промовляє найбільша кількість мовознавчих та археологічних фактів і її підтримує найбільша кількість учених.
- Таким чином, повідомлення нестора про переселення слов’ян у подунав’я може відноситися не раніше, ніж до V ст. Н. Е.
- Про ці події у 584 році Іоанн Ефезький писав так:
- Версія Середньо-дунайської прабатьківщини слов’ян розкритикована сучасною українською історіографію. Виклад відповідних критичних положень я зробила вище.
- І все ж таки, неправильно було вважати, що росіяни – це русифіковані угро-фіни. Значний внесок в їхню етногенезу зробили татари.
- Як бачимо, він, як археолог, бачив усі сучасні європейські етноси вже В 5 тис. До Н. Е.
- Каталізатором етногенетичних процесів у vііі – ІХ ст. Виступили два чинники:
- І все ж таки на кінець хіх ст. Перевага виявилася на боці антинорманістів, хоча залишалися не проробленими великі лакуни як методологічного й загальноісторичного, так і джерелознавчого характеру.
- По темі « ґенеза слов’яно-руської державності. Виникнення Київської Руси» читається проблемна лекція:
- Подібне значення це має й нині.
- Подивимося, чи маються В історичних джерелах свідчення про те, що українці й росіяни (русскіє) – не одне й те Ж.
- Щодо історичних уявлень росіян – автор теж точний: до Київської Руси росіяни дійсно привласнювали собі й візантію, і рим, об’явивши свою державу ще В хvі столітті «третім римом».
- Ще один претендент – поляки (за працею нормана дейвіса «боже ігрище: історія польщі»).
- На цьому перший том праці нормана дейвіса, В якій і днем з ліхтарем неможливо знайти української історії, закінчується.
- Державно-політичний устрій Київської Руси.
- Християнство і Київська Русь
- Правда, світ, як завжди В історії, виявить відносно Руси свою абсолютну невдячність. І марно йому дорікати за це. Світ є таким, яким він Є.
- Царська корона ярославу (В якості доказу висувається графітичний напис на стіні св. Софії, що Ярослав Мудрий є цар;
- Не признав літургії слов’яно-руського обряду, бо В ній згадувався папа, викреслений з грецьких богослужб ще В 1054 році.
- Зовнішня політика Київської Руси
- До часу правління аскольда джерела відносять і перше хрещення Руси. Але те «аскольдове хрещення», як відомо, значного сліду В історії Руси не залишило.
- Греки зобов’язалися заплатити по 12 гривен срібла на кожного воїна й надати дарунки для «великих князів», що володіли києвом, переяславом, любечем й деякими іншими містами.
Поява людей на території України. Початки первісної доби надійно зберігає від людського ока невблаганний сторож – час. За сотні тисяч років стираються сліди будь-якої матеріальної культури. Однак учені твердять, що вся територія України були заселена від 1 млн. рр. тому. Шляхів початкового заселення території України наука називає основних – два: південно-західний і західний. Першим насельником України, як свідчить археологія, був пітекантроп (Homo erectus), який створив тут найдавнішу археологічну культуру, що отримала назву королевської (від назви с. Королеве, що на Закарпатті). Ця культура протягом тисячоліть зв’язувала воєдино Західну й Східну Європу. Є сліди перебування на теренах України й неандертальця (зокрема, – Крим).
Але справжнім господарем Європи й зокрема теренів України став кроманьйонець (Homo sapiens sapiens). І відразу маємо на увазі, що кроманьйонець – європеоїд. В Європі, правда, знайдено й ще один тип людини, це – грімальдійєць (знайдено в гроті Грімальді, Італія). Тож ми можемо твердити, що кроманьйонець (європеоїд) як Homo sapiens sapiens (існував ще неандерталець, але – це зовсім інший людський вид) був, як ми бачимо з літератури, на планеті не один. Ця думка далеко не в усіх підручниках присутня, тому можна казати про певне замовлення на те, щоб усі вважали, що він все ж таки був тут один (неандера, з яким воював кроманьйонець, виключаємо. Це – окрема тема). Але інформація таки просочилася, тому ми можемо тут же зробити висновок, що якщо людей сучасної анатомічної побудови археологія вимушено фіксує на планеті два типи, то не виключено, що їх було й більше. Просто інформація продовжує замовчуватися, а значить, на це є вагомі причини.
Сліди найдавніших людей виявлені у Центральній Африці й Індокитаї, тут було два центри розвитку людини. Вочевидь, звідси походять дві людські раси – негроїдна й монголоїдна. А ось звідки взявся на планеті представник третьої – європеоїдної, раси (тобто, власне, кроманьйонець як такий) так досі й невідомо. Представники офіціозного напрямку в археології просто домовилися між собою, що європеоїд походить від якоїсь (якої саме – неясно) гілки неандертальців (хоча генетика це заперечує), а потім «переселився в Європу з Африки». Водночас цілий ряд вчених зі світовими іменами (німці С. Райнах та Й. Баєр, англієць Г. Брей, француз М. Буль, поляк Ю. Полянський та ін.) вважають, що кроманьйонець ніколи в Україну нізвідки не приходив, навпаки, він і прийшов у Європу саме з Праукраїни. Тож, як бачимо, в науці щодо проблеми походження кроманьйонця існує величезна проблема.
Сучасна археологія й інші допоміжні історичні дисципліни свідчать, що стародавнє населення України не було етнічно і культурно однорідним. Але вони ж дозволяють зробити висновок, що з найдавніших часів на українських землях існувало постійне місцеве населення й саме воно визначало їхній господарсько-культурний розвиток. Численні переміщення й руйнування не призводили до повної зміни населення. Культура цього населення була землеробською, і автохтони крізь віки проносили віру в те, що дуже суворий Вишній Бог грому і блискавок не любить людей, топить їх у воді й убиває вогнем своїх блискавок, але зупиняється й не чіпає тільки тих, хто обробляє землю, любить її й поважає. (Сьогодні половина Європи потопає, половина Америки й частина Азії гине в пожежах, і все це має тенденцію до посилення й розповсюдження на планеті. А, може, давні наші пращури були праві, й Вишній Бог, дійсно, не чіпає тільки землеробів?..). За браком археологічних знахідок (хоча вчені виявили знаряддя праці, засоби зберігання їжі, прикраси тощо, але цього мало, щоб твердити про життя давніх людей щось точно) краще досліджена ця епоха в міфології, демонології, філології. Це народ зберігає довше, ніж земля залишки кераміки чи чогось іншого.
Прибульці на землі України розчинялися у місцевій культурі, хоча їм і вдавалося іноді нав’язати місцевому населенню свою назву. Місцеві традиції способу життя, матеріального виробництва, мислення, культури все одно тривали, відроджуючись і посилюючись після кожної руїни. Як довів знищений радянською владою у 1938 році виданий генетик Микола Іванович Вавилов, культура пшениці на українських чорноземах ніколи не переривалася принаймні з часів неоліту, тобто безперервно існує на українських землях як мінімум 7 тисяч років. Значить, не переривалося й існування носіїв цієї культури на цих теренах. І виходить, що автохтонна теорія походження українського народу, на відміну від міграційної, правильна. Приклади руйнацій можна навести. Так, встановлено, що внаслідок нашестя Орди на українські землі в Києві було знищено близько 400 християнських храмів; а на початок 50-х рр. ХХ ст. виявилося, що більшовицька влада з більш, ніж 200 київських храмів, які були в Києві на 1917-й рік, залишила тільки два. Тож, коли дехто з дослідників уживає інколи емоційний вираз «більшовицька орда» щодо приходу влади більшовиків в Україну та їхньої політики, то, напевне, вони мають на це вагомі причини.
Мовний аналіз дає підстави до висновку, що від далеких часів пізнього палеоліту дійшли до нас деякі назви: «ск» (ско, ску, ски, сак), «см» (сам), «лот» (лат, лит), «ар», «арт», «стр» та ін. Поєднується це так: ско-лоти, ски-ти, ску-лаби, ск-лавини, сам-арти або кім-ари (самари /кімери) тощо. Вчені, які притримуються думки, що кроманьйонець прийшов до Європи саме з теренів Праукраїни, стверджують, що саме ця пізньопалеолітична людність Праукраїни заклала основи високого духовного потенціалу мешканців цих земель і стала джерелом залюднення неосвоєних до цього просторів Європейського континенту.
Стародавні суспільства Праукраїни створили розвинену культуру, значення якої величезне: вона стала підвалиною самої культури як історичного явища, деякі риси давньої культури населення наших земель стали основою культури сучасної.
Таким чином, давня історія України є органічно самостійним і оригінальним явищем у світовому просторі й часі. Рух історії на українських землях був не просто сумою різночасових подій, а складним і багатогранним процесом. Безперервно розвиваючи традиції своїх попередників, древні суспільства склали підґрунтя української етногенези.
|
